Реферат: Валютні курси і валютна політика

МАРИ також консультує уряди про якнайкращі способи інтенсифікації економічного зростання.

Міжнародна Фінансова Корпорація (МФК) є членом Групи Всесвітнього Банку. Сьогодні МФК - найзначніше багатобічне джерело позик для проектів приватного сектора в країнах, що розвиваються. Головною метою МФК є заохочення розвитку приватного сектора.

Можна виділити основні напрями діяльності МФК:

фінансування проектів приватного сектора, допомога компаніям в країнах, що розвиваються, в залученні засобів на міжнародних фінансових ринках, і консультаційна і технічна допомога бізнесам і урядам.

фінансування і забезпечення консалтингової допомоги для підприємств приватного сектора і проектів в країнах МФК, що розвиваються, забезпечує в партнерстві з приватними інвесторами і, консультативну роботу, допомагає урядам створити умови, які могли б стимулювати притоку внутрішніх і іноземних приватних заощаджень і капіталовкладення.

МФК безпосередньо бере участь в капіталовкладенні тільки тоді, коли необхідне спеціальне сприяння, яке доповнює приватні внески. Вона також відіграє роль каталізатора, стимулюючи і мобілізуючи приватне капіталовкладення в світі, що розвивається.

МФК пропонує достатньо широкий спектр фінансових програм і послуг для приватних компаній в державах-членах, у тому числі довгострокові позики в основних валютах з фіксованим або змінним тарифом, гарантування і резервне фінансування, управління ризиками і т.д. МФК фінансує проекти у всіх галузях, від сільського господарства до гірської промисловості, від виробництва до туризму. Хоча першочерговим напрямом є фінансування проектів приватного сектора, діяльність МФК може також розповсюджуватися на компанії з державною участю, якщо разом з державою в них також присутній приватний сектор і підприємство працює на комерційній основі. Можливо також фінансування компаній з іноземною участю.

Для приєднання до МФК, держава повинна бути членом МБРР.

Багатобічне агентство по гарантуванню інвестицій засновано 12 квітня 1988 і є наймолодшим членом групи Всесвітнього банку.

Його метою - заохочення іноземного прямого інвестування в держави-члени, що розвиваються, для прискорення їх економічного зростання. Перш за все, йдеться про полегшення процесу капіталовкладення шляхом гарантій капіталовкладень від ризиків переказів валюти, загроз конфіскації, і військових або цивільних хвилювань (політичних ризиків). Дане агентство покликане сприяти підтримці потоків капіталовкладень і поширювати інформацію щодо можливостей інвестування в державах-членах, що розвиваються.

Головною задачею Міжнародного центру по дозволу інвестиційних суперечок, створеного в 1966 р., є посередництво і дозвіл інвестиційних суперечок між урядами і приватними іноземними інвесторами.

Створений згідно Конвенції про врегулювання інвестиційних суперечок між державами і резидентами інших країн.

Міжнародний валютний фонд (МВФ) входить в систему З'єднаних націй як спеціалізована установа. В даний час членами МВФ є близько 180 країн, включаючи всі колишні союзні республіки.

Метою МВФ є:

заохочення міжнародної співпраці в області валютної політики;

сприяння збалансованому зростанню світової торгівлі для стимулювання і підтримки високого рівня зайнятості і реальних доходів, для розвитку виробничого потенціалу всіх членів як головна мета економічної політики;

підтримка стабільності валют і впорядкування валютних відносин між державами-членами, а також перешкодило девальвації валют з міркувань конкуренції;

участь в створенні багатобічної системи платежів, усунення обмежень на трансфер валюти;

надання засобів для ліквідації незбалансованості платіжних балансів країн-членів.

Європейський Банк Реконструкції і Розвитку (ЄБРР) був створений в 1991. Основною задачею Банку є фінансування проектів, сприяючих розвитку економіки. Банк працює керуючись принципом самоокуповування.

