Реферат: Прут та рослини Івано-Франківської області

Селище Ворохта — Чернівці.

Довжина маршруту — 200 км.

Категорія складності: для байдарок — третя, для надувних човнів, катамаранів, плотів — друга.

Освоєння Пруту туристами-водниками почалося значно пізніше, ніж Черемоша — на початку 70-х років. У 1972 р. на цій ріці були проведені республіканські змагання по водно-туристському сплаві, що відразу залучило до неї увагу аматорів водяних походів.

Зараз ця ріка користується усе більшою популярністю в туристів-водників, тому що вона перетинає один з найцікавіших щодо природно-географічного й історичного районів Українських Карпат.

Перш ніж відправитися в шлях, ознайомимо вас з деякими відомостями про цю ріку. Прут — лівий, самий великий прилив Дунаю. Його довжина — 989 км, площа водозбору 470 тисяч кв. км. Бере Прут початок на висоті 1750 м, під найвищою вершиною Українських Карпат — горою Говерлою (2061 м). Ріка протікає спочатку по Івано-Франківській, а потім по Чернівецькій області. До Чернівців Прут тече по глибокій долині. Далі вона розширюється до 10 км. Нижче міста Новоселиці по Пруту проходить державний кордон із Румунією.

Перший великий населений пункт на ріці — селище Ворохта Івано-Франківської області. Це один з центрів гірськолижного спорту, а також туризму на Україні. Тут є два лижних трампліни зі штучним покриттям, побудовані спортивні і туристські бази. Щовесни, коли в горах ще лежить глибокий сніг, у Ворохту з'їжджаються туристи з багатьох областей України і світу для участі в традиційному масовому сходженні на гору Говерла. Потрапити у Ворохту можна потягом чи автобусом з Чернівців, Івано-Франківська, Рахова Закарпатської області.

Умовно сплав по Пруту можна розділити на три частини. Ворохта — Яремча (36 км), Яремча — Коломия (64 км), Коломия — Чернівці (100 км). Найбільш складна перша ділянка. Тут зустрічаються всі різновиди перешкод, характерних для гірських рік: пороги, стромовини, перекати, шивери, стоячі хвилі, майже немає плесових ділянок. Проте по складності вони трохи уступають перешкодам, що зустрічаються на Білому і Чорному Черемоші Сплав зручніше усього починати в 500 м вище залізничного вокзалу, від площадки, розташованої на левом бережу ріки біля дерев'яного моста. Тут ширина русла ріки звичайно не перевищує 20 м, глибина 0,5 м.

Відразу за селищем, нижче підвісного моста, починається перший поріг довжиною близько 600 м. Його орієнтири — різкий правий поворот ріки і залізничний місток через струмок, що впадає ліворуч у Прут, за яким видніється висока підпірна кам'яна стіна. Входити в поріг необхідно ближче до правого берега, потім різко перетнути струю і виходити під лівий берег.

Потім буде автодорожній міст. Проходити треба під лівим прольотом ближче до лівого берега. Острівець, що випливає за ним, теж обходиться ліворуч. Кінець порога — за другим мостом.

Черговий поріг вам зустрінеться нижче підвісного моста, перекиненого через ріку в районі села Кремінців, де знаходяться дві ступіні з півметровим спадом води. Проходити цю ділянку слід ближче до лівого берега. Далі розширюється і поділяється на три протоки, з яких для проходу годиться центральна. Недалеко від устя ріки Пиги в мальовничому місці стоїть побудований в народному стилі готель «Пиги». Під автодорожнім мостом, що знаходиться в 150 м нижче готелю, варто проходити, притискаючи до лівого берега. Починається Яблунецкий поріг — гряда з твердих порід, що перетинає ріку від лівого до правого берега. Перед проходженням необхідна розвідка.

У районі цього порога ліворуч у Прут упадає струмок. Звідси іде дорога на Яблунецкий перевал. Поріг потрібно проходити ближче до лівого, більш положистого, берегу. Навпроти — високий правий берег, що поростив красивими стрункими ялинами. Село Кремінці, розташоване на левом бережу ріки, до 1948 р. називалося Татарів. У 1948 р. жителі села перейменували його в Кремінці, увічнивши ім'я лейтенанта Радянської Армії — Креминця, що загинув в 1944 р. у боях за звільнення цього населеного пункту від фашистів.

У самому кінці села починається черговий поріг, що складається з декількох ступіней і великих каменів, що піднімаються над водою. На виході з порога — острів і різкий поворот праворуч. Проходити цю ділянка потрібно ближче до лівого берега. Відразу за порогом через ріку перекинений міст, за яким розташований новий досить складний Жнецький поріг, довжиною до 1 км. Тут ріка упирається у відрогу хребта Яворника і, огинаючи його, різко звертає на схід. Поріг починається в районі двох опор, що залишилися від старого моста.

Перед селом Микуличином ріка трохи заспокоюється, але в районі села, відразу за островом, що поділяє ріку на два майже однакових по ширині рукава, русло перегороджує гряда гірських порід. Крім цього, тут утвориться сильний притиск до високого — до 10 м — лівому берегу ріки, тому найкраще постаратися пройти ближче до протилежного берега. Другий каскад цього порога знаходиться за автодорожнім мостом. Він нагадує першу ділянку, тільки з меншим падінням води.

