Реферат: Українська культура та історія Придністров'я
с. Поляна. Село знаходиться село посеред, тому і назва Поляна. Село заселялося кріпацькими втікачами з України. Вони тут викорчовували ліси і заводили власну господарку, панщини тут не було. В селі колись була велика кількість млинів.
с. Окопи. Скорочена назва від польського укріплення Окопи Святої Трійці, поставленого на противагу Кам’янцю-Подільському, захопленого у 1672 р. турками. Збереглися два вали з бастіонами, які перетинають вузький мис між Дністорм і Збручем, а також дві брами - Львівська і Кам’янецька. Ближче до гирла Збруча лежить давнє українське село Козачівка. На цвитарі збереглося кілька кам’яних хрестів "козацького" типу.
с. Жванець. Село уславлене двохмісячним протистоянням армій Богдана Хмельницького і Яна-Казиміра восени 1653 р. Чомусь ця важка операція досі описувалася якоюсь скоромовкою, як незначний епизод. А польського війська тут було майже стільки, як під Берестечком. Збереглися рештки замку, будованого в 15-17 ст., зокрема північна башта над урвищем р. Жванчик. Більшовики збагатили архітектуру замку кулеметним “дотом”, збудованим у 1927-1929 рр. Тоді вздовж усього кордону з Польщею будувалися укріплені райони.
м. Хотин. Місто славне своїм замком. Його складна будівельна історія вивчається за допомогою розкопок. Вперше фортецю тут було закладено в другій половині 13 ст. Аналіз декоративних мотивів у будинках фортеці дає можливість припускати, що фортецю будували українські і молдавські майстри. Не можна не згадати, що тут недалеко у 1621 р. відбулася знаменита Хотинська битва, в якій об’єднане українсько-польське військо нанесло поразку 150-тисячній турецькій армії. Головну роль у цій битві відіграли українські козаки під проводом гетьмана Петра Сагайдачного, які, прийшовши на допомогу полякам, своїм героїзмом і мужністю фактично врятували польське військо від розгрому. Тим не менше, турки таки взяли пізніше Хотин під свій контроль і він їм належав аж до початку 19-го ст. Вони зробили деякі перебудови у фортеці, запросивши французьких майстрів, які звели зовнішнє кільце укріплень. В 1919 р. в Хотині відбулося відоме повстання проти румунських окупантів.
м. Кам’янець-Подільський. Місто дуже багате на історичні пам’ятки. За їх кількістю воно мало поступається Києву і Львову. Головною прикрасою міста є знаменита Стара фортеця на високому правому березі Смотрича. Перші укріплення з’явилися тут ще в 11-му ст., але фортеця постійно модернізувалася аж до 19-го ст. Поступово в ній було побудовано кільканадцять бастіонів і веж. Це була одна з найнепристувниших фортець, але турки все-таки захопили Кам’янець у 1672 р. і володіли ним до 1699 р. В роки визвольних змагань довший час Кам’янець-Подільський був фактичною столицею УНР.
с. Каплівка. Перша згадка про село з 1420 р. За легендою пан Чорний побудував церкву, а за архівними даними гроші на церкву дала Марія Бєлінська. Церква була стара, дерев’яна, її розібрали. В 1890 р. збудували нову, тепер вона належить до Московського патріархату, як, зрештою, більшість церков Буковини. Є два доми молитви. Один з них був ще за румунських часів, потім перебудований в медпункт. Тепер відновлений в тому самому будинку. Баптистів до 40 чоловік. Свідки Єгови арендують шкільну майстерню. Теж близько 40 чоловік. (В селі коло 800 дворів). Є також суботники, адвентисти сьомого дня, вони їздять до Хотина. Мешкає в селі українка, яка сповідує іудаїзм (Руда Віра Павлівна). Вона цілителька. Є в селі і своя місцева поетеса Чобан Марія, редактор журналу "Дністер". В селі найкращі бляхарі, різб’ярі. Також тут роблять фірмову бринзу, будз.
с. Даньківці. На Панському полі 3 чи 4 роки тому там провалилась земля. Там виявилось підземне озеро до 90 км. довжиною, сягає аж до Чернівців. Невідомо наскільки ця інформація правдива, але гідрологи вже давно помітили, що частина води з Дністровського водосховища якимось чином перетікає в Прут. Можливо, якраз цим озером. Під час Хотинського повстання штаб його перебував в Даньківцях. Церква теж Московського патріархату, має 200 років. Баптистів у селі близько 50 чоловік. Єговісти з 20 чоловік.
с. Оселівка. Стара назва - Кишло Неджимово. Єдине село у Придністров’ї, в якому досі працюють вітряки. Вони стоять на високій горі, певно, там часто дмуть вітри. До затоплення водосховища були також кілька млинів на воді. Отож, село спеціалізувалося на помелі зерна.
с. Макарівка. Тут працював філолог-германіст Олександр Попович (1895-1918), син першого президента Буковини Омеляна Поповича. Загинув під Крутами.
с. Бабин. На правому березі Дністра в прямовисній скелі прирда утворила ніби браму з арочним склепінням. Колись там, за переказами місцевих жителів, була печера. Коли приходили турки, люди там ховалися. Одного разу серед людей була молода жінка з малою дитиною. Дитина весь час плакала і люди боялися, щоб турки не почули, де вони ховаються. Вони вигнали жінку з дитиною, але зразу по тому скеля зсунулася і закрила печеру. Нагадаємо собі, що подібна легенда записана і в с. Космирин.
с. Нагоряни. Село розташоване над Дністром в мальовничому місці південної частини Товтрів. Воно знамените своїм ткацтвом. Місцеві майстрині тчуть килими яскравих кольорів, верети. Недалеко від села в Гандзюковому ярі є цілюще джерело з капличкою і монументальними сходами. За легендою сліпій жінці приснився сон, що хтось веде її до "нори" (джерела). Рано вона пішла туди, помила очі і стала бачити. Після цього люди вперше поставили тут хрест.
с. Китайгород. Давнє українське місто, розташоване на високій горі над річкою Тернавою. Це була природна фортеця, оточена з трьох боків урвищами, які замикалися високім штучним ровом з плотом, тому дехто з жителів села перекладає Китайгород як "Плетене місто". За словами місцевого вчителя історії Миколи Івановича Борейка на території села були знайдені залишки давнього поселення, яке мало грецьку назву Міконіум. Однак це слово більш подібне на латинське. На давній карті Птолемея в ціх місцях на Дністрі позначене місто Маелоніум. Якийсь час містом володіли турки, які спалили його вщент під час повстання Шпака, але вони ж і побудували до міста дорогу, яка і досі називається "Хребет Копичея".
с. Непоротове. Неподалік села у високому березі видовбані келії скельного монастиря. Монастир не відновлений і не реставрований на відміну віл подібного у Сахарно-Ципово (Молдова).
Література
Буковина. Історичний нарис. Чернівці. 1998.
Бойко Оксана. Будівництво синагог в Україні. Зб. Синагоги України. Вісник Укразахідпроектреставрації. Львів. 1998.
Воропай Олекса. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. Томи 1,2. Київ.1991.
Гніп Микола. Вікно Буковини. Заставна. 2000.
Головацький Яків. Подорож по Галицькій та Угорській Русі, описана в листах до приятеля у Л. Збірник “Подорожі в Українські Карпати”. Львів. 1993.
Дністер. Квартальник. Числа 1-2, 3-4. Хотин. 1993-1994 рр.
Енциклопедія українознавства. Томи 1-9. Перевидання в Україні. Львів 1993-2000.
Лесик В.О. Замки та монаастирі України.Львів.1993.
Мацюк Орест. Замки і фортеці Західної України.Львів. 1997.
Мокрий Володимир. Церква в житті українців. Львів-Краків-Париж. 1993.
Науковий звіт експедиції “Дністер” за 1988-1989 рр. Львів. 1990. Рукопис.
Науковий звіт експедиції “Дністер” за 1990-1991 рр. Львів. 1992. Рукопис.
Феськів Михайло. Скоморохи. Тернопіль. 1999.