Реферат: Сучасні міжнародні кредитні відносини

Країни з розвинутою ринковою економікою також мають зовнішні борги (а деякі і досить значні), проте у зв'язку з їх відносною економічною стабільністю зовнішня заборгованість не набула тієї гостроти, як для країн, що розвиваються, та держав Східної Європи.

За даними Міжнародного валютного фонду, валовий (внут­рішній і зовнішній) борг усіх разом узятих індустріальне розвинутих країн світу збільшився з 40% розміру сумарного валового внутрішнього продукту (ВВП) в 1978 р. до близько 70% у 1994 р. США, наприклад, які мають найбільший у світі розмір ВВП, найзначніші розміри закордонних інвести­цій, найбільшу масу своєї валюти за межами країни, є водно­час найбільшим у світі боржником.

За подібних обставин розвинутим країнам треба було б бити на сполох, однак у жодній з них проблема заборгова­ності не стояла і не стоїть на першому плані, оскільки дер­жавний борг, якщо він за своїми розмірами не виходить за прийняті параметри макроекономіки, не є чимось загрозли­вим. Крім того, у високорозвинутих країнах, як правило, більшому чи меншому державному боргу протистоїть більший чи менший борг інших країн-дебіторів.

У такому разі, коли сприятливі економічні умови, держав­ний борг здатний навіть працювати на державу. Наприкінці XIX ст. у Росії за рахунок випуску та розміщення за кордо­ном державних облігацій, тобто фактично за рахунок зовніш­нього боргу, були засновані численні казенні заводи, збудо­вані залізниці та інші важливі об'єкти.

Якщо державний борг зростає швидше, ніж росте валовий внутрішній продукт, тоді обслуговування державного боргу може здійснюватися і за рахунок накопичення і споживан­ня, тобто за рахунок зниження життєвого рівня населення. Якщо державний борг зростає в умовах припинення зростан­ня ВВП або його падіння, то наслідки для країни-боржника можуть бути більш негативні. Коли борги накопичуються з року в рік, то це може призвести до поступового сповзання країни в боргову кабалу і навіть поставити питання про май­бутню економічну незалежність та втрату політичних позицій у світовому співтоваристві.

ВИСНОВОК

Досить неоднозначна ситуація з зовнішньою заборгова­ністю склалася на сьогодні в Україні, державний борг якої іноземним кредиторам на кінець 1998 р. становив майже 11 млрд. дол. США (табл. 6).

Оскільки зовнішній борг України значно більший за отри­мані нею позики, Кабінету Міністрів України на підтримку платіжного балансу уряд Нідерландів надав гранти — 5 млн. дол. США; уряд США — 72 млн. дол. США, які були перера­ховані російському АТ "Газпром" на оплату газу, раніше по­ставленого в Україну; уряд Канади надав гранти на суму 100 млн. дол. США, які за взаємною згодою сторін були до­дані до реабілітаційної позики, що надавалася Світовим бан­ком у розмірі 500 млн. дол.

Складові зовнішнього боргу України станом на 01.10.98,

млрд. дол.

Позики МВФ:

Системна трансформаційна позика ("Стенд-бай-97") 2,431

Механізм розширеного фінансування 0,257

Позики МБРР: 1,491

Разом 4,179

ЛІТЕРАТУРА

1. Баринов Э.А. Валютно-кредитные отношения во внеш­ней торговле. — М.: Федеративная Книготорговая Компа­ния, 1998.

2. Максимова Л.М., Носкова И.Я. Международные эко­номические отношения. — М.: Банки и биржи: ЮНИТИ, 1995 (гл. 3: Мировая валютная система).

3. Міжнародні валютно-кредитні відносини / А.С. Філіпенко, В.І. Мазуренко, В.Д. Сікоратаін.; За ред. А.С. Філіпенка. — К.: Либідь, 1997.

4. Міжнародні економічні відносини: Сучасні міжнародні економічні відносини / А.С. Філіпенко, С.Я. Боринець, В.А. Вергун та ін. — К.: Либідь, 1992 (гл. 10: Міжнародні валютно-фінансові та кредитні відносини).

5. Носкова И.Я. Международные валютно-кредитные от­ношения. — М.: Банки и биржи: ЮНИТИ, 1995.

6. Анулова Г.Н. Международные валютно-финансовые 1 организации и развивающиеся страны. — М.: Финансы и : статистика, 1993.

7. Боринець С.Я. Міжнародні Валютно-фінансові відносини. – К.: Знання, 1999