Реферат: Ціноутворення на промислові товари

Рис.№5 Основні проміжки визначення ціни

8. Цінова ситуація в Україні.

Розгляд цінової ситуації в Україні слід розпочинати насамперед з 1998р., оскільки 1997р. вважається переломним у нашій економіці, яка вже в наступному році ніби увійш-ла у своє особисте русло. Так у 1998 році склалася наступна ситуація в Україні.

Індекс споживчих цін (індекс інфляції) у вересні 1998 р. становив 103,8%. Проте дізнав-шись про такі дані, журналісти видвинули протест з приводу необгрунтованого заниження індексу споживчих цін за цей місяць. Тому дану ситуацію дитальніше пояснює перший заступник Голови Держкомстату В.Головко. Він пояснює, що індекс споживчих цін (ІСЦ) розраховують в Україні за методологією, що грунтується на міжнародних стандартах і є загальноприйнятою у світі. За його словами, набір товарів та послуг для розрахунку ІСЦ складається з 425 найменувань. Його обчислюють за товарами і послугами, які господарс-тва-споживачі купують у продавців. Отже, якщо на будь-який із набору товарів 425 найме-нувань ціна зросла настільки, що господарства-споживачі відмовляються їх купувати, та-кий товар (послуга) участі у розрахунку індексу цін не бере.

Ціни й тарифи для розрахунку ІСЦ реєструвалися на 28 тис. Підприємств торгівлі усіх форм власності, сфери послуг та міських ринках 524 адміністративно-територіальних оди-ниць. Базою зважування для обчислення ІСЦ є структура витрат сімей на кожний товар (послугу) відносно загальної суми споживчих витрат, яка отримана за матеріалами обсте-ження бюджетів сімей. Дані регулярно збирають спеціально підготовлені штатні праців-ники (реєстратори) регіональних органів державної статистики. Їх нині в Україні близько 1000 чол. і обстежують вани понад 16 тис. бюджетів сімей. На підставі результатів обсте-жень розраховують спочатку середні ціни на кожний товар (послугу) у кожному місті за поточний і попередній період, потім розраховують середні ціни в областях та м. Києві і насамкінець—загальнодержавні індекси цін на кожен товар та послугу, кожну підгрупу й групу товарів (послуг) і загальний індекс. Отже, вважає В.Головко, помилки чи перекру-чування даних немає, ІСЦ у вересні дорівнював 103,8%.

Взагалі, в 1998 році інфляція в Україні склала 20%. А саме, зросли ціни на продовольчі товари в цілому на 4,0%. Найбільше (на 18,2-21,4%) подорожчала кава, чай, тютюнові ви-роби і яйця. На 12,4% зросли ціни на крупи й бобові, на 26,5—на рис, на 12,0—на фрукти, в тому числі цитрусові й субтропічні—на 35,3%. На 5,7-10,3% подорожчали оселедці, спирт, олія, цукор, масло вершкове, жири тваринні, риба й морепродукти. Водночас трива-ло здешевлення картоплі та овочів (відповідно на 9,6 і 7,2%).

Ціни на непродовольчі товари загалом зросли на 6,1%. Найбільше подорожчав бензин (на 36,5%). На 12,2-24,7% зросли ціни на синтетичні миючі засоби, телерадіатори, автомо-білі та автотовари; на 5,9-9,0%--на електротовари, обчислювальну техніку, товари побутової хімії.

Темп приросту цін (тарифів) на платні послуги становив 1,9%. Найбільше (на 17%) зросла вартість послуг зв’язку, в тому числі міжміских телефонних переговорів (на 22,6%). На 6,8-10,4% зросла вартість туристсько-екскурсійних послуг, плата за навчання на курсах і в навчальних закладах та відвідування установ фізкультури і спорту. Серед по-бутових найбільше подорожчали послуги ремонту й будівництва житла (на 15,2%).

В 1999 році індекс інфляції склав 19,2%, тобто порівняно з попереднім роком дещо по-низився (в 1998р.—20%). Проте в 2000р. ситуація знову змінилася у гірший бік. У січні інфляція в Україні становила 4,6%, в лютому- 3,3%, березні- 2%, квітні- 1,7%, травні- 2,1%, червні- 3,7%, у липні- дефляція 0,1%, у серпні- 0,0%, у вересні- 2,6%. За перше пів-річчя інфляція становила 18,7%. Проте планувалося, що за поточний період вона не пере-більшить 15,9%. А прогноз інфляції на 2001 рік—19,5%.

Отже, ІСЦ за 9 місяців у 2000 році вже рівний 23,3% і реальний його прогноз до кінця року сягатиме близько 25-26%, що значно перевисить попередні показники.(див. Рис.№6). рис№6

Дана, далеко не радісна ситуація, що склалася в Україні, залежить від дії багатьох нега-тивних та нестабільних факторів. Один із них—це проблематичне застосування класично-го макроекономічного апарату для вирішення практичних задач в протидію наступних особливостей вітчизняної економіки. 1.В основу аналіза граничних витрат закладена імо-вірність можливості фірми гнучко та самостійно збільшувати об’єм випуску. В сучасних умовах така ситуація навряд чи мала б сенс. 2.Нестабільна ситуація на фінансовому ринку, дефіцит бюджету, безробіття, зниження платоспроможності населення, підлягання еконо-міки інфляційним процесам завдає деформуючий вплив на економіку. В результаті вини-кають ситуації, що заперечують нормальному типу взаємодії попиту та ціни. Типовим стає явище «парадокса Гіффена», низької еластичності попиту по доходу, високої неста-більності споживчого попиту. 3.Відсутність на більшості вітчизняних підприємств спе-ціалістів в області макроекономічного аналізу ускладнює його застосування.

