Реферат: Практичне значення економічної теорії

Настав час, коли необхідно серйозно переосмислити досягнуті рубежі суспільного розвитку, по-новому оцінити подальші перспек­тиви. Економіка, всі її галузі та підгалузі мають не тільки відповіда­ти сучасному рівню розвитку науки і техніки, а й працювати на задо­волення всього різноманіття сучасних потреб кожної людини, кож­ної сім'ї, суспільства в цілому.

МЕТОДИ І ВАЖЕЛІ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

Неодмінною умовою здійснення стратегічних цілей, на­прямів, пріоритетів економічного розвитку є визначення методів і важелів економічної політики. Останні стають чинниками оновлен­ня економіки в тому разі, коли вдосконалюються не самі по собі, ізо­льовано від стратегічних цілей і пріоритетів, а в органічній єдності з ними, в процесі безперервного руху.

Досвід показує, що економічні методи управління не встановлю­ються з утвердженням певної форми власності на засоби виробниц­тва, а також після прийняття державних та інших рішень, як це трива­лий час стверджувалось у нашій країні. Більше того, такі методи в нашій економіці, за винятком періоду нової економічної політики, прак­тично не використовувались через незмінність виробничих відносин. Потребують уточнення і самі поняття адміністративно-команд­них і економічних методів управління. Сутність перших найчастіше зводиться до того, що вони діють через накази, розпорядження, за­борони та інші прийоми неекономічного тиску. Це — поверховий вияв адміністративно-командних методів управління. Він не дає відповіді на запитання: чому це відбувається? І тому багато хто вва­жає, що досить знайти якийсь універсальний показник оцінки роботи, замінити органи управління, скоротити їх, перегрупувати або замі­нити кадри більш підготовленими, освіченими, і система управління запрацює. Все це робилося вже неодноразово, а успіху не принесло. Причину слід шукати глибше, в економічних відносинах, в їх серце-

аині — відносинах власності на засоби виробництва.

Останні були монопольне зосереджені в руках держави, яка че-гз це була монополістом влади і силою влади спонукала виробників ^підприємства, організації тощо) до реалізації так званих загально-

іародних інтересів, не дуже дбаючи про інтереси колективів вироб-

ників і окремих людей.

і методи управління — це методи жорсткого ієрархічного підпорядкування (економічними і неекономічними прийомами і підоймами) особистих і колективних інтересів загальнонародним

Такі методи можуть бути ефективними лише в екстремальних умовах, що довела історія розвитку, в тому числі нашої країни.

Концентрація економічної та політичної влади в руках держави зробила економіку нашої країни витратною, призвела до диспропор­ційності, багатомільярдного дефіциту державного бюджету, хроніч­ної нестачі переважної частини товарів, невиконання соціальних програм.

Господарська політика, побудована на адміністративно-команд­них методах, застосовує відповідні важелі: нормативні документи, інструкції, накази, розпорядження тощо, які на практиці є нічим іншим як важелями тиску.

Усе це сковувало самостійність колективів, бажання виявляти ініціативу, творчість, породжувало байдужість і апатію до вдоскона­лення виробництва.

Водночас як важелі тиску використовуються і вартісні підойми: ціни, податки тощо. Досить згадати, як у повоєнний період високі податки на фруктові дерева призвели до практичного знищення садів на присадибних ділянках селян. Або інший приклад. Ціни, відірвані від вартості на сільськогосподарську техніку, інші знаряддя праці, предмети споживання — це також важелі тиску, що використову­ються й досі.

Як бачимо, сутність методів управління визначається не економіч­ними чи позаекономічними чинниками, що застосовуються в госпо­дарському житті, а виробничими відносинами, тим, наскільки вони відповідають характеру і рівню розвитку продуктивних сил, вдоско­налюються разом з ними. Якщо вдосконалення виробничих відно­син здійснюється через інтереси і на основі інтересів, то в цьому разі використовуються економічні методи управління.

Економічні методи управління — це система економічних та неекономічних важелів, спрямованих на поєднання інтересів усіх суб'єктів господарської діяльності

Суспільство може перейти до економічних методів господарю­вання при виконанні таких умов:

• врахування і реалізація інтересів усіх господарюючих суб'єктів, які беруть участь в економічному житті;

• виявлення об'єктивних суперечностей економічних інтересів і вирішення їх завдяки застосуванню ефективних форм і засобів уп­равління;

• суб'єкти власності, а отже, і влади на всіх рівнях мають займа­тися управлінням інтересами і через інтереси;

• усі суб'єкти економічної політики мають бути рівноправними. Цього можна досягти створенням однакових економічних і політи-ко-правових умов для всіх господарюючих суб'єктів.

Перехід до економічних методів господарювання потребує ради­кальних змін функцій держави. Вона не повинна втручатися в діяльність підприємств, які не підвідомчі їй, у роботу регіонів різних рівнів. Увага держави має зосереджуватися на специфічних завдан­нях, націлених на реалізацію загальнонаціональних інтересів, зміцнення фінансової системи, розвиток інфраструктури, захист Вітчизни, охорону навколишнього середовища, здійснення соціаль­них гарантій.

Отже, економічна політика лише тоді стане могутнім чинни­ком прогресу, якщо спиратиметься на реальні, а не деформовані причинно-наслідкові зв'язки, враховуватиме інтереси всіх гос­подарюючих суб'єктів, визначатиме реальні цілі, напрями, пріо­ритети економічного розвитку, використовуватиме адекватні їм шляхи, методи та важелі.