Реферат: Інформаційна безпека в Intranet
• приступності (програма може поглинути всі наявні ресурси);
• цілісності (програма може чи видалити зашкодити дані);
• конфіденційності (програма може прочитати дані і передати їх по мережі).
Проблему ненадійних програм усвідомлювали давно, але, мабуть, тільки в рамках системи програмування Java уперше запропонована цілісна концепція її рішення.
Java пропонує три оборонних рубежі:
• надійність мови;
• контроль при одержанні програм;
• контроль при виконанні програм.
Утім, існує ще одне, дуже важливий засіб забезпечення інформаційної безпеки - безпрецедентна відкритість Java-системи. Вихідні тексти Java-компілятора й інтерпретатора доступні для перевірки, тому велика імовірність, що помилки і недоліки першими будуть виявляти чесні фахівці, а не зловмисники.
У концептуальному плані найбільших труднощів представляє контрольоване виконання програм, завантажених по мережі. Насамперед, необхідно визначити, які дії вважаються для таких програм припустимими. Якщо виходити з того, що Java - це мова для написання клієнтських частин додатків, одним з основних вимог до яких є мобільність, завантажена програма може обслуговувати тільки користувальницький інтерфейс і здійснювати мережну взаємодію із сервером. Програма не може працювати з файлами хоча б тому, що на Java-терміналі їхній, можливо, не буде. Більш змістовні дії повинні вироблятися на серверній чи стороні здійснюватися програмами, локальними для клієнтської системи.
Цікавий підхід пропонують фахівці компанії Sun Microsystems для забезпечення безпечного виконання командних файлів. Мова йде про середовище Safe-Tcl (Tool Comman Language, інструментальна командна мова). Sun запропонувала так називану коміручну модель інтерпретації командних файлів. Існує головний інтерпретатор, якому доступні всі можливості мови.
Якщо в процесі роботи додатка необхідно виконати сумнівний командний файл, породжується підлеглий командний інтерпретатор, що володіє обмеженою функціональністю (наприклад, з нього можуть бути вилучені засоби роботи з файлами і мережні можливості). У результаті потенційно небезпечні програми виявляються ув'язненими в осередки, що захищають користувальницькі системи від ворожих дій. Для виконання дій, що вважаються привілейованими, підлеглий інтерпретатор може звертатися з запитами до головного. Тут, мабуть, проглядається аналогія з поділом адресних просторів операційної системи і користувальницьких процесів і використанням останніми системних викликів. Подібна модель уже близько 30 років є стандартної для ОС.
ЗАХИСТ WEB-СЕРВЕРІВ
Поряд із забезпеченням безпеки програмного середовища (див. попередній розділ), найважливішим буде питання про розмежування доступу до об'єктів Web-сервісу. Для рішення цього питання необхідно усвідомити, що є об'єктом, як ідентифікуються суб'єкти і яка модель керування доступом - примусова чи довільна - застосовується.
У Web-серверах об'єктами доступу виступають універсальні локатори ресурсів (URL - Uniform (Universal) Resource Locator). За цими локаторами можуть стояти різні сутності - HTML-файли, CGI-процедури і т.п.
Як правило, суб'єкти доступу ідентифікуються по IP-адресах і/чи іменам комп'ютерів і областей керування. Крім того, може використовуватися парольна аутентифікації чи користувачів більш складні схеми, засновані на криптографічних технологіях.
У більшості Web-серверів права розмежовуються з точністю до каталогів (директорій) із застосуванням довільного керування доступом. Можуть надаватися права на читання HTML-файлів, виконання CGI-процедур і т.д.
Для раннього виявлення спроб нелегального проникнення в Web-сервер важливий регулярний аналіз реєстраційної інформації.
Зрозуміло, захист системи, на якій функціонує Web-сервер, повинна випливати універсальним рекомендаціям, головної з який є максимальне спрощення. Усі непотрібні сервіси, файли, пристрої повинні бути вилучені. Число користувачів, що мають прямий доступ до сервера, повинне бути зведене до мінімуму, а їхні привілеї - упорядковані у відповідності зі службовими обов'язками.
Ще один загальний принцип полягає в тому, щоб мінімізувати обсяг інформації про сервер, що можуть одержати користувачі. Багато серверів у випадку звертання по імені каталогу і відсутності файлу index.HTML у ньому, видають HTML-варіант змісту каталогу. У цьому змісті можуть зустрітися імена файлів з вихідними текстами чи CGI-процедур з іншою конфіденційною інформацією. Такого роду “додаткові можливості” доцільно відключати, оскільки зайве знання (зловмисника) множить суму (власника сервера).