Яремчу справедливо називають перлиною Карпат. Тут рекомендуємо зробити днювання, щоб ознайомитися з численними визначними пам'ятками міста.

Яремча — високогірний кліматичний курорт і один з найпопулярніших туристських центрів України. Тут багато будинків відпочинку, санаторіїв, туристських баз, тут добре налагоджена індустрія відпочинку. У Яремче є бюро подорожей і екскурсій, контрольно-рятувальний загін, пункти прокату туристського спорядження, кафе, ресторани, магазини, де можна придбати місцеві сувеніри Гордість Яремчи — туристська база «Гуцульщина», що розмістилася на левом березі Пруту. Ажурний арковий міст, перекинений через водоспад, що клекоче, і віадуки, що піднімаються від нього, приводять до ресторану «Гуцульщина» — яскравому зразку дерев'яного гуцульського мистецтва.

Обов'язково відвідайте Музей партизанської слави. Поруч з музеєм — пам'ятник секретарю Яремчанского райкому комсомолу Василині Гнатюк, що загинувшій у 1947 р. від рук оунівців. Навпроти — велика площа, де під покровом беріз стоїть величний монумент і горить Вічний вогонь на братській могилі партизанів-ковпаківців і воїнів Радянської Армії, що загинули в боях за звільнення Карпат від фашистів. Тут ніколи не в'януть квіти.

Цікава екскурсія до печери Довбуша. Стежка приводить до величезних скель з піщанику, оточеним стрункими ялинами. У підніжжя однієї зі скель знаходиться вхід у печеру, яку пов'язують з ім'ям Олекси Довбуша.

На Пруту, вище турбази «Гуцульщина», неодноразово проводилися республіканські змагання з техніки водяного туризму на байдарках. Починаючи з 1976 р. тут кожні два роки проходять республіканські злети туристів України. В околицях Яремчі є можливості для проведення змагань майже по усіх видах туризму.

Попрощавшись з Яремчей, відправляємося далі по Пруту. Ріка відразу за автодорожнім мостом забирає різко вправо, і ми пливемо уздовж стрімкого правого берега, з могутніми оголеннями гірських порід, що обриваються вертикальними складками до самої води.

Отут ріка трохи заспокоюється, але все-таки на шляху зустрічаються окремі пороги, перекати, невеликі шиверні ділянки, що перемежовуються стоячими хвилями. Головна небезпека тут — часто зустрічаються в руслі ріки великі, що стирчать з води, валуни.

На ділянці Яремча — Делятин Прут тече у вузькій долині, що місцями перетворюється в каньйон зі стрімкими стінами з гірських порід. Невеликі плеса тут закінчуються не дуже складними порогами чи перекатами. Нижче Делятина долина ріки розширюється, плесові ділянки збільшуються, але залишаються швидкі кам'янисті перекати. У районі села Добротова — знову невеликий канйонна ділянка, а біля села Ланчина русло ріки розбивається на дві протоки, з яких більш повноводна — ліва.

І от уже — великий населений пункт на ріці — місто Коломия — районний центр Івано-Франківської області. Це одне з найдавніших міст України. Тут багато пам'ятних місць, зв'язаних з іменами відомих українських діячів літератури і мистецтва — І. Франко, В. Стефаника, Марко Черемшини, М. Павлика, Леся Мартовича, А Кос-Анатольського. Далеко за межами України славиться Музей народного мистецтва Гуцульщини, у якому представлені кращі зразки народного декоративно-прикладного мистецтва.

І от ми в селі Неполоковці, де в Прут упадає його найбільша права притока Черемош. Звідси ріка продовжує свій біг уже по Чернівецькій області.

Нижче впадання Черемоша ландшафт різко міняється. Гори залишилися далеко, ріка тече по широкій долині. Береги тут низькі, покриті чагарником і лісами, що перемежовуються лугами. Ні порогів, перекатів, що представляють складність для сплаву. І все-таки подальше плавання вимагає постійної уваги й обережності. Багато обмілин, зустрічається затонула колода, особливо після дощів. Можливі зіткнення з пливучими іноді по ріці невеликими задернованими острівцями. У повноводдя особливої пильності вимагають поромні переправи з натягнутими низько над водою сталевими тросами.

Перший великий населений пункт нижче устя Черемоша — селище міського типу Лужани Чернівецької області. У селищі збереглася Успенська церква XV ст.— одне із самих древніх споруджень на Буковині В Лужанах діє експериментальний спиртзавод — перше в нашій країні підприємство подібного профілю, на якому налагоджене безвідхідне виробництво.

Чернівецька височина, найбільш висока між ріками Сиретом і Прутом. Над головною вершиною цієї височини — горою Цецино — (537,4) у небо втикається 130-метровий шпиль Чернівецького телецентру. З цією горою зв'язані цікаві сторінки краю. У період, коли ці землі входили до складу Галицько-Волинського князівства, на Цецино стояла дерев'яна фортеця, а в XIV ст була зведена кам'яна. Але в XV ст. Цецинская фортеця утрачає своє стратегічне значення, і в письмових джерелах зникають усякі згадування про неї. Але ще довгі роки її руїни зберігалися на горі. При археологічних розкопках, проведених під час будівництва телецентру, тут були знайдені срібні монети, наконечники стріл, уламки мечів, обривки кольчуг, кераміка. У 1709 р. під Цецино росіяни війська розгромили загони шведів, що бігли сюди після Полтавської битви.