Реферат: Перу. Економічна і географічна характеристика

Міжнародні відносини. Перу є членом ООН і її спеціалізованих організацій, а також членом ОАГ. Крім того, Перу входить до Латиноамериканської асоціації інтеграції (ЛААІ), Андську групу, Економічної ради країн Тихоокеанського басейну, Организацію по забороні ядерної зброї в Латинській Америці.

Прапор і герб.

Сучасна Перу – республіка (Republica del Peru). Глава держави – президент, що обирається на 5 років. Він в свою чергу призначає міністрів. Законодавча влада належить однопалатному конгресу, до якого входять 120 конгресменів. Термін повноважень конгресу - 5 років. Виконавча влада знаходиться в руках президента республіки і міністрів. Судова влада здійснюється Верховним Судом и судовими органами на місцях

Культура.

В культурі Перу знайшли відображення вплив багаточисельного індіанського населення країни, а також розвинутих культур народів, що проживали на цій території до підкорення її іспанцями. Найвідоміша високорозвинута древня цивілізація інків, що виходить приблизно з 1200 р. Інки володіли мистецтвом обробки каменю, створення інженерних споруд, ткцтва, мали уявлення про медицину і астрономію, споруджували штучні тераси для посівів на крутих схилах, створювали неперевершені витвори мистецтва із золота і срібла і будували дороги.

Насліддя цих індіанських народів можна бачити не лише в багатьох археологічних пам’ятках і знахідках, але і в сучасній народній творчості, мистецтві і музці, особливо характерних для індіанців – мешканців Анд.

Музика. Древні індіанці користувалися пентатонним ладом, який зберігся в народній музиці до цих пір, поряд з такими музичними інструментами доколумбової епохи, як тростиння флейта кена, свірель, духовий інструмент з крученої морської раковини, окарина і різні ударні інструменти. Струнні інструменті були привнесені іспанцями. Найпопулярніші скрипка, арфа, гітара і чаранго, інструмент, схожий на мандоліну.

З народних пісень і танців популярністю користується пісня яраві, швидкий круговий танець уайно, розповсюджений серед жителів гір і креольська марінера, або самакуека – парний танець.

В Лімі знаходяться національна консерваторія і симфонічний оркестр, який пропагує витвори композиторів Перу. Найвидатнішим із перуанських композиторів 20 ст. вважається Андрес Сас Орчасаль (1900–1967), француз за похлдженням; в 1929 він разом зі своєю дружиною – піаністкою заснував музичну школу в Лімі. Національні традиції розвивали також відомі композитори Карлос Санчес Малага (р. 1904) і Армандо Гевара Очоа (р. 1927).

Література. Перуанська література бере початок в 16 ст., коли син іспанського конкістадора і принцеси інків Гарсіласо де ла Вега (1539–1616) написав історичну хроніку, що містить опис історії і культури імперії інків. Іншим видатним письменником часів іспанського колоніального володарювання сатирик Хуан дель Валье-і-Кавьедес (1652–1695). Пізніше, коли в Лімі знаходився двір віце-короля, розвивається література в стилі барокко, з широким розповсюдженням духовних витворів і витонченої поезії.

До найвидатніших письменників 19 ст. відносяться поет та публіцист Мануэль Гонсалес Прада (1848–1918), чиї твори сповнені соціальної критики, і Рікардо Пальма (1833–1919), що залишив 12-томне зібрання історичних повістей і легенд про минуле Перу під назвою Перуанські традиції.

Драматургія. Театр займав важливе місце в культурному житті Перу з 1548, коли на площі Сан-Педро в Лімі відбулося перше світське театралье представлення. В колоніальну епоху ієзуїти заохочували розвиток драматичного мистецтва, постійним відвідуачем театру був віце-король Перу Мануэль де Амат, що правив в 1772–1776. Його коханка, Микаела Вільегас (Перічола) була найвідомішою актрисою в Латинській Америці колоніального періоду. В даний час найважливішим театром країги є Муніципальний театр в Лімі, котрий використовується також в якості концертного залу.

Живопс. В образотворчому мистецтві сильно виражений індіанський вплив. В колоніальний період широкою популярністю користувалися полотна на релігійні теми, що належали майстрам художньої школи Куско.

