Реферат: Структура місцевих бюджетів

1. Структура місцевих бюджетів

Місцеві бюджети включають бюджет Автономної Республі­ки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.

Бюджети місцевого самоврядування — це бюджети терито­ріальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.

Місцеві бюджети — це фонди фінансових ресурсів, приз­начені для реалізації завдань і функцій, що покладаються на органи самоврядування. Як складова бюджетної системи дер­жави і основа фінансової бази діяльності органів самовряду­вання місцеві бюджети забезпечують необхідними грошовими засобами фінансування заходів економічного і соціального розвитку, що здійснюються органами влади і управління на відповідній території.

Через місцеві бюджети складаються певні фінансові взаємо­відносини органів самоврядування практично з усіма підприєм­ствами, установами, що розташовані на їх території, і населен­ням даної території у зв'язку з мобілізацією й витрачанням коштів цих бюджетів. Між місцевими бюджетами різних рівнів, а також між цими бюджетами і державним бюджетом виника­ють фінансові відносини з приводу перерозподілу фінансових ресурсів для забезпечення ефективного функціонування кож­ного бюджету.

Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У статті 43 Конституції України зазначено, що місце­ві органи самоврядування управляють майном, що є в кому­нальній власності; затверджують програми соціально-економіч­ного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територі­альних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організа­ції, установи.

Частка місцевих бюджетів у перерозподілі валового внут­рішнього продукту, а також у зведеному бюджеті поряд з еко­номічним і соціальним має важливе політичне значення. Вона свідчить про участь місцевого самоврядування у розв'язанні ак­туальних проблем розвитку держави, про певну обмеженість функцій центральних органів влади. У цьому зв'язку необхідно враховувати, що однією із важливих передумов побудови де­мократичної держави є самостійність і незалежність органів місцевого самоврядування. Європейська хартія місцевого самоврядування передбачає його - відокремленість від державної влади, повну незалежність і самостійність покладених-на нього функцій у межах своєї компетенції.

Основними положеннями Європейської хартії місцевого са­моврядування, які мають безпосереднє відношення до функці­онування бюджетів самоврядування, є положення про те, що:

— місцева влада має право на свої власні фінансові ресурси;

— обсяг фінансових ресурсів має відповідати функціям, які виконує місцева влада;

— місцева влада має право вільно розпоряджатися власни­ми фінансовими ресурсами;

— частина фінансових ресурсів повинна формуватися за ра­хунок місцевих податків і зборів;

— розміри місцевих податків і зборів місцева влада уповно­важена встановлювати в межах закону;

— порядок формування фінансових ресурсів повинен бути гнучким і забезпечувати відповідність наявних ресурсів зрос­танню вартості виконання завдань місцевої влади;

— захист слабкої у фінансовому розумінні місцевої влади проводиться за допомогою процедур усунення фінансових дис­пропорцій (фінансового вирівнювання);

— перевага у виборі форм фінансової допомоги надається дотаціям, які не призначаються для фінансування конкретних проектів і не обмежують свободи місцевої влади.

Нині до Європейської хартії місцевого самоврядування приєдналося понад 30 країн, у 1996 році — Україна.

Прийняття Бюджетного кодексу України є важливим кро­ком у напрямі наближення до загальноприйнятих стандартів у цій сфері. Однак ряд важливих питань реального забезпечен­ня незалежності органів місцевого самоврядування ще чекають на своє вирішення. Насамперед це стосується фінансової бази місцевого самоврядування.

Не буде перебільшенням сказати, що фінансовий бік еконо­мічної самостійності місцевих органів влади є визначальним: Від фінансових можливостей залежать в кінцевому підсумку їхні реальні владні функції. Не можна бути справді, а не формально самостійним, будучи залежним у фінансовому відношенні.

Ступінь фінансової самостійності органів місцевого само­врядування характеризує незалежність держави в цілому, потен­ційні можливості її економічного, розвитку, рівень демократичних прав і свобод громадян. Держава не може успішно розви­ватись і процвітати, не даючи гарантій фінансової незалежнос­ті органам місцевого самоврядування.

У складі місцевих бюджетів формується бюджет розвитку. Надходження до бюджету розвитку місцевих бюджетів вклю­чають:

— кошти від відчуження майна, яке перебуває у комуналь­ній власності, в тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення;

— надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що є у власності відповідної те­риторіальної громади;

— кошти від повернення позик, які надавалися з відповід­ного бюджету до набрання чинності Бюджетним кодексом, та відсотки, сплачені за користування ними;

— кошти, які передаються з іншої частини місцевого бюд­жету за рішенням відповідної ради;

— запозичення, здійснені у порядку, визначеному Бюджