Реферат: Версальсько-Вашингтонська система

Другою зовнішньою кризою Версальсько-Вашингтонської системи стали події 1925 — 1929 р. у Китаї, що був традиційним об'єктом експлуатації великих держав. Хоча формально, відповідно до договору 9-ти держав, у Китаї були ліквідовані сфери впливу Англії, Франції і Японії, в умовах фактичного розколу країни на самоврядні регіони при збереженні номінального уряду в Пекіні усі великі держави підтримували зв'язку з тими чи іншими місцевими кліками, здійснюючи через них свій вплив. Крім того, у країні існувало два уряди: північне в Пекіні і південне в Гуаньчжоу, з яких перше визнавалося на міжнародній арені урядом єдиного Китаю, хоча і не могло здійснювати свої функції усередині країни в повному обсязі. В умовах національно-визвольного підйому, активної радянської пропаганди і зв'язків СРСР із Гуаньчжоу, пекінський уряд 31 травня 1924 р. слідом за Англією й Італією пішло на нормалізацію відносин зі СРСР. 20 січня 1925 р. були нормалізовані радянсько-японські відносини на основі визнання сторонами Портсмутського мирного договору, і до 15 травня японські війська були виведені з Північного Сахаліну, а за СРСР була визнана сфера впливу в Північній Маньчжурії. Тим самим СРСР створив передумови для більш активного втручання в китайські справи в процесі протистояння Вашингтонській системі міжнародних відносин.

30 травня 1925 р. у ході страйку в Шанхаї на японському підприємстві англійська поліція застосувала проти страйкарів зброя, що привело до вибуху збурювання в країні. Почався 43 широкий антиімперіалістичний рух, що вдарив насамперед по позиціях Англії в Китаї. США і Японія постаралися надати ініціативу придушення руху Англії, поволі зміцнюючи свій вплив у регіоні. СРСР також використовував події, що почалися, для розширення свого впливу в Китаї, ще в січні 1924 р. сприявши створенню в Гуаньчжоу союзу китайської компартії (КПК) і Гоміндану (ГМД), що зміг відбити спробу заколоту місцевих мілітаристів і сформувати Народно-революційну армію (НРА). На півночі Китаю йшла боротьба за Пекін між армією генерала Фен Юйсяня, підтриманого СРСР, і військами Чжан Цзолина, якого підтримувала Японія.

Тим часом у Китаї в липні 1926 р. НРА початку Північний похід, і до березня 1927 р. південна частина країни аж до Янцзы була підлегла уряду Гуаньчжоу. 22 — 23 березня 1927р. війська НРА вступили в Нанкін і Шанхай, що різко загострило відносини з Англією і США, що почала обстріли міста і почала переговорів з Чан Кайши про підтримку у випадку антикомуністичного перевороту. Тим часом СРСР вирішив підштовхнути події за рахунок усунення Чан Кайши і посилення впливу КПК. У Пекіні 6 квітня 1927р. частини Чжан Цзолина напали на радянське консульство і захопили документи про арешт, що передбачався, Чан Кайши, що негайно були передані йому. 12 квітня Чан Кайши здійснив антикомуністичний переворот, розірвав союз із КПК і почав репресії проти її членів.

Із середини 1925 р. англо-радянські відносини стали погіршуватися, тому що англійське керівництво вважало, що саме СРСР спровокував хвилювання в Китаї. У 1926 р. в умовах згортання соціальних програм в Англії почалися масові страйки, що різко загострило внутрішню ситуацію в країні. СРСР не тільки використовував ці події для розширення пропаганди, але і підтримував деякі профспілки матеріально, що вело до ще більшого охолодження англо-радянських відносин. 12 травня 1927 р. у Лондоні був зроблений наліт на радянське торгпредство, де були виявлені документи про допомогу СРСР страйкарям, і 27 травня Англія розірвала дипломатичні відносини зі СРСР. У той же день японське керівництво послало в Шандунь війська для прикриття свого ставленика Чжан Цзолина в Пекіні від НРА. Одночасно перед Токіо встало питання про визначення своєї зовнішньополітичної лінії в обстановці, що створилася, і в ході Східних конференцій червня — серпня 1927 р. японське керівництво вирішило підсилити експансію в Китаї. На початку вересня 1927 р. японські війська були виведені із Шандуня, а Чан Кайши зробив візит у Японію, намагаючись врегулювати відносини з цією країною в умовах початку громадянської війни на півдні Китаю. Візит закінчився без особливих результатів, і нанкінське керівництво стало орієнтуватися на США, що використовували цю можливість для посилення своїх позицій у Китаї.

Після висновку в березні-квітні 1928р. американо-нанкінських угод про майбутні договори, НРА початку похід на Пекін. Японія знову використовувала війська в Шандуне, але не змогла удержати Чжан Цзолина від висновку його військ з Пекіна. Більш того, багаторічний японський ставленик у Маньчжурії був запідозрений у намірі домовитися з Чан Кайши і США й убитий під час повернення в Мукден. Відкрите втручання Японії привело до росту антияпонського руху в Китаї. 5 червня 1928р. НРА зайняла Пекін, 25 липня уряд Чан Кайши було визнано США, а 20 грудня Англією. 29 грудня 1928 р. син і спадкоємець Чжан Цзолина Чжан Сюэлян визнав владу ГМД над Маньчжурією. У цих умовах Японія, побоюючись погіршити відносини зі США й Англією, у травні 1929 р. вивела свої війська із Шандуня і 3 червня 1929р. разом з Німеччиною й Італією визнала новий уряд у Китаї.