Щодо індексу цін виробників (січень-жовтень 2000року), то в цій ситуації також спос-терігається значний його приріст у всіх видах промисловості. Дещо покращений вигляд мають показники металургійної промисловості, через значний експорт металу та метале-вих виробів за кордон (особливо кольорового металу), а також постійні закупівлі продук-ції різного призначення збоку самої держави та вітчизняних підприємств. (див.рис.№6).

Спостерігаючи приріст індексу цін таких видів промисловості як електроенергетика, па-ливна, хімічна та нафтохімічна, можна пояснити дану ситуацію наступним чином. По-пер-ше, значно зросло споживання газу, за 10 місяців 2000 року Україною використано 57,7 млрд. куб. м. Природного газу, що на 8 млрд. кубометрів більше, чим за відповідний пері-од попереднього року. При цьому безпосередньо споживачами використано 51,4 млрд. ку-бометрів природнього газу (за аналогічний період минулого року—49,9 млрд. куб. м.), в тому числі промисловими споживачами—33,5 млрд. кубометрів. Нажаль, з приходом зими об’єми споживання природного газу мають тенденцію до ще більшого росту, а також, че-рез значні пошкодження системи опалювання в деяких областях України з приводу вели-ких заметіль, населення використовує газ, як замінник для нагрівання.

Взагалі, якщо зачіпити такий стратегічний ресурс як нафта, то ситуація виглядатиме зовсім по-іншому. Після невеликої економічної кризи на поч.1998 році в Азії, а потім і в Росії (17 серпня 1998р.), на всіх нових ринках країн що розвиваються різко скоротилося споживання всіх енергоносіїв та зокрема нафти. Воно тривало майже до кін.1999року, і в результаті пропозиція енергоносіїв значно стала перевищувати попит, що спричинило па-діння їхніх цін до мінімуму. Проте в 1999 році прийшла холодна зима, яка і спричинила різке споживання енергоносіїв, а відповідно і ціни виросли майже в три рази (зокрема сві-това ціна на Брент(стандартизований тип нафти) встановилася на рівні 23$/бар. і в майбут-ньому передбачається її подальший ріст майже до 30$/бар. до кін.2000р. В кінці кінців на-віть виник дифіцит цього ресурсу, у відповідь на що ОПЕК було змушене збільшити ви-робництво нафти, що зробити відразу не дуже просто. З іншого боку, зараз триває напру-жена ситуація між країнами Ізраєлем і Палистиною, де проходить значний видуботок наф-ти. Отже, базуючись на припущення, що ОПЕК буде взмозі зрівняти прогнозуючий дефі-цит на попит в 1Q-2Q00 і продовжуватиме перевиробництво, яке спричинить ціни знизи-тися порівняно з сучасним станом, глобальна нафтова команда прогнозує на 2001 рік се-редню ціну на Брент 23,5$/бар.(див.мал.№3).

Зміну ціни на нафту в Україні за 2000 рік можна простежити за проведенням аукціонів з її продажу. З рисунка №7 видно, що ціна даної сировини поступово дедалі до кін.2000року зростає, і беручи до уваги світову базову ціну, є надто дорогою на сучасному етапі.

Отже, беручи до уваги вище сказане, можна зробити висновок, що саме ця ситуація і спричинила ріст цін на продукцію вище перерахованих промисловостей, оскільки їхня продукція є ніби взаємозаміняючою одна одну, в результаті чого, подорожання одного продукту спричиняє відповідне збільшення цін інших.

Висновок

Незважаючи на зростання ролі нецінових факторів у сучасному маркетинговому проце-сі, ціна залишається важливим компонентом маркетингового комплексу. Тому, зважаючи на її надто велике значення та беручи до уваги велику актуальність проблеми ціноутво-рення промислових товарів, я і вибрав для написання саме цю тему. Існує багато внутріш-ніх та зовнішніх факторів, що впливають на рішення ціноутворення. Їх я і намагався вик-ласти в основній частині курсової роботи.

Внутрішні фактори включають маркетингові цілі фірми, стратегію маркетингового комплексу, витрати і організацію процеса ціноутворення. Стратегія ціноутворення визна-чається головним чином цільовим ринком та задачами позиціювання. Цілі ціноутворення частіше всього включають у себе виживання в ринкових умовах, максимізацію поточного прибутку, дольові переваги на ринку, і якісні переваги на ринку. Ціна—це лише один із інструментів маркетингового комплексу, що використовується компанією для досягнення своїх цілей. Ціна впливає на характеристики товару, методи його просування і канали роз-поділу, так як і всі ці фактори впливають на ціну. В процесі розробки маркетингової прог-рами всі елементи маркетингового комплексу повинні бути доцільно зкоординованими.