Реферат: Національна валюта України та шляхи її стабілізації

*/ Взято за: Україна за роки незалежності. – К.: Нора-прінт, 1999. – С.85.

Враховуючи значне зростання обсягів міжбанківського валютного ринку операцій, питома вага операцій на Українській Міжбанківській валютній біржі в загальному його обсязі за цей період зменшилася з 34,3% до 8,4%. Подальший розвиток валютного ринку характеризується зростанням загаль­ного обсягу операцій на всіх його сегментах.

У 1998 р. у зв'язку з виникненням з середини серпня кризи на фінан­совому ринку Російської Федерації ситуація на валютному ринку України дещо похитнулася. Запровадження комплексу скоординованих з урядовою програмою цілеспрямованих антикризових заходів, спрямованих на нейтра­лізацію можливого негативного впливу зазначеної кризи, передбачали повну заборону операцій комерційних банків, не пов'язаних з обслуговуванням реального сектору економіки, що призвело до суттєвого скорочення обсягів валютного ринку. Так, середньомісячний обсяг валютного ринку на чотирьох секторах (продаж и50, ПЕМ, КЦК у доларовому еквіваленті) за 1998 р. ско­ротився проти січня—липня у 2,5 раза. Змінилася структура валютного ринку. У разі відміни торгівлі з вільно конвертованою валютою на міжбан-ківському ринку обсяги біржових операцій у зазначений період зросли в се­редньому з 255 млн дол. США до 457 млн дол. США.

Становлення і розвиток ґрошово-кредитної системи неможливо розгля­дати без аналізу валютної політики. Формування будь-якої системи валютних обмежень та регламентацій віддзеркалює певний стан державної валютної політики.

Основним законодавчим актом у сфері валютного регулювання став Дек­рет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і ва­лютного контролю» від 19 лютого 1993 р. Згідно з цим Декретом було перед­бачено встановлення Національним банком України валютного (обмінного) курсу національної грошової одиниці на підставі результатів торгів на між-банківському валютному ринку України.

Даний валютний режим діяв з квітня до липня 1993 р. і спрямовувався на подальшу лібералізацію валютного ринку.

Жорстка адміністративна фіксація валютного курсу, що була введена на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України з метою отримання де­вальвації національної валюти і яка тривала з серпня 1993 р. до жовтня 1994 р., призвела до зниження ефективності експорту з оплатою в іноземній валюті і збільшення частки бартерних операцій, зменшення надходжень валюти на внутрішній ринок, зростання зовнішнього боргу, зниження обсягу виробництва на імпортозалежних підприємствах, відтоку іноземної валюти за кордон. У цей період пропозиція конвертованих валют різко скоротилась, що тільки збільшило розрив між офіційним курсом і курсом на УМВБ.

Відповідно до Указу Президента України «Про вдосконалення валютного регулювання» з 31 жовтня 1994 р. було відмінено фіксований валютний курс. Офіційний курс українського карбованця почав визначатись на підставі від­новлених торгів на Українській міжбанківській валютній біржі. Це позитивно вплинуло як на економічне становище в Україні, так і на її відносини з іншими державами. Обсяги торгів на валютній біржі почали постійно зрос­тати. Було організовано торги на Кримській міжбанківській валютній біржі, а також відкрито філії УМВБ у Харкові, Дніпропетровську, Донецьку та Львові.

Протягом 1995—1998 рр. Національним банком України було здійснено цілий ряд заходів по забезпеченню поступової лібералізації і децентралізації валютного ринку України, що сприяло, насамперед, уникненню різких коливань курсу національної грошової одиниці до іноземних валют, забезпе­ченню стабільних умов функціонування валютного ринку України.

У 1996 р.щодо подальшої стабілізації валютного ринку України про­водилася така робота :

— для поглиблення інтеграції в світову економічну систему та з метою поліпшення умов діяльності іноземних інвесторів Національним банком

З метою стабілізації ситуації Національний банк України разом з Урядом запровадили ряд антикризових заходів, спрямованих на нейтралізацію можливого негативного впливу кризи на валютному і фондовому ринках Росії та щодо запобігання відтоку іноземної валюти та безпідставного під­вищення попиту на неї.

Вжиті заходи спрямовані на впорядкування дій клієнтів з купівлі-прода­жу іноземної валюти і посилення функцій уповноважених банків як агентів валютного контролю.

Комплекс заходів, які Уряд та НБУ запроваджують у цій ситуації, знай­шов розуміння та підтримку з боку міжнародних фінансових організацій. Так, зокрема, Радою директорів МВФ було прийнято рішення про надання Україні кредиту ЕРР на загальну суму 2,2 млрд дол. США, що сприятиме стабілізації валютного ринку. Курс України на реформування економіки підтримано позикою Світового банку на загальну суму 900 млн дол. США.

У результаті запровадження цих заходів НБУ та підтримки з боку між­народних фінансових організацій ситуацію вдалось стабілізувати. Темпи де­вальвації гривні поступово скорочувалися, а з 6 листопада 1998 р. до кінця року обмінний курс тримався на рівні 3,427 гри за 1 дол. США.

особливості ТА МЕХАНІЗМИ функціонування національної валюти УКРАЇНИ

2.1. Чинники введення національної валюти в Україні

після виборення незалежності і українська міжбанківська валютна біржа

Введення національної валюти в Україні відбулося в результаті дії низки факторів. Зазначимо, що фактор – це рушійна сила будь-якого процесу. Отже, якщо ми говоримо про фактори введення національної валюти в Україні, то маємо на увазі ті рушійні сили, які зумовили це введення. Серед таких рушійних сил чи не найважливіше місце займають історичні фактори. Чи не найбільшу увагу дослідженню історичних факторів введення і функціонування валюти на різних історичних етапах розвитку України приділив відомий львівський учений О.М.Ковалюк. Його дослідження – це глибокий екскурс в історію, який дозволяє зрозуміти глибинні основи сучасних проблем становлення і функціонування національної валюти [17].

О.М.Ковалюк зазначає, що у Київській Русі в період раннього феодалізму (IX—XII ст.) основним джерелом доходів казни була данина від населення. Данину платили найчастіше натурою: хутром, шкірами, медом, збіжжям, худобою, а пізніше — грошима.

Основою монетарної системи в Україні була гривня, тобто фунт срібла. Спочатку це була нашийна прикраса, яка "висіла коло гриви"'.

Гривню як грошову одиницю запровадив український князь Володимир Великий (980—1015 рр.). Меншими грошовими одиницями в Київській Русі були: ногата, куна, вивериця, різана.

Гривня виготовлялася спочатку в Києві, а потім у Новгороді. У Києві гривня дорівнювала 72 золотникам, а в Новгороді — 96.

Після князя Володимира гривню виготовляли (били) його сини Свято­слав та Ярослав, а також внук Ізяслав Ярославович. Гривня була грошовою одиницею України-Руси до XIII ст., тобто до нашестя татар.

Перша поява гривні в Україні — це не тільки свідчення історичних даних про нашу предковічну грошову одиницю, а й одне з перших свідчень про наш споконвічний державний герб — тризуб. Бо, як відомо, перші сріб­ні українські гроші мали такий вигляд: на одному боці монети — зображен­ня князя Володимира на престолі, а на другому — державний герб тризуб'.

Якщо одна гривня дорівнювала півфунту срібла, то ногата — 1/20 гривні, куна — 1/25 гривні, вивериця — від 1/5 до 1/20 куни, а різана — 1/4 вивериці".

Причинами "розпаду Київської Русі були міжусобні війни. Крім того, до занепаду Києва доклав зусиль правнук Ярослава Мудрого і син Володимира Мономаха Юрій Долгорукий, який заснував на півночі Московську дер­жаву. Син Юрія Долгорукого Андрій Боголюбський у 1169 р. напав на Київ, зруйнував його, повбивав усіх чоловіків, жінок забрав у неволю, пограбував церкви. Велику руїну Україні заподіяла татаро-монгольська навала. Проте Українська держава не занепала, хоч Київ був знищений. Вона проіснувала ще 200 років, тільки ядро її перемістилося на захід, де нині є Східна Галичи­на, Волинь і Холмщина. Ці землі раніше належали Українській державі, але потім відійшли до Польщі. Володимир Великий відібрав ці землі у західних сусідів, вони були удільним побічним князівством і підкорялися Києву. Ко­ли Київ підупав, ці землі стали осередком Української держави. Пізніше га­лицькі князі мали і Київ під своєю рукою. У період найбільшого розквіту Галицько-волинської держави їй належали ще й нинішня Буковина, Румунія до гирла Дунаю та Закарпатська Україна.

Галицько-волинська держава по-справжньому розквітла, коли ці землі дістав у 1050 р. князь Ростислав, син Володимира Ярославовича, а внук Ярослава Мудрого, правнук Володимира Великого.

Фінанси України часів Галицько-волинської держави суттєво не відрізня­лися від фінансів України Київської доби, бо це була також княжа держава.

Основним доходом держави була данина натурою — хутром, шкірами, медом, збіжжям, худобою тощо, а також грошима. Як і київські князі, князі галицькі накладали на населення різні податки. Якщо населення чимось провинилося, податки збільшувалися. Так само, як і Ольга — велика княги­ня київська — збільшила данину древлянам за вбивство її мужа Ігоря, при­значала завойованим племенам різні "уроки", так і Мстислав Данилович по­карав новим податком міщан Берестя за бунт, встановлював ловче тощо. За виконання повинностей тут також відповідали різні княжі агенти: городни­ки, мостові, митники, вирники, метальники. Податки і повинності встанов­лювалися окремими розпорядниками князя.

Державними доходами в Галицько-волинській Українській державі роз­поряджався князь. Тоді ще не було поділу скарбу на державний і приватний (княжий). Основними видатками у князівстві були видатки на утримання дружини князя, на будівництво культових споруд, мостів, доріг, а також зам­ків, на ведення війн тощо.

