Реферат: Коротка історія книги
Оголошення
Оголошення має на увазі список інших книг даного автора і міститься на контртитулі. Тут же наводиться інформація про видання в цілому чи відтворюється титульний лист видання, який послужив оригіналом для перекладу.
Заголовок
Основний заголовок книги відображається, звичайно, на титульному листі. Як правило, заголовок містить у собі назву видання, виділену художньо-поліграфічним способом.
Зворотна сторона титулу
На зворотному боці титульного листа, що традиційно є четвертою сторінкою видання, розміщаються елементи вихідної інформації (наприклад, знак охорони авторського права, ISBN, каталожна дані, анотація й основна інформація про видання і видавця.
Фронтиспіс
Ліва сторона розвороту з титульним листом служить для розміщення ілюстрації чи портрета автора.
Зміст
Перелік частин, розділів і глав у книзі. Список змісту традиційно починається з лівої сторінки.
Список ілюстрацій
Повний перелік ілюстрацій.
Список скорочень
Для словників і довідників - список використовуваних у книзі скорочень.
Передмова
Супровідна стаття, що розміщується на початку видання. Як правило, у передмові пояснюються мета й особливості змісту і побудови твору.
Вступ
Вступ розкриває тему книги, звичайно пишеться автором. Починається з нового листа.
Основний текст
Основний текст може бути поділений на будь-яку кількість частин, розділів, глав, підрозділів у будь-якім їхньому сполученні.
Заключна частина
Як і вступний матеріал, заключний матеріал також може бути представлений різним чином.
Післямова. Супровідна стаття, що поміщається після основного тексту твору.
Додатки. Таблиці, пояснення і доповнення, що мають відношення до основного тексту, але допоміжні стосовно головної теми.
Примітки. Примітки, що пояснюють.
Список термінів (глосарій). Список понять і термінів, що відносяться до обговорюваної теми.
Словник. Список іноземних слів за абеткою з поясненням їхніх значень.
Бібліографія. Список книг, використовуваних як джерела чи інформації рекомендуються для подальшого вивчення.
Предметний покажчик. Список понять за абеткою з посиланнями на сторінки.
Всі елементи в заключній частині звичайно починаються з нової сторінки. Як правило, використовується нумерація, що продовжує систему нумерації основного тексту, але якщо має місце достатнє близький зв'язок за змістом із вступним матеріалом, чи заключна частина, що приводиться, є єдиної для декількох томів, можна використовувати при нумерації римські цифри, продовжуючи нумерацію з вступної частини, чи почавши її заново.
Б) Апарат книги
Всередині книги чітко виділяються:
- основний текст твору, заради поширення і читання якого видається книга;
- додатковий текст, що примикає до твору, але в нього не входить, тобто додатки, документи, довідкові таблиці, редакції, варіанти основного тексту;
- допоміжний (службовий) текст - так називаний апарат книги.
В апарат книги входять:
а) апарат, що несе інформацію (вихідні зведення на титульному листі, обороті титулу, кінцевій смузі, що являють собою короткі основні дані, що характеризують книгу);
б) пошуковий, довідково-допоміжний апарат книги (зміст, зміст, покажчики предметів, імен і т.д., чи списки покажчики ілюстрацій, колонтитули);
в) що пояснює, науково-допоміжний апарат (вступна стаття, передмова, післямова, коментарі і примітки);
г) бібліографічний апарат (бібліографічні посилання, списки літератури, покажчики).
А. Вихідні дані
Склад обов'язкових для всіх організацій вихідних даних, які формують апарат книги, який інформаційно-оповіщає, визначений державним стандартом (ДСТ 7.4-95. Видання. Вихідні зведення). Там же позначені і найбільш примітні місця книги, де елементи вихідних зведень варто розміщати, а також приведені вказівки, як їх оформити щонайкраще.
Відповідно ДО ДЕРЖСТАНДАРТУ 7.4-95 існують загальні вимоги до вихідних зведень:
1) розташовувати вихідні зведення тільки на тих місцях, що встановлені для них стандартом;
2) приводити дубльовані в різних місцях книги елементи в однаковій формі (без розбіжностей), крім тих випадків, коли розходження встановлене стандартом;
3) не допускати розбіжностей у змісті і формі вихідних даних зведень, загальних для томів, випусків, частин книги в кожнім з них.
Б. Зміст, допоміжні покажчики
У змісту три основні задачі:
1) довідково-пошукова - спростити і прискорити розшук основних частин книг (глав, розділів, статей, розповідей, приміток, додатків і т.д.);
2) інформаційно-пояснювальна - дати читачу загальне представлення про тематичний зміст книги, про структуру одного чи ряду добутку, а також для того, щоб допомогти читачу швидко відновити в пам'яті прочитане;
3) рекламно-пропагандистська - затягти читача, підсилити інтерес до книги, що переглядається, викликати бажання прочитати її.
Основні вимоги до змісту - можливо велика його повнота. Дрібні заголовки, так пропускаються часто в змісті - це путівник по книзі, необхідний читачам. Головна задача допоміжних покажчиків - допомогти тим, хто використовує книгу вибірково, а не читає її всю, швидко розшукати усередині суцільного тексту зведення про цікавляче його обличчі, події, предметі, темі і т.д. Покажчик - це пошуковий апарат, путівник по відносно дрібних елементах змісту книги. Найчастіше його будують за абеткою. Покажчик перетворює книгу у своєрідний словник. Відсилаючи до сторінок, де міститься інформація об цікавлячому читача об'єкті, він перебудовує текст книги, не доторкаючись до нього.
У допоміжних покажчиків дві основні функції:
- довідково-пошукова - покажчик допомагає швидко знаходити в книзі інформацію про предмет, який цікавить читача,;
- довідково-орієнтуюча - покажчик повідомляє, про які предмети, обличчя і т.д. можна знайти інформацію, у даній книзі.
Основні вимоги до покажчиків:
максимальна повнота відображення змісту книги;
пошуковість заголовків (ставити на перше місце слово, по якому найбільш ймовірний пошук);
дотримувати послідовність рішень у побудов покажчик;
точність адресних посилань;
строге дотримання алфавітного порядку;
попередження (поміщати на початку покажчика попередження для читача з поясненням принципів, по яких складений покажчик).
Колонтитул - довідковий рядок над текстом сторінки (іноді збоку), що визначає зміст сторінки: який добуток якого автора на ній надруковане в збірнику; який параграф якої глави - у моновиданні; яка стаття в словнику; про яку подію, предмет, обличчі мова йде - у мемуарах.
Колонтитули бажані в збірниках статей: у складних за структурою і співпідпорядкованістю заголовках довідників. Вони обов'язкові в словниках, де пошук ведеться за алфавітом заголовків.
Колонтитул, що відбиває зміст тексту сторінки, дозволяє читачу швидко знаходити фрагменти на конкретну приватну тему, переглядаючи текст, а не вчитуючись у нього.
В. Передмова, вступна стаття, післямова, примітки і коментарі
Передмова - це попередження читачів про те, що їм треба взяти до уваги, читаючи, чи вивчаючи переглядаючи книгу. Передмова чаші усього містить матеріали: а) про значення теми книги; б) про особливості змісту і форми чи добутку видання; в) про джерела твору; г) про принципи добору матеріалу; д) про принципи побудови добутку і книги; е) про перемінні і неосвітлені проблеми і теми (щоб читач не розраховував на те, чого в книзі немає); ж) про відмінності від книг на ту ж чи близькі теми.
Передмову не слід плутати з вступом - вступною частиною твору автора, де починає розкриватися його тема.
Вступна стаття - це відносно самостійний твір, у якому широко трактується творчість чи автора видаваний добуток як частина цієї творчості заради того, щоб допомогти читачу краще, глибше, тонше сприйняти зміст книги, розібратися в її складностях, познайомитися з її історією, читацькою долею і змінами в оцінках. Вступна стаття особливо необхідна в книгах складних, у змісті яких нелегко розібратися без додаткових зведень, а також у ті, що тлумачаться дуже по-різному.
Післямова - по меті воно близько до вступної статті і відрізняється від її тим, що поміщено за текстом книги (або видавець не хоче впливати на читача до знайомства з творчістю автора, або саме тлумачення творчості автора і його добутків неможливо без гарного знання його читачем, або потрібно доповнити матеріали новими і свіжими даними).
Примітки і коментарі - це чи пояснення доповнення до основного тексту, коли він може бути не зрозумілий читачем у всьому обсязі і чи тонкості зрозумілий перекручено. Різниця між цими термінами в тім, що примітка - це коротка довідка до слова (словам), а коментарі - тлумачення добутку в цілому з тієї чи іншої сторони (історико-літературної, текстологічної, видавничої і т.д.) чи його фрагментів.
Іноді примітки і коментарі до фрагментів тексту йдуть в одному ряді, тоді цю частину апарата краще озаглавити "Примітки і коментарі".
По місцеву розташуванні примітки і коментарі можуть бути внутрітекстові, поміщені між рядками основного тексту, але виділеними з нього шрифтом і заголовками: "Примітки" чи "Примітка"; підрядковими (під основним текстом, унизу смуги); затекстовими (наприкінці книги, після основного тексту). Підрядкова примітка нерідка називають виноскою, але виноска більш широкий термін; їм позначають будь-який службовий текст, поміщений унизу смуги: бібліографічне посилання, переклад іншомовного тексту і примітка.