Реферат: Підстави і стадії юридичної відповідальності

Злочини

1. Фальсифікації:

а) посадове підроблення — фальсифікація матеріалів;

б) зловживання службовим становищем у формі приховування злочинів від обліку, одержання хабара.

2. Насильство:

а) дії, спрямовані на незаконне позбавлення волі із застосуванням до особи фізичної сили, нанесенням побоїв, заподіянням легких і менш тяжких тілесних ушкоджень, тяжких тілесних ушкоджень без обтяжуючих обставин;

б) дії, що спричинили неумисне убивство.

Проти правосуддя

а) притягнення сві­домо невинного до кримінальної відпо­відальності;

б) за свідомо неза­конний арешт;

в) примушування до давання показань та ін.

Юридична відповідальність співробітника органів внутрішніх справ є складовою частиною його спеціального правового ста­тусу як посадової особи (разом з повноваженнями, тобто права­ми і обов'язками). Вона має вторинний характер: реалізується в результаті вчиненого правопорушення, являє собою не просто порушення виконання обов'язку, а й реакцію на правопорушен­ня, що спричиняє несприятливі наслідки для винної особи. Правда, чинне законодавство України не завжди конкретизує відповідальність окремих категорій співробітників органів внут­рішніх справ, за винятком кримінальної і адміністративної. Ефек­тивності юридичної відповідальності співробітника органів внут­рішніх справ сприяла б чітка вказівка на склади правопорушень, що спричиняють дисциплінарну, матеріальну та інші традиційні види відповідальності.

Якщо розглядати особливості юридичної відповідальності співробітника органів внутрішніх справ у контексті загальногро­мадянської юридичної відповідальності, то висновок може бути один: він несе однакову відповідальність за однакові правопору­шення з іншими громадянами; для нього існують однакові під­стави для притягнення до юридичної відповідальності (наявність складу правопорушення), єдиний процесуальний порядок, єди­не судочинство та ін. Тут діють загальні для всіх громадян конституційні принципи: рівність перед законом, рівна відповідаль­ність перед судом.

Якщо розглядати особливості юридичної відповідальності співробітника органів внутрішніх справ у контексті його служ­бової діяльності, то загальним правилом є таке: він несе підви­щену відповідальність за порушення норм права, тому що наді­лений значним обсягом прав і обов'язків — повноважень (правообов'язків) щодо особи і громадянина.

До особливостей юридичної відповідальності співробітників органів внутрішніх справ можна віднести:

1) більш широке коло підстав для відповідальності;

2) наявність підстав для відповідальності, застосовуваних лише до співробітників органів внутрішніх справ як до службовців;

3) підвищений рівень відповідальності стосовно тих її видів, що поширюються і на громадян;

4) виникнення складів правопорушень як безпосереднього результату наявності державно-владних повноважень.

Види юридичної відповідальності, застосовувані до співробі­тників органів внутрішніх справ:

кримінальна — позбавлення волі, майна, виправні роботи без позбавлення волі та ін. — конкретні санкції застосовуються лише за вчинення злочинів, перелік яких міститься в кримінальному законодавстві;

адміністративна — особи рядового і начальницького складу несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами; за порушення правил дорожнього руху, полювання, рибальства і охорони рибних запасів, митних правил і за контрабанду — на загальних підставах. До них не можуть бути застосовані такі заходи, як штраф, адміністратив­ний арешт, виправні роботи;

дисциплінарна — накладається в порядку, передбаченому пра­вилами внутрішнього трудового розпорядку, а також відповідно до норм Положення про службу в органах внутрішніх справ і Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ — у разі, якщо за такі порушення не встановлена адміністративна чи криміна­льна відповідальність;

матеріальна — настає тоді, коли співробітник (заподіювач шкоди) перебуває в трудових або службових відносинах з потер­пілим. Матеріальна відповідальність поширюється на випадки заподіяння шкоди державній власності, її розмір за шкоду, заподіяну співробітником (особою рядового і начальницького скла­ду) державі під час виконання службових обов'язків, залежить від складу правопорушення. Як правило, це неповне відшкоду­вання шкоди в порядку регресу відповідному органу внутрішніх справ, оскільки збитки заподіюються під час виконання службових обо­в'язків. Орган же внутрішніх справ відшкодовує шкоду у повно­му обсязі незалежно від вини співробітника (заподіювача шко­ди) — в результаті неправильного виконання їм службових обо­в'язків — тим організаціям, підприємствам, громадянам, яким вона була заподіяна;

цивільно-правова — настає тоді, коли співробітник (заподію­вач шкоди) не перебуває в трудових або службових відносинах з потерпілим; він відшкодовує будь-яку майнову шкоду, заподія­ну ним не під час виконання службових обов'язків.

Слід зазначити, що наукова громадськість України останнім часом активно виступає за доцільність створення адміністратив­ної юстиції. Передбачається, що вона здійснюватиметься в сис­темі загальних судів шляхом їх спеціалізації. Створення адмініс­тративних судів дозволить зробити крок до побудови правової держави, реалізації принципу відповідальності держави перед особою, а не тільки особи перед державою, створити додаткові гарантії від порушень прав і свобод людини і громадянина з боку державних органів та їх посадових осіб, у тому числі спів­робітників органів внутрішніх справ.