АУТЕНТИФіКАЦіЯ У ВІДКРИТИХ МЕРЕЖАХ
Методи, застосовувані у відкритих мережах для підтвердження і перевірки дійсності суб'єктів, повинні бути стійкі до пасивного й активного прослуховування мережі. Суть їх зводиться до наступного.
• Суб'єкт демонструє знання секретного ключа, при цьому ключ або взагалі не передається по мережі, або передається в зашифрованому виді.
• Суб'єкт демонструє володіння програмним чи апаратним засобом генерації одноразових чи паролів засобом, що працює в режимі “запит-відповідь”. Неважко помітити, що перехоплення і наступне відтворення одноразового чи пароля відповіді на запит нічого не дає зловмиснику.
• Суб'єкт демонструє дійсність свого місця розташування, при цьому використовується система навігаційних супутників.
ВІРТУАЛЬНІ ПРИВАТНІ МЕРЕЖІ
Однієї з найважливіших задач є захист потоків корпоративних даних, переданих по відкритих мережах. Відкриті канали можуть бути надійно захищенні одним методом - криптографічним.
Відзначимо, що так називані виділені лінії не мають особливі переваги перед лініями загального користування в плані інформаційної безпеки. Виділені лінії хоча б частково будуть розташовуватися в неконтрольованій зоні, де їх можуть чи зашкодити здійснити до них несанкціоноване підключення. Єдине реальне достоїнство - це гарантована пропускна здатність виділених ліній, а зовсім не якась підвищена захищеність. Утім, сучасні оптоволоконні канали здатні задовольнити потреби багатьох абонентів, тому і зазначене достоїнство не завжди убране в реальну форму.
Цікаво згадати, що в мирний час 95% трафіка Міністерства оборони США передається через мережі загального користування (зокрема через Internet). У воєнний час ця частка повинна складати “лише” 70%. Можна припустити, що Пентагон - не сама бідна організація. Американські військові покладаються на мережі загального користування тому, що розвивати власну інфраструктуру в умовах швидких технологічних змін - заняття дуже дороге і безперспективне, виправдане навіть для критично важливих національних організацій тільки у виняткових випадках.
Представляється природним покласти на міжмережевий екран задачу шифрування і дешифрування корпоративного трафіка на шляху в зовнішню мережу і з її. Щоб таке шифрування/дешифрування стало можливим, повинне відбутися початковий розподіл ключів. Сучасні криптографічні технології пропонують для цього цілий ряд методів.
Після того як міжмережеві екрани здійснили криптографічне закриття корпоративних потоків даних, територіальна разнесенность сегментів мережі виявляється лише в різній швидкості обміну з різними сегментами. В іншому вся мережу виглядає як єдине ціле, а від абонентів не потрібно залучення яких-небудь додаткових захисних засобів.
ПРОСТОТА Й ОДНОРІДНІСТЬ АРХІТЕКТУРИ
Найважливішим аспектом інформаційної безпеки є керованість системи. Керованість - це і підтримка високої приступності системи за рахунок раннього виявлення і ліквідації проблем, і можливість зміни апаратної і програмної конфігурації відповідно до умов, що змінилися, чи потребами, і оповіщення про спроби порушення інформаційної безпеки практично в реальному часі, і зниження числа помилок адміністрування, і багато чого, багато чого іншого.
Найбільше гостро проблема керованості встає на клієнтських робочих місцях і на стику клієнтської і серверної частин інформаційної системи. Причина проста - клієнтських місць набагато більше, ніж серверних, вони, як правило, розкидані по значно більшій площі, їх використовують люди з різною кваліфікацією і звичками. Обслуговування й адміністрування клієнтських робочих місць - заняття надзвичайне складне, дороге і чревате помилками. Технологія Intranet за рахунок простоти й однорідності архітектури дозволяє зробити вартість адміністрування клієнтського робочого місця практично нульової. Важливо і те, що заміна і повторне введення в експлуатацію клієнтського комп'ютера можуть бути здійснені дуже швидко, оскільки це “клієнти без стану”, у них немає нічого.
На стику клієнтської і серверної частин Intranet-системи знаходиться Web-сервер. Це дозволяє мати єдиний механізм реєстрації користувачів і наділення їх правами доступу з наступним централізованим адмініструванням. Взаємодія з численними різнорідними сервісами виявляється схованим не тільки від користувачів, але й у значній мірі від системного адміністратора.
Задача забезпечення інформаційної безпеки в Intranet виявляється більш простій, чим у випадку довільних розподілених систем, побудованих в архітектурі клієнт/сервер. Причина тому - однорідність і простота архітектури Intranet. Якщо розроблювачі прикладних систем зуміють повною мірою скористатися цією перевагою, то на програмно-технічному рівні їм буде досить декількох недорогих і простих в освоєнні продуктів. Правда, до цьому необхідно присовокупити продуману політику безпеки і цілісний набір мір процедурного рівня.