Реферат: Поняття галузі та інституту законодавства. Причини розбіжності деяких галузей права і галузей законодавства. Структура системи законодавства

Поняття і форми систематизації нормативно-правових актів

Систематизація нормативно-правових актів — це діяльність, пов'язана з упорядкуванням і удосконаленням законодавчих та інших нормативно-правових актів, зведення їх у єдину внутрішньо узгоджену систему.

Здійснювати систематизацію нормативно-правових актів не­обхідно для:

— усунення суперечностей між нормативними актами;

— підвищення якості та ефективності законодавства;

— забезпечення доступності його використання громадяна­ми, державними органами, громадськими організаціями, комерційними корпораціями.

Розрізняють три способи (форми) систематизації норматив­но-правових актів:

— кодификацію;

— інкорпорацію;

— консолідацію.

Технічною передумовою трьох способів (форм) систематиза­ції є облік нормативних актів, тобто письмове фіксування виданих нормативно-правових актів (у спеціальних часописах, на картках, у комп'ютері).

Кодифікація — спосіб (форма) систематизації законодавчих актів, який полягає в їх удосконаленні через зміну змісту (пере­робку і узгодження) юридичних норм, пов'язаних загальним предметом правового регулювання, і об'єднання у новий єдиний нормативно-правовий акт. Іншими словами, кодификація вира­жається в підготовці та прийнятті нових актів, у які заносяться узгоджені між собою як норми старих актів, що виправдали себе, так і нові нормативні розпорядження.

Результати кодифікації
Консти­туція	Кодекс	Основи законо­давства	Статут	Положення	Правила

Про конституції — кодифіковані і не кодифіковані — див. § «Види законів».

Кодекс — єдиний, зведений, юридичне і логічно цілісний, внутрішньо узгоджений нормативний акт. Він має складну струк­туру і великий обсяг, поділяється на частині: загальну і особли­ву, розділи та глави (Кримінальний кодекс. Цивільний кодекс, Адміністративний кодекс та ін.).

Основи законодавства — кодифікований акт, що містить концептуальні поняття, цілі і завдання правового регулювання, принципи, які встановлюють основні напрямки регулювання певної сфери суспільних відносин. Як правило, такий акт скла­дається з нетипових норм — норм-цілей, норм-принципів, норм-дефініцій і забезпечує зв'язок і узгодженість норм тих чи інших галузей або інститутів права (в Україні — Основи законодавства про культуру від 14.02.92, Основи законодавства про охорону здоров'я від 19.11.92, Основи законодавства про загальнообов'я­зкове соціальне страхування від 14.01.98).

Статут — кодифікаційний акт, що регулює діяльність певних відомств, міністерств, організацій, ту чи іншу сферу управління (Статут автомобільного транспорту, Статут залізниць, Статут підприємства).

Положення — кодифікаційний акт, що визначає правовий статус, завдання і компетенцію державних органів і установ (По­ложення про службу в органах внутрішніх справ).

Правила — кодифікаційний акт, що визначає не правовий статус, а правовий порядок якогось виду діяльності (Правила дорожнього руху).

За обсягом розрізняють кодификації:

- загальну;

- галузеву;

- міжгалузеву (комплексну);

- спеціальну (внутрішньогалузеву).

Загальна кодификація припускає створення зведених кодифі­кованих актів для основних галузей законодавства. Загальним єдиним кодифікаційним актом конституційного права є Кон­ституція.

Галузева кодификація припускає об'єднання правових норм певної галузі права в суворо встановленому порядку (Цивільний кодекс, Кримінальний кодекс та ін.). Галузева кодификація по­сідає провідне місце серед інших видів кодификації, тому що розподіляє нормативний матеріал відповідно до предмета і ме­тоду правового регулювання (відповідає галузі права).

Міжгалузева (комплексна) кодификація припускає об'єднан­ня правових норм не відповідно до галузей права, а за принци­пом регулювання значної сукупності суспільних відносин у сфе­рі державної діяльності, галузі господарства або соціально-куль­турного будівництва (Повітряний кодекс. Кодекс торгового мореплавства та ін.). Міжгалузева (комплексна) кодификація є додатковим напрямком кодифікаційних робіт, які мають істотне значення.

Спеціальна (внутрішньогалузева) кодифікація припускає об'єд­нання правових норм конкретного інституту або підгалузі права певної галузі (Водний кодекс. Лісовий кодекс та ін.). Як і ком­плексна кодификація, спеціальна (внутрішньогалузева) кодифи­кація є напрямком кодифікаційних робіт, що доповнюють галу­зеву кодификацію.

Робота з кодификації законодавства є складною й відповідаль­ною. Тут має місце не лише зовнішнє впорядкування нормати­вного матеріалу, його розташування у певному порядку, але й перегляд норм, що містяться в законах та інших нормативних актах, скасування застарілих і неефективних, виробка нових, надолуження прогалин, усунення дублювання, розбіжностей і суперечностей, їх узгодження. Кодификації найчастіше підда­ються норми, розраховані на тривалий проміжок часу. Більш динамічні сфери регулюються поточним законодавством.

Кодификація сприяє посиленню стабільності законодавства. Кодекси, що розробляються, представляють собою нові законо­давчі акти, які заміняють закони, що діяли раніше, і акти, що регулюють те саме коло суспільних відносин. При всій широко­сті кола норм , що містяться в кодексі, він характеризується цілісністю, внутрішньою єдністю і власною системою. Кодифі­каційні акти покликані бути основою законодавчої діяльності. На відміну від інкорпорації кодификація завжди має офіційний характер.

Інкорпорація — спосіб (форма) систематизації законодавства, який полягає у зовнішньому впорядкуванні (розташуванні в тому чи іншому порядку) вже наявних нормативних актів без зміни змісту норм права, які містяться в них.

Результатом інкорпорації є збірники, де нормативні акти розташовуються в хронологічному або алфавітному порядку, за предметною ознакою, з урахуванням юридичної чинності об'єд­нуваних актів тощо.

При інкорпорації нормативний акт опрацьовується: із нього викидаються положення, що втратили силу; включаються вне­сені до них зміни і доповнення; виключаються положення, що не містять норм права; викидаються відомості про осіб, які під­писали нормативний акт.

Інкорпорація може бути:

— офіційною — здійснюється від імені компетентних держав­них органів (наприклад, «Відомості Верховної Ради України»);

— неофіційною — здійснюється видавництвами, науковими і навчальними закладами, практичними органами, окремими спе­ціалістами.

Позаяк в першому випадку збірники, що видаються, є офі­ційною формою опублікування і на них можна посилатися при розгляді юридичних питань, в другому вони мають лише довід­ково-інформаційний характер.

Найпоширеніші види інкорпорації:

хронологічна	систематична
— спосіб (форма) систематиза­ції, в який упорядкування нормативно-правових актів провадиться за часом їх опублікуван­ня і вступу в дію	— спосіб (форма) систематизації, в який упорядкування нормативно-правових актів провадиться за предметною ознакою: за галузями права, їх інститутами, сферами державної діяльності