Реферат: Загальна характеристика інноваційних процесів. Поняття і класифікація їх видів

Рис. 2. Загальні і пріоритетні напрямки НТП.

Перша тенденція проявляється у значному збільшенні випуску низьколегованої сталі, листового і термообробленого прокату, металічного порошку, беззлиткового прокату кольорових металів, що забезпечують підвищення надійності і зниження металомісткості різних технічних конструкцій;

друга тенденція — у всезростаючому використанні як конструкційних матеріалів алюмінію, титану, магнію та їх сплавів, що уможливлює у декілька, (від 2 до 10) разів зменшувати масу машин і устаткування, транспортних засобів тощо; третя тенденція, найперспективніша за своєю прогресивністю і економічною ефективністю, — у випереджаючому розвитку виробництва полімерних, композиційних (полімерних з наповнювачем) та керамічних матеріалів, що порівняно з традиційними мають більш високу термічну, абразивну і ерозійну стійкість, меншу питому щільність, інертність до агресивних середовищ, а нерідко — унікальні властивості, завдяки чому стають незамінимими, єдино можливими конструкційними матеріалами для рядунайновіших типів сучасної техніки.

До сучасних виробничих процесів ставляться такі вимоги, як досягнення максимально можливої безперервності, безпеки, гнучкості і продуктивності, що можуть бути реалізовані лише за відповідного рівня їх механізації і автоматизації — інтегрованого та завертаючого напрямку НТП. Механізація і автоматизація виробництва, яка відображає різний ступінь заміни ручної праці машиною, у своєму безперервному розвитку послідовно, паралельно або паралельно-послідовно переходить від нижчої (часткової) до вищої (комплексної) форми.

За умов інтенсифікації виробництва, гострої необхідності багаторазового зростання продуктивності та радикального поліпшення соціологізації, докорінного підвищення продукованих виробів автоматизація виробничих процесів стає стратегічним напрямком НТП для підприємств більшості галузей народного господарства. При цьому пріоритетне завдання полягає у забезпеченні її комплексності, оскільки впровадження окремих автоматичних машин і агрегатів часто не дає бажаного економічного ефекту, зберігає значну частку ручної праці. Новий і досить перспективний напрямок комплексної автоматизації пов'язаний із створенням і впровадженням гнучких автоматизованих виробництв. Форсований їх розвиток перш за все у машинобудуванні та деяких іншия галузях зумовлений об'єктивною необхідністю постійно забезпечувати високоефективне використання автоматичного устаткування, що дорого коштує, та достатню мобільніств виробництва з часто оновлюваною номенклатурою продукції

Технічний розвиток підприємства Вся сукупність сучасних напрямків НТП слугує фундаментальною базою технічного розвитку будь-якого підприємства. Технічний розвиток відображає процес формування і удосконалення техніко-технологічної бази підприємства, що має бути постійно зорієнтованим на кінцеві результати його господарської діяльності.

Технічний розвиток як об'єкт організаційно-економічного управління охоплює різноманітні форми, що мають відображати відповідні стадії процесу розвитку виробничого потенціалу і забезпечувати відтворення основних фондів підприємства (від капітального ремонту знарядь праці до розширення та нового будівництва певним виробничих ланок). Із сукупності форм технічного розвитку варто виокремлювати такі, які характеризують, з одного боку, підтримування техніко-технологічної бази, підприємства, а з другого, — її безпосередній розвиток шляхом удосконалення і нарощування (рис. 2).

Оцінка технічного рівня підприємства тієї чи іншої галузі народного господарства повинна здійснюватись періодично (один раз на 1-3 роки) у процесі аналізу і узагальнення певної системи показників, що відбивають ступінь технічної оснащеності праці персоналу, рівень прогресивності застосовуваної технології, технічний рівень виробничого устаткування, рівень механізації і автоматизації основного і допоміжного виробництва. На'йбільш важливі і типові для усіх підприємств (незалежно від галузевого поділу) показники для оцінки стану їх технічного розвитку наведені у табл. 1.

При цьому об'єктивність такої оцінки може бути ібезпечена за умови не лише методично правильного '" "' "ювідних показників, але й порівняння їх ,аного підприємства за певний період, а "тим рівнем на інших споріднених Для поглибленої аналітичної оцінки стану тку підприємства, необхідність у проведенні виникає при розробці спеціальної юграми, мають застосовуватися також інші ічаючи ті з них, що відбивають галузеві обництва. Зокрема до таких показників механоозброєність праці (відношення зеті машин і устаткування до кількості більшій зміні); коефіцієнт фізичного чання; коефіцієнт технологічної всовуваних / на одну утилізаці' риродноїо середовища, який визначається за спеціальною шкалою у балах, тощо.

Рис. 2. Форми технічного розвитку підприємства.

Таблиця 1. Основні показники технічного рівня підприємства.

Ознаки групування показників	Перелік окремих показників
Ступінь технічної оснащеності праці	• Фондоозброєність праці • Енергоозброєність праці
Рівень прогресивності технології	• Структура технологічних процесів за трудомісткістю • Частка нових технологій за обсягом або трудомісткістю продукції • Середній вік застосовуваних технологічних процесів • Коефіцієнт використання сировини і матеріалів
Технічний рівень устаткування	• Продуктивність (потужність) • Надійність, довговічність • Питома металомісткість • Середній строк експлуатації • Частка прогресивних видів у загальній кількості • Частка технічно та економічно застаріло/о у загальному парку
Рівень механізації і автоматизації виробництва	• Ступінь с;:оплення робітників механізованою працею • Частка обсягу продукщ'ї, вироблюваної за допомогою автоматизованих засобів праці

У зв'язку з визначальним впливом на результати господарської діяльності технічного розвитку, його багатоспрямованістю і великою складністю важливе практичне значення має постійно здійснювана чітка і збалансована за всіма елементами система економічного управління цим процесом на підприємстві. Процес економічного управління технічним розвитком підприємства повинен включати декілька основних етапів:

• установлення цілей — визначення і ранжирування, виокремлювання їх приорітетів;

• підготовчий — аналіз виробничих умов, підготовка прогнозної інформації;

• варіантний вибір рішень — розробка, вибір критеріїв, оцінка ефективності можливих варіантів рішень;

• програмування робіт — узгодження вибраних рішень, їх інтегрування в єдиний комплекс заходів у межах програми технічного розвитку;

• супроводження реалізації програми — контроль за виконанням ' передбачених програмою заходів, проведення необхідного коригування програми.

При / цьому цілі та пріоритети технічного розвитку мають визначитися у відповідності з загальною стратегією підприємства на тому чи іншому етапі його функціонування. Конкретні стратегічні напрямки технічного розвитку підприємства можуть буги пов'язані з вирішенням проблем:

кардинального підвищення якості виготовлюваної продукції, забезпечення її конкурентноспроможності на світовому і вітчизняному ринках; розробки і широкого впровадження ресурсозберігаючих технологій; скорочення витрат ручної праці, поліпшення загальних її умов; здійснення всебічної виробництва в межах сучасних вимог щодо навколишнього середовища тощо. юцесі економічного управління технічним розвитком .:тва стрижневими є завдання якісної розробки і :іня, забезпечення необхідними ресурсами, .„so відстежування здійснення програм (планів). і програм (планів) технічного розвитку підприємства чається сукупністю конкретних заходів, що входять до ладу. Звичайно такі програми (плани) охоплюють ряд :лів, а кожен з останніх — певну групу спрямованих заходів (рис. 8.4). зним недоліком існуючого порядку розробки (планів) технічного розвитку підприємств є і- "підсумовування" різних пропозицій, відсутність їх інтеграції в єдиний цілеспрямований комплекс Подолати цей недолік дозволяє попереднє ванни програми (плану) технічного ку в так званому режим/ групової