Реферат: Податкова система, її функції та сучасні проблеми
Витрати
E1
C+I+G G
Е K
C+I
3200 4000
Yu Yf Y
Графік 6
Пояснення до графіка 6:
1. На графіку зображено дві точки рівноваги: Е та Е1.
Точці Е відповідають "неповні" витрати (домогосподарств і
підприємців-інвесторів), при яких створюється продукт Yu, що не забезпечує повної зайнятості.
2. Точці Е1 відповідають "повні" витрати (з витратами
держави) і продукт Yf, що передбачає повну зайнятість.
На одному етапі аналізу ми не ставимо питання, звідки беруться кошти для державних витрат. Ми ігноруємо також ту обставину, що державні витрати можуть "витісняти" приватні заощадження та інвестиції. До речі, до таких абстракцій вдався і сам Дж.М.Кейнс. Отже, ми припускаємо, що державні витрати не зменшують інших компонентів сукупних витрат.
Повернемось до нашого завдання: розрахувати, якими мають бути державні витрати, щоб забезпечити повну зайнятість. При
цьому ми виходимо із залежності ΔG ΔY.
Між засобом ΔG та метою ΔY "знаходиться" мультиплікатор
(примножувач ефекту засобу ΔG). Ефект мультиплікатора в даному разі пояснюється так: державні витрати збільшують обсяг продажу товару та послуг, це спричиняє додатковий попит на фактори виробництва, зростання реалізації факторів виробництва означає збільшення доходів і споживання, що, у свою чергу, зумовлює нове збільшення обсягу продажів. Формалізуємо ці зв'язки:
G Sales D(K,L) Inc C Sales Y
 |
Графічно ефект мультиплікатора втілюється у тому, що
відрізок КЕ1 (величина G) нашого графіка менший, ніж відрізок
YuYf (величина приросту продукту).
Отже, ΔY = My/G ΔG, відповідно ΔG = ΔY/My/G.
Для визначення ΔG скористаємось спрощеним мультиплікатором My/G = 1/1-c'. Нагадаємо, що у попередній темі був запропонований трохи складніший мультиплікатор: My/G=1/1-c'(1-t)
Для розрахунку задамо, що с'= 0.8 і пам'ятаймо, що
необхідний нам приріст продукту становить (4000 - 3200 = 800)
одиниць. Отже, ΔG = 800/1/(1-0/8) = 160 одиниць.
Альтернативним до державних витрат засобом фіскальної
політики є інший засіб тієї ж таки політики, а саме: більш ліберальне оподаткування. Для врахування дії цього фактора слід розрізняти сукупний попит і доход, що залишається у розпорядженні споживачів після оподаткування (Y -T). Зрозуміло, що завдяки податкам у споживачів залишається менший доход, а отже, скорочуються і їхні споживчі витрати. Тобто за будь якого обсягу ВНП збільшення податків спричиняє зменшення споживання.
Зобразимо цей зв'язок графічно, виходячи з того, що нам
необхідно запобігти безробіттю шляхом зменшення податків. При
цьому має відбутись зростання випуску з 3200 до 4000 одиниць
(графік 7).
 | |||
| |||
AD E1
Витрати C+I+G
E
 | |||
| |||
К
 |
|
4000 Yu Yf y
Пояснення до графіка 7:
1. На графіку відображено зв'язок між рівнем загальних витрат (С+І+G) та споживчими витратами до і після оподаткування.
2. При зменшенні оподаткуавння доходів лінія С зсувається вгору; відповідно відбувається зсув лінії сукупних витрат.
Визначимо, наскільки треба скоротити податки, щоб забезпечити повну зайнятість шляхом зростання споживчих витрат.Для цього скористаємось мультиплікатором впливу податків на загальний випуск (він розглядався у попередній темі), а саме:
Му/Τ = - c'/1-c' = ΔY/ΔT.
Звідси:
1 - c' 1 - 0.8
ΔT = ΔY ----- = 800 * ------- = 200
c' 0.8
Порівняння результатів виконаних розрахунків дають підстави зробити висновок: збільшення обсягів виробництва і повної зайнятості відносно легше досягти шляхом збільшення державних закупівель, ніж шляхом зменшення податків.
Нам уже відомо, що в межах фіскальної політики держава може вдатись до ще одного засобу: державних трансфертів. Допомога у вигляді трансфертів, безумовно, впливатиме на споживання. Адже трансфери збільшують доход, що лишається в розпорядженні домогосподарств. На перший погляд здається, що кожна одиниця державних витрат на соціальні трансферти збільшує споживання саме на одиницю. Але необхідно враховува ти, що домогосподарства розподіляють надходження у вигляді соціальних трансфертів на споживання і заощадження. Отже,
трансферти збільшують доход домогосподарств, але те, як вони вплинуть на розмір споживання, залежить від граничної схильності до споживання. Формалізуємо це твердження у такий спосіб:
Y = c'(Y + GΤ) + I + Gs, де GΤ - соціальні трансферти;
------
незмінна
величина
Gs - витрати держави на то-
вари та послуги.
Продиференціювавши рівняння по GΤ, отримаємо мультиплікатор впливу соціальних трансфертів на продукт:
Мy/Gr = c'/1-c' = ΔY/ΔGΤ
Нехай с'= 0.8; тоді для повної зайнятості, тобто
збільшення обсягів виробництв на 800 одиниць, треба збільшити
соціальні трансферти на 200 одиниць (за умови, що інша частина державних витрат - закупівлі товарів та послуг - залишиться на попередньому рівні.
Державні витрати, податки, інфляція.
Завищені державні витрати, як занижені податки, можуть
ставати причиною цінової нестабільності. В цьому разі сенс фіскальної політики полягатиме у зменшенні сукупних витрат. Зобразимо механізм виникнення так званого "інфляційного розриву" на графіку 8:
 |