Занепад державних фінансів України княжої доби почався з 1349 р., тоб­то з часу, коли польський король Казимир Великий завоював Галичину, частину Волині і Україна почала втрачати свою самостійність, а разом з нею і свої державні фінанси.

В пізніші історичні періоди були злети і падіння в історії розвитку України як держави, що підготувало своєрідний плацдарм для найголовніших історичних подій нашого часу – виборення незалежності України в 1991 році.

Виборення незалежності стало могутнім політичним фактором введення і становлення національної валюти.

Крім низки позитивних факторів (історичні, суспільно-політичні фактори, реформування української економіки та інші), на становлення національної валюти впливали негативні фактори, а саме: фінансова нестабільність в країні, слабкість фінансової системи, банківської системи, складність здійснення бюджетної політики.

В наш час потрібно здійснити низку заходів, щоб перетворити негативні фактори на позитивні. Тоді не буде ні загрози функціонуванню національної валюти, ні загрози національній економічній безпеці. Якими мають бути ці заходи стане ясно з подальшого викладу тексту.

На становлення національної валюти великий вплив має діяльність української міжбанківської валютної біржі.

Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ) була ство­рена 8 липня 1993 p. відповідно до постанови Правління На­ціонального банку України "Про Українську міжбанківську валютну біржу". Головною метою діяльності Біржі було ви­значено необхідність упорядкування операцій з купівлі-про­дажу іноземної валюти уповноваженими банками та подання пропозицій щодо політики курсоутворення. Спочатку Біржа функціонувала при НБУ, а потім була зареєстрована як за­крите акціонерне товариство, засновниками якого стали 40 комерційних банків України з часткою кожного 2,5%. У та­кому статусі Біржа здійснює свою діяльність і донині. В робо­чих органах Біржі задіяно 31 банк. Членами Біржі є 106 ко­мерційних банків та інвестиційних компаній. На Біржі діють З секції: валютна, фондова та термінових контрактів.

З листопада 1993 p. після запровадження фіксованого кур­су гривні торги валютою на УМВБ було припинено. Її продаж за офіційним курсом залежно від першочергових потреб дер­жави проводив тимчасово створений Тендерний комітет. Однак політика фіксованого курсу призвела лише до загострення валютних проблем. Зі скасуванням фіксованого курсу гривні і переходом до політики регульованого курсу УМВБ частково поновила роботу. З 11 березня 1994 p. було започатковано аукціони з продажу американського долара, а з квітня — німецької марки і російського рубля. Аукціони проводилися до кінця вересня 1994 p. УМВБ разом з Кримською міжбанківською валютною біржою утворює біржовий валютний ри­нок України.

Однак аукціонна форма торгів виявилася неефективною, оскільки не відповідала існуючим умовам валютного регу­лювання. Тому з жовтня 1994 p. УМВБ цілковито поновила свою діяльність і стала працювати у режимі, що діяв до припинення торгів.

Угоди з купівлі-продажу іноземної валюти в безготівковій формі на внутрішньому ринку України спочатку укладалися тільки на біржовому ринку. Проте з розвитком банківської системи і лібералізацією валютної торгівлі з початку 1995 p. з'явився ще один сегмент валютного ринку — міжбанківський ринок, де угоди укладаються безпосередньо між банками, упов­новаженими здійснювати валютні операції.

За останні роки співвідношення між біржовим та позабіржовим оборотом суттєво змінилося на користь останнього. Якщо в 1993—1994 роках торгівля безготівковою валютою здійснювалася тільки на УМВБ, то в 1995 p. частка біржового ринку становила лише 38,9%, в 1997 p. — 8,3, а в 1998 p. — 14,1%. Відповідно частка міжбанківського ринку зросла з 24,1% в 1995 p. до 57% у 1998 p. При цьому частка торгівлі готівковою валютою в 1998 p. становила 18,2%. Проте з огля­ду на світову практику така ситуація є цілком закономірною, і біржовий ринок залишається в майбутньому головним еле­ментом валютного ринку.

До 1993 p. торгівля здійснювалася тільки двома валюта­ми — доларами США та білоруськими рублями. З 1993 p. роз­почалися торги російськими рублями та німецькою маркою, а з 1995 p. — французькими франками, англійськими фунтами стерлінгів та італійськими лірами. Динаміку і структуру обо­роту на валютному ринку України наведено в табл. 20, 21.

Таблиця 2

Обсяги операцій на валютному ринку України з доларами США, німецькими марками та російськими рублями у 1996—1998 роках*/

Сегменти валютного ринку	1996 p.		1997 p.		1998 p.
	Сума	Частка в загальному обсязі, %	Сума	Частка в загальному обсязі, %	Сума	Частка в загальному обсязі, %
Українська міжбанківська валютна біржа	5,3	10,8	3,1	8,3	4,1	14,1
Міжбанківський валютний ринок	10,5	50,5	22,6	60,8	16,6	57,0
Міжнародний валютний ринок	3,2	13,9	5,4	14,5	3,1	10,7
Операції з готівкою	4,8	24,8	6,1	16,4	5,3	18,2
Разом	20,9	100,0	37,2	100,0	29,1	100,0