Реферат: Суб'єкти правовідносин. Правосуб'єктність фізичних осіб. Правосуб'єктність юридичних осіб

Суб'єкти правовідносин — це суб'єкти права, тобто особи, що мають правосуб'єктність. Вирази «суб'єкт права» і «особа, що має правосуб'єктність» збігаються. Правосуб'єктність — одна з обов'язкових передумов правовідносин.

Щоб стати учасником правовідносин, суб'єкти повинні прой­ти два етапи наділення їх юридичними властивостями:

• набути властивостей суб'єктів права як потенційних суб'єктів (учасників) правовідносин — через відповідність певним право­вим вимогам щодо правосуб'єктності;

• набути додаткових властивостей юридичного характеру в конкретній юридичне значущій ситуації — суб'єктивних юри­дичних прав і обов'язків, що надаються їм правовими нормами. Саме вони визначають власне правові зв'язки, відносини між суб'єктами.

Суб'єкти правовідносин — це індивідуальні чи колективні су­б'єкти права, які використовують свою правосуб'єктність у кон­кретних правовідносинах, виступаючи реалізаторами суб'єктив­них юридичних прав і обов'язків, повноважень і юридичної від­повідальності.

Види суб'єктів правовідносин:

1) індивідуальні суб'єкти (фізичні особи):

— громадяни, тобто індивіди, що мають громадянство даної країни;

— іноземні громадяни;

— особи без громадянства (апатриди);

— особи з подвійним громадянством (біпатриди);

2) колективні суб'єкти (юридичні особи):

— державні органи, організації, установи, підприємства;

— органи місцевого самоврядування;

— комерційні організації (акціонерні товариства, приват­ні фірми тощо — вітчизняні, іноземні, міжнародні);

— громадські об'єднання (партії, профспілкові організа­ції тощо);

— релігійні організації;

3) держава та її структурні одиниці:

— держава;

— державні утворення (суб'єкти федерації — штати, зем­лі, автономії; в Україні — Автономна Республіка Крим);

— адміністративно-територіальні одиниці (область, міс­то, селище та ін.);

4) соціальні спільноти — народ, нація, етнічні групи, грома­дяни виборчого округу тощо.

Правосуб'єктність фізичних осіб

Правосуб'єктність фізичних осіб (індивідуальних суб'єктів пра­вовідносин) — це передбачена нормами права здатність (можли­вість) бути учасниками правовідносин.

У міжнародних документах про права людини (ст. 6 Загальної декларації прав людини, ст. 16 Міжнародного пакту про громадян­ські і політичні права) записано, що кожна людина, де б вона не знаходилася, має право на визнання її правосуб'єктності.

В основі визначення природи правосуб'єктності (праводієздат-ності) фізичної особи лежать два критерії:

— вікова характеристика (певний вік);

— зрілість психіки, відсутність психологічних дефектів. Склад правосуб'єктності фізичної особи:

• правоздатність;

• дієздатність;

• деліктоздатність.

Правоздатність — це передбачена нормами права здатність (можливість) індивіда мати суб'єктивні юридичні права і вико­нувати суб'єктивні юридичні обов'язки. Правоздатність вини­кає з моменту народження і припиняється зі смертю особи.

Правоздатність — не кількісне вираження прав суб'єкта, а постійний громадянський стан особи; не саме володіння права­ми, а здатність мати права, набувати суб'єктивних прав.

Вік, психічний і фізичний стан громадянина не впливають на його правоздатність. Правоздатність є рівною для всіх грома­дян незалежно від статі, національності, походження, майново­го стану, місця проживання, причетності до релігії, належності до громадських організацій та ін.

Дієздатність — це передбачена нормами права здатність ін­дивіда самостійно, своїми усвідомленими діями здійснювати (ви­користовувати і виконувати) суб'єктивні юридичні права, обо­в'язки і нести відповідальність.

Дієздатність, на відміну від правоздатності, залежить від віку, фізичного стану особи, а також інших особистих якостей люди­ни, що з'являються у неї в міру розумового, фізичного, соціаль­ного розвитку.

Повна дієздатність настає з моменту громадянського повно­ліття.

