Реферат: Проблеми економічного розвитку України в період незалежності

Виникла необхідність корекції курсу економічних реформ. Вперше про це було зазначено у доповіді Президента України

Леоніда Кучми з нагоди першої річниці Конституції незалеж­ної України. В ній сформульовано такі найважливіші елемен­ти антикризової програми: здійснення принципових заходів щодо лібералізації економічного режиму в Україні, істотне прискорення приватизаційного процесу, легалізація тіньової економіки насамперед за рахунок лібералізації податкової політики, активізація інвестиційного процесу, "економізація" зовнішньої політики держави, прискорення та послідовне здійснення аграрної реформи, впорядкування економіки енер­гетичного сектору, виведення соціальної сфери на пріоритет­ний рівень економічної політики.

Корекція економічної політики не торкається її стратегіч­них напрямів. Незмінними залишаються її базові позиції: трансформація економіки і здійснення цього процесу приско­реними темпами попри всі протидії консервативних сил.

Перед молодою Українською державою стоять надзвичай­но складні та важливі завдання в сфері економіки. Від їх роз­в'язання у значній мірі залежить наш поступ до цивілізовано­го життя. Тому реалізація економічної програми новітньої української держави повинна стати кровною справою кожно­го її громадянина.

Проблеми екології

Процес суспільного виробництва неможливо уявити без участі в ньому природних сил - природних ресурсів і природ­них умов. В промисловості природні чинники виступають, в основному, як предмети праці, часто у вигляді природної сиро­вини, в сільському (лісному) господарстві природні чинники виконують значну, а в багатьох випадках — провідну роль, ви­ступаючи, і як предмети, і як засоби праці. Сільськогосподарське виробництво повністю базується на використанні природних ресурсів і умов, а його виробничо-технічні процеси одночасно є і біологічними.

Тісний зв'язок сільськогосподарського виробництва з при­родою, в умовах індустріалізації агросфери зумовив в кінце­вому підсумку негативні зміни природного середовища. Сільське господарство, яке в попередні часи повсюдно сприя­ло покращанню природного середовища, при переході на інтен­сивний шлях розвитку стало його знищувати. Агроекономічні проблеми, що виникли, зумовлені тим, що значна частина екосистем, в яких відбувається сільськогосподарське вироб­ництво, втратила здатність до саморегуляції внаслідок свого антропогенного походження. Разом з тим сільське господар­ство має ключове значення при досягненні стійкого розвитку, оскільки тут зосереджено до 40% всього зайнятого в матері­альному виробництві населення і 50% світових багатств.

Високі темпи народонаселення зумовлюють в кінцевому підсумку потребу в земельних ресурсах. Поряд з тим ми спос­терігаємо тенденцію до різкого скорочення сільськогосподарсь­ких угідь в розвинутих країнах світу. Так, в США площа зе­мельних угідь скоротилась з 540 млн. га в 1960 р. до 492 млн. га в 1987 р., в Японії - з 7 до 5,6 млн. га, у Франції - з 39 до 35 млн. га, в Італії - з 22 до 20 млн. га. Міськими і сільськими населеними пунктами, школами, шахтами, лініями комунікацій і трубопроводів зайнято близько 12-15% території суші. Ці землі втратили здатність виробляти біомасу, генерувати кисень, зв'я­зувати вуглекислоту. Щодо загальної структури збитків для навколишнього середовища, то вони подані на рис. 1.

Складні екологічні проблеми виникають в результаті гідро­меліорації (осушення і зрошення) земель. Найбільш суттєви­ми екологічними наслідками гідромеліорації є: засолення грунту, посилення міграції хімічних елементів.

Велика шкода навколишньому середовищу завдається гло­бальними забрудненнями атмосфери, викидами промислових підприємств і автотранспорту.

Безумовно, галузева структура викидів речовин, що забруд­нюють атмосферу, в різних країнах має свої особливості. Спільною рисою для всіх країн є те, що основним джерелом забруднення атмосфери є промисловість і автотранспорт. Зок­рема, в США до 60% сумарних викидів дає автотранспорт. На рис. 2 в таблиці показана сума збитків і вказано чинники, що впливають на забруднення довкілля.

90-ті роки в Україні характеризуються зверненнями дослід­ників до усвідомлення в повному контексті різних напрямів історії екології, простеження не лише її "світлих", а й тіньових аспектів, набуття необхідних уроків з пройденого та пережито­го українським народом.

В історичній літературі фактично до 90-х років була відсутня об'єктивна картина організації, планування, будівництва Дніпровського каскаду гідроелектростанцій, у тому числі спо­рудження цілої низки водосховищ, їх соціально-екологічних та економічних наслідків для України. Увага зосереджувалась на самому факті спорудження електростанцій, гребель; сукупність всіх аспектів процесу підготовки водоймищ, пересе­лення жителів, затоплення тисяч гектарів родючих чорноземів, тяжких доль і трагедій людей залишалась не вивченою і не освітленою.

Ідея комплексного освоєння могутньої течії Дніпра і перетворення його на енергетичний гігант виникла ще в 20-х ро­ках XX ст. Поширена серед вчених-енергетиків ідея "Велико­го Дніпра" генерувала в собі будівництво великих водоймищ у верхній і середній течіях Дніпра. Одним із них було Ка­ховське водосховище.

Розробленим проектом передбачалося створення водосховища загальною площею 2155 кв. км. Всього під водоймище відводилось 921,3 тис. га земель колгоспів, радгоспів, державно­го лісового фонду. В зоні затоплення опинилося більше 100 кол­госпів і радгоспів, понад 90 населених пунктів, підтоплювались десятки сіл та два міста - Нікополь і Кам'янка-Дніпровська. Для тисяч людей акція будівництва ставала справжньою жор­стокою соціальною трагедією. Аналогічні явища спостерігались і при спорудженні та експлуатації Кременчуцького, Дніпрод-зержинського, Канівського та Київського водосховищ.

Особливої гостроти в господарських відносинах в Україні набула проблема землекористування. Це зумовлюється тим, що вкрай несприятливо вирішувалось питання збереження і ра­ціонального використання земельного фонду - головного ба­гатства країни. За останні роки чимало орних земель відійшло під промислове будівництво й дороги, а деякі з них залиши­лись забутими й заросли чагарниками. Так, друга черга Біло­церківського хімічного комбінату зайняла найкращі землі в Київській області, що належали сільськогосподарській науко­во-дослідній станції.

Одним з найтрагічніших днів в історії України стало 26 квітня 1986 року. У цей день сталася аварія на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції (ЧАЕС), вна­слідок якої значна частина земель України була радіоактивне забруднена. Всього від Чорнобильської ядерної катастрофи за­бруднено радіонуклідами понад 145 тис. кв. км. земель.

Значна шкода земельним фондам наноситься через введен­ня в дію непродуманих проектів меліоративних систем. В Ук­раїні в другій половині 80-х років вилучено зі складу меліора­тивних земель 240 тис. га угідь, які не використовувалися за призначенням. Причиною такого серйозного становища стала втрата водних джерел, надмірна мінералізація поливної води, ускладнений рельєф місцевості тощо. Такого роду прорахунки обертаються значними втратами державних коштів. Не друго­рядними для землероба є й моральні збитки, що негативно по­значається на його ставленні до праці.

Внаслідок руйнівної дії ерозії, посилення господарської експлуатації, неправильного обробітку, порушення агротехнічних прийомів використання та через недбальство орні землі Украї­ни щорічно втрачають 19-20 млн. т. цінної речовини - гумусу.

Це спричинило виникнення дефіциту органічних речовин у грунтах, що становить понад 4 т на гектар орних земель.

Вода є незамінним стимулятором існування і розвитку життя на землі. Легка доступність води призвела до того, що на неї почали дивитись як на невичерпне джерело. Однак XX ст. змінило погляди людини на воду, які по суті стали бо­ротьбою за воду у необхідній кількості і потрібної якості.

Головною водною артерією України є Дніпро, воду якого споживають понад 2 тис. сіл, 200 міст і більше 10 тис. промис­лових підприємств. Водами Дніпра користується понад ЗО млн. чоловік. А між тим, з території України в басейн Дніпра до 1993 р. щороку скидалося понад 12 млрд. куб. м стічних вод, більшість яких забруднені сполуками азоту, нафтопродуктами, солями важких металів, пестицидами та іншими шкідливими речовинами.

Екологічна проблема Дніпра стосується не лише України чи окремого регіону, а й усієї світової цивілізації. Адже дніпровська вода забруднює Чорне і Середземне моря, що омива­ють береги трьох континентів. Не випадково США, Канада та інші країни запропонували свою допомогу в "лікуванні Дніпра".

Першою спробою оздоровлення Дніпра стала проведена в Полтаві навесні 1995 р. Всеукраїнська конференція з питань водопостачання й оздоровлення Дніпра. Це представницьке зібрання, на жаль, так і не з'ясувало до кінця існуючі еко­логічні проблеми.

На особливу увагу заслуговують питання збереження, раціо­нального використання і попередження забруднення підземних вод, обсяги споживання яких постійно збільшуються. Вчені стверджують, що в Україні настав час переходити на підземне водопостачання, адже більшість європейських країн вживають воду з підземних джерел. Як результат складного становища навколишньому середовищі, непростої екологічної ситуації на світовому ринку зростає потреба в екологічно чистих товарах та послугах. На рис. З показана динаміка таких послуг.

Таким чином, в сучасних умовах розвитку людської цивілізації екологічні проблеми виступають одним із важливих чинників економічного життя суспільства. На рис. 4 показано, наскільки складним є механізм взаємодії суспільства (еконо­міки, політики, ідеології) і навколишнього середовища, пробле­ма раціональної екологічної політики. Адже тільки за умови раціонального і бережного ставлення до навколишнього сере­довища людство зможе вижити.