Архітектура. Окрім монументальних руїн 1–15 ст., що збереглися від перуанських доколумбових культур, в країні можна побачити багато пам'ятників колоніальної архітектури, особливо культових і суспільних споруд; більшість їх зосереджено в містах Ліма, Арекіпа, Куско і Трухільо. Куско, - столиця інків, виділяється різьбою по дереву, скульптурних зображень, предметів внутрішнього інтерєру церков і картин. Будівлі колоніального періоду часто є сумішшю іспанського і індіанського стилів, гармонійне поєднання яких часто позначається як особливий «креольський» стиль. Виділяється також так званий стиль «мудехар» (за назвою мусульман, на території Іспанії), з чітким мавританським впливом. В Андах іспанці споруджували свої будівлі на фундаментах інків, і в районі Куско представлені обидва типи будівель.

Освіта. Починаючи з 1950-х років уряд прикладає багато зусиль для того, щоб всі діти отримали освіту. В 1972 вступив в дію закон про реформу в освіті, що має метою надати освіту найбіднішим шарам населення, особливо індіанцям. Цим законом вводились програми дошкільного навчання і обов’язкове шестирічне навчання в школі, а також передбачалися можливості отримання освіти дорослими.

Радіо і телебачення. В країні діють державні, та приватні центри теле- і радіомовлення. Великою популярністю користуються мексиканські і американські фільми.

Спорт. Серед спортивних змагань і видовищ найпопулярніші бої биків, півнячі бої, скачки, гольф, поло, теніс і спортивне рибальство. Дуже популярний футбол; головні футбольні матчі проводяться на Національному стадіоні, що вміщає 70 тис. глядачів.

Релігія. Близько 90% населення формально належить до Римсько-католицької церкви, хоча більшість лише зрідка відвідують богослужіння або взагалі не виконують обрядів і в більшій степені прихильні традиційним народним віруванням. Католицьке духовенство щорічно отримує невелику допомогу від держави. В 1979 підписано конкордат між Ватиканом і перуанським урядом, що закріпив відокремлення церкви від держави і проголосив свободу віросповідання.

Природні ресурси.

Клімат і природна рослинність. В Перу виділяються три природні області, що відрізняються кліматом і рослинністю.

Прибережна пустеля. На узбережжі океану дуже сухо і прохолодно через наявність поблизу холодної Перуанської течії (течія Гумбольдта). Морські бризи підтримують середню температуру на 6° С нижче широтної норми. В Лімі вона коливається від 16 до 23° С. Статистично річна норма опадів тут складає 50 мм, але в деякі роки дощів взагалі не випадають. Зимою (с червня по жовтень) небо постійно захмарене, часті берегові тумани. В цю пору року підніжжя Анд залиті вологим туманом, який носить місцеву назву «гаруа». Гаруа стимулює ріст низьких злаков і різнотравних ефемерів, які разом складають сімейство, яке зоветься «лома» і використовується як пасовище.

Високогір’я Анд. Кліматичні умови і рослинне покриття гір змінюются в залежності від абсолютної висоти. Середні температури знижуються приблизно на 1,7° зі сходженням на кожні 450 м. Вічні сніги і льодовики покривають вершини понад 5000 м над р.м., а землеробство можливе до 4400 м над р.м. Середні температури в Куско (3380 м над р.м.) коливаються по роках від 8 до 11° С, ночами часто бувають заморозки. На відкритих східних схилах річна норма опадів перевищує 2500 мм, в замкнутих улоговинах вона набагато менша, і складає, наприклад, в Куско, 810 мм. Кількість опадів швидко зменшується на південь, що суттєво впливає на характер рослинності. На півночі і сході країни середня частина андських схилів покрита густим субтропічним гірським лісом, який з висотою поступово змінюється лісом більш помірного кліматичного типу. Серед його порід найціннішим є хіне дерево – джерело хініну. На півдні гірська рослинність утворена в основному посухостійким ковилом, низькотрав’ям і смолистими кущами лепідофіллумом (це сімейство називається «тола»). Дно і нижні частини схилів сухих закритих долин займають кактуси, колючі бобові і листопадні широколисні дерева, тоді як верхню частину схилів покриває «сеха».

Сельва. В зоні вологотропічних лісів на протязі року утримується висока температура, і випадають щедрі дощі. В Ікітос середня температура найхолоднішого місяця 23° С, а найспекотнішого – всего 26° С, при річній нормі опадів 2615 мм. Природна рослинність представлена високим дощовим тропічним лісом, під покровом якого густа тінь практично не дає розвиватися наземному ярусу. З тисяч пород дерев найбільше економічне значення мають акажу (червоне дерево) і цедрела. На погано дренованих ділянках ростуть злаки, а на рихлих пісчаних грунтах і кам’янистих схилах – жорсткі трави і низькі кущі. Знамените “чорне золото” сельви – гевея, що дає каучук. Багато дерев і кущів використовуються для отримання деревини, рослинного масла, лаків, сировини для медичної і харчової промисловості.

Фауна. В Сельві представлена тропічна фауна, що включає багато видів птахів, рептилій і ссавців, тоді як в Андах основні тварини – лами, альпаки, вікуні і гуанако. Типвий мешканець Анд – могутній королівський кондор, розмах крил якого інколи сягає чотирьох з половиною метрів. В перуанських Андах живе тварина – шиншила, хутро якої вважається найдорожчим у світі. В холодних водах, що обмивають прибережну пустелю, щедрий планктон забезпечує кормом багато видів промислових риб, включаючи тунця, пеламіду, меч-рибу, скумбрію, горбиля і кам’яного окуня. Морською рибою харчуються мільйони тутешніх птахів, в тому числі пелікани, баклани і олуші. Вони гніздяться на кам’янистих острівцях, і їх фекалії, добре зберігаються в аридному кліматі, використовуються як добрива – т.з. гуано. Хитка екологічна рівновага прибережних сімейств періодично порушується.

В Сельві живуть насамперед, тварини, які ведуть деревний спосіб життя: мавпи, лінивці, ціпкохвості ведмеді, опоссуми, дикобрази. В лісах басейну річки Укаялі живуть найменші в світі мавпи - уістіті, розміром близько 15 см (не рахуючи хвоста). Тут величезна кількість птахів всіх розмірів, забарвлення і форм. Хижаки сельви - ягуар, оцелот, пума, видри, куниці - ведуть переважно наземний спосіб життя. В Амазонці і її притоках водиться більше тисячі видів риби. В перуанській сельві зустрічається багато отруйних змій і найбільша змія – анаконда.

Корисні копалини. В Перу виявлено більш 200 покладі майже 80 видів корисних копалин: міді, заліза, цинку, свинцю, срібла, золота, ртуті, вісмуту, молібдену, сірки, сурьми і бариту. Особливо великі запаси мідної руди. Перу має значні енергетичні ресури. Перша нафтова свердловина в Латинській Америці пробурена в 1865 р. на півночі країни, в Таларі. Перу має значні ресурси природного газу, вугілля, уранових руд. Надзвичайно великі в країні гідроенергетичні ресурси, особливо андійських річок.

Перу. Промисловість.

Гірничовидобувна промисловість. З часів іспанського колоніального володарювання Перу славилосся багатствами своїх надр. Перу володіє значними запасами природних копалин: ведеться добування руд міді, цинку, свинцю, заліза, вісмуту, марганцю, фосфатів. Знайдені поклади золота, срібла і рідкоземельних металів. Вздовж північного узбережжя виявлені запаси нафти, развідані крупні нафтові поклади в лісах Амазонки. В невеликих кількостях видобувається кам’яне вугілля.

Більшість копалень знаходяться в районах Серро-де-Паско в Центральних Андах, Токепала і Куахоне на півдні гірської області і Маркона на узбережжі. Поклади мідної руди Токепала і пов’язані з ним поклади на півдні Перу вважаються найбільшими в світі. Річний видобуток міді в 1990-е роки складав бл. 375 тис.т.

Нафта добуваєтся в північній частині прибережної області х 1863 р. В 1970-х роках почалася розробка відкритих великих покладів на морському дні біля західного узбережжя і на схід від Анд. В 1992 р країні було добуто 42,3 млн. барелів сирої нафти. Надра східних районів, вкритих джунглями, містять великі запаси природнього газу.

Обробна промисловість. Доля національного доходу, що припадає на сектор обробної промисловості, зросла з 20% в 1970 до 28% в 1981. Після 1981 роль цього сектору знизилась по відношенню до видобувної промисловості, будівництва і сектора послуг, склавши в 1992 21,4% ВВП. Однак до 1994 на долю обробної промисловості припадало 42% ВВП. Провідними галузями є харчова, металообробна, виробництво сталі, текстильна, хімічна, автозбірна і нафтоочисна.

Більшість підприємств зосереджено поблизу столиці - Ліми. Окрім декількох великих виробництв, що виготовляють автомобілі і обладнання, виробничі потужності представлені невеликими збиральними заводами, що працюють на імпортних комплектуючих.

