Реферат: Фіскальна політика держави
Ро- ЧНП По- Кінце- Спо- Зао- Івес- Держа- Сукупні
ки У да- вий до- жива- щад- тиції вні витрати
тки ход су- ння ження Іn заку- (C+In+G)
Т спіль- С S півлі
ства G
(У-Т)
1 240 25 215 224 -9 12 20 256
2 260 25 235 240 -5 12 20 272
3 280 25 255 256 -1 12 20 288
4 300 25 275 272 3 12 20 304
5 320 25 295 288 7 12 20 320
6 340 25 315 304 11 12 20 336
7 360 25 335 320 15 12 20 352
8 380 25 355 336 19 12 20 368
9 400 25 375 352 23 12 20 374
10 420 25 395 368 27 12 20 390
Після сплати податків (25 млрд. гр. од.щорічно) скоротя-
ться кінцеві доходи суспільства, споживання і заощадження.
Але яким буде скорочення споживання і заощаджень? На це запи-
тання дає відповідь величина мультиплікатора, яка, як відомо,
тут дорівнює 5. Звідси зрозуміло, що гранична схильність до
споживання (МПС) дорівнює 4/5, а гранична схильність до за-
ощадження (МРS) - 1/5. У цьому ж співвідношенні скорочується
споживання і заощадження, а повна величина щорічного скоро-
чення дорівнює 25 млрд. гр. од. (4/5)від 25), а заощадження -
5 млрд. гр. од. (1/5 від 25).
Результатом стане зменшення сукупних витрат (в пор-
івнянні з попередньою таблицею) і зменшення рівноважного ЧНП
(до 320 млрд. гр. од.). Отже, зростання податків скорочує су-
купні витрати і рівноважний обсяг виробництва, а їх зменшення
веде до зростання обсягу виробництва.
Зменшення податків також виявляє мультиплікаційний ефект
на доход. Сукупний ефект від зміни податків для доходу, або
податковий мультиплікатор, дорівнює:
Y MPC
---- = - --------- .
T 1 - MPC
Податковий мультиплікатор показує, на скільки одиниць
зміниться сукупний доход у відповідь на зміну податків на
одну одиницю. Зокрема, якщо МРС = 0.8, то податковий му-
льтиплікатор дорівнюватиме:
Y 0.8
---- = - --------- = - 4.
T 1 - 0.8
У даному випадку зменшення податків на одиницю збільшить
рівноважний доход, на 4 од. (аналогічне збільшення податків
викличе зменшення доходу на 4 од.).
Аналіз двох останніх таблиць дозволяє зробити висновок,
що пропорційне зростання державних витрат і податків веде до
збільшення рівноважного обсягу виробництва. Дане явище нази-
вають мультиплікатором збалансованого бюджету, адже рівні
державні витрати і податкові надходження у бюджет збалансують
останній, відпадає потреба у дефіцитності бюджету. При цьому
величина мультиплікатора збалансованого бюджету дорівнює 1
(приріст державних витрат і податків дорівнює приростові
національного продукту). Мультиплікатор збалансованогобюджету
діє поза впливом граничної схильності до споживання і за-
ощадження (МРС і МРS).
Таким чином, фіскальна політика використовується для
стабілізації економіки. Її фундаментальне завдання полягає у
ліквідації безробіття або інфляції. В період економічного
спаду застосовується стимулююча фіскальна політика. Вона
включає: 1) збільшення державних витрат або зменшення по-
датків; 2) сполучення впливу зростання державних витрат і
зменшення податків. Тобто, якщо існував збалансований дер-
жавний бюджет, в період спаду чи депресії фіскальна політика
зумовлює бюджетний дефіцит.
Навпаки, якщо в економіці спостерігається викликана над-
лишковим попитом інфляція, застосовуються стримуюча фіскальна
політика, яка включає: 1) зменшення державних витрат чи
збільшення податків; 2) сполучення впливу зменшення витрат
держави і зростання податків. Така фіскальна політика
орієнтується на збалансований бюджет і навіть на бюджет з по-
зитивним сальдо, якщо перед економікою стоїть проблема кон-
тролю над інфляцією.
Слід підкреслити, що державні витрати є дійовим засобом
фіскальної політики тоді, коли є значний державний сектор в
економіці. Проте стимулююча фіскальна політика може опиратись
і на відносно невеликий державний сектор.
Недискреційна фіскальна політикапов'язана із так званими
вмонтованими стабілізаторами. Під цим терміном ховається
засіб для досягнення економічної стабільності, яка досягає-
ться автоматично при допомозі фіскальної політики, тобто є
вмонтованою в економічну систему.
Зокрема, таким вмонтованим стабілізаторм є податкова
ставка, яка змінюється пропорційно обсягу ЧНП. При зростанні
приросту ЧНП (національного доходу) застосовується прог-
ресивний податок на доход і прибуток, а також зменшуються
трансфертні платежі (виплати держави населенню, що не пов'я-
зані з трудовою діяльністю, капіталом чи власністю). Навпаки,
в умовах спаду застосовується регресивний податок і
збільшуються виплати по безробіттю, бідності, державні суб-
сидії. Так діють вмонтовані (автоматичні) стабілізатори.
Отже, вмонтований стабілізатор - це будь-який захід, що
має тенденцію збільшувати дефіцит державного бюджету (або
скорочувати його позитивне сальдо) в період економічного спа-
ду і збільшувати його позитивне сальдо (або зменшувати його
дефіцит) в період інфляційного зростання цін без необхідності
застосування додаткових політичних (суб'єктивних) заходів.
Автоматичні стабілізатори – це такі механізми в економіці, дія яких зменшує реакцію ВНП на зміни сукупного попиту.
Автоматична зміна податкових надходжень.
Система податків прогресивно залежить від особистих доходів та доходів підприємств. Якщо обсяг виробництва падає то податкові надходження автоматично зменшуються так, що падіння особистих доходів і видатків послаблюється. У такому випадку випуск продукції зменшується не так відчутно.
В інфляційні періоди зменшення податкових надходжень зменшує особисті доходи, стримує споживчі витрати, скорочує сукупний попит і уповільнює зростання цін та заробітної плати.
Допомога по безробіттю, соціальна допомога та інші трансфертию
Допомога по безробіттю вливає кошти в економіку(в період кризи) або вилучає з неї (в період буму) і, як результат, стабілізує її та згладжує наслідки ділових циклів.
Дія інших трансфертів аналогічна.
Основні засоби дискреційної фіскальної політики :
Зміна прграм суспільних робіт та інших програм, пов”язаних з витратами.
Зміна програм трасфертного типу (перерозподільчих).
Циклічні зміни рівня податків.
Дискреційна фіскальна політика – це політика, при якій уряд свідомо маніпулює податками та державними видатками з метою зміни реального обсягу національного виробництва та зайнятості, контролю за інфляцією та прискоренням економічного зростання.
4. ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ ТА БЮДЖЕТНЕ ОБМЕЖЕННЯ
Фінансово-бюджетне регулювання є основою фіскальної
політики - кейнсіанського методу досягнення макроекономічної
рівноваги.
Під фінансами розуміють систему економічних відносин, що
склались у суспільстві щодо формування і використання грошо-
вих ресурсів. Убільш вузькому розумінні, фінанси - це грошові
фонди (готівкові і безготівкові), за якими стоять матеріальні
ресурси, необхідні для функціонування підприємств і здійснен-
ня державою своїх функцій. Суть фінансів більш повно ви-
являється у виконуваних ними функціях: розподільчої, регулю-
ючої і контрольної.
Фінансова система будь-якої країни складається із трьох
тісно переплетених сфер: фінанси держави, фінанси фірм і
фінанси домашніх господарств.
Фінанси домашніх господарств (населення) - це грошові
фонди, що формуються з доходів домашніх господарств. За допо-
могою фінансів фірм (підприємств) створюється національний
продукт, який є джерелом формування фінансових ресурсів насе-
лення і держави.Проте у виконанні згаданих функцій фінансів
основна роль належить фінансам держави.
Отже, державні фінанси - це сукупність грошових засобів,
зосереджених у руках держави і призначених для забезпечення
властивих їй функцій, а також сукупність форм і методів, че-
рез які ці функції реалізуються.
П.Самуельсон коротко сформулював основні функції дер-
жави, які вона реалізує через свої фінансові засоби - ефек-
тивність, справедливість і стабільність.
Ефективність означає, що держава через податкову систему
та пільги, регулюючи грошовий обіг і кредитування, сприяє пе-
реливанню капіталів, підвищенню ділової активності, найбільш
доцільному використанню виробничих ресурсів. Справедливість
полягає у відповідній податковій політиці, яка забезпечує
формування фондів держави для фінансування соціальних прог-
рам, спрямованих на фінансову підтримку найменш захищених
членів суспільства за рахунок найзаможніших. Стабільність -
це спрямованість фінансової і кредитної політики на досяг-
нення макроекономічної рівноваги.
Використання державних фінансів, таким чином, лежить в
основі фінансового макроекономічного регулювання. Державні
фінанси зосереджуються у бюджетні держави і бюджетах місцевих
органів влади.
Державний бюджет - це фінансовий план утворення і вико-
ристання грошових фондів держави протягом року; це баланс до-
ходів і витрат держави, який складає міністерство фінансів.
Державний бюджет (місцеві бюджети) завжди складаються
здвох частин - доходної і витратної. Доходна частина показує
обсяги і джерела надходження доходів бюджету, а витратна -
бюджетні видатки та їх обсяги.
Доходи бюджету складаються насамперед з різноманітних
податків з фірм і домашніх господарств (понад 90% цен-
трального і 70% місцевого бюджетів формується за рахунок по-
датків), а також митних зборів, процентних платежів державі і
державної позики.
Витрати бюджету мають таке спрямування: на виконання
соціальних програм, оборону. утримання апарату державного
управління, державні інвестиції і закупівлі, а також виплату
процентів по державному боргу.
Основу доходів бюджету складають податки. Усі податки
поділяються на чотири групи:
- прямі (оподаткування особистого доходу і прибутку
фірм);
- непрямі (акцизи або податок з продаж, податок з оборо-
ту, з доданої вартості);
- податки на власність (з майна, землі, дарінь або спад-
щини);
- платежі на соціальне страхування (страхові внески з
заробітної плати, прибутку корпорацій по старості, медичному
обслуговуванню, безробіттю).
Роль податків як регулятора економіки зростає. Держава,
маніпулюючи податковими ставками і видами податків, має змогу
стимулювати чи обмежувати розвиток окремих галузей або сфер
економіки, підприємств чи монополістичних об'єднань. Нап-
риклад, звільняючи від оподаткування суми, що йдуть на
технічний розвиток виробництва (на іновацію і модернізацію),
держава сприяє НТП. Не оподатковуються інвестиційні, страхові
і соціальні фонди тощо. Так держава через регулювання подат-
ками може впливати на ефективність і стабільність економі-
чного розвитку.
Особливе значення мають прямі податки, які утворюють
більшу частину державного бюджету. Світовий досвід перекон-
ливо свідчить, що найвищими темпами розвивається економіка
(10 - 15% на рік) при мінімальному оподаткуванні прибутку
(ставка 10 - 12%). При ставці податку нижче від 10% наг-
ромадження капіталу відбувається швидше, ніж створюються умо-
ви для його ефективного використання. Тому податкові пільги
не повинні бути значними і тривалими.
Водночас рівень податків на прибуток і доходи визначає
майбутній обсяг державних витрат, які спрямовуються на розв'я-
зання гострих соціальних проблем, регулювання "ефективного по-
питу". Тому при встановленні податкових ставок держава врахо-
вує дві обставини: з одного боку, надмірний податковий тиск
на підприємства створює структуру цін, веде до згортання ви-
робництва, а з іншого - зменшення податкових ставок сприяє
пожвавленню виробництва і економічному зростанню, а в кінце-
вому рахунку веде до зростання доходів підприємств, насе-
лення, держави і нації в цілому.
Держава так повинна будувати свою систему оподаткування,
щоб охопити податками різні види доходів і ефективно впливати
на їх формування. При цьому слід застосувати принцип: одна-
кові доходи обкладаються однаковими податками. Це дає змогу
реалізувати один із аспектів соціальної справедливості: хто
більше одержує доходів, той більше віддає на фінансування
суспільних потреб. Тому держава застосовує такий принцип опо-
даткування, як прогресивний податок.
Прогресивним називають податок, який зростає швидше від
оподаткованого доходу. Прогресивним оподаткуванням обкла-
даються доходи громадян і прибутки фірм, майнова власність
при спадщині чи дарінні. Регресивний податок, який зростає
повільніше від оподаткованого доходу, - це податкові відраху-
вання соціального страхування на випадок безробіття і акцизні
збори. Регресія полягає у тому, що заможнішому сплатити ці
податки легше, адже вони охоплюють меншу частку в його до-
ході. Пропорційний податок передбачає незмінність податкових
ставок незалежно від доходу. Основним податком у державний
бюджет є прогресивний податок.
Бюджет - це грошове вираження збалансованого кошторису
доходів та видатків за певний період.
Фактичний бюджет відображає реальні видатки, надходження
і дефіцити за певний період.
Структурний бюджет відображає, якими мають бути урядові
видатки, надходження і дефіцити, якщо економіка функціонує за
потенційного обсягу виробництва (визначаються дією дис-
креційних програм, що запроваджені законодавчо).
Циклічний бюджет показує вплив ділового циклу на бюджет
та вимірює зміни видатків, надходжень і дефіцитів, які вини-
кають через те, що економіка не працює за потенційного обсягу
виробництва, а перебуває у стані піднесення або спаду (виз-
начається дією автоматичних стабілізаторів). Циклічний бюджет
є різницею між фактичним і структурним бюджетами.
Державний бюджет
Баланс доходів і витрат держави0
ДОХОДИ:
* Податок на прибуток корпорацій.
* Податок з продажу.
* Місцеві податки.
* Доходи від зовнішньоекономічної діяльності.
* Рентні платежі.
* Неподаткові доходи.
* Прибутковий податок.
* Інші статті доходів.
ВИТРАТИ :
Фінансування економіки.
Соціально-культурні програми і НТ програми.
Оборона.
Управління.
Цільові програми.
Кредити і допомога іншим державам.
ВИПЛАТИ З ДЕРЖБЮДЖЕТУ:
Асигнування – видача грошових засобів із держбюджету на утримання підприємств і установ.
Субсидії – вид державної грошової допомоги, яка надається організаціям і установам.
Субвенції – вид державної грошової допомоги місцевим органам влади або окремим галузевим господарським органам для розвитку.
Дотації – вид державної грошової допомоги організаціям, підприємствам для покриття збитків з метою підтримки.
ФІНІНСОВІ ПІЛЬГИ