Консолідація Китаю дала можливість нанкінському уряду домагатися скасування привілеїв іноземних держав. У 1928 — 1929р. Китаєві удалося збільшити мита з 5 до 7,5% і повернути 20 з 33 концесій. Прагнучи послабити радянський вплив у Маньчжурії, китайське керівництво в березні 1929р. спробувало домогтися виконання радянсько-китайської угоди про паритетне керування КВЖД. Відмовлення СРСР викликав спробу Китаю вирішити це питання силою. 27 травня 1929 р. був зроблений наліт на радянське консульство в Харбіні, де були виявлені документи про зв'язки СРСР із КПК і Фэн Юйсянем, що находились в опозиції до Чан Кайши, а 10 — 11 липня КВЖД була зайнята китайськими військами. Переговори сторін через непоступливість СРСР не дали результатів, що поряд із прикордонними інцидентами вело до ескалації конфлікту. Англія, Франція і США призвали сторони до рішення проблем у рамках пакту Бриана-Келлога, але не визнали самовільних учинків китайської сторони, побоюючись створення прецеденту. Японія і Німеччина заявили про своє невтручання. У жовтні-листопаду 1929 м Червона Армія вторглася у Маньчжурію і розгромила війська Чжан Сюэляна. Фэн Юйсянь підняв заколот, скувавши війська Чан Кайши і не дозволивши використовувати їх у Маньчжурії. Переговори сторін за посередництвом Німеччини привели 22 грудня 1929 р. до врегулювання конфлікту на базі відновлення статус-кво.

У підсумку подій у Китаї змінився баланс сил великих держав на Далекому Сході. У Китаї виник новий центр влади, значно більш впливовий у масштабах країни, ніж колишній пекінський уряд. Англійський вплив у Китаї знизилося, а американське зросло. Японія була змушена вважатися з новою ситуацією в Китаї. Здавалося, що на Далекому Сході створена база для зміцнення Вашингтонської системи за рахунок підтримки балансу сил між СРСР, Китаєм і Японією. Однак в умовах початку громадянської війни в Китаї між КПК і ГМД, розриву радянсько-китайських відносин 15 грудня 1927 р. і військового конфлікту в Маньчжурії була відсутня база для співробітництва Москви і Нанкіна, що об'єктивно вело до дестабілізації системи міжнародних відносин і відкривало дорогу японському експансіонізму.

Першою внутрішньою кризою Версальсько-Вашингтонської системи знову стали далекосхідні події 1931 — 1933 р. В умовах світової економічної кризи оживився японський експансіонізм. Великі держави були зайняті боротьбою з кризою і з цього погляду не були погрозою для Японії. Китай і СРСР після військового конфлікту 1929 р. не досягли поліпшення відносин. Нанкін був зайнятий війною з КПК на півдні Китаю, а СРСР економічно і політично освоював Синьц-зян. Усе це виключало консолідацію Москви і Нанкіна проти Японії. Використовуючи сприятливу міжнародну обстановку, війська Квантунскої армії 18 вересня 1931 р. ввійшли у Маньчжурію. Знову що не одержав допомоги від Нанкіна Чжан Сюэлян, прагнучи зберегти війська, відвів їх, не вплутуючи в серйозні бої з японцями.

Звертання Китаю в Лігу Націй, що зайнялася вивченням питання, продемонструвало незацікавленість Англії і Франції в рішенні цієї проблеми. США порадили Нанкіну не відволікатися від війни з КПК. Саме китайське керівництво було зацікавлено в ослабленні Маньчжурської армії Чжан Сюэляна, оскільки це підсилювало вплив Нанкіна. Японія пропагувала ідею наведення порядку в Маньчжурії й очищення її від комуністичних елементів. В умовах проголошення КПК 7 листопада 1931 р. Китайської радянської республіки ця пропаганда зустрічала повне розуміння на Заході. Це не заважало японському керівництву виявляти лояльність у відношенні СРСР і радянських громадян на КВЖД. СРСР, зі своєї сторони, не виявив прагнення до втручання, хоча і засудив агресію в пресі. У листопаду-грудні 1931 р., коли японські війська стали просуватися в Північну Маньчжурію, що вважалася радянською сферою впливу, відносини Москви з Токіо трохи погіршилися, що породило в західному світі надії на виникнення війни між ними. Але радянське керівництво вирішило домовитися і 31 грудня 1931 р. запропонувало Токіо укласти договір про нейтралітет на основі збереження "волі рук" у Китаї.

7 січня 1932 р. американське керівництво опублікувало свою "доктрину невизнання" змін на Далекому Сході, а Англія взагалі офіційно не відреагувала на ці події. Напад Японії на Шанхай 23 січня 1932 р. загострило її відносини з Англією, Францією і США, що, навіть почавши військову демонстрацію, діяли неузгоджено. СРСР спробував використовувати ситуацію і підписав з Японією угода про торгівлю бензином з Маньчжурією і дозволив їй використовувати КВЖД для 46 військових перевезень. Однак ситуація навколо Шанхая була урегульована, і радянсько-японські протиріччя в Маньчжурії, де 1 березня 1932 р. було проголошено Маньчжоу-Го, знову оживилися. СРСР негласно підтримував антияпонські повстання і дії партизанських загонів КПК.