Реферат: Мета і завдання виробничої діяльності і шляхи її реалізації

В1 В2 В3 В1 В2 В3 В4 В1 В2 В3 В4

Перевагами дивізіональної структури є гнучке реагування на зміни в зовнішньому середовищі, швидке прийняття управлінських рішень і покращення їх якості. Недоліком є те, що ця структура потребує збільшення чисельності апарату управління і витрат на його утримання.

5. Матрична структура:

Керівник організації Вище керівництво

Функціональна частина

Координатор проектів

Керівник вир. Керівник вир. Керівник вир.

служб служб служб

Кер. Проекту

А

 

Кер. Проекту

В

Кер. Проекту

С

При такій структурі формуються спеціальні предметноспеціалізовані ланки – проектні групи зі спеціалістів постійно функціонуючих відділів, які лише тимчасово підпорядковуються керівнику проекту. Після завершення робіт над проектом вони повертаються до своїх функціональних підрозділів. Перевагами матричної структури є висока гнучкість та орієнтація на нововведення; недоліками – збільшення чисельності управлінського персоналу, система подвійної підлеглості, зростання кількості інформаційних зв’язків між працівниками підрозділів, можливі конфліктні ситуації між ними.

2. Однією із функцій управління є планування. Його суть зводиться до розробки програми дій, системи та способів її реалізації. Основними його принципами є: неперервність, науковість, оптимальність (вибір найкращого варіанту з усіх можливих.

Методами планування є:

техніко-економічний аналіз (дає можливість виявити закономірності та зв’язки між окремими процесами, без яких розробити реальну програму неможливо);

балансовий метод (розробка спеціальних таблиць-балансів, в одній частині яких із різним ступенем деталізації показують всі напрямки витрачання ресурсів згідно з потребами, а в другій – джерела надходження цих ресурсів);

нормативний метод (найбільш точний; планові показники розраховуються на підставі прогресивних норм використання ресурсів із врахуванням їх змін в результаті впровадження організаційно-технічних заходів у плановому періоді);

метод економіко-математичних моделей (оптимізація планових рішень);

ресурсний метод, який базується на врахуванні умов господарювання та наявних ресурсів і може застосовуватись за монопольного становища підприємства або за слабкої конкуренції;

методи екстраполяції – вивчення динаміки планових показників у минулому, припускаючи, що темпи і пропорції, досягнуті на момент розробки плану, буде збережено в майбутньому;

інтерполятивний метод (протилежний екстраполятивному), за якого підприємство встановлює мету для досягнення її в майбутньому і на цій підставі визначає тривалість планового періоду і проміжні планові показники;

дослідно-статистичний метод (метод середніх показників) передбачає для встановлення планових показників використання фактичних статистичних даних за попередні роки, середніх величин;

факторний метод – планові значення показників визначають на підставі розрахунків впливу найважливіших чинників, які обумовлюють зміни цих показників;

матричний метод є подальшим розвитком балансового методу і полягає в побудові моделей взаємозв’язків між виробничими підрозділами і показниками.

Є такі види планування:

1. перспективне (середньострокове – 2-5 років (питання забезпечення підприємства сировиною, матеріалами, водою, плати за енергію) і довгострокове – 5-15 років і більше (питання придбання устаткування та його використання, кадрова політика, визначення асортименту продукції і ринків збуту);

2. поточне (до одного року).

3. оперативне (передбачає детальну розробку планів підприємства, його підрозділів – цехів, дільниць – на короткі проміжки часу: місяць, декаду, зміну, добу. Воно передбачає 2 етапи:

календарне планування: розробка планів і графіків випуску продукції

оперативне регулювання (диспетчерські відділи слідкують і фіксують виконання календарних планів).

Бізнес-план є важливим документом з обґрунтування дій, які забезпечують досягнення мети фінансово-економічної діяльності. Його призначення – допомогти підприємцям в оцінці своїх можливостей, визначитися щодо місткості і перспектив майбутнього ринку, оцінити необхідні витрати і порівняти їх із цінами реалізації продукції для визначення прибутковості справи, переконати інвесторів у привабливості і конкурентоспроможності обраної діяльності, виявити можливі труднощі в діяльності підприємства, встановити контакти із зовнішнім середовищем підприємства тощо.