Реферат: Механізм грошово-кредитної діяльності
Звідси, попит на гроші для угод (ГМ/Ц) дорівнює:
По.гу.= ВВПр/Ш. (3)
Отже, бачимо, що попит на гроші залежить від двох факторів: реального обсягу виробництва – з його зростанням зростає і попит на гроші; швидкості обертання грошей – чим вища швидкість обертання грошей, тим менша їх кількість, що необхідна для обслуговування угод.
Реальний ВВП лежить в основі номінального ВВП:
Ц*ВВПр=ВВПн, (4)
Тоді,
ГМ=ВВПн/Ш (5)
Формули 3 і 5 найбільш чітко показують взаємозвязок грошової маси, що вимірюється як запас грошей в даний момент, і ВВП як потоку грошей, що обертаються протягом року. Звідси - важливість такої категорії, як швидкість обертання грошей, які обслуговують угоди (М1):
Ш=ВВПр/По.гу.=ВВПн/ГМ (6)
Попит на гроші як активи (По.га.) випливає з їхньої функції як засобу заощадження. В цьому випадку гроші розглядаються як засіб збереження вартості. Володіння грошима в цій якості перетворює їх на активи.
Але вартість можна зберігати не тільки у формі грошей, а й у формі фінансових активів (наприклад, облігації). Кожна з цих форм має свої переваги і недоліки. (5 с.199).
Відсоткова ставка визначає попит на гроші як активи. Чим вища ВС, тим більша альтернативна вартість грошей, тобто тим більше доходу втрачають власники грошей від їх зберігання. Тому за зростання ВС зростає попит на фінансові ативи і падає попит на гроші як бездоходний актив.
Попит на гроші для угод і попит на гроші як активи визначає загальний попит на гроші:
По.г= По.гу.+ По.га. (7)
Для визначення рівноваги на грошовому ринку треба визначити рівноважну ціну грошей – ставку відсотка.
ВС=(відсотковий доход / ціна облігації)*100%. (8)
де – відсотковий доход – фіксована величина.
2. Фінансові послуги на грошово-кредитному ринку забезпечуються фінансовими посередниками. Фінансові посередники – це такі інституції, як банки, страхові компанії, ощадні та кредитні асоціації, які приймають кошти (депозити) від однієї групи і позичають їх (кредити) іншим групам.
Серед фінансових посередників найбільшу групу становлять комерційні банки, які тримають більшість депозитів країни. Ощадні та кредитні асоціації складають другу групу. Третьою важливою групою є страхові компанії, пенсійні та інвестиційні фонди.
Комерційні банки виконують дві функції: прийом внесків і надання кредитів, що дає їм змогу створювати гроші. Відзначимо, що балансовий звіт дає найбільш повне уявлення про діяльність комерційного банку. Звіт включає активи (те, чим банк володіє) і пасиви (те, що банк заборгував). Різниця між активами і пасивами називається власним капіталом.
Здатність комерційних банків надавати кредити залежить від величини депозитних грошей та пропорцій їх розподілу. Їх величина формується за рахунок власного капіталу та залучених грошей і розподіляється на банківські резерви і кредитні гроші.
Для прикладу балансового звіту наведемо таблицю 2.
Таб. 2. Балансовий звіт комерційних банків (узагальнений).
|
| Активи | Млн.грн. | Пасиви | Млн.грн. |
| Резерви | Поточні рахунки | ||
| Кредити | Заощадження та строкові депозити | ||
| Інвестиції та цінні папери | Інші пасиви | ||
| Інші активи | Власний капітал | ||
| Усього активів | Усього пасивів |
Банківські резерви складаються із двох компонентів: 1) обов’язкових резервів, які регламентує Нацбанк; 2) додаткових резервів, які створюють банки самостійно:
БР=ДГ*Рн (9)
де – БР – банківські резерви, ДГ – депозитні гроші, Рн – норма банківських резервів.
Головним компонентом БР є обов’язкові резерви, які зберігаються у Нацбанку. В провідних країнах світу і в Україні також банки тримають в обов’язковому резерві більше як 10% до суми депозитів.
Гроші, які залучають комерційні банки на свої депозити, перевищують банківські резерви. Перевищення депозитних грошей над банківськими резервами дозволяє банкам створювати кредитні гроші (КГ):
КГ=ДГ-БР (10)
Здатність банківської системи на базі залучення грошей на свої депозити створювати нові гроші, тобто збільшувати пропозицію грошей, вимірюється депозитним мультиплікатором (Мд) - це, з одного боку, відношення між приростом грошової пропозиції (DПрг) і початковим приростом депозитних грошей (DДГп) (приклад наведено в примірнику 5 с.205-207):
Мд=DПрг/DДГп (11)
З іншого боку, депозитний мультиплікатор – це величина обернено пропорційна резервній нормі:
Мд=1/Рн (12)
Якщо резервна норма встановлена, то спираючись на початковий приріст депозитних грошей, можна обчислити приріст грошової пропозиції: