Реферат: Національна валюта України та шляхи її стабілізації

*/Взято за: Ющенко В.А., Міщенко В.І. Валютне регулювання. – К.: Т-во «Знання», КОО, 1999. – С.171.

Торгівля доларами США розпочалася на УМВБ (на той час — валютна біржа НБУ) з 17 листопада 1992 p., німецькими марками — з 13 квітня 1993 p., фунтами стерлінгів — із 26 жовтня 1995 p., французькими франками — з 22 серпня 1995 p., італійськими лірами — з 27 вересня 1995p. Торги російськими рублями розпочалися 21 квітня 1993 p. (з вересня по листопад 1998 p. торги було тимчасово припинено), біло­руськими рублями — з 8 грудня 1992 p. Із червня 1995 p. торги доларами США та російськими рублями проводяться щодня, а з листопада 1995 p. розпочалися щоденні торги німецькими марками. Торги білоруськими рублями відбува­ються двічі на тиждень — у понеділок і середу (з 18 березня 1998 p. їх тимчасово припинено), французькими франками, італійськими лірами і фунтами стерлінгів — раз на тиждень: відповідно у вівторок, середу і четвер. З вересня 1998 p. було припинено торги російськими рублями, а з січня 1999 p. роз­почато торги по євро. До середини 1997 p. одним із джерел надходження валютних ресурсів на Біржу був обов'язковий продаж суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності 50% валютної виручки. З 1997 p. завдяки стабільній валютній політиці та валютному курсу Біржі вдалося забезпечити добровільне надходження валютних коштів для продажу навіть після відміни обов'язкового продажу валюти. Проте з верес­ня 1998 p. у зв'язку з фінансовою кризою 50-відсотковий обо­в'язковий продаж валютних надходжень суб'єктами зовніш­ньоекономічної діяльності було відновлено.

Основна частка торгівлі іноземною валютою нині зосередже­на в 10—15 найбільших банках України, між якими та УМВБ склалися стабільні фінансові відносини. В 1993 p. в торгах на УМВБ регулярно брали участь 19 банків, у 1994 p. — 37, в 1995 p. — 39, в 1996 p. — 19, в 1997 p. — 17, а в 1998р. — близько 25.

Діяльність Української міжбанківської валютної біржі свідчить, що валютний ринок України сформовано на стійкій базі, і він має перспективи подальшого стабільного розвитку.

Згідно з "Правилами прийому в члени Української міжбан­ківської валютної біржі" здійснювати операції на УМВБ ма­ють право тільки члени Біржі, якими можуть бути банки, фінан­сові установи та спеціалізовані брокерські контори, що мають відповідні ліцензії НБУ. Національний банк України та за­сновники Біржі є членами УМВБ за статусом.

Банки, фінансові установи та спеціалізовані брокерські кон­тори, які бажають стати членами УМВБ, направляють на ім'я голови Біржового комітету заяву, акредитаційну картку, пись­мові рекомендації двох засновників Біржі, завірений аудито­ром річний звіт за останній рік роботи, а також нотаріально завірені копії статуту та ліцензії на право здійснення валют­них операцій.

Умовою членства на Біржі комерційних банків є наявність у них на валютному обслуговуванні не менше ніж 50 клієнтів, а сума залишків на їх валютних рахунках має перевищувати 500 тис. дол. США. Сума залишків на кореспондентських рахунках банку має перевищувати 1 млн. дол. США (або відпо­відний еквівалент вільно конвертованої валюти в перерахун­ку на долари США).

Крім того, банк, який хоче стати членом Біржі, повинен мати кореспондентські відносини мінімум з п'ятьма першо­класними банками (банки входять до списку 500 найбільших банків світу) і відкрити кореспондентські рахунки не менше ніж в трьох із них. Кліринговими банками Біржі є АБ "Клірин­говий дім", а за окремими валютами — провідні банки світу. Наприклад, для долара США — це Bankers Trust Company та The Bank of New York; для євро — Deutsche Bank AG та Commerzbank AG.

Прийом у члени УМВБ відбувається за рішенням Біржо­вого комітету, який на своєму черговому засіданні розглядає заяви претендентів, здійснює реєстрацію членів, публікує спис­ки та видає свідоцтва про прийом до членів УМВБ. Питання про прийом у члени Біржі розглядається Біржовим коміте­том у присутності представників претендентів і представників засновників, які видали рекомендації. Рішення про прийом приймається 2/3 від загальної кількості голосів членів Біржо­вого комітету.

За рішенням Біржового комітету претендент може бути тимчасово допущеним до участі в торгах або прийнятий у члени Біржі з випробувальним строком на 1—3 місяці.

Члени Біржі можуть здійснювати торгівлю іноземною валю­тою від свого імені за дорученням клієнтів та за свій рахунок.

Біржові торги здійснюються щодня протягом п'яти робочих днів. Безпосередньо за проведення торгів і визначення поточного курсу гривні до іноземних валют відповідає спе­ціально уповноважений співробітник Біржі — курсовий мак­лер. До зали, де проводяться торги, допускаються тільки диле­ри та співробітники Біржі, які безпосередньо беруть участь у торгах. За день до початку торгів дилери подають курсовому маклеру Біржі реєстр покупців, в якому зазначено наймену­вання покупця, номер контракту, мета використання валюти, сума та максимальний курс купівлі іноземної валюти. Не пізніше ніж за годину до початку торгів дилери подають кур­совому маклеру попередні заявки на купівлю чи продаж іно­земної валюти. Сума купівлі або продажу наводиться в тій валюті, за якою здійснюється операція. Розмір одного лоту (мінімальної суми купівлі чи продажу) визначається рішен­ням Біржового комітету. Заявки, складені з порушенням ви­мог Біржі, до участі в торгах не приймаються.

Курсом відкриття торгів є валютний курс, зафіксований на попередніх торгах. Курсовий маклер оголошує валютний курс і суми заявок. Якщо пропозиція валюти перевищує попит, курсовий маклер може знизити курс валюти, а в противному випадку підвищити.

У разі, якщо валютний курс різко змінюється в будь-який бік на величину, що перевищує встановлену рішенням Біржо­вого комітету, курсовий маклер зобов'язаний оголосити пере­рву в торгах для консультацій з членами Біржового комітету та представниками Національного банку України з метою роз­робки заходів щодо стабілізації валютних курсів.

Після завершення біржових торгів укладені угоди на ку­півлю-продаж валюти оформляються біржовими свідоцтвами та операційними листами, а контроль за виконанням угод здійснює Біржовий комітет.

За здійснення операцій учасники торгів сплачують на ко­ристь Біржі комісійні, сума яких наводиться в біржовому свідоцтві. Продавці іноземної валюти сплачують комісійні в гривнях, а покупці — у відповідній іноземній валюті.

За результатами біржових торгів продавці валютних ре­сурсів подають банкам-кореспондентам Біржі телексне дору­чення про перерахування коштів на кореспондентський рахунок Біржі відповідно до біржового свідоцтва не пізніше ніж о 17 годині наступного дня. Термін конвертації — другий ро­бочий день після проведення торгів.

У разі порушення продавцями іноземної валюти терміну розрахунків Біржа має право використовувати кошти страхо­вого фонду для донарахування відповідних сум на кореспон­дентські рахунки покупців.

При здійсненні розрахунків у гривнях члени Біржі повинні до початку торгів забезпечити наявність коштів на своїх ра­хунках в АКБ "Кліринговий дім" у розмірах, необхідних для купівлі іноземної валюти. Для здійснення розрахунків за ре­зультатами торгів члени Біржі зобов'язані надати Біржі пись­мовий дозвіл на дебетування їх рахунків у день торгів. Гривневий еквівалент зараховується на рахунки членів Біржі — продавців іноземної валюти після одержання Біржою підтвер­дження іноземного банку про надходження на кореспондент­ський рахунок Біржі валютних коштів, що були продані.

У випадку невиконання терміну платежу продавці сплачу­ють УМВБ штраф у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення. Якщо прострочення перевищує три банківських дні, дирекція Біржі може відсторонити поруш­ника від участі в торгах на два тижні.

В тому разі, якщо порушником зобов'язань є Біржа, вона сплачує на користь потерпілого штраф у розмірі 1% від суми відповідних коштів за кожен день прострочення. Куплені бан­ками валютні кошти можуть використовуватися тільки за цільовим призначенням відповідно до контрактів, під які була куплена валюта. В разі порушення цієї вимоги банк сплачує штраф у розмірі гривневого еквіваленту купленої валюти.

Організація операцій на міжбанківському валютному ринку України

Операції на міжбанківському валютному ринку регламен­туються "Правилами здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України", затвердженими постановою Прав­ління Національного банку України від 18 березня 1999 p. за №127 (зі змінами від 24 березня 1999 p. №139). Операції на міжбанківському валютному ринку України дозволяється здійснювати лише суб'єктам цього ринку, до яких належать:

• Національний банк України;

• уповноважені банки (комерційні банки, які отримали ліцензію Національного банку України на право здійснення операцій з валютними цінностями);

• уповноважені кредитно-фінансові установи, які отрима­ли ліцензію Національного банку України на право здійснен­ня операцій з валютними цінностями.

• валютні біржі.

Суб'єкти міжбанківського валютного ринку України купу­ють іноземну валюту для власних потреб та за дорученням клієнтів (резидентів, нерезидентів) з метою перерахування іноземної валюти за межі України.

Усі валютні операції з іноземними валютами першої групи Класифікатора іноземних валют Національного банку Украї­ни та операції з купівлі-продажу безготівкових іноземних валют за гривні за рахунок власних коштів уповноважених банків і уповноважених кредитно-фінансових установ здійсню­ються лише на умовах "тод" (поставка валюти відбувається сьогодні), "том" (поставка валюти відбувається наступного робочого дня) або "спот" (поставка валюти відбувається на другий робочий день з дня укладання угоди).

Порядок та умови проведення уповноваженими банками та кредитно-фінансовими установами операцій з готівковою іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України визначаються окремими нормативними актами На­ціонального банку України.

Дозволено купівлю уповноваженими банками та кредитно-фінансовими установами готівкових іноземних валют за без­готівкові (готівкові) іноземні валюти цієї групи Класифікато­ра та /або безготівкові (готівкові) гривні за угодами "тод", "том", "стоп" для забезпечення роботи власних кас із метою вико­нання зобов'язань перед власними клієнтами.

Підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанків­ському валютному ринку України при розрахунках з нере­зидентами за торговельними операціями вважаються такі до­кументи:

• договір з нерезидентом, оформлений відповідно до вимог чинного законодавства України, або інший документ, який згідно з чинним законодавством України має силу договору;

• вантажна митна декларація в разі, якщо товар ввезений на територію України (вантажні митні декларації, за якими здійснене митне оформлення тимчасово ввезених вантажів під зобов'язання про їх зворотне вивезення, не є підставою для купівлі іноземної валюти);

• акт здачі-приймання, акт виконаних робіт (наданих по­слуг) або інший документ, який свідчить про надання послуг, виконання робіт;

• документи, передбачені при документарній формі розра­хунків (акредитив, інкасо)»

• довідка державної податкової адміністрації (інспекції), в якій резидент застрахований як платник податків, із зазна­ченням інформації про основний поточний рахунок резиден­та у гривнях та поточний рахунок в іноземній валюті, що ви­значений резидентом як рахунок, з якого здійснюються всі перерахування з метою виконання зобов'язань резидента пе­ред нерезидентами в цій іноземній валюті (строк дії довідки 90 днів).

На оригіналах документів, на підставі яких була куплена іноземна валюта, ставиться відмітка уповноваженого банку про обсяг придбаної валюти. Копії цих документів із відміткою засвідчуються печаткою та підписом керівника (заступника керівника) суб'єкта господарської діяльності або нотаріусом та зберігаються в уповноваженому банку.

Купівля іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України резидентами-страховиками, а також об'єднан­нями страховиків, які створені та мають відповідні повнова­ження згідно з чинним законодавством України, з метою ви­конання зобов'язань перед нерезидентами здійснюється згідно з вимогами Порядку про застосування іноземної валюти в страховій діяльності, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 23 вересня 1996 p. №245, за умови надання довідки державної податкової адміністрації (інспекції), в якій резидент зареєстрований як платник по­датків.

Підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України резидентами (юридичними та фізичними особами, які займаються підприємницькою діяль­ністю без створення юридичної особи, крім постійних пред­ставництв нерезидентів) при здійсненні неторговельних опе­рацій вважаються такі документи:

а) заявки з розрахунком витрат:

— на відрядження за кордон;

— на експлуатаційні витрати транспортних засобів, що ви­конують рейси за кордон;

б) документи, які мають силу договору і можуть використо­вуватись контрагентами-нерезидентами згідно з міжнаредною практикою:

— для оплати участі в міжнародних виставках, конгресах, симпозіумах, конференціях та інших міжнародних зустрічах;

— для оплати за навчання, лікування, патентування тощо;

— для сплати митних платежів;

— для здійснення платежів за користування авторськими правами;

— для відшкодування витрат судових, арбітражних, нота­ріальних, правоохоронних органів іноземних держав;

в) укладені трудові договори (контракти) з нерезидентами;

г) рішення судів про сплату за межі України пенсій, алі­ментів, штрафів тощо;

ґ) угоди між пенсійними фондами про переказ за межі України пенсій у іноземній валюті;

д) угоди між поштовими адміністраціями про сплату за межі України поштових переказів.

Підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України постійними представника­ми нерезидентів, які здійснюють підприємницьку діяльність, при здійсненні неторговельних операцій є такі документи :

а) заявки з розрахунком витрат на відрядження за кордон;

б) укладені трудові договори (контракти) з нерезидентами;

в) заявка на перерахування іноземної валюти на рахунок юридичної особи-нерезидента, інтереси якої представляє на території України це представництво, в межах залишків коштів на рахунку типу "П".

Для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валют­ному ринку України офіційними представниками, представ­ництвами юридичних осіб — нерезидентів, які не здійснюють підприємницьку діяльність, при виконанні неторговельних опе­рацій слід подати такі документи:

а) заявки (відповідно до кошторису) на відрядження за кордон;

б) заявки відповідно до договорів з нерезидентами, пов'яза­них із виконанням трудових обов'язків;

в) заявка на перерахування іноземної валюти на рахунок відповідного органу іноземної держави чи рахунок юридич­ної особи-нерезидента, інтереси якої представляє на території України це представництво.

Підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанків­ському валютному ринку України фізичними особами-рези­дентами при здійсненні неторговельних операцій є такі до­кументи:

а) заявка на перерахування за кордон власних коштів з поточного рахунку в гривнях та документи, які підтверджу­ють виїзд з України фізичних осіб — резидентів на постійне місце проживання за кордон;

б) документи, передбачені Правилами переказу іноземної валюти за межі України за рахунок особистих коштів фізич­них осіб — резидентів і нерезидентів, затвердженими поста­новою Правління Національного банку України від 23 вересня 1996 p. №245, у разі здійснення переказів коштів за кордон.

При здійсненні неторговельних операцій фізичними особа­ми — нерезидентами за рахунок коштів з власного поточного рахунку в гривнях підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України е заявка на перерахування іноземної валюти за кордон.

Купівля іноземної валюти з кореспондентських рахунків банків-нерезидентів у гривнях здійснюється згідно з вимогами Положення про відкриття та функціонування в уповноважених банках України рахунків банків-кореспондентів в іноземній валюті та в гривнях, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 26 березня 1998 p. №118.

Підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанків-ському валютному ринку України з метою виконання влас­них зобов'язань уповноважених банків — членів міжнарод­них платіжних систем за операціями, пов'язаними з органі­зацією та забезпеченням розрахунків з використанням пла­тіжних карток міжнародних платіжних систем, є:

а) для організації та забезпечення розрахунків з міжна­родними платіжними системами — виписка з кореспондент­ського рахунку банку (про здійснення розрахунку відповід­ної міжнародної платіжної системи з банком за операціями з платіжними картками);

б) для закриття відкритої валютної позиції банку — заяв­ка банку (з розрахунком).

Підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України з метою виконання зобов'я­зань за операціями, що потребують отримання індивідуаль­них ліцензій Національного банку України, є індивідуальні ліцензії (дозволи) Національного банку України на здійснен­ня операцій з валютними цінностями, видані згідно з п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему ва­лютного регулювання і валютного контролю", які передбача­ють купівлю іноземної валюти, та документи, передбачені умо­вами цих ліцензій. бути зарахований на основний поточний рахунок власника коштів не пізніше двох банківських днів після надходження на кореспондентський рахунок відповідної суми в гривнях.

Суб'єкти міжбанківського валютного ринку України (у тому числі валютні біржі) при проведенні безготівкових операцій з купівлі-продажу іноземної валюти на міжбанківському ва­лютному ринку України отримують комісійну винагороду від клієнтів у гривнях.

Уповноваженому банку та уповноваженій кредитно-фінан­совій установі згідно з їх тарифами дозволяється отримувати комісійну винагороду в іноземній валюті за рахунок коштів клієнтів, якщо операції, які вони виконують за дорученням клієнтів, пов'язані із сплатою комісійної винагороди в іно­земній валюті іноземному банку-кореспонденту (здійснення переказу, документарні операції, операції із чеками, що прий­няті на інкасо, операції за пластиковими картками міжнарод­них платіжних систем тощо) та зі сплатою коштів міжнарод­ним платіжним системам і міжнародним системам зв'язку за користування їх послугами.

Суб'єкти міжбанківського валютного ринку України здій­снюють на цьому ринку операції з купівлі-продажу інозем­них валют за вільним договірним курсом купівлі та прода­жу за кожною операцією без обмеження розміру маржі між курсами купівлі та продажу і комісійної винагороди. При здій­сненні обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті на користь резидентів — юридичних осіб комісійна винагоро­да уповноваженого банку не може перевищувати 0,05 %, вклю­чаючи операційні витрати.

При здійсненні операцій купівлі-продажу іноземної валю­ти на міжбанківському валютному ринку України з метою виконання розрахунків за торговельними операціями упов­новажені банки повинні вимагати від резидентів документи, передбачені Правилами здійснення операцій на міжбанків­ському валютному ринку України.

Після отримання від клієнтів зазначених документів упов­новажений банк (уповноважена кредитно-фінансова устано­ва) формує реєстр (у двох примірниках), який містить таку інформацію:

• назва підприємства, код ЄДРПОУ, місцезнаходження;

• орган державної влади, який зареєстрував резидента;

• податковий орган, в якому взято на облік резидента, дата та номер реєстрації;

• прізвище, ім'я та по батькові, ідентифікаційні номери ди­ректора і головного бухгалтера згідно з Державним реєстром фізичних осіб;

• номери та дати договорів або інших документів, що є підставою для придбання іноземної валюти.

Такий реєстр щодня на паперових та магнітних носіях з копіями відповідних документів, що є підставою для здійснен­ня операцій купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України, не пізніше 14 години поточного робочого дня подається на розгляд до податкового органу, де уповноважений банк перебуває на обліку.

Усі паперові примірники реєстрів завіряються підписом керівника та печаткою податкового органу. Перший примірник реєстру та копії документів повертаються уповноваженому банку, другий залишається на зберіганні у податковому органі.

Податковий орган до 14 години наступного робочого дня засобами електронного зв'язку надсилає реєстр відповідному регіональному управлінню Національного банку України, яке до 17 години цього самого дня надсилає отриману інформацію до відповідного уповноваженого банку (уповноваженої кре­дитно-фінансової установи). Лише отриманий засобами елек­тронного зв'язку від регіонального управління Національно­го банку України реєстр може бути підставою для здійснення операцій купівлі іноземної валюти на міжбанківському ва­лютному ринку України.

Суб'єкт міжбанківського валютного ринку України, який є покупцем іноземної валюти, несе повну відповідальність як агент валютного контролю за наявністю всіх документів, пе­редбачених Правилами здійснення операцій на міжбанків­ському валютному ринку України, які є обов'язковими для здійснення операцій купівлі іноземної валюти на міжбанків­ському валютному ринку України. У разі виявлення пору­шень з боку уповноваженого банку (уповноваженої кредитно-фінансової установи) він несе відповідальність згідно із ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", тобто позбавляється ліцензії на право здійснення операцій з валютними цін­ностями.

Торгівля банківськими металами.

Організація торгівлі банківськими металами регламенто­вана Законом України "Про державне регулювання видобут­ку, виробництва і використання дорогоцінних металів і доро­гоцінного каміння та контроль за операціями з ними" від 18 листопада 1997 p. №637/97-ВР, а також "Положенням про організацію торгівлі банківськими металами на валютному ринку України", затвердженим постановою Правління Націо­нального банку України 24 лютого 1998 p. №65.

Торгівлю банківськими металами поділяють на оптову та роздрібну. Оптова торгівля банківськими металами здійснюється на УМВБ, а роздрібна — уповноваженими бан­ками та уповноваженими фінансово-кредитними установами, які отримали ліцензію Національного банку України на право здійснення операцій з банківськими металами, безпосередньо через власні каси в операційних залах уповноважених банків та фінансово-кредитних установ з фізичними особами — рези­дентами і нерезидентами.

До оптової торгівлі належать операції купівлі-продажу за однією угодою або з одним контрагентом протягом робочого дня більше ніж 100 грамів золота, платини чи металів плати­нової групи або 1000 грамів срібла у зливках чи монетах у кількості більше ніж 10 золотих, платинових або срібних мо­нет. Оптова торгівля банківськими металами здійснюється відповідно до правил, які затверджуються Біржовим коміте­том УМВБ, та інших внутрішніх документів, які затверджу­ються Комісією УМВБ з торгівлі - банківськими металами (КТБМ), за умови, що вони не суперечать чинному законодав­ству України, а також відповідно до нормативних актів На­ціонального банку України. До складу КТБМ обов'язково вхо­дить представник Національного банку України, який бере участь у роботі Комісії з правом вирішального голосу.

Оптові продавці та оптові покупці, які не належать до учас­ників валютного ринку, здійснюють операції з банківськими металами через учасників валютного ринку як їх клієнти.

До роздрібної торгівлі відносять операції купівлі-продажу за однією угодою або з одним контрагентом протягом робо­чого дня не більше ніж 100 грамів золота, платини чи металів платинової групи або 1000 грамів срібла у зливках чи моне­тах у кількості не більше ніж 10 золотих, платинових або срібних монет.

Роздрібна торгівля банківськими металами здійснюється відповідно до нормативних актів, зокрема інструкцій Націо­нального банку України з організації емісійно-касової роботи в установах банків України.

Роздрібна торгівля банківськими металами здійснюється з поставкою металів, а оптова може здійснюватися як з фізич­ною поставкою металів, так і без неї.

Одним із найперших і найактивніших операторів на рин­ку банківських металів є акціонерний комерційний банк "Пра-векс-банк", який здійснює роздрібну торгівлю зливками золо­та, срібла, платини та паладію за світовими цінами. Банк та­кож надає послуги щодо куплених зливків у своїх сховищах із нарахуванням клієнтам 2% річних. На кожний зливок банк видає загальновизнаний сертифікат, у якому проба мета­лу визначена з точністю до 0,0001, і бере на себе зобов'язання щодо викупу придбаних клієнтами металів з урахуванням динаміки світових цін на них. Крім того, під заставу банків­ських металів "Правекс-банк" може видавати своїм клієнтам кредити на пільгових умовах.

Національним банком України встановлено чіткі правила використання готівкової іноземної валюти резидентами і не­резидентами України в таких випадках:

1) юридичними особами-нерезидентами та розташованими на території України представництвами юридичних осіб-не­резидентів з власних поточних рахунків;

2) як засобу платежу або застави в разі відсутності у фізич­них осіб — нерезидентів або резидентів коштів у грошовій одиниці України;

3) як засобу платежу в разі здійснення торгівлі та надання послуг на транспортних засобах під час перебування за кордо­ном, а також в інших випадках, регламентованих "Правилами використання готівкової іноземної валюти на території Украї­ни", затвердженими постановою Правління Національного банку України від 26 березня 1998 p. №119.

Використання готівкової іноземної валюти з власних по­точних рахунків юридичними особами-резидентами та розта­шованими на території України представництвами юридич­них осіб-нерезидентів дозволяється:

1) для забезпечення витрат працівників юридичних осіб-нерезидентів, які повністю або частково здійснюють підприєм­ницьку діяльність нерезидента на території України, на відря­дження за кордон (оплата добових, витрати, пов'язані з най­манням житлових приміщень та бронюванням місць у готе­лях, транспортні та інші витрати за кордоном). Розрахунок сум таких витрат здійснюється згідно з чинним законодав­ством України про відшкодування витрат на відрядження за кордон;

2) для забезпечення витрат працівників іноземних дипло­матичних, консульських, торговельних та інших офіційних представництв, міжнародних організацій та їх філій, які ко­ристуються імунітетом та дипломатичними привілеями, пред­ставництв юридичних осіб-нерезидентів, які не здійснюють підприємницької діяльності, на відрядження за кордон (опла­та витрат, пов'язаних з найманням житлового приміщення (оплатою готелю) та бронюванням місць у готелях, транспорт­них та інших витрат за кордоном). Видача таких сум здій­снюється згідно зі складеним кошторисом;

3) для забезпечення експлуатаційних витрат юридичних осіб-резидентів або постійних представництв юридичних осіб-нерезидентів, які мають власні транспортні засоби (оренду­ють, фрахтують) для виконання рейсів за кордон (оплата паль­ного, лоцманських послуг, аеронавігаційних послуг, митних та дорожніх зборів, стоянки тощо);

4) для оплати праці працівників-нерезидентів, які працю­ють в Україні за контрактом (з юридичною особою-резиден­том чи представництвом юридичної особи-нерезидента):

— в офіційних представництвах та представництвах юри­дичних осіб-резидентів, які не здійснюють підприємницької діяльності;

— у юридичних осіб-резидентів, постійних представницт­вах юридичних осіб-нерезидентів;

5) для виконання статутної діяльності представництва Бюро міжнародної організації з міграції, в тому числі для покриття витрат, пов'язаних із забезпеченням виїзду мігрантів на бать­ківщину (купівля мігрантам квитків, оплата їхнього прожи­вання в готелях та харчування в країнах, через які вони пря­мують транзитом, сплата підйомних тощо), за рахунок коштів, що надійшли від нерезидентів на рахунок зазначеного Бюро;

6) для виконання зобов'язань, передбачених статтями 116— 119 Кодексу торговельного мореплавства, згідно з контрак­том (угодою) на здійснення агентських послуг щодо виплат морським агентом (юридичною особою-резидентом) готівко­вої іноземної валюти або дорожніх чеків у вільно конверто­ваній валюті на експлуатаційні потреби капітану судна, що належить (зафрахтоване) судновласнику-нерезиденту (в тому числі на оплату праці членів екіпажу, репатріацію моряків із судна, яке знаходиться в порту України тощо);

7) для відшкодування фізичним особам втрат у разі виникнення рекламацій, форс-мажорних обставин, що призвели до невиконання юридичною особою-резидентом (або постій­ним представництвом юридичної особи-нерезидента), яка надає послуги з оплатою в іноземній валюті відповідно до чинного законодавства України, зобов'язань перед фізичною особою, яка сплатила в іноземній валюті вартість послуги.

Видача готівкової іноземної валюти з поточного рахунку або продаж дорожніх чеків у вільно конвертованій валюті на відрядження за кордон здійснюється уповноваженим банком:

— за наявності заявки юридичної особи-резидента або по­стійного представництва юридичної особи-нерезидента, що містить такі дані:

— номер і дату наказу (розпорядження);

— прізвище, ім'я та по батькові осіб, які виїжджають за кордон;

— строк перебування за кордоном;

— розрахунок витрат.

Подається також доручення на отримання коштів на відря­дження у касі уповноваженого банку. Документи, що нада­ються для виплати іноземної валюти на відрядження за кор­дон, залишаються в уповноваженому банку;

— відповідно до наданого розрахунку витрат юридичної осо­би-резидента або постійного представництва юридичної осо­би-нерезидента, але в сумі, що не перевищує на одного праців­ника 300 дол. США готівкою на добу чи в еквіваленті цієї суми в іншій іноземній валюті за офіційним обмінним курсом, установленим Національним банком України на день видачі коштів з каси уповноваженого банку, для оплати добових та витрат за наймання житлового приміщення за кордоном.

Для забезпечення транспортних витрат працівника за кор­доном під час відрядження видача готівки здійснюється у сумі до 1000 дол. США на одного працівника чи в еквіваленті цієї суми в іншій іноземній валюті за офіційним обмінним курсом, встановленим Національним банком України.

Виплата коштів на представницькі витрати (організацію прийомів та інших офіційних заходів за кордоном) юридич­ним особам-резидентам та постійним представництвам юри­дичних осіб-нерезидентів для від'їжджаючих працівників за кордон провадиться уповноваженим банком відповідно до чинного законодавства України за наданою заявкою.

Загальна сума іноземної валюти готівкою або дорожніми чеками у вільно конвертованій валюті, що вивозиться одним працівником — резидентом чи нерезидентом, не може переви­щувати суми, встановленої Порядком переміщення валюти через митний кордон України. Якщо сума витрат на відря­дження перевищує встановлені норми вивезення іноземної ва­люти, то для здійснення розрахунків за кордоном використо­вується корпоративна пластикова картка однієї з міжнарод­них платіжних систем.

Уповноважений банк при видачі іноземної валюти або до­рожніх чеків у вільно конвертованій валюті надає юридичній особі-резиденту або постійному представництву юридичної особи-нерезидента дозволи на вивезення за кордон їх праців­никами іноземної валюти готівкою відповідно до Порядку переміщення валюти через митний кордон України.

Відшкодування працівнику витрат власних коштів в іно­земній валюті у відрядженні за кордоном здійснюється відпо­відно до чинного законодавства України у грошовій одиниці України за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день виплати зазначених коштів.

Видача готівкової іноземної валюти з поточного рахунку та продаж дорожніх чеків у вільно конвертованій валюті для виїзду за кордон провадиться уповноваженим банком за на­явності заявки офіційного представництва чи представницт­ва юридичної особи-нерезидента, яке не здійснює підприєм­ницької діяльності, та доручення на отримання коштів на відрядження у касі уповноваженого банку. Документи, що надаються для виплати іноземної валюти на відрядження за кордон, залишаються в уповноваженому банку.

На працівників офіційних представництв чи представництв юридичних осіб-нерезидентів, які не здійснюють підприємни­цької діяльності і виїжджають за кордон у службових спра­вах, не поширюються добові норми виплат іноземної валюти готівкою.

Використання на території України готівкової іноземної валюти як засобу платежу або як застави дозволяється у разі відсутності у фізичних осіб — нерезидентів чи резидентів коштів у грошовій одиниці України і неможливості здійснення валютообмінної операції через пункт обміну іноземної валю­ти в таких випадках:

1) на територіях митниць у разі:

а) сплати мита, митних платежів або зборів фізичними осо­бами — резидентами та нерезидентами відповідно до митного законодавства України;

б) сплати нерезидентами (юридичними й фізичними особа­ми) дорожніх зборів і оформлення перевезень негабаритних, великовагових та небезпечних вантажів;

в) сплати платежів за охорону та супроводження підакциз­них і транзитних товарів митними органами із залученням у разі потреби підрозділів Міністерства внутрішніх справ Украї­ни відповідно до чинного законодавства України;

г) сплати нерезидентами консульських зборів для відкрит­тя віз на в'їзд в Україну;

ґ) оплати нерезидентами послуг, наданих прикордонними санітарно-карантинними, ветеринарними, фітосанітарними та іншими службами контролю;

д) оплати нерезидентами послуг з обов'язкового медичного страхування, яке гарантує надання їм екстреної медичної допо­моги відповідно до чинного законодавства України;

е) реалізації суб'єктами підприємницької діяльності товарів та надання ними послуг (у зоні, що звільнена від сплати мита та податків) за наявності відповідного дозволу Державної митної служби України;

2) на територіях вокзалів, аеропортів та портів у разі:

а) реалізації нерезидентам суб'єктами підприємницької діяльності пально-мастильних матеріалів, продуктів харчуван­ня, медикаментів та надання нерезидентам послуг з обслуго­вування іноземних транспортних засобів (літаків, суден, по­ромів, потягів), їх пасажирів і членів екіпажу. В таких випад­ках розрахунки з нерезидентами здійснюються на підставі рахунку, рахунку-фактури або відповідно до укладеного дого­вору (контракту), які передбачають оплату в готівковій іно­земній валюті і копії яких е підставою для зарахування іно­земної валюти на розподільчий рахунок юридичної особи-ре­зидента.

Підставою для зарахування іноземної валюти на розподіль­чий рахунок юридичної особи-резидента є копії рахунку (ра­хунку-фактури) та митної декларації про ввезення іноземної валюти в Україну нерезидентом (на оригіналі митної декла­рації ставиться відмітка уповноваженого банку про прийняття готівкової іноземної валюти, а копія митної декларації залишається в уповноваженому банку);

б) переоформлення фізичним особам суб'єктами підпри­ємницької діяльності квитків та доплати за багаж у день здійснення цього міжнародного рейсу;

в) реалізації суб'єктами підприємницької діяльності юри­дичним особам-нерезидентам, які через метеорологічні обста­вини чи поламання змушені були здійснити непередбачену посадку чи зайти в порт, пально-мастильних матеріалів, про­дуктів харчування, медикаментів та надання нерезидентам послуг з обслуговування пасажирів і членів екіпажу інозем­них транспортних засобів (літаків, суден). Підставою для за­рахування іноземної валюти на розподільчий рахунок юридич­ної особи-резидента е копія рахунку або рахунку-фактури та копія митної декларації про ввезення іноземної валюти в Україну нерезидентом (на оригіналі митної декларації ста­виться відмітка уповноваженого банку про прийняття готів­кової іноземної валюти, а копія митної декларації залишається в уповноваженому банку);

г) надання суб'єктами підприємницької діяльності послуг нерезидентам із застосуванням дорожніх чеків у вільно конвертованій валюті. Дозволи на роботу з дорожніми чека­ми у вільно конвертованій валюті суб'єктам підприємниць­кої діяльності надаються Кримським республіканським, об­ласними та по м. Києву і Київській області управліннями Національного банку України або Головним управлінням Національного банку України за наявності агентської угоди між суб'єктом підприємницької діяльності та уповноваже­ним банком;

3) в інших випадках у разі:

а) надання суб'єктами підприємницької діяльності готельних послуг нерезидентам з оплатою в Іноземній валюті, в тому числі із застосуванням дорожніх чеків у вільно конвертованій валюті.

Дозволи на здійснення операцій з дорожніми чеками у віль­но конвертованій валюті суб'єктам підприємницької діяль­ності надаються Кримським республіканським, обласними та по м. Києву і Київській області управліннями Національного банку України чи Головним управлінням Національного банку України за наявності агентської угоди між суб'єктом під­приємницької діяльності та уповноваженим банком;

б) виплати іноземної валюти готівкою за пластиковими картками міжнародних платіжних систем в уповноважених

банках.

Видача коштів уповноваженими банками з карт-рахунків за пластиковими картками міжнародних платіжних систем за допомогою банкоматів здійснюється також в грошовій оди­ниці України;

в) здійснення розрахунків у іноземній готівковій валюті між юридичними особами-резидентами та нерезидентами (фізичними чи юридичними особами) на території України за наявності індивідуальної ліцензії, виданої Національним бан­ком України.

Використання готівкової іноземної валюти як засобу плате­жу дозволяється у разі здійснення суб'єктами підприємни­цької діяльності торгівлі та надання послуг за межами Украї­ни на транспортних засобах, що їм належать (зафрахтовані) і формуються в Україні, у таких випадках:

а) за реалізовані товари та надані послуги на повітряних, морських, річкових судах, у потягах та в автобусах;

б) за надані послуги з міжнародних пасажирських переве­зень та поромних переправлень у прикордонних з Україною

зонах.

Іноземна валюта, що ввозиться в Україну у касах суден, потягів, поромів, автобусів, командирами літаків та яку одер­жано за продані квитки, товари і перевезення багажу, підлягає обов'язковому декларуванню на митниці та зарахуванню на розподільчий рахунок в іноземній валюті юридичної особи-резидента в сумах, задекларованих у митній декларації.

