Реферат: Соціально-правовий механізм забезпечення (реалізації, охорони та захисту) прав людини. Міжнародний захист прав людини

— не повинна суперечити за змістом положенням Конвенції або Протоколу до неї;

— повинна бути достатньо обгрунтованою та правомірною. Стадії розгляду справи в Європейському суді:

1	- розгляд питання про прийнятність чи неприйнятність індивідуальних петицій і скарг, поданих у встановленому поряд­ку державами-учасницями Європейсь­кої системи захисту прав людини	форма — рішення
2	- розгляд справи по суті, включаючи процедуру дружнього врегулювання	форма — рішення
3	- вирішення справи, результатом яко­го є юридичне оформлення Палатою суду	форма — постанова

Право сторін на апеляцію здійснюється шляхом її подання до Великої Палати суду протягом трьох місяців від дня винесен­ня постанови звичайною Палатою суду.

Постанова Палати суду є остаточною, якщо:

1) сторони заявили, що не звертатимуться з проханням про направлення справи до Великої Палати;

2) через три місяці після винесення постанови звичайною Палатою відсутнє прохання про направлення справи до Великої палати;

3) комітет Великої палати відхилив таке прохання.

Роль органів внутрішніх справ у забезпеченні прав і свобод людини

Одним із основних завдань правоохоронної діяльності орга­нів внутрішніх справ є забезпечення прав, свобод, обов'язків і насамперед безпеки особи.

Реалізація цього завдання відбувається шляхом охорони та захисту прав і свобод особи. Для його досягнення від співробіт­ників органів внутрішніх справ вимагається:

виявлення правопорушників;

розкриття і розслідування злочинів;

припинення правопорушень;

відновлення порушених прав і свобод громадянина;

застосування примусових заходів до правопорушника;

контроль за дорожнім рухом тощо.

Співробітник органів внутрішніх справ має керуватися у сво­їй професійній діяльності принципом презумпції невинності осо­би, який закріплено в Конституції України.

Обов'язком співробітників органів внутрішніх справ у випад­ках обмеження прав і свобод громадянина є:

• при затриманні — роз'яснити привід і підставу такого за­тримання;

• при застосуванні такого запобіжного заходу, як взяття під варту та ін., — роз'яснити права та обов'язки, що випливають із цього.

Права і свободи законослухняного громадянина забезпечу­ються органами внутрішніх справ та їхніми посадовими особа­ми у ході спеціальних та індивідуальних профілактичних заходів:

• організація рейдів і вжиття інших заходів з метою вияв­лення осіб із девіантною (що відхиляється від правомірної) на­становою;

— поставлення на облік осіб, що ухиляються від правомірної поведінки;

— робота з особами, що мають девіантну настанову, на її зміну в напрямку законослухняної поведінки;

— робота з притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні правопорушення.

Завдяки своєчасним профілактичним заходам співробітників органів внутрішніх справ (дільничних інспекторів міліції, опе­ративних уповноважених, інспекторів міліції у справах непов­нолітніх та ін.) права і свободи осіб із схильністю до протиправної поведінки зберігаються цілком або втрачаються на менший строк. Запобігання дій особи на стадії підготовки до правопорушення дозволяє або зберегти її права у повному обсязі, або уберегти від їхньої втрати на тривалий строк. Особа, що вчинила умисний злочин і викрита, позбавляється волі (відбувається обмеження прав і свободи дій у просторі) або втрачає права і повноту волі на триваліший період, ніж та особа, що готується до злочину (відбувається обмеження прав і свободи дій у часі).

Значна роль відведена органам внутрішніх справ у забезпе­ченні громадської безпеки особи. Забезпечення громадської без­пеки особи — це насамперед створення умов як для викорис­тання прав громадянами, так і для виконання обов'язків співро­бітниками міліції. До числа останніх належить вимога забезпечити належне функціонування загальнодозвільної (а не карально-за­страшливої) системи. Неможливо забезпечити права і свободи особи без точного дотримання робітниками органів внутрішніх справ заборон (не розголошувати відомостей стосовно приват­ного життя громадянина; не чинити дій, які зачіпають честь і гідність особи, та ін.) використання дозволянь (застосування таких жорстких заходів, як фізична сила, спеціальні засоби, вогнепальна зброя), передбачених законодавцем.

До юридичних гарантій забезпечення прав особи органами вну­трішніх справ належать:

— гарантії охорони — виражаються в порядку, підставі та межах застосування примусових заходів. Робітник органів внут­рішніх справ не має права чинити дії з обмеження свободи осо­би, що виходять за рамки закону;

— гарантії захисту — виражаються в системі правових і ор­ганізаційних засобів, спрямованих на:

а) припинення незаконного обмеження волі особи (звільнення заручників, звільнення необгрунтоване затриманого як підозрюваного у вчиненні злочину та ін.);

б) скасування незаконного правозастосувного акта (постано­ви про порушення кримінальної справи та ін.);

в) відшкодування збитків, заподіяних особі в результаті неза­конного обмеження її волі.

Превентивні-організаційні заходи, застосовувані працівниками органів внутрішніх справ для забезпечення прав особи, пов’язані з охороною правопорядку і виражаються в організації і здійсненні:

— патрульно-постової служби;

— оперативно-розшукової діяльності;

— індивідуальній і спеціальній профілактиці;

— юрисдикційній діяльності.

Роль органів внутрішніх справ та їх співробітників у забезпе­ченні прав особи визначена правовими актами, які встановили межі їх правозастосовної діяльності. Кожний із структурних під­розділів органів внутрішніх справ, їх посадових осіб має свою компетенцію: функції, завдання; керується матеріальними (ха­рактер правопорушення, особа правопорушника, ступінь про­вини та ін.) і процесуальними (термін розгляду матеріалів пере­вірки, обгрунтованість доказів та ін.) нормами в межах своїх повноважень.

Забезпечення прав і свобод особи органами внутрішніх справ залежить від подолання причин, які породжують такі порушення:

— недосконалість законодавства (суперечності, прогалини, відсутність уніфікації міжнародних і вітчизняних правових норм);

— недоліки організаційно-управлінської діяльності (нечіткість структурної побудови органів, служб, підрозділів, невідповідність їх завдань і функцій, розстановка сил і засобів та ін.);

— недостатньо високий рівень правосвідомості та правової культури (правовий нігілізм, ігнорування принципу верховенст­ва права, настанова на карально-застрашливий характер діяль­ності, недоврахування місцевих національних традицій та ін.);

— недоліки кадрової політики (низький професійний рівень підготовки кадрів, перепідготовки, проведення професійної ате­стації кваліфікаційними комісіями та ін.).

Забезпечення прав особи органами внутрішніх справ знач­ною мірою залежить від стану реалізації прав їх співробітників, насамперед від їх соціально-правової захищеності.

Гарантії прав особи потребують організаційних і процедур­них форм їх реалізації органами внутрішніх справ. Процедури надають громадянам орієнтир:

• до кого звернутися;

• яким є порядок дій;

• у якій формі здійснювати дії;

• у які строки;

• які можливі результати.