Реферат: Структура та інфраструктура ринку

Функціонування і дієздатність усіх елементів ринкової інфра­структури є важливою і необхідною умовою реальної ринкової трансформації економіки України.Розвиток цієї інфраструктури вимагає відповідного законодавства, юридичних гарантій, дійового механізму й матеріально-фінансового забезпечення.

3.Структура ринку.

Структуру ринку розглядають з різних точок зору,що пов’язано із складністю цієї системи господарських відносин,які стосуються усього комплексу економічних,політичних,соціальних,правових,моральних та інших аспектів життєдіяльності людини і суспільства.

Розрізняють такі структурні ознаки класифікації ринків :

з точки зору економічного призначення об’єктів ринкових відносин;

з точки зору територіального підходу;

з точки зору конкретних видів характеристик товарів і послуг.

Пізнання ринку як економічної категорії неможливо без глибокого аналізу його структури,тобто елементів,з яких він складається,і які взаємодіють між собою.Для цього слід обрати критерій,за яким можна розмежувати елементи ринку.Таких критеріїв може бути кілька,оскільки ринок є складним і багатоманітним утворенням економічного життя.

Найбільш поширеним є розгляд структури ринку з точки зору економічного призначення об’єктів ринкових відносин:ринок предметів споживання та послуг;засобів виробництва;науково-технічних розробок та інфрмації;фінансовий,валютний,праці(робочої сили).

Кожний з названих ринків дуже різноманітний і в свою чергу поділяється на ринки взуття,косметики,швейних виробів,молочних,хлібних,м’ясних,рибних товарів,що існують всередині ринку предметів споживання.Ринки машин,верстатів,нафтопродуктів,металу,вугілля органічно входять до складу ринку засобів виробництва.Ринки акцій,кредитних ресурсів є складовими фінансового ринку.Існує і такий критерій розмежування ринку,як ступінь зрілості ринкових відносин : розвинений ринок,ринок,що формується,ринки з різним ступенем обмежування конкуренції.

Ринок можна характеризувати відповідно до чинного законодавства як легальний і нелегальний.

Структура ринку може бути охарактеризована за адміністративно-територіальною ознакою:місцевий ринок,окремих територій,регіонів,країни,ринок коаліцій різних країн,світовий ринок.

Регіональні ринки поєднані між собою і взаємодіють як певний органічний механізм.Саме цьому порушення у будь-якій ланці відразу передаються решті ланок через ціни,попит,пропозицію,конкуренцію.Це означає,що ринок єдиний,а кожний його елемент – невід’ємна складова.

Розвиток ринкових відносин долає територіальні перепони,ліквідовує економічний сепаратизм,веде врешті-решт до інтеграції національного ринку у світовий.

Ринок предметів споживання і послуг.Свої фізіологічні та соціальні потреби людина задовольняє на ринку предметів споживання.Він безпосередньо відображає виробництво і споживання,попит і пропозицію товарів.Матеріальне і нематеріальне виробництво має бути адекватним платоспроможному попиту населення.Якщо цієї рівноваги немає,то у суспільстві настає дисбаланс: не вистачає певної групи товарів споживання,з одного боку,і перевиробництво – з іншого.Ринок через конкуренцію,ціни,прибуток,перелив капіталу та інші його механізми впливає на виробництво,змінюючи його структуру,ліквідує тим самим диспропорції в економіці та у сфері обігу.Так відновлюється рівновага між платоспроможним попитом населення та пропозицією товарів і послуг.

Для України характерним є дефіцит багатьох товарів,що забезпечує виробнику і продавцю монопольне становище,надаючи можливість встановлювати завищені ціни,протидіяти формуванню ринкових відносин.Не подолавши цієї суперечності,збудувати ринок не вдається.На практиці це зумовить існування законних і незаконних форм неринкового розподілу,що призводитиме як до зрівнялівки,так і до збагачення всіх,хто має доступ до предметів споживання та послуг.Для того щоб виробити відповідний антидефіцитний механізм,важливо знати причини,що відтворюють товарний голод у країні.

Головною причиною такого становища є структурне створення економіки України.За влучним виразом одного з економістів,вона є самоїдською,тобто виробництво відбувається заради виробництва.Частка засобів виробництва у сукупному продукті країни становить 64,а предметів споживання – 36 відсотків.Особливо великі стуктурні перекоси у промисловості,де виробництво предметів споживання (група “Б” ) становить лише 30 відсотків,а решта – засоби виробництва (група “А”).Вихід полягає в тому,щоб змінити структуру виробництва,збільшити частку галузей,що виробляють предмети споживання : легку,харчову,м’ясомолочну промисловість,інші сфери,в яких виробляються товари цієї групи.