При здійсненні операцій із зарахування іноземної валюти на рахунок клієнта, зняття іноземної валюти з рахунку клієнта в іноземній валюті, переказу іноземної валюти за межі Украї­ни та виплати переказу в іноземній валюті комісійна вина­города уповноваженого банку, не пов'язана із витратами за обслуговування кореспондентського рахунку, стягується в гро­шовій одиниці України.

Уповноважений банк може приймати як платіж за товари від повноважного представника юридичної особи-нерезидента в касу банку (для подальшого зарахування на розподільчий раху­нок в іноземній валюті резидента) готівкову вільно конвертова­ну валюту у сумі до 10 000 (десяти тисяч) дол. США або в екві­валенті цієї суми в іншій вільно конвертованій валюті за офіцій­ним обмінним курсом, встановленим Національним банком України на день зарахування коштів, за наявності:

• експортного договору (контракту), в якому передбачено повну або часткову оплату у готівковій іноземній валюті (за­гальна сума, прийнята за одним договором (контрактом), не може перевищувати 10 000 (десять тисяч) дол. США);

• оригіналу митної декларації про ввезення нерезидентом в Україну іноземної валюти та довідки банку-нерезидента про зняття іноземної валюти з рахунку нерезидента. В митній декларації та на довідці банку робиться позначка про зараху­вання готівкової іноземної валюти на рахунок (копія митної декларації, довідка банку-нерезидента і дані паспорта нерези­дента (або документа, який його замінює) залишаються в упов­новаженому банку);

• повноважень, наданих фізичній особі-нерезиденту юри­дичною особою-нерезидентом відповідно до умов контракту (договору).

Для підкріплення власної каси уповноважені банки мають право надавати один одному міжбанківські кредити у готів­ковій іноземній валюті і здійснювати купівлю-продаж готів­кової іноземної валюти за безготівкову грошову одиницю України (за курсом продажу готівкової іноземної валюти бан­ку-продавця) або за безготівкову іноземну валюту відповідно до чинного законодавства України.

Зняття банками-нерезидентами з власного кореспондент­ського рахунку, відкритого в уповноваженому банку України, іноземної валюти готівкою для вивезення її за кордон здій­снюється за наявності індивідуальної ліцензії на право ви­везення за межі України валютних цінностей, наданої Націо­нальним банком України.

Використання іноземної валюти II групи за Класифікатором іноземних валют Національного банку України здійснюється за наявності згоди уповноваженого банку на інкасацію та зара­хування іноземної валюти на розподільчий рахунок в іноземній валюті суб'єкта підприємницької діяльності.

У разі використання іноземної валюти при визначенні ціни товару та вартості наданих послуг використовується офіцій­ний обмінний курс грошової одиниці України, встановлений Національним банком України на день здійснення платежу, а у випадках використання транспортних засобів — на час перетину митного кордону України транспортним засобом.

Якщо залишки іноземної валюти зостаються в неробочі часи доби у касах тих суб'єктів підприємницької діяльності, яким дозволено використовувати готівкову іноземну валюту як засіб платежу або як заставу, то уповноважений банк встановлює ліміт зазначених залишків іноземної валюти в касі (до розра­хунку ліміту каси не включаються кошти, які направляються на виплату заробітної плати, та кошти на відрядження). По­надлімітні залишки готівкової іноземної валюти підлягають повній інкасації в установах уповноважених банків та зараху­ванню на розподільчий рахунок в іноземній валюті юридич­ної особи-резидента. Якщо суб'єкти підприємницької діяльності працюють цілодобово, закінченням робочого дня вва­жається початок операційного дня банку, в якому вони обслу­говуються.

Якщо юридичні особи-резиденти працюють у вихідні та святкові дні, вони можуть перевищувати встановлені ліміти залишку іноземної валюти в касі з обов'язковою інкасацією понадлімітних залишків до установи уповноваженого банку не пізніше наступного робочого дня банку.

Готівкова валюта, одержана на територіях митниць, вокзалів, аеропортів та портів, від надання суб'єктами підприємницької діяльності готельних послуг нерезидентам, а також у вигляді сплаченого юридичними та фізичними особами державного мита за позовами, підлягає продажу в повній сумі на міжбанківському валютному ринку України у встановлені строки.

Готівкова іноземна валюта, отримана юридичними особами-резидентами або представництвами юридичних осіб-нерези­дентів в уповноваженому банку, використовується виключно на цілі, на які вона отримана. На власників рахунків згідно з чинним законодавством України покладено відповідальність за цільове використання цих коштів.

Усі види готівкових розрахунків на території України з використанням іноземної валюти як засобу платежу або як застави здійснюються відповідно до вимог Закону України "Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і то­варно-касових книг при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Порушення правил використання готівкової іноземної валюти на тери­торії України резидентами та нерезидентами тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Організація діяльності пунктів обміну іноземної валюти.

Пункти обміну іноземної валюти організовуються уповно­важеними банками та іншими фінансовими установами, що мають ліцензію Національного банку України, а також юри­дичними особами — резидентами, які уклали агентські угоди з уповноваженими банками, з метою забезпечення вільного обміну готівкової іноземної валюти для фізичних осіб (як резидентів, так і нерезидентів) відповідно до "Положення про пункти обміну іноземної валюти", затвердженого постановою Правління НБУ 7 липня 1994 p. №129.

Обмінні пункти здійснюють операції купівлі іноземної ва­люти у фізичних осіб — резидентів та нерезидентів, продажу іноземної валюти фізичним особам-резидентам та зворотно­го обміну національної валюти на іноземну валюту фізичним особам-нерезидентам згідно із встановленими нормами та правилами. Сума одноразового продажу готівкової іноземної валюти фізичній особі обмінним пунктом уповноваженого банку (обмінним пунктом, який працює на підставі агент­ської угоди з цим банком) не може перевищувати 1 тис. дол. США — суми, передбаченої п. 3.1.1 "Порядку переміщення валюти через митний кордон України" (із змінами та допов­неннями), затвердженого Головою Правління Національного банку України 14 березня 1993 p. №19029/381 та Головою Державного митного комітету України 17 березня 1993 p. №11/1-530.

Крім валютообмінних операцій обмінні пункти можуть здійснювати експертизу грошових знаків і платіжних доку­ментів іноземних держав, конверсію готівкової валюти, розмін грошових знаків, купівлю-продаж платіжних документів (до­рожні та іменні чеки, акредитиви) тощо.

Відповідно до наведеного Положення обмінні пункти мо­жуть відкривати безпосередньо уповноважені банки, а також юридичні особи-резиденти на основі агентських угод з упов­новаженими банками. Так, на 01.01.95 p. в м. Києві та Київ­ській області, на які припадає понад 60% обміну готівкової валюти, всього відкрито 993 обмінних пунктів, у тому числі 461 банківських і 532 — за агентськими угодами. Станом на 01.01.98 p. із 1453 пунктів банками було відкрито 628, а за агентськими угодами працювало 825 пунктів, тобто за назва­ний період частка банківських обмінних пунктів скоротилась з 46,4 до 43,2%, а агентських відповідно зросла з 53,6 до 56,8%.

Для відкриття обмінного пункту уповноважений банк має забезпечити виконання обов'язкових умов: наявність відповід­ного приміщення, організація надійного зберігання валютних цінностей, наявність необхідної оргтехніки, в тому числі елек­тронних контрольно-касових апаратів, бланків для обліку ва­лютних операцій, кваліфікованого персоналу тощо.

Протягом робочого дня уповноважені банки зобов'язані забезпечувати безперебійну роботу обмінних пунктів (як влас­них, так і своїх агентів на умовах, передбачених угодами), підкріплювати іноземною валютою та здійснювати оператив­ний контроль за роботою обмінних пунктів. Обмінні пункти мають право утримувати у своїй касі залишок розмінних ку­пюр у розмірі до 200 дол. США або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті за офіційним курсом, встановленим Національним банком України.

Усі операції з купівлі-продажу іноземної валюти підляга­ють обов'язковому обліку. Працівники пункту обміну ведуть два реєстри — журнали суворої звітності для обліку операцій купівлі-продажу іноземної валюти, окремо з операцій купівлі і з операцій продажу іноземної валюти. Щодня у встановле­ному банком порядку касир обмінного пункту здає в касу уповноваженого банку залишок іноземної і національної ва­люти, який перевищує ліміт. У обмінних пунктах, що працю­ють на основі агентських угод, уповноважений банк зобов'я­заний щодня купувати залишок валюти, який перевищує вста­новлений ліміт. Крім того, особі, яка здійснила валютообмінну операцію на підтвердження факту купівлі-продажу або конверсії іноземної валюти, видається квитанція суворої звітності за формами №377 і 377-А. Другий примірник такої квитанції залишається в обмінному пункті.

Курси обміну валют для обмінних пунктів уповноважений банк встановлює щодня. Різниця між курсом купівлі та про­дажу (маржа) визначається відповідно до вимог Національно­го банку України. З 18.09.95 p. до 06.10.98 p. цей показник становив 10%, а з 07.10.98 p. до 12.04.99 p. — 5%. З 10 лис­топада 1998 p. валютообмінні операції, що здійснюються об­мінними пунктами, обкладаються податком в розмірі 1%, який перераховується до Пенсійного фонду України. Починаючи з 13 квітня 1999 p. операції з купівлі-продажу іноземної валю­ти здійснюються за договірним курсом без обмеження роз­міру маржі та комісійної винагороди.

Такий порядок встановлено відповідно до постанови Кабі­нету Міністрів України "Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" від 3 листопада 1998 p. №1740, яка регулює питан­ня сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхуван­ня з операцій з купівлі-продажу валют, продажу ювелірних виробів із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного ка­міння та відчуження легкових автомобілів.

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з опе­рацій з купівлі-продажу валют сплачують юридичні та фізичні особи, які купують валюту за гривні.

Уповноважені банки та організації, які здійснюють операції з купівлі-продажу валют на основі агентських угод з уповно­важеними банками, та клієнти уповноважених банків, які ку­пують готівкову або безготівкову валюту, в заявках щодо купівлі-продажу валюти та у квитанціях про здійснення опе­рацій обміну валюти повинні передбачати окремим рядком додатковий збір, який потрібно сплатити на обов'язкове дер­жавне пенсійне страхування у розмірі 1% суми операції з купівлі-продажу валют.

Уповноважені банки, юридичні особи та організації, які здійснюють операції з купівлі-продажу валют на основі агент­ських угод з уповноваженими банками, разом із заявками на купівлю іноземної валюти видають платіжні доручення про перерахування відповідних сум збору до Пенсійного фонду.

Уповноважені банки, юридичні особи та організації, які здійснюють операції з купівлі-продажу валют на основі агент­ських угод з уповноваженими банками, перераховують суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% суми операцій з купівлі іноземної валюти на рахунки органів Пенсійного фонду, де вони перебувають на обліку як платники цього збору.

При цьому банки сплачують зазначений збір у гривнях із суми, витраченої на купівлю валюти для власних потреб і для здійснення готівкових обмінних операцій.

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, який сплачується фізичними особами з операцій купівлі-продажу валют, перераховується уповноваженими банками на рахунок органів Пенсійного фонду, в яких ці банки зареєстровані як платники збору, в розмірі 1% обсягу продажу готівкової іно­земної валюти, обчисленого за курсом продажу без урахуван­ня суми збору.

Уповноважені банки щодня ведуть облік сплачених фізич­ними особами сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на таких рахунках:

в установах комерційних банків — на окремому аналітич­ному рахунку балансового рахунку №3620 "Кредиторська за­боргованість за податками та обов'язковими платежами";

в установах Національного банку — на окремому аналі­тичному рахунку балансового рахунку №4715 "Кредиторська заборгованість за податками та обов'язковими платежами".

Уповноважені банки перераховують суми сплаченого збо­ру на обов'язкове державне пенсійне страхування на рахунки органів Пенсійного фонду в такому порядку:

якщо протягом операційного дня сума збору, що обліко­вується, дорівнює або перевищує 50 гривень, — протягом на­ступного операційного дня;

якщо протягом операційного дня сума збору, що обліко­вується, менше ніж 50 гривень, — не пізніше того операційно­го дня, коли така сума збору досягне 50 грн.

Звіт про сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування подається платниками цього збору щокварталу у терміни, визначені органами Пенсійного фонду.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "По­рядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страху­вання з окремих видів господарських операцій" від 3 листо­пада 1998 p. №1740 Національний банк України прийняв постанову Правління "Про внесення доповнень до "Техніч­них вимог до автоматизації операцій з валютою в пунктах обміну" від ЗО грудня 1998 p. №564, в якій додатково введено пункт про сплату збору на обов'язкове державне пенсійне стра­хування при здійсненні операцій купівлі готівкової інозем­ної валюти фізичними особами, затверджено додаток 8 з фор­мою реєстру стягнення зборів до Пенсійного фонду.

Організація контролю за роботою обмінних пунктів упов­новаженими органами передбачає перевірку видачі, здачі й обліку іноземної валюти та сум у гривнях, додержання вимог зберігання валютних коштів, правильності ведення бухгал­терського обліку та документації, оформлення реєстрів-жур­налів та додержання курсів валют.

Контроль поділяють на вступний, поточний та виїзний.

Вступний контроль здійснюється регіональними управ­ліннями Національного банку України з метою аналізу доку­ментів на отримання права на здійснення обмінних операцій.

Поточний контроль базується на аналізі звітності, яку подають уповноважені банки відносно діяльності обмінних пунктів.

Проте операції з іноземною валютою та платіжними доку­ментами в іноземній валюті (в тому числі валютообмінні опе­рації) згідно з пунктами 309 і 310 розділу 1 глави VII Інструкції №1 з організації емісійно-касової роботи в установах банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 7 липня 1994 p. за №129 із змінами та доповненнями від 15 вересня 1998 p. №368, від 28 вересня 1998 p. №395 та від ЗО вересня 1998 p. №402, здійснюються також через операційні каси уповноважених банків: прибут­кові, видаткові та прибутково-видаткові на підставі відповід­них касових документів.

Операції з готівковими валютними цінностями (в тому числі валютообмінні операції), що здійснюються в операційних ка­сах, відповідно до ст. 4 Закону не підлягають патентуванню, оскільки такі каси за своїм статусом не е пунктами обміну іноземної валюти.

Отже, виходячи з викладеного, з 14 серпня 1997 p. патен­туванню підлягають операції з торгівлі готівковими валют­ними цінностями, які здійснюються у пунктах обміну іно­земної валюти, в тому числі у пунктах обміну уповноваже­них банків, незалежно від місцезнаходження цих пунктів.