В Східній Європі ЄБРР здійснює ряд різних проектів: інвестиції на розвиток конкретних підприємств, певних галузей виробництва (енергетики, продовольчого сектора і т.д.), а також проекти, направлені на зміну структури господарства (банківський сектор, сектор малого бізнесу). ЄБРР має представництва в більшості країн Східної Європи, у тому числі і в Росії(в Москві).

При здійсненні своїх проектів ЄБРР координує свою роботу з МФК і Всесвітнім банком.

Висновок

Поняття валюти широко використовується в екон літературі та практиці. Валюта обслуговує зовнішньоекономічні відносини, фунціонування світової економіки та інтеграцію до неї нац. економік окремих країн, на її основі функціонує валютний ринок. Валюта - будь-які грошові кошти, форм-ня та вик-ня яких прямо чи опосередковано пов’язано із зовнішньоекономіч відносинами. Правомірність такого трактування валюти підтверджується і світовою валютною практикою. Остання в поняття валюти включає не тільки кошти у вигляді законних платіжних засобів чи депозитів у грошах тієї чи іншої країни, а й інші валютні цінності - платіжні документи (чеки, векселі, сертифікати), фондові цінності (акції, облігації) та інші фінансові інструменти іноземного походження, а також аналогічні платіжні документи та фондові цінності нац походження, якщо вони перетинають митний кордон чи переходять у власність нерезидентів усередині країни. Валюта класиф за кількома критеріями. За емітентською належністю валюту розрізняють: нац, іноз, колективну (СДР, євро). За режимом вик-ня валюти поділяють на: неконвертовані, конвертовані.

Вал. курс- це співідн., за яким одна валюта обмінюється на іншу, або "ціна" грошової одиниці однієї кр-ни, що визначена в грош. одиниці іншої кр-ни. Установлення курсу називається котируванням валют. Вал. курс відбиває взаємодію сфер національної та світової економік. Якщо основні хар-ки кожної валюти формуються у межах нац. госп-в, то їх кількісне порівняння відбувається у зовн-ек. операціях. Вал. курс порівнює нац. вартості не прямо, а опосередковано - через їх відносну купівельну спроможність. Це забезпечує наявність вартісних критеріїв при проведенні міжнародних розрахунків, дає змогу вимірювати ефективність зовн-ек. операцій. Вартісною основою вал. курсу є паритет купівельних спроможностей валют, який виражає співвідношення середніх рівнів національних цін на товари, послуги, інвестиції. Розрізняють кон’юнктурні та структурні (довгострокові) чинники, які впливають на валютн. курс. Кон’юнктурні чинники пов’язані з коливанням ділової активності, політ. та військово-політ. обстановки, з чутками (іноді ажіотажними), здогадками та прогнозами. Поряд з кон’юнктурними чинниками, вплив яких важко передбачити, на динаміку вал. курсу впливають і відносно довгострокові тенденції, які визначають стан тієї чи іншої нац. грош. одиниці у валютній ієрархії. Це такі чинники: 1) зростання нац. доходу; 2) темпи інфляції - чим ↑ темпи інф. в кр-ні, тим ↓ курс її валюти; 3) стан платіжного балансу - активний платіжний б-с сприяє ↑ нац. валюти, пасивний - навпаки; 4) різниця прцентних ставок у країнах - ↑ % ставки стимулює приплив іноземних капіталів, ↓ - навпаки; 5) діяльність вал. ринків та спекулятивні вал. операції; 6) ступінь використання певної валюти на євроринку і в міжнар. розрах-х; 7) ступінь довіри до валюти на нац. та світовому ринках;8) валютна пол-ка; 9) ступінь розвитку фондового ринку.

Валютна політика виконує певні функції, в яких виявляється її призначення й економічна роль. Основними її функціями є: - забезпечення умов та механізмів для реальної валютної політики держави; - створення суб’єктами валютних відносин передумов для своєчасного здійснення міжнародних платежів за поточними і капітальними розрахунками та сприяння завдяки цьому розвитку зовнішньої торгівлі; - забезпечення прибутку учасникам валютних відносин; - формування та урівноваження попиту та пропозиції валюти і регулювання валютного курсу; - страхування валютних ризиків; - диверсифікація валютних резервів.