Насичення ринку споживання залежить від перебудови агропромислвого комплексу,докорінної зміни відносин між сільським господарством та промисловістю,іншими галузями.Третина і більше вирощеної продукції ланів та ферм втрачається через низький розвиток переробної промисловості,нестачу холодильників,інших засобів зберігання продукції.Великі втрати продукції при транспортуванні.Отже,слід більш швидкими темпами розвивати галузі переробної продукції,інфрастуктуру,що сприятиме зберіганню продукції,поліпшенню її якості і як наслідок – насиченості нею ринку.

Треба покласти край нееквівалентим відносинам,що склалися між містом і селом.Десятки років село є специфічним донором для розвитку машинобудування,воєнного комплексу,будівництва,видобувних галузей.Ціни на комбайни,трактори,мінеральні добрива,пальне зростають набагато швидше,ніж на продукцію аграрного сектора.Якщо не подалити подібні перекоси,ринок не матиме достатньої кількості продукції цієї сфери.Може статися навіть,що товаровиробники перейдуть до натурального обміну.

Перепоною на шляху створення повноцінного ринку споживання на нинішньому етапі розвитку є монополія державної торгівлі,яку слід подолати.Це відбувається за рахунок відтворення приватних,кооперативних та інших підприємств торгівлі,які формують реальне ринкове середовище,де діє конкуренція.

Важлива роль у створенні споживчого ринку має належати державі.Це проведення гнучкої та ефективної інвестиційної політики щодо структурної перебудови народного господарства,кредитної,податкової політики в галузях,що виробляють товари народного споживання,зовнішньоекономічної політики з залученням іноземних інвесторів у галузі,що поставляють продукцію на ринок товарів споживання.Держава повинна стимулювати ділову активність у соціально значущих галузях.

Ринок засобів виробництва.Свобода економічної діяльності господарюючих суб’єктів,їхня самостійність залежать від забезпеченості засобами виробництва,можливості вільної реалізації продукції,всановлення на неї цін,укладання договорів.Підприємництво існує лише тоді,коли кожна юридична чи фізична особа має можливість вільно придбати будь-які засоби виробництва.Для досягення цієї мети у нашій країні мають відбутися докорінні перетворення і якомога швидший перехід до вільної торгівлі засобами виробництва,де б її суб’єктами були різні власники.Це і є шлях побудови відповідного ринку,оскільки буде подоланий адміністративний монополізм,який безроздільно панував у нас у вигляді матеріально-технічного забезпечення і являв собою командний розподіл ресурсів централізовано встановленими фондами,що грунтувався на закріпленні виробників і споживачів один до одного.Такий розподіл призводив до того,що підприємство отримувало не те,що йому потрібно,а те,що дадуть.Фондування – це свого роду “карткова схема” для підприємств,яка була народжена в умовах дефіциту і,в свою чергу,породжувала штучний дефіцит і марнотратство.Розподільчий спосіб використання ресурсів штовхав підприємтсва на нагромадження запасів,які можна було обміняти на потрібні ресурси або мати про всяк випадок.

Реальний ринок неможливий без розвиненої торгівлі засобами виробництва.Саме торгівлі,а не розподілу.Лише вона сприятиме певній заінтересованості підприємств у ефективному використанні матеріально – технічних ресурсів,примусить вивчати та прогнозувати попит,динамічно перебудувати виробництво з урахуванням замовлень споживачів,приймати оперативні самостійні рішення при зміні кон’юнктури.Ринок засобів виробництва,як і будь-який товарний ринок,передбачає економічну і юридичну відповідальність за виконання контрактів та поставок.Порушення їх призводить до втрати прибутку,а то і банкрутства.Демонополізація цього сектора економіки,відтворення в ньому розвиненого конкурентного середовища відбуваються через розвиток різноманітних форм власності у всіх галузях економіки,у тому числі й тих,що виробляють і реалізують засоби виробництва.

Формування повноцінного ринку засобів виробництва передбачає створення такого його інституту,як товарна біржа,де укладають контракти між виробниками і споживачами,забезпечується співвідношення цін попиту і пропозиції.

Ринок науково-технічних розробок та інформації. Цей сектор ринкового народного госпадарства обслуговує всі сфери людської діяльності.Без впровадження новітніх досягнень науки і техніки у виробництво не можна примножити національного багатства України,підвищити добробут її громадян,забезпечити їхнє духовне та інтелектуальне зростання.Цим визначається місце ринку науково-технічних розробок та інфрмації у суспільно-економічному житті.Проте значний науково-технічний потенціал у нашій країні використовується вкрай незадовільно.На винаходи,перспективні розробки,наукову інформацію майже немає попиту.Кількість підприємств,де використовувався хоча б один винахід,швидко зменшується,внаслідок чого невикористаними залишаються понад 80 відсотків винаходів,створених і зареєстрованих протягом 1985-1991 рр.Зменшення обсягів застосування досягнень науки і техніки призводить до консервації технічної відсталості народного господарства України з застарілими технологіями,вкрай спрацьованими основними виробничими фондами,порушеною екологією,важкими та небезпечними для людей умовами праці.