Якщо уповноважений банк в одному приміщенні з операцій­ною касою відкрив пункт обміну іноземної валюти і зареєстру­вав його в обласному управлінні Національного банку України, що, в свою чергу, потребує реєстрації сертифікованої комп'ютер­ної системи або ЕККА у податковій адміністрації, то операції з торгівлі готівковими валютними цінностями у цьому пункті підлягають патентуванню згідно з вимогами Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

Порядок переміщення валюти через митний кордон України.

Одним із об'єктів валютного регулювання та контролю є переміщення іноземної валюти через митний кордон Украї­ни, яке здійснюється відповідно до Порядку переміщення іно­земної валюти через митний кордон України, затвердженого спільним листом Національного банку України від 14 березня

1993 p. №19029/381 та Державного митного комітету України від 17 березня 1993 p. №11/1-530 в редакції від 21 липня 1994 p. №169 зі змінами і доповненнями від 15 серпня 1995 p. №19029/1350; 2 жовтня 1995 p, №296; 23 вересня 1996 p. №245; 16 квітня 1998 p. №151.

Відповідно до Порядку громадянам-резидентам дозволяєть­ся вивозити з правом використання за кордоном національ­ну валюту готівкою, зареєстровану в митній декларації, в сумі 10 мінімумів, що не оподатковуються, на одну особу незалеж­но від віку, а громадянам-нерезидентам, які тимчасово про­живають в Україні, — в сумі 5 неоподатковуваних мінімумів.

Крім того, громадяни-резиденти, які виїжджають за кор­дон, можуть вивозити облігації (окрім облігацій державних позик), вкладні книжки банків, чеки, акції банків, підприємств і організацій, деноміновані в українській валюті і виписані на ім'я особи, яка виїжджає за кордон, а також білетів україн­ських лотерей, деномінованих в українській валюті.

Вивезення з України ювілейних і пам'ятних монет України, що є валютними цінностями, фізичними особами-нерезиден­тами та фізичними особами-резидентами, які прямують через державний кордон України, дозволяється із недорогоцінних металів, номінал яких виражено в гривнях і українських кар­бованцях, — без обмежень; із золота та срібла у кількості не більше ніж 50 монет кожного найменування (незалежно від проби та ваги) на одну особу — без подання зобов'язання про зворотне ввезення та індивідуальної ліцензії Національного банку України, а у більшій кількості — лише за наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Раніше вивезена за межі України українська валюта може бути знову ввезена в таких самих обсягах за наявності митної декларації. Національна валюта, сума якої перевищує зазна­чена норми, може бути ввезена тільки в касах транспортних засобів (пароплавів, поїздів, літаків), які належать резидентам України і здійснюють торгівлю в кафе, ресторанах, барах, бу­фетах за межами України за гривні за спеціальним дозволом Національного банку України.

Вивезення за кордон іноземної валюти готівкою, чеками, платіжними документами та іншими цінними паперами може бути здійснено у випадку, якщо:

така валюта була ввезена із-за кордону і зареєстрована в митній декларації (за винятком витраченої суми).

Поняття і види валютних операцій. Валютними операціями називають певні банківські та фінансові операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності. Це використання валютних цінностей як за­собу платежу; вивезення, ввезення, пересилання та переказування валютних цінностей; отримання і надання кредитів, нарахуван­ня відсотків, дивідендів; залучення інвестицій, придбання цінних паперів та інші операції, здійснення яких відбувається тільки за умови отримання відповідних ліцензій Національного банку України. Валютні операції поділяють на поточні та термінові. Основними видами поточних операцій є поточні (касові) операції в готівковій та безготівковій формах. Готівкові опе­рації здійснюються обмінними пунктами банків, а безготів­кові — банками, валютними біржами та іншими учасниками валютного ринку. До поточних операцій відносять операції з короткими термінами валютування — в межах трьох робочих днів.

2.3.Українська національна валюта і міжнародна

валютно-фінансова система

Важливою функціональною складовою економічної структури світу є міжнародна валютофінансова система. В умовах карколомного розширення ринкових відносин за рахунок держав Центральної, Південно – Східної Європи та колишнього СРСР роль цієї суто економічної сфери світового господарства незмінно посилюється, збільшуються масштаби та обсяги міжнародних фінансово – кредитних відносин, з’являються нові міжнародні та регіональні валютно – кредитні організації. За існуючими оцінками, річний обсяг міжнародних фінансових операцій у 10 – 20 разів перевищує масштаби світової торгівлі, тобто сягає 150 трл американських доларів.

Найбільш характерними ознаками міжнародної фінансової системи є наявність “плаваючих” валютних курсів, що функціонують на основі Ямайських угод (1976), диверсифікація ліквідних засобів в наслідок впровадження в обіг міжнародних (СПЗ – спеціальні права запозичені ) та регіональних (ЕКЮ) валют , підвищення ролі й значення у міжнародних розрахунках валют провідних індустріальних держав ( США, Японія, Німеччини, Англії, Франції ); функціонування розгалужених системи міжнародних фінансових центрів, що забезпечують переміщення фінансових ресурсів у світовому масштабі; створення світової телекомунікаційної мережі (СВІФТ) яка об’єднує міжнародну валютну фінансову систему в органічну цілісність, надає їй відчутних рис глобального характеру.

Світові гроші – головна ланка міжнародної валютної системи. Вони є логічним продовженням внутрішніх грошей, вищою формою їх функціонального застосування. Оборотними (конвертованими) називаються валюти тих країн, де немає валютних обмежень. Такі валюти вільно обмінюються на валюти інших країн. До них належать долар США, канадський долар, швейцарський франк марка Німеччини та ін. Частково оборотні валюти ті, що вільно обмінюються тільки по окремих валютних операціях (головним чином по поточних розрахунках ) або дозволяється такий обмін тільки для нерезидентів. Це валюти більшості європейських держав. Необоротними (неконвертованими ) замкнутими називаються валюти, обмін яких на валюти інших країн обмежений по всіх операціях як для резидентів (фізичних і юридичних осіб даної країни), так і для нерезидентів. Необоротними є валюти майже всіх слаборозвинутих в економічному відношенні країн, яким властива хронічна пасивність платіжних балансів.

Валютний ринок – особлива сфера економічних відносин за капіталізму, пов’язаний з проведеннями операцій, з іноземною валютою і платіжними документами в іноземних валютах (чеки, векселі, телеграфні та поштові перекази, акредитиви). У країнах в яких немає валютних обмежень, існують вільні валютні ринки, там, де такі обмеження є, невільні. В деяких країнах поряд офіційними валютними ринками є неофіційні, на яких курси валют дещо відрізняються від офіційних курсів. Існують також “чорні” валютні ринки, де валютні операції проводять поза законом . Внаслідок напливу в кінці 50 – х рр в Європу доларів США виник так званий ринок євродоларів. На початку 70 – х рр внаслідок кризи енергетичної з’явився ринок нафтодоларів, які сконцентрувалися в країнах експортерах нафти.

Поряд з валютними ринками є також ринки золота у Великобританії, США, Німеччині. Міжнародні грошові розрахунки пов’язані з зовнішньою торгівлею, інвестиціями, туризмом тощо, здійснюються на світовому валютному ринку через кореспондентські зв’язки між банками різних країн.

Валютні резерви – запаси іноземної валюти і золота, що є в розпорядженні уряд