Реферат: Село Уторопи

Це було якраз зимою. Батько задумав помститися і повів татар на озеро.

Марно плакала дівчина, простягала руки до батька, просячи порятунку. Татари старого відштовхнули, а Марусю залишили при собі.

Вороги розклали на озері багаття і почали відпочивати Лід розтанув, проломився і татари пішли на дно, а разом з ними і Маруся. Тільки останнє слово “тату” пролунало і полинуло над верхів’ями Карпат.

Але... але дівчина не потонула, а перетворилась в білого лебедя, який кожного вечора кружляє над озером. То не лебідь, а красуня гуцулка кличе свого батька: “тату, та-а-а-т-у-у-у!”.

І з того часу стали це озеро називати Лебединим. А місцевий поет написав пісню, в якій говориться:

“...В тім краю казковім співає сопілка

І дримба дримбає десь на толоці,

Гуцулка Марійка легенду розкаже

Про озеро “Либідь”, що там на горі”.

Січень, 2004 р.

[1] В.Грабовецький, “Уторопи, столярки історії”, ст. 70.