Реферат: Валютні курси і валютна політика
Важливим призначенням національної валютної системи є розроблення і реалізація державної валютної політики як сукупності організаційно- правових та економічних заходів у сфері міжнародних валютних відносин, спрямованих на досягнення визначених державою цілей. Кінцевими ціляти валютної політики є стратегічні цілі монетарної політики взагалі- зростання зайнятості та виробництва ВВП, стабілізація цін.
Крім загальномонетарних цілей валютна політика має свої специфічні цілі, що реалізуються переважно у валютній сфері і теж справляють істотний вплив на розвиток реального сектора економіки. Це ,зокрема:
1) лібералізація валютних відносин в Україні,
2) забезпечення збалансованою ті платіжного балансу та стабільних джерел іноземної валюти на національний ринок,
3) забезпечення високого рівня конвертованості національної валюти,
4) захист іноземних та національних інвестицій у країні,
5) забезпечення стабільного курсу національної валюти.
Валютне регулювання- це діяльність держави та уповноважених нею органів щодо регламентації валютних відносин економічних суб'єктів та їх діяльності на валютному ринку. Така регламентація тією чи іншою мірою поширюється на всі складові валютних відносин та валютного ринку, і насамперед на :
1) процес курсоутворення,
2) виконання платіжної функції валютою на внутрішніх ринках країни,
3) діяльність комерційних банків та інших структур на валютному ринку,
4) здійснення міжнародних платежів на поточними операціями платіжного балансу,
5) здійснення міжнародних платежів за капітальними операціями платіжного балансу та розвиток іноземних інвестицій в економіку країни,
6) ввезення та вивезення валютних цінностей через державний кордон,
7) кредитні відносини резидентів з нерезидентами,
8) формування та використання золотовалютних резервів.
Валютні обмеження є досить потужним, ефективним і оперативним інструментом валютної політики. Водночас цей інструмент має переважно адміністративний характер і суперечить тенденції лібералізації валютних відносин. За сучасної ситуації в Україні це один із ключових валютних інструментів, проте в перспективі його роль знизиться.
Найбільш жорсткими обмеженнями, що застосовувалися НБУ в його валютній політиці перехідного періоду , були: введення обов'язкового продажу підприємствами експортної виручки в інвалюті ( на 100% чи на 50%); заборона ( чи обмеження) надання підприємствами-резидентами комерційного кредиту контрагентам-нерезидентам; заборона спекулятивних валютних операцій на ринку; заборона резидентам, у тому числі банкам, надавати грошові позички нерезидентам за рахунок ресурсів, мобілізованих усередині країни; заборона вивозу валютних коштів юридичних осіб без дозволу НБУ та фізичним особам понад встановлену норму; жорстка фіксація валютного курсу національної валюти. Крім валютних обмежень, практика валютного регулювання виробила ще ряд методів (інструментів), які забезпечують переважно економічний вплив на валютні відносини. Це зокрема:
1)курсова політика,
2) облікова (дисконтна) політика та інші інструменти монетарної політики,
3) валютна інтервенція (девізна політика),
4)регулювання сальдо платіжного балансу,
5) формування та використання золотовалютних резервів
Міждержавні структури та їх вплив у валютно-фінансовій сфері
Міжнародні валютно-фінансові організації створюються шляхом об'єднання фінансових ресурсів країнами-учасниками для вирішення певних задач в області розвитку світової економіки.
Цими задачами можуть бути:
операції на міжнародному валютному і фондовому ринку з метою стабілізації і регулювання світової економіки, підтримка і стимулювання міжнародної торгівлі;
міждержавні кредити - кредити на здійснення державних проектів і фінансування бюджетного дефіциту;
інвестиційна діяльність/кредитування в області міжнародних проектів (проектів, що зачіпають інтереси декількох країн, що беруть участь в проекті як напряму, так і через комерційні організації-резиденти)
інвестиційна діяльність/кредитування в області “внутрішніх проектів” (проектів, безпосередньо що зачіпають інтереси однієї країни або комерційної організації-резидента), здійснення яких здатний надати сприятлива дія на міжнародний бізнес (наприклад, інфраструктурні проекти, проекти в області інформаційних технологій, розвитку транспортних і комунікаційних сітей і т.п.)
добродійна діяльність (фінансування програм міжнародної допомоги) і фінансування фундаментальних наукових досліджень.
Як приклади міжнародних фінансових організацій можна назвати Банк міжнародних розрахунків, Міжнародний банк реконструкції і розвитку, Міжнародна асоціація розвитку, Європейський інвестиційний банк, Міжнародний Валютний Фонд, Світовий Банк, Європейський Банк Реконструкції і Розвитку, Міжнародна Фінансова Корпорація.
Для здійснення своїх функцій міжнародні валютно-фінансові організації використовують весь спектр сучасних технологій фінансового і інвестиційного аналізу і управління ризиками, від фундаментального дослідження потенційного інвестиційного проекту (для чого, частіше всього, притягуються спеціалізовані команди або інститути експертів міжнародної кваліфікації, міжнародні аудиторські фірми і інвестиційні банки) до операцій на глобальних фондових ринках (ринках похідних цінних паперів).
Світовий банк це міжнародна організація, яка належить більш ніж 180 державам, багатим і бідним. Його задачею є зниження рівня бідності, за допомогою кредитів урядам своїх найбідніших членів, в більшості званих державами, що розвиваються, і державам, що проходять період економічної трансформації. Кредити Світового банку допомагають підвищувати економічну продуктивність і покращувати життєвий рівень громадян цих держав. Світовий Банк це велика компанія, члени якої є одночасно його співвласниками. Частка кожної окремої держави приблизно відповідає його економічній силі. Найкрупнішими є Сполучені Штати, за якими слідує Японія, Німеччина, Великобританія і Франція.
Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР) створений в 1946 р. у відповідністю з домовленістю учасників Бреттон-Вудськой конференції.
Основними напрями діяльності МБРР в даний час є:
середньострокове і довгострокове кредитування інвестиційних проектів;
підготовка, технічне і фінансово-економічне обгрунтовування інвестиційних проектів;
фінансування програм структурної перебудови в тих країнах, що розвиваються і пост-соціалістичних країнах.
Банк виступає як партнер для країн з економікою і ринками, що розширяються, що розвивається, з метою поліпшити якість життя людей. На відміну від багатьох програм гуманітарної і технічної допомоги, Банк не надає грантів. Всі позики, видані Банком, носять поворотний характер.
Міжнародна асоціація розвитку (МАРИ), є членом Групи Всесвітнього Банку. Її основними функціями є надання довгострокових безпроцентних позик найбіднішим з країн, що розвиваються. Ці позики направлені на зниження рівня бідності і сприяння економічному зростанню в країнах-позичальниках.
МБРР і МАРИ працюють паралельно. Вони спільно використовують єдиний штат, єдине керівництво, робить звіт одному і тому ж Президенту і використовує однакові стандарти при оцінці проектів. Відмінність полягає лише в умовах кредитування і джерелах фінансування. Перш ніж стати членом МАРИ, держава повинна стати членом МБРР. В даний час 158 країн є членами МАРИ.
Тоді як МБРР збирає більшість своїх фундацій на світових фінансових ринках, МАРИ фінансується в значній мірі за рахунок внесків Урядів більш багатих держав-членів.
МАРИ бореться з бідністю за допомогою широкого діапазону проектів, включаючи проекти в області сільського господарства, соціального забезпечення (охорона здоров'я, народонаселення, освіта і водокористування) і розвитку інфраструктури .