Як правило, у більшості галузей права дієздатність і право­здатність збігаються в одній особі, вони нероздільні, крім ци­вільного (і частково сімейного) права, де недієздатна людина може бути суб'єктом конкретних правовідносин.

У цивільному праві є градація різних ступенів дієздатності.

Повна дієздатність настає з 18 років.

Неповна (відносна) дієздатність: 14-18 років (проектується в новому Цивільному кодексі України), 15-18 (за чинним зако­нодавством).

Законодавством передбачена можливість оголосити непов­нолітнього, який досяг 16 років, повністю дієздатним, якщо він працює за трудовим договором, у тому числі за контрактом, чи займається підприємницькою діяльністю. Оголошення непов­нолітнього повністю дієздатним (акт емансипації) провадиться за рішенням органу опіки і піклування — за згодою батьків, уси­новителів або піклувальника, а в разі відсутності такої згоди — за рішенням суду.

Часткова дієздатність: до 14 років (проектується в новому Цивільному кодексі України), до 15 років (за чинним законо­давством).

Обмежена дієздатність виражається в такому:

• обмеження прав і свобод людини і громадянина законом дер­жави передбачено в тій мірі, в якій це необхідно для захисту основ конституційного ладу, моральності, здоров'я, прав і законних інтересів інших осіб, забезпечення оборони і без­пеки країни;

• обмеження прав і свобод людини і громадянина можливо за рішенням суду внаслідок зловживання спиртними напоями

або наркотичними засобами.

Абсолютна недієздатність встановлена для осіб, визнаних не­дієздатними за рішенням суду внаслідок душевної хвороби чи слабоумства.

Ніхто не може бути обмежений у дієздатності інакше як за рішенням суду і відповідно до закону. Відсутність у дітей і психіч­но хворих власної дієздатності заміняється дієздатністю інших, спеціально визначених осіб — батьків, опікунів або піклуваль­ників. Отже, Правосуб'єктність — категорія цільна, і в галузі цивільного права вона також утворює єдність правоздатності і дієздатності: тут замість правоздатної, але недієздатної особи може виступати її законний представник.

Деліктоздатність — це здатність нести відповідальність за вчи­нені правопорушення. У деяких випадках деліктоздатність пе­редує настанню повної дієздатності. Наприклад, кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років, а за деякі види злочинів вона настає з 14 років (ст. 10 КК України). Варто уваги те, що, не досягши по­вної дієздатності, ці особи є деліктоздатними.

Передумовою деліктоздатності є осудність, тобто здатність у момент вчинення суспільне небезпечного діяння усвідомлювати свої дії і керувати ними.

Правосуб'єктність фізичних осіб може бути:

загальною

спеціальною

індивідуальною

У конкретних правовідносинах суб'єкт може виступати як носій загальної, спеціальної та індивідуальної правосуб'єктності.

Правосуб'єктність — юридична передумова для визнання особи носієм відповідного правового статусу.

Правосуб'єктність юридичних осіб

Правосуб'єктність юридичних осіб (колективних суб'єктів пра­вовідносин) — це правоздатність і дієздатність державних і не­державних організацій: державних органів, державних підпри­ємств і установ, громадських об'єднань, комерційних (госпо­дарських) корпорацій, та ін. релігійних організацій

Юридична особа — організація, що має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді, арбітражному або третейському суді. Юридична особа — це не будь-який колективний суб'єкт, а колективний суб'єкт у певній галузі діяльності — господарській, соціально-культурній, зміс­том якої є товарно-грошові відносини, участь у цивільному (май­новому) обороті. Статусом юридичної особи комерційні і некомерційні організації наділяються за законом. Ознаки юридичної особи.

1. Організаційна єдність: має чітку внутрішню структуру, ор­гани управління і відповідні підрозділи для виконання завдань і функцій, закріплених статутом. Має реквізити, затверджені при реєстрації в державних органах (статут, круглу печатку, штампи, назву та ін.) і органах державної статистики (присвоєння іден­тифікаційного коду, який є єдиним для всього простору Украї­ни і зберігається протягом усього періоду існування).