Сільське господарство. Після другої світової війни сільське господарство Перу знаходиться в стані постійного зниження виробництва. Особливо ситуація загострилася в 1960-х роках: виробленої на фермах продукції стало катастрофічно не вистачати для задоволення попиту на внутрішньому ринку. Країна змушена імпортувати зернові культури (пшеницю, рис, кукурудзу), м’ясомолочні продукти, раслинні масла. Основна причина цього явища – швидке зростання населення і відсутність плодородних земель. Більшість орних земель зосереджено в прибережних районах.

Біля 30% оброблюваних земель Перу знаходяться в Кості, 60% – в Сьері, інші 10% припадають на Сельву. Хотч в сільскому господарстві зайнято 40% економічно активного населення, сільськогосподарське виробництво дає 13,2% ВВП.

Основні сільськогосподарські культури прибережних областей – рис, бавовна та цукрова тростина. Тут вирощуються кукурудза, тютюн і фрукти. В горах основними культурами являются картофель, кукуруза, ячмінь, кассава і ямс, а в долинах і в нижній частині східних схилів Анд – кава, боби, какао, чай. В Амазонській низині місцеві індіанці збирають врожаї коки.

Чагарник кока, з листів якого виробляється кокаїн, являє собою культуру, традиційно оброблювану американськими індіанцями. Наприкінці 1970-х років, коли коку почали експортувати в Болівію і Колумбію в виді пасти-напівфабрикату, чи вже цілком очищеного кокаїну, вирощування коки стало прибутковою справою. По оцінках на 1996, площа плантацій коки складала 94,4 тис. га, і на них було зайнято біля 300 тис. селян. Вважається, що плантації Перу дають дві третини світової продукції кокаїну, а річний доход від кокаїнового бізнесу складає від 600 до 800 млн. дол.

Біля п'ятої частини земель зайнято під пасовища, однак виробництво м’ясомолочних продуктів не задовільняє потреби населення. Значну роль у гірських районах відіграє тваринництво, причому основне господарське значення має вівчарство. Перу експортує вовну, шкіру і шкіри тварин.

Лісове господарство. Лісівництво зосереджене в гірських районах Перу. Більшість лісів ростуть в важкожоступних районах, що ускладнює його заготівлю. В останній час має місце скорочення його поставок через виникнення серйозних екологічних проблем.

Лісами вкрито біля двох третин території країни, головним чином на східних схилах Анд і в басейні Амазонки. Більшість найбільш коштовних лісопродуктів, включаючи каучук, хінін і лікарські рослини, дають гірські ліси. З лісоматеріалів найбільше експортне значення має червоне дерево. Основна частина лісопродуктів вивозиться через Ікітос – річковий порт на Амазонці.

Рибальство. На 1950-і роки приходиться активний розвиток рибних промислів, і до початку 1960-х років Перу займало провідне положення у світі по обсязі товарного улову, вівся промисел анчоусів: після переробки на масло і муку, продукція риболовецької галузі йшла на експорт. В 1963 р. Перу заняло перше місце в світі по об’ємах улову. В 1970 р. улов досяг рекордної відмітки в 12 млн.тонн. Перевилов і періодичні зміни плинів у Тихому океані а також виникнення природного явища Эль-Ніньо викликали падіння уловів з 11,5 млн.т у період 1969–1971 до 2,3 млн. т у 1980–1983. До 1991 улови знову зросли до 6,9 млн.т. В даний час продукція рибопереробної промисловості надходить на внутрішній ринок.

Перу. Транспорт і зовнішні економічні зв’язки.

Транспорт і зв'язок. Існує система залізниць навколо Ліми, і ще дві залізничні магістралі, Центральна і Південна. Центральна залізниця починається в Лімі і перетинає Анди, досягаючи оцінок 4818 м над р.м.; це найвисокогірніша у світі залізниця зі стандартною колією. Вона зв'язує столицю з гірничопромисловими центрами Сьєри і закінчується у високогірній долині р.Мантаро на сході – однієї з житниць Перу. Південна дорога йде від морського порту Мольендо, переборюючи розчленований гірський рельєф, через оазис, де розташоване м.Арекіпа, до озера Тітікака (3812 м над р.м.) і далі в Куско. У 1994 загальна довжина залізниць Перу складала приблизно 2400 км.

Довжина залізниць (в км.).

Всього	1 988
Зі стандартною колією	1 608
З вузькою колією	380