Реферат: Суспільний та державний устрій Риму в період принципату

Висновок: Принципат – монархія особливого типу, втілена в життя імператором Октавіаном Августом. Основними його особливостями були: необмежена влада правителя, лише формально зв'язана з колишніми республіканськими традиціями (з цим же зв'язане утворення чиновницького апарата не з виборних, а з призначуваних посад) , проведена правителем політика патерналізму і поліпшення усередині імперських відносин із провінціями, уведення нової релігійної системи не замість, а разом зі старої ("культ імператора").

Порівняння принципату з іншими формами монархії

в древньому світі.

Древньосхідна деспотія і принципат

Древньосхідна деспотія - це монархія особливого типу, система державного керування, при якій абсолютна влада правителя - це традиція, рамками якої, деспотія, однак не обмежена: індивідуальні особливості кожної держави окремо дозволяють контролювати владу за рахунок іригаційного землеробства, чи зовнішніх воєн.

Подібних рис у принципату і східної деспотії небагато. Насамперед тому, що на Сході необмежена влада правителя – традиція й опора будь-якої влади, у Римі ж саме слово "цар", як символ повноти влади викликало опір. Якщо порівнювати конкретні приклади, то можна помітити, що країни Сходу трималися на якихось визначених конкретних ресурсах влади. Наприклад на іригаційному землеробстві, як Месопотамія, на релігійній основі, як у чи Єгипті за рахунок армії, як в Ассирії. З принципатом усе складніше. У це поняття входить якась (але не теократична) сакралізація влади і контроль над легіонами, але це не найважливіші опори влади. Якщо на Сході абсолютна влада – традиція, то в Римі традиція – це демократичні об'єднання, такі як сенат і коміції.

Деякі обмежені подібності все-таки можуть бути знайдені – у Єгипті жрецький апарат деяким відрізнявся від Серпневих чиновників. Армія грала в Римі настільки ж важливу роль, як і в деспотіях Сходу. У цілому східне суспільство куди більш традиційне, чим римське часів імперії, тому порівняння класичної східної деспотії з принципатом Августа представляється неправомочним.

Принципат і грецька тиранія.

Еллінська тиранія – це один з видів полісного устрою, при якому правителем є харизматична особистість, що спирається на вірність армії, популістську політику і на споконвіку полісні традиції.

З розглянутих у цій главі форм монархії ближче усього до принципату саме еллінська тиранія. Харзматичний лідер, політика патерналізму опора на традиції – це характерно для обох форм монархії. З іншої сторони в Римі принципат – система: "Це був, якщо відвернутися від подробиць, старий механізм влади, тільки бездоганно налагоджений, як чи таран яка-небудь інша з римських військових машин, що приставили до республіки і пустили в дію". В історії Еллади тиранія – лише епізод, не так часто з'являлася харизматична особистість здатна захопити владу. Після кровопролитного років тиранії Гиппия і Гиппарха тиранія дискредитувала себе як форма правління, що відбулося й у Римі значно пізніше після убивства Коммода. Дуже важливо розуміти, що в часи принципату Рим – уже не поліс, отже керувати його полисними методами, яким безсумнівно є еллінська тиранія – неможливо.

Але при цьому корені виникнення в тиранії і принципату ті самі: нестабільність діючої влади, пошук світу і спокою в державі, нехай і в обмін за право його керування.

Принципат і ранньоримська монархія.

Ранньоримська монархія – це система державного устрою, при якій упор зроблений на традиційність правління (аж до сакралізації), вірність армії і підтримку виборних органів влади (сенату і коміцій).

Подібностей і розходжень між двома цими формами монархії приблизно нарівно: з одного боку, що природно, Август намагався не повторювати помилок царів, що дискредитували свою владу, з іншого боку - повинний був спиратися на традиції ними створені.

Царський Рим набагато демократичніший імперії Августа. Насамперед він має чимало подібного з полісною системою еллінів, при цьому перших царів обирали коміції, що саме по собі має на увазі демократизацію. Сенат і коміції при царях не настільки формальні, як при Августі. Царський Рим менше – їм ще можна керувати, як полісом.

Останні царі мали майже необмежену владу, що не задовольняла волі народу, що привело до зсуву Тарквінія Гордого і встановлення республіки. Струнка система Рима перших царів була зруйнована їх нащадками, що відбулося і з останніми імператорами епохи принципату.

Використана література

1) Г.С. Транквілл / "Життя 12 Цезарів" / вид. "Ладомир" / м.Москва / 1999 р.

2) "Хрестоматія по історії древнього Рима" / укладач: С.Л. Утченко / вид. Соціально – Економічної літератури / м.Москва / 1962 р.

3) У.И. Кузищин / "Історія древнього Рима" / вид. "Вища школа" / м. Москва / 1981 р.

4) А.И. Немировський / "Історія древнього світу. Античність" /вид. "Владос" / м. Москва / 2000 р.