Реферат: Професійна і державна служба. Державний службовець і працівник приватного сектора. Посадова особа. Служба в органах внутрішніх справ

Посадовими особами в комерційних організаціях (господарських товариствах) України не можуть бути:

• члени виборних органів громадських організацій;

• військовослужбовці;

• посадові особи органів прокуратури, суду, служби держав­ної безпеки, внутрішніх справ, арбітражного суду, державного нотаріату;

• посадові особи органів державної влади і управління, по­кликані здійснювати контроль за діяльністю комерційних орга­нізацій.

Вищою посадовою особою в Україні є Президент.

Служба в органах внутрішніх справ

Служба в органах внутрішніх справ — різновид державної служ­би, що протікає в спеціалізованому органі виконавчої влади і здійснюється спеціально уповноваженими суб'єктами з метою реалізації функцій держави в практичній юридичній діяльності. Вона має всі риси і принципи державної служби як різновиду професійної служби.

Співробітник органів внутрішніх справ відповідає за свою діяльність перед особою і суспільством, що означає забезпечен­ня простору для самоорганізації і становлення інститутів грома­дянського суспільства. Він виступає у відносинах із населенням як професійний управлінський робітник, безпосередній пред­ставник державної влади, носій державно-владних повноважень. Організована і функціонуюча на демократичних правових заса­дах державна служба є найважливішою державно-правовою га­рантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина.

Кожна із структур системи ОВС та їх співробітники мають певне службове призначення. Специфіка цілей і завдання служ­би, правового статусу співробітника підрозділів органів внутрішніх справ, характер службово-трудової функції, правове регулюван­ня праці державних службовців органів внутрішніх справ, їх пов­новаження і відповідальність визначені в законодавстві.

Співробітник органів внутрішніх справ у кожному державно­му органі повинен працювати на однаково високому професій­ному рівні, застосовувати однакові засоби і методи вирішення правоохоронних завдань, мати рівні соціально-економічні і тру­дові права (при різних посадових повноваженнях і зарплаті), поступати на службу, проходити і припиняти її на підставі єди­них організаційно-правових норм і правил.

Правову основу служби в органах внутрішніх справ склада­ють Конституція України, закони та інші нормативно-правові акти, у тому числі нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, акти органів місцевого самоврядування, прийняті в межах їх повноважень, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, статути органів внутрішніх справ.

Конституційно-правові засади державної служби співробіт­ника ОВС — ті самі, що і будь-якого державного службовця. Підвищення рівня правових засад державної служби до консти­туційного закріплення свідчить про зростання її ролі і значення для формування громадянського суспільства і побудови демок­ратичної, соціальної, правової держави. Державна служба спів­робітника органів внутрішніх справ споконвічне покликана бути соціальною і правовою, орієнтованою на принципи гуманізму і відповідальності.

У Конституції України не названий співробітник внутрішніх справ як носій державної служби. Це не означає, що система ОВС позбавлена конституційності. Її конституційність оціню­ється насамперед двома критеріями: відповідністю ОВС тим положенням, що закріплені в Конституції України; законністю процедури заснування ОВС. Більше десяти статей Конституції України, присвячені безпосередньо питанням організації і функ­ціонування державної служби, мають на увазі усіх її носіїв, у тому числі і співробітників органів внутрішніх справ. Отже, слу­жба в ОВС ґрунтується на правах, обов'язках і відповідальності, однаково загальних для всієї системи державної служби.

Водночас службі в ОВС властива низка специфічних ознак. Тут служба є не цивільною, а воєнізованою, що накладає відби­ток на професійну працю співробітника ОВС. Воєнізований ха­рактер служби значною мірою визначає її спеціальний статус.

Специфічні ознаки служби співробітника органів внутрішніх справ:

1) виконує особливі, охоронні завдання;

2) застосовує державний примус;

3) виконує службову роботу зі зброєю в руках;

4) при вступі на службу має відповідати низці спеціальних вимог;

5) суворо дотримується ієрархії по службі.

Так, ст. 20 Закону України «Про міліцію» чітко встановлює: «Робітник міліції при виконанні покладених на нього обов'язків керується лише законом, діє в його межах і підкоряється своїм безпосереднім і прямим начальникам. Ніхто не вправі зобов'я­зати працівника міліції виконувати обов'язки, не передбачені чинним законодавством»;

6) має спеціальний правовий статус з широким переліком обмежень і компенсацій.

Змістом державної служби в органах внутрішніх справ є вико­нання співробітниками від імені та за дорученням держави конк­ретних службових обов'язків із забезпечення особистої безпеки громадян, охорони суспільного порядку, боротьби зі злочинніс­тю, роботи з засудженими, що відбувають покарання в місцях позбавлення волі, надання допомоги громадянам у здійсненні їх прав та ін.

Співробітник ОВС проводить профілактичну роботу в суспіль­стві, «лікує» його, викорінює пороки, допомагає людині у вирі-ійенні життєвих питань, надає їй правові послуги. Сьогодні не­обхідно зробити все, щоб ОВС з органів переважного примусу перетворилися на органи соціального обслуговування (органи сервісу).

У сучасних цивілізованих країнах визнано, що життєздатність і легітимність політичної системи держави багато в чому зале­жать від того, наскільки державні інститути і вищі посадові осо­би відповідають домінуючим у суспільстві цінностям і ідеалам, а їх поведінка — нормам суспільної моралі.

Особлива увага приділяється деонтології юридичних професій, у тому числі поліції. Наприклад, Декретом № 86592 уведено «Ко­декс деонтології національної поліції Франції». В Англії діє «По­ложення про етичні принципи поліцейської служби Великої Бри­танії», у ФРН — «Етика поліцейського ФРН», у США — «Мора­льно-етичний кодекс поліцейського США». У Росії також затверджено «Кодекс честі рядового і командного складу органів внутрішніх справ Російської Федерації», в Україні — «Кодекс честі працівника органів внутрішніх справ». Присягаючи на вірність професійному обов'язку, співробітник ОВС має пронести цю вір­ність протягом усіх етапів його службової діяльності.

Розвинуте почуття обов'язку, внутрішня прихильність йому підвищують рівень професійної відповідальності за доручену справу.

Основні принципи служби в органах внутрішніх справ:

• пріоритет прав і свобод людини і громадянина;

• пов'язаність діяльності органів ОВС та їх співробітників законом;

• гласність;

• підконтрольність і підзвітність відповідним органам дер­жавної влади;

• професійна компетентність;

• службова дисципліна;

• ієрархічність — сувора підлеглість по вертикалі;

• соціальна справедливість — винагорода за працю у відпо­відності зі здібностями, кваліфікацією та якістю виконання.

Всі співробітники системи ОВС виконують обов'язки відпо­відно до штатної посади. Це — посади рядового і командного складу. Крім того, є посади службовців і робітників. Особовий склад органів внутрішніх справ утворюють співробітники, що обіймають штатні посади.

Особи командного складу як представники державної влади мають адміністративно-владні повноваження, і їх законні вимо­ги є обов'язковими для виконання усіма громадянами, посадо­вими особами та організаціями.

Співробітники органів внутрішніх справ виконують обов'язки і використовують права в рамках своєї компетенції в порядку, встановленому законами та іншими правовими актами (поточне законодавство, Присяга, Положення про проходження служби рядовим і командним складом органів внутрішніх справ, конт­ракт), застосовуючи, у разі потреби, засоби державного примусу.

У разі вчинення протиправних дій або бездіяльності при ви­конанні службових обов'язків співробітник внутрішніх справ несе дисциплінарну, адміністративну, матеріальну і кримінальну від­повідальність відповідно до чинного законодавства, відшкодо­вує заподіяну шкоду в порядку, ним передбаченому.

Вимоги до порядку проходження служби співробітником в орга­нах внутрішніх справ.

1. Оволодіння деонтологічними вимогами — основами куль­тури: правової (професійна майстерність), психологічної (навички і прийоми психологічних знань), політичної (політична поінфор­мованість), етичної (моральна стійкість) і естетичної (уміння ес­тетично оформляти документи, правильно носити форму та ін.).

2. Організація та здійснення служби на основі єдиноначаль­ності, що забезпечує чіткість і злагодженість дій усього штатно­го складу співробітників.

3. Дотримання службової дисципліни — суворе виконання наказу, порядку і правил при виконанні покладених обов'язків і здійсненні прав (повноважень).

4. Присвоєння командному і рядовому складу спеціальних звань (рядовий, молодший, середній, старший і вищий команд­ні склади) із чітко визначеним обсягом повноважень, переліком особистих прав і пільг, спеціальним порядком проходження служ­би, установленою формою одягу і знаками розрізнення.

5. Укладення індивідуального договору (контракту) про службу між громадянином і Міністерством внутрішніх справ в особі начальника відповідного органу внутрішніх справ, уповноваже­ного Міністром внутрішніх справ країни. У разі фінансування посади за рахунок коштів місцевих бюджетів контракт уклада­ється між громадянином і начальником органів внутрішніх справ, що є уповноваженим Міністром внутрішніх справ і місцевим органом виконавчої влади.