Реферат: Маркетингова цінова політика підприємства
Як видно з таблиці № 3 ціни, що застосовуються на даному підприємстві є досить помірними і покупці ,порівнюючи з цінами в інших магазинах, є ними повністю задоволені.
Ціноутворення є складовою роботи з досягнення стратегічних цілей.
Існують три основні цілі ціноутворення, на які може орієнтуватися фірма:
цілі орієнтовані на збут – фірма має забезпечити певний обсяг продажу, збільшення частки ринку;
цілі орієнтовані на прибуток – фірма має забезпечити отримання максимального або у всякому разі задовільного прибутку,доходу від інвестицій, швидке надходження готівки;
цілі основані на становищі , яке склалося – фірма забезпечує проведення цінової політики, яка створює стабільний стан справ на ринку.
Вплив цінової політики на результати діяльності даного підприємства є таким самим як і в інших підприємств, тому що зниження цін завжди сприяє збільшенню обсягу збуту, а зростання цін - зменшенню.
Приватне підприємство “ Прут” застосовує політику постійних та помірних цін, що забезпечує стабільне і прибуткове становище підприємства на ринку, тобто воно в своїй діяльності дотримується третьої з вище перелічених цілей.
4. Удосконалення управління ціновою політикою підприємства.
Управління цінами – це загальні правила, якими керується фірма приймаючи рішення щодо стратегії і тактики своєї діяльності.
У процесі управління цінами можуть бути використані такі принципи:
Політика поступового зниження цін – вона характеризується відносно високими цінами під час виведення на ринок нового товару. Далі, коли підвищується конкуренція ціни поступово знижуються .
Політика знімання вершків – використовується щодо товарів, які належать до категорії модних новинок. Вона характеризується максимально високими цінами під час виведення на ринок нового товару. Передумовами її використання є:
готовність споживачів купити товар новинку за найвищу ціну ;
нечутливість і нееластичність попиту;
наявність відповідного сегменту ринку;
необізнаність покупців з реальними витратами виробника і мала імовірність швидкої реакції конкурентів.
Перевагами такої політики є можливість швидкого покриття витрат на виробництво і маркетинг; отримання відповідних прибутків, підвищення іміджу фірму як підприємства-новатора і уникнення небажаного ажіотажного попиту.
Політика проникнення на ринок – вона використовує порівняно низькі ціни, що робить можливим проникнення фірми на нові ринки і створення достатнього попиту. До такої політики вдаються тоді, коли на ринку існує досить високий рівень конкуренції і коли його можна поділити на сегменти, виділити ті з них, де еластичність попиту є високою, а споживачі не сприймають низьку ціну як свідоцтво низької якості товару. Перевагами тут є : наявність реальних можливостей проникнення на ринок і надання конкретних вигод споживачам.
Політика диференціювання цін – це продаж того самого товару різним покупцям за різними цінами. Розрізняють кілька видів цінової диференціації:
Просторова –різні ціни в країні та за її межами ;
Часову – сезонні знижки чи надбавки ;
Залежно від способу використання товару;
За групами споживачів – пільги для студентів ;
Залежно від кількості – оптові знижки.
Політика престижних цін – це високі ціни на товари справді високої якості. Такі товари мусять постійно здобувати і підтримувати свою високу репутацію. Основна проблема використання такої політики – це підвищення якості товару, його іміджу, збереження традицій престижної фірми незважаючи на будь-які кон”юктурні зміни.
Політика традиційного ціноутворення – полягає в орієнтації на ті традиції, які існують на ринку щодо рівня цін на ту чи іншу продукцію.
Політика психологічних цін – бере до уваги внутрішню логіку покупця, коли ціни дещо нижчі за якусь круглу суму.
Політика послідовного проходження по сегментах ринку – її використовують в міру насичення якогось сегменту даним товаром, тоді ціну знижують, а товар пропонують іншій групі споживачів, де більш висока цінова еластичність.
Політика збиткового лідера – це продаж товару у комплексі. Тут основний товар продається за збитковою ціною, а збиток покривається за рахунок обсягів продажу або в результаті наступного продажу доповнюючих товарів чи запасних частин.
Політика гнучких цін – передбачає швидку реакцію фірми на зміну співвідношення попиту і пропозиції на ринку.
Політика стабільних цін – використовують для товарів масового попиту, коли ціни на них залишаються стабільними тривалий час.
Політика переважних цін – нею користуються фірми, які посідають домінуюче становище на ринку і можуть забезпечити зниження своїх витрат на реалізацію і маркетинг, підвищуючи доходи за рахунок зростання обсягів збуту. За такої політики товари продають дещо дешевше ніж у конкурентів.
Політика цін на товари зняті з виробництва – тут потрібно насамперед визначитись до якої категорії віднести цей товар. Якщо він повністю втратив свою ринкову привабливість . то використовують ціну розпродажу. Якщо він отримав статус товар-ретро , його орієнтують на специфічну нішу ринку і продають за досить високими цінами.
ТзОВ “Прут” в своїй діяльності використовує політику стабільних цін, оскільки здійснює торгівлю продуктами харчування , які є товарами масового попиту. На продукти харчування постійно є попит, тому підприємство не використовує ніяких особливих цінових стратегій, а просто час від часу надає знижки при купівлі товарів на велику суму та передсвяткові чи сезонні знижки. Саме такими простими маркетинговими заходами підприємство старається удосконалити своє управління ціновою політикою.
В И С Н О В О К
Ціна – це грошовий вираз вартості, кількості грошей, що сплачується або одержується за одиницю товару або послуги.
Ринкова ціна фокусує складні економічні звязки між середніми суспільними умовами виробництва товару і можливостями його споживання.
Встановлення ціни є найважливішим моментом в процесі реалізації продукції, оскільки від її величини, в більшій мірі, залежить попит, а отже і обсяг продажу. Об'єм реалізації продукції безпосередньо впливає на фінансові результати підприємства.
З погляду споживача ціна часто використовується як показник вартості. Відповідно до цього вартість може визначатися як пропорція сприйнятної якості і ціни. Тому зниження цін, яке диктується тією чи іншою маркетинговою ситуацією не завжди збільшує обсяги збуту. Низькі ціни споживачам здаються наслідком низької якості, а тому вони відмовляються від придбання таких товарів. До того ж маркетингові маневрування під час прийняття рішень щодо цін часто обмежуються умовами, існуючими у каналах збуту, а також нормами і правилами встановленими чинним законодавством. У результаті маркетингова цінова політика стає тільки одним з багатьох інструментів маркетингу.
Незалежно від форм реалізації розрізняють пряму і опосередковану маркетингову цінову політику:
Пряма маркетингова цінова політика – має на увазі безпосередній розрахунок цін і їх регулювання залежно від змін ринкової конюктури.
Опосередкована – це політика щодо знижок цін, змін умов оплати, поставок, торговельного кредитування.
За ступенем гнучкості розрізняють маркетингову цінову політику однієї ціни – ціна залишається стабільна протягом певного часу, і гнучких цін.
За видом продукції розрізняють маркетингову цінову політику на нові товари та товари, які тривалий час перебувають на ринку.
Зрозуміло, що видів цінових стратегій є дуже багато і кожна з них по своєму правильна, проте підприємство повинно вибрати тільки одну, яка йому найбільше підходить.
Написання цієї курсової роботи було для мене дуже пізнавальною і цікавою роботою. Я з'ясувала, які ж є особливості формування цінової політики на торговельному підприємстві; ознайомилася з роботою торгового підприємства “Прут”, особливо з його маркетинговою ціновою політикою, визначила для себе методи управляння ціновою політикою.
Написавши дану роботу на тему “Управління маркетинговою ціновою політикою торговельного підприємства” я отримала для себе багато нових знань в галузі маркетингу, організації торгівлі та торговельної логістики.
ЛІТЕРАТУРА
1.Гаркавенко С.С. Маркетинг: Підручник для вузів. – К.:Лібра,1998р.,
2.Котлер Ф. Основи маркетинга. Пер. сз англ. – М.: “Бізнес-книга”, ”ИМА-Крос. Плюс” ,1995р.
3.Маркетинг: