Реферат: Коротка історія книги
М. Бібліографічні посилання, списки літератури, покажчики
Бібліографічні посилання - опису джерел цитат, запозичень, що згадуються в літературі, що рекомендується, які диктуються змістом тексту з його фрагментом (знаками чи виносок винесень, прізвищ автора і роком видання); прикнижкові бібліографічні списки і покажчики - тематичні відібрані описи джерел, зв'язані з текстом.
Бібліографічний апарат виконує двох задач:
1) довідкову - дає можливість читачам знайти джерела цитат, запозиченні, обговорювані автором у тексті роботи;
2) інформаційну - знайомить читача з літературою на тему книги, рекомендує йому літературу для заглибленого вивчення освітлюваної в книзі теми чи проблеми, відсилає читача до робіт, запитань, яких торкаються в книзі, освітлені більш повно і докладно, популярно і науково.
Обсяг списку залежить від читацької адреси книги: короткий - для масового читача, повний - для фахівців.
У наукових і навчальних книгах обов'язкові посилання на джерела цитат і, як правило, необхідний список літератури на тему добутку, але не використаної, котра містить багато зайвих для читача робіт, а тієї, що складає активний фонд для вивчення теми. Науково-популярні і навчальні книги без рекомендаційних списків літератури не можуть повною мірою виконати свою просвітню місію.
Бібліографічний опис у посиланнях і списках (покажчиках) повинне бути складене за правилами, установленим бібліографічними стандартами.
2. Документи на найновіших носіях інформації
Носієм інформації може бути будь-який матеріальний об'єкт. І навпаки – будь-який матеріальний об'єкт завжди несе на собі деяку інформацію (яка, однак, далеко не завжди має для нас значення). Наприклад, книга як сукупність сплетених паперових аркушів, і типографської фарби на них є типовим носієм інформації.
Щоб відрізняти інформацію від її носія, треба твердо пам'ятати, що інформація – це нематеріальна субстанція. Усе, що є матеріальним об'єктом, інформацією бути не може, але тільки лише її носієм.
Інформація не може існувати сама по собі, у відриві від матеріального носія. Матерія ж не може не нести інформації, оскільки завжди знаходиться в тому чи іншому визначеному стані.
Традиційно використовуваним носієм інформації є папір з нанесеними на нього тим чи іншим способом зображеннями.
Оскільки в наш час основним засобом обробки інформації є комп'ютер, то і для збереження інформації використовуються в основному носії, що читаються. Нижче приводиться повний список відомих типів машинних носіїв з їхніми якісними характеристиками
Твердий магнітний диск, ЖМД, НЖМД (hard disk, HD). Застосовується як основний стаціонарний носій інформації в комп'ютерах. Велика ємність, висока швидкість доступу. Іноді зустрічаються моделі зі знімним диском, якому можна вийняти з комп'ютера і сховати із сейф.
Гнучкий магнітний диск, ГМД (floppy disk, FD) чи дискета (diskette). Основний змінний носій для персональних комп'ютерів. Невелика ємність, низька швидкість доступу, але і вартість теж низька. Основна перевага – транспортабельність.
Лазерний компакт-диск (CD, CD-ROM). Велика ємкість, середня швидкість доступу, але є відсутньою можливість запису інформації. Запис виробляється на спеціальному устаткуванні.
Перезаписуваний лазерний компакт-диск (CD-R, CD-RW). В одних випадках можливий тільки запис (без перезапису), в інші - також обмежене число циклів перезапису даних. Ті ж характеристики, що і для звичайного компакт-диску.
DVD-диск. Аналогічний CD-ROM, але має більш високу щільність запису (у 5-20 разів). Маються пристрої як тільки для зчитування, так і для запису (перезапису) DVD.
Змінний магнітний диск типу ZIP чи JAZZ. Схожий на дискету, але має значно більшу ємність.
Касета з магнітною стрічкою – змінний носій для стримера (streamer) – приладу, спеціально призначеного для збереження великих обсягів даних. Деякі моделі комп'ютерів пристосовані для запису інформації на звичайні магнітофонні касети. Касета має велику ємність і високу швидкість запису-зчитування, але повільний доступ до довільної крапки стрічки. Перфокарти – у даний час майже не використовуються.
Перфораційна карта, перфокарта - прямокутник стандартних розмірів з тонкого еластичного картону, призначена для запису інформації шляхом пробивання отворів. На лицьовій стороні перфокарти (дивитеся малюнок) нанесена цифрова сітка, що розділяє її на вертикальні стовпчики і горизонтальні ряди - рядка, що визначають положення пробивань (отворів).
Запис інформації виробляється оператором за допомогою електромеханічного пристрою - перфоратора. Наявність отвору означає код 1, а його відсутність - код 0. Зчитування - автоматичне, у процесі переміщення перфокарти в пристрої зчитування інформації. Перфораційні карти зручно використовувати при формуванні масивів інформації, зіпсовані Перфораційні карти легко замінити, але щільність запису в них мала, і вони порівняно недовговічні. У ЦОМ Перфораційні карти застосовують для введення і висновку інформації. Перфокарти використовують у лічильно-аналітичних машинах, у системах керування потоковими лініями і верстатами й іншими областями.
В інформаційно-пошукових системах для ручної обробки масивів поширені Перфораційні карти з крайовою перфорацією, щілинні і суперпозиційні.
Перфострічка – стрічка з певною структурою – пробитими отворами (нагадує перфокарту), на яку нанесена певна інформація у вигляді математичних чи логічних значень. На сьогоднішній день практично не використовується.
Мікрофільм - документ у виді мікроформи на рулонній світлочутливій плівці з послідовним розташуванням кадрів в один чи два ряди.
Мікрофільм, виготовлений на галогенідосрібній плівці відповідно до міжнародних стандартів і зберігається в спеціальних умовах, забезпечує схоронність інформації, по деяким даним, до 500 і навіть 1000 років.
Розвиток цифрових технологій дало можливість підвищити зручність і оперативність використання інформації збереженої на документах шляхом перекладу її в цифрову форму для подальшого використання в обчислювальних системах і мережах, що забезпечує можливість вилученого доступу, подальшу обробку й істотно розширює коло користувачів.
Мікрофіша - документ у виді мікроформи на прозорій форматній плівці з послідовним розташуванням кадрів у кілька рядів.
Магнітні карти (смужки). Маленька ємність, транспортабельність, можливість сполучення що читається і звичайної текстової інформації. Кредитні картки, пропуски, посвідчення і т.п.
Крім того, носієм інформації є оперативна пам'ять комп'ютера, ОЗУ (RAM), але вона не придатна для довгострокового збереження інформації, оскільки дані в ній не зберігаються при відключенні живлення.