Реферат: Західна драматургія

Дюрренматт писав комедії. Він вважав, що лише цей драматичний жанр можливий у театрі XX сторіччя («сьогодні нам личить тільки комедія»), обґрунтовуючи неможливість створення трагедії в сучасній літературі відсутністю справді трагічного героя («розклад нашого століття, що танцює останній танець білої раси, не знає ні винних, ні відповідальних»). Але Дюрренматтові ко­медії трагічні, вони наближаються до жанру трагікомедії чи трагіфарсу. Недаремно він говорив, що ко­медія - це «своєрідна форма вираження відчаю».

Найвідомішою п'єсою Дюрренматта є «Гостина старої дами». Прикметне, що автор визначив її жанр як «трагічну комедію». Основу її змісту складає гріхо­падіння мешканців вигаданого провінційного містеч­ка Гюллен. Сюди, до свого рідного міста, після соро­ка років відсутності прибуває «стара дама» Клер Цаханасян, найзаможніша жінка світу. Вона має мету реалізувати план помсти. Колись вона, юна Клер Вешер, дочка бідного каменяра, і молодий Альфред Ілль кохали одне одного. Вона чекала від нього дити­ну. Але любов була розчавлена: Альфред одружився з іншою - дочкою заможного крамаря. Дитина по­мерла через рік у притулку, а Клер стала проститут­кою. В будинку розпусти вона зустріла старого банкіра Цаханасяна, який одружився з нею. По його смерті Клер успадкувала величезні кошти і стала справжньою володаркою світу. І ось, прибувши в Гюллен, вона пропонує мешканцям міста, - занедба­ного міста, де все майно давно закладено, де єдиний завод багато років простоює, а повз вокзал, не зупи­няючись, мчать потяги, - мільярд за ... вбивство Альфреда Ілля.

Ця жахлива пропозиція викликає обурення у гюлленців. «Ми поки ще живемо в Європі, - говорить мер. - Ми ще не стали язичниками... Ми краще житимемо бідними, ніж заплямованими кров'ю», і кожен городя­нин спочатку проявляє благородні пориви... Але посту­пово один з мешканців Гюллена з'являється у нових жовтих черевиках, другий палить дорогу сигару, а ставлення до Альфреда Ілля змінюється, починаючи з членів його сім'ї, котрі від співчуття переходять до роздратування, і ось уже старий міський учитель каже іллю: «Я скажу вам... дуже важливу річ. Вас уб'ють. Я знаю це з самого початку.! ви теж знаєте це давно, хо­ча жодна людина в Гюллені не хоче цьому вірити. За­надто великою є спокуса, занадто безвихідними є наші злидні». Через деякий час цей учитель, посилаючись на античних класиків, обґрунтовує необхідність убив­ства на урочистих зборах гюлленців.

«Гостина старої дами» - чудовий зразок дослідження суспільної психології. На зміну поширеній приказці «не у грошах щастя» приходить твердження «ми не можемо терпіти серед нас злочинця». Процедуру перших гюлленських зборів, які одностайно відкину­ли страшну пропозицію, повторює хід других із проти­лежним рішенням. Отже, «трагічна комедія» Дюррен­матта - не просто фантастичний гротеск. Вона присвя­чена поширеному в реальності XX століття явищу -здатності людей, натовпу змінювати під тиском обста­вин свої переконання. «Гостина старої дами» - притча, яку можна тлумачити і як антифашистський твір, і ширше.

Бесіда за запитаннями:

Назвіть основних представників та ідейно-есте­тичні ознаки театру абсурду. Чому категорія абсурду є центральною для естетики цього напряму? Чим тлума­чення абсурду його представниками перегукується із концепцією екзистенціалістів?

Хто з драматургів другої половини XX ст. звертався до драми-притчі? Поясніть сутність цієї жанрової форми.

До яких проблем звертався у своїх драматичних творах Макс Фріш? Прослідкуйте за поглядами Дюррематта на жанри комедії І трагедії, гротеск І парадокс. Чи відбилися ці теоретичні настанови в його п’єсах? Чому Дюрренматт назвав п'єсу «Гостина старої драми” “трагічною комедією»? У чому можна побачити притчовість цієї драми?

Крім оглядової теми, програмою передбачено ще дві години, відведені на ознайомлення учнів із творчістю одного з провідних представників західної драматургії другої половини XX ст. (Макса Фріша, Фрідріха Дюрренматта (про їх творчість йшлося на ог­лядовому уроці), Ежена Йонеско - за вибором учите­ля).