Реферат: Правотворчість суб'єктів федерації. Правовий звичай. Правова доктрина. Принципи права. Роль судової практики. Кодифікація

Продовжує діяти Цивільний кодекс Італії 1942 p., який за структурою наближається до французького кодексу, ніж до ні­мецького. На ньому позначився вплив і швейцарського зобов'я­зального закону. На відміну від більшості країн Європи (Іспанії, Бельгії, Португалії, Австрії, Німеччини), де є окремі торгові ко­декси, італійський Торговий кодекс 1882 p. входить до складу Цивільного кодексу 1942 p. Навігаційний кодекс 1942 p. є істот­ним доповненням до Цивільного кодексу.

Цивільний кодекс і Закон про шлюб зазнали поступових змін щодо розлучення. Тривалий час в Італії не дозволялося розлу­чення. Внаслідок значного впливу католицької церкви допуска­лося лише юридичне оформлене роздільне проживання чолові­ків. Тільки в 1987 p. був прийнятий закон № 47, яким роздільне проживання чоловіків протягом трьох років визнавалося достат­ньою підставою для розлучення. Було передбачено чергове ви­конання батьківських обов'язків розлученими чоловіками.

У ФРН серед форм систематизації законодавства перевага віддається консолідації. Відповідно до закону 1958 р. про зібрання федерального права систематизації підлягають видання, в яких публікуються закони і підзаконні акти. Сюди не входять закони про державний бюджет, акти про тарифи, статути публічно-пра­вових корпорацій і фірм та ін. За період 1958-1963 pp. були опубліковані «Зібрання федерального права» — зібрання чинно­го законодавства ФРН, систематизоване по таких головних га­лузях права і напрямках діяльності держави: державне і консти­туційне право; управління; правосуддя; цивільне і кримінальне право; оборона; фінанси; господарське право; трудове право, соціальне забезпечення, забезпечення жертв війни; зв'язок, шляхи сполучення, водяний транспорт.

Кодекси країн континентальної Європи мають певну схо­жість, що пояснюється впливом традицій римського права не тільки на положення приватного права, а й на методи створення нових положень. Так, цивільні кодекси побудовано за пандектною системою — загальна частина, речеве право, зобов'язальне право, спадкове право. Конкретні непринципові розходження в їх структурі виникли з моменту появи перших значних кодексів. У Німецькому цивільному уложенні 1896 p. виділено Загальну частину. В Французькому цивільному кодексі 1804 p. Загальної частини практично немає, а міститься лише стислий Вступ­ний титул про опублікування, дію і застосування законів узагалі (на зразок Конституції).

Новий Цивільний кодекс Нідерландів, за прикладом Швей­царії та Італії, об'єднує в одному акті цивільне і торгове право, тобто охоплює всю галузь приватного права. У ньому жодна правова доктрина не є переважною, і іноземний вплив збалан­сований. Робота над кодексом була розпочата в 1945 р. професором Е.М. Майерсом. Планувалося, що кодекс буде складатися з дев'яти книг. Перша книга повинна була регулювати поло­ження фізичних осіб, сімейні стосунки; друга — право акціонер­них компаній, спілок та ін. Третя книга присвячувалася майно­вим відносинам, четверта — спадковому праву, п'ята — речево­му праву, шоста — загальним нормам зобов'язального права, сьома — окремим типам договорів, восьма — договорам переве­зення, дев'ята — патентному і винахідницькому праву (від цієї книги відмовилися). Книги Цивільного кодексу набирали чин­ності в міру їх підготування. Так, перша книга набрала чинності в 1970 p. Друга книга діє з 1976 p. Восьма книга була частково прийнята в 1979 p. Цивільний кодекс у цілому набрав чинності в 1992 p. Він становить собою добре продуману систему. До ньо­го включено Загальну частину (Книга 3), дія якої не поширю­ється на «Право осіб», «Сімейне право» (Книга 1) і «Право юри­дичних осіб» (Книга 2). Вважається, що зі створенням нового Цивільного кодексу в Нідерландах відбулася рекодифікація ци­вільного права[1].

[1] Див.: Правовая система Нидерландов / Под ред. В. В Бойцовой, Л.В. Бойцо­вой. - М., 1998.- С. 224.