Реферат: Облік та аналіз у зовнішньоекономічній діяльності підприємств

¾ статті "Інші операційні доходи" та "Інші операційні витрати" відрізняються від статті "Інші операційні доходи і витрати" (що була у 1999 році) тим, що до цієї статті у 2000 році не включаються показники за операціями з продажу основних засобів, нематеріальних активів і фінансових інвестицій, які тепер відображаються у статтях "Інші доходи" та "Інші витрати";

¾ склад статті "Фінансові доходи" збігається зі статтями 1999 року "Доходи від володіння корпоративними правами" та "Проценти до одержання". Рядок 180 до затвердження та запровадження ПБО 17 "Податок на прибуток" заповнюється у порядку, що збігається з попереднім роком;

¾ стаття "Витрати на збут", яка у звіті за 1999 і попередні роки мала назву "Комерційні витрати", для підприємств виробничої сфери не зазнала за сутністю змін. Торговельні підприємства частину витрат обігу у 2000 році відображають у статтях "Фінансові витрати" та "Адміністративні витрати", решта суми включається, як і раніш, до статті "Витрати на збут".

Таким чином, при застосуванні протягом певного періоду 2000 року старого Плану рахунків підприємства без особливих складнощів зможуть також скласти Звіт про фінансові результати, використавши для цього відповідні обороти на рахунках 26 "Загальногосподарські витрати", 44 "Витрати обігу", 46 "Реалізація", 80 "Прибутки і збитки", 81 "Використання прибутку".

Отже, такий порівняльний аналіз складання нової квартальної фінансової звітності свідчить про еволюційний шлях реформування бухгалтерської системи, який дозволяє гармонійно поєднати національні традиції з рекомендаціями міжнародних Стандартів фінансової звітності, мати час для самостійного опанування новим та найбільш безболісно пройти перехідний етап запровадження реформованої системи обліку.

Глава 1. Особливості здійснення розрахунків

у сфері зовнішньоекономічної діяльності

1.1. Розрахунки у безготівковій іноземній валюті

Відповідно до статті 7 Декрету “ Про систему валютного регулювання і валютного контролю” № 15-93 від 19.02.93р. у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торгівельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються тільки через уповноважені банки.

Поточний рахунок в іноземній валюті відкри­вається підприємству для проведення розрахунків у межах чинного законодавства України в безго­тівковій та готівковій іноземній валюті при здійсненні поточних операцій, визначених чинним законодавством України, та для погашення за­боргованості за кредитами в іноземній валюті (Див. пп. 6.1.2 Інструкції НБУ “Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті” № 527 від 18.12.98 р.).

Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті за господарськими операціями резидентів регулюється Законом України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті “ № 185/94-ВР від 23.04.94 р. Згідно із цим Зако­ном виручка резидентів в іноземній валюті підля­гає зарахуванню на їхні валютні рахунки в упов­новажених банках у терміни сплати заборгова­ності, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з моменту митного оформлен­ня (оформлення вантажної митної декларації) експортованої продукції, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з мо­менту підписання акта або іншого документа, який засвідчує виконання робіт (надання послуг), експорт прав інтелектуальної власності.

У разі здійснення резидентами імпортних опе­рацій, які здійснюються за зовнішньоекономічни­ми договорами, що передбачають відстрочення поставки, товари (роботи, послуги), які імпортуються за такими договорами, повинні надійти в Україну у терміни, зазначені в договорі, але не пізніше 90 календарних днів з моменту здійснен­ня авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника імпортованої продукції (робіт, послуг). При здійсненні розрахунків за імпортними операціями у формі документарного акредитива товари, роботи, послуги, що є пред­метом зовнішньоекономічного договору, який передбачає таку форму розрахунків, повинні над­ійти в Україну протягом 90 календарних днів з моменту здійснення платежу уповноваженим бан­ком на користь нерезидента.

Порушення резидентами термінів установле­них законодавством, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка від суми неотриманої виручки (митної вартості недопоставлених товарів, вартості недоотриманих робіт (послуг), вираженої в іноземній валюті, перерахованій у грошову одиницю Украї­ни за курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Днем виникнення заборгованості вважається перший день після закінчення законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортними, імпортними, лізин­говими операціями або термінів, установлених відповідно до раніше отриманих за цими опера­ціями ліцензій.

Державні податкові інспекції вправі за наслідка­ми документальних перевірок безпосередньо стягу­вати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Слід зазначити, що з набуттям чинності Ука­зу Президента України від 21.01.98 р. № 41/98 “Про запровадження режиму жорсткого обмеження бюджетних видатків та інших витрат, заходи щодо забезпечення надходження доходів до бюджету і запобігання фінансовій кризі” розрахунки за експортно-імпортними операціями в національній валюті також здійсню­ються резидентами України в порядку, установле­ному Законом № 185/94-ВР від 23.04.94 р.. А це означає, що на такі операції також поширюється термін 90 календар­них днів, а також установлений порядок нараху­вання і стягнення пені за порушення термінів розрахунків за такими операціями.

У випадку коли встановлені терміни розрахунків за експортно-імпортними операціями порушені ре­зидентами за договорами, що передбачають ви­робничу кооперацію, консигнацію, комплексне бу­дівництво, оперативний і фінансовий лізинг, постав­ку складних технічних виробів і товарів спеціально­го призначення, Національний банк може видати таким суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності індивідуальну ліцензію на продовження цих термінів.

Обов'язковою умовою для отримання ліцензії є наявність відповідного висновку Кабінету Міністрів України про приналежність зовнішньо­економічного договору резидента до вищезазна­чених договорів.

Надання висновків щодо обґрунтованості причин перевищення термінів, зазначених у статтях 1 і 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", покладається за - на Мінекономіки, галузеві міністер­ства, Держбуд, Мін­енерго, Держнафтогазпром, Мінвуглепром; Держкомзв'язку та ряд інших державних установ.

Висновок видається у десятиденний термін з моменту подання резидентом документів для розгляду. У разі видачі позитивного висновку міністерство або інший центральний орган вико­навчої влади подає в установленому порядку проект відповідного рішення Кабінету Міністрів України з обґрунтуванням періоду можливого перевищення терміну розрахунків. Рішення Кабі­нету Міністрів України щодо договорів міжнарод­ного лізингу, за якими лізингодавцем є резидент, приймаються до початку передачі нерезиденту майна (об'єкта лізингу)".

Оскільки виручка за експортними операціями резидентів підлягає зарахуванню на їхні рахунки в банках у законодавче встановлені терміни, то відлік таких термінів банк починає з наступною календарного дня після оформлення вантажної митної декларації (за договорами консигнації - після оформлення попередньої вантажної митної декларації відповідно до митного режиму "Екс­порт при ордерних поставках") або підписання акта (іншого документа) про виконання робіт, надання послуг. В останньому випадку при наявності декількох документів з різними датами підпи­сання банк з метою контролю використовує той з документів, який підтверджує фактичне вико­нання робіт або надання послуг відповідно до умов зовнішньоекономічного договору і який підписаний раніше від інших документів.

Експортна операція знімається уповноваженим банком з контролю після зарахування виручки по такій операції (або її частини - у випадку здійснення обов'язкового продажу) на поточний рахунок резидента.

Відлік законодавчо встановлених термінів розрахунків за імпортними операціями резидентів банк починає з наступного календарного дня після здійснення авансового платежу, виставлення век­селя на користь постачальника імпортованих то­варів, а в разі застосування акредитивної форми розрахунків ¾ з моменту здійснення банком пла­тежу (списання грошових коштів з рахунків бан­ку) на користь нерезидента. З контролю імпорт­на операція резидента знімається банком після пред'явлення резидентом акта або іншого доку­мента, який свідчить про поставку нерезидентом продукції (виконання робіт, отримання послуг), яка раніше оплачена резидентом. У разі отри­мання резидентом послуг від міжнародних інфор­маційних систем і міжнародних платіжних систем для підтвердження факту їх отримання викорис­товуються відповідні договори, рахунки на оплату послуг, документи, які формує платіжна система після здійснення розрахунків, та ін.

Якщо на рахунок резидента повертаються кош­ти, які раніше були перераховані нерезидентові за імпортним договором, у зв'язку з тим що неможливе виконання нерезидентом договірних зобов'язань повністю або частково, резидент самостійно передає банку, який за дорученням резидента здійснював таке перерахування, копії документів, які однозначно підтверджують повер­нення коштів. Ця умова стосується випадків, коли зазначені кошти повертаються на рахунок рези­дента, що знаходиться в іншому банку.