Реферат: Диференціальні рівняння першого порядку, не розвязані відносно похідної
1. Основні поняття і означення, теорема про достатні умови існування і єдності розв’язку.
Диференціальне рівняння першого порядку, не розв’язані відносно похідної має вигляд
(5.1)
Найбільш часто зусрічаються диференціальні рівняння першого порядку
-ої степені.
Означення 5.1. Функція
, визначена і
(5.2)
неперервнодиференційовна на
називається розв’язком Д.Р. (5.1), якщо вона після підстановки перетворює Д.Р. (5.1) в
тотожність
![]()
Означення 5.2. Будемо говорити, що рівняння
визначає розв’язок Д.Р.(5.1) в нормальній формі, якщо воно визначає
як функцію
і вона являється розв’язком Д.Р.(5.1).
Означення 5.3. Рівняння
,
,
, визначає розв’язок Д.Р.(5.1) в параметричній формі, якщо
![]()
Криві на ел.
, які відповідають розв’язкам, будемо називати ![]()
Задача Коші - задача знаходження розв’язків, які задовільняють умови
.
Означення 5.4. Говорять, що задача Коші для Д.Р.(5.1) з початковими умовами
має єдиний розв’язок, якшо через
в достатньо малому околі її проходить стільки
, скільки напрямків поля визначає Д.Р. в цій точці. В противному – не єдиний розв’язок.
Теорема 5.1. (про існування і єдиність розв’язку задачі Коші).
Якщо функція
задовільняє наступним умовам:
а) Являється визначеною і неперервною разом зі своїми ЧП в деякому замкненому околі т.
;
б)
;
в)
;
то Д.Р.(1) має єдиний розв’язок
, визначений і неперервно диференційовний в околі т
, задовільняючий умови
і такий, що ![]()
► Без доведення ◄
Припустимо, що розв’язуючи Д.Р.(1) відносно
, ми знайдемо дійсні розв’язки
(5.3)
де
визначені в обл.
так, що маємо
Д.Р. першого порядку, розв’язаних відносно
. Припустимо, що в
точці
, напрямок поля, визначений кожним Д.Р. (5.3), різний. Так що
різних рівнянь не можуть дотикатися друг друга на
.
Нехай кожне Д.Р. (5.3) на
має загальний інтеграл
(5.4)
Означення 5.5. Сукупність інтегралів (5.4) будемо називати загальним інтегралом Д.Р. (5.1) в обл.
.
Інколи замвсть співвідношення (5.4) записують
(5.5)
Якщо поле на
не задовільняє сказаному вище, тобто існує хоча б одна точка
, в якій значення хоча б двох функцій
співпали, то
відповідаючі Д.Р. дотикаються друг друга в точці
. Тому крім
Д.Р. (5.3), будуть ще склеєні
. Всі вони будуть входити в (5.4) або (5.5).
В загальному випадку Д.Р. (5.1) не удається розв’язати відносно
в елементарних функціях. В цих випадках шукають однопараметричне сімейство
в вигляді
(5.6)
яке називається загальним інтегралом Д.Р. (5.1).
Якщо сімейство
задано в вигляді
(5.7)
то воно називається загальним розв’язком Д.Р. (5.1)
Зауважимо, що в (5.6) можуть входити і розв’язки Д.Р. виду (5.3), коли
-комплексні. Ми таких Д.Р. не будемо розглядати, тому відповідні їм розв’язки треба виключати.
Сімейство
, заданих в параметричному вигляді
(5.8)
будемо називати загальними розв’язками Д.Р. в параметричній формі.
Означення 5.6. Розв’язок
Д.Р. (5.1) будемо називати частинним розв’язком, якщо в кожній його точці задача Коші має єдиний розв’язок.
Означення 5.7. Розв’язок
називається особливим розв’язком, якщо в кожній його точці порушується єдинність розв’язку задачі Коші.
Аналогічно Д.Р., розв’язаним відносно
, Д.Р. (5.1) може мати розв’язки, які являються ні частинними, ні особливими.
Аналіз частинних і особливих розв’язків для цих рівнянь більш складний. Зауважимо, що в випадку (5.3) розв’язок
буде особливим, якщо буде особливим хоча б для одного з Д.Р. (5.3).
Приклад 5.1.
(5.9)
З (5.9) маємо: ![]()
Тоді
- загальний інтеграл.
або
. Цей загальний інтеграл є накладенням сімейств двох
(мал. 5.1).

Розв’язок задачі Коші для Д.Р. (5.9) в кожній точці площіни
являється єдиним. В точці
ми маємо два напрямки поля:
; І через цю точку проходить два ![]()
, якщо
(5.11)
і
, якщо
.
Розв’язки (10),(11) – частинні розв’язки. Особливих розв’язків немає.
2. Знаходження кривих, підозрілих на особливий розв’язок.
Припустимо, що Д.Р. (5.1) представлено в формі (5.3). При досліджені на особливий розв’язок рівнянь виду (5.3) ми прийшли до висновку, що ці розв’язки можливі на тих кривих, на яких
являється необмеженою. Але в переході від Д.Р. (5.1) до рівнянь (5.3) є недоцільність при визначені особливих розв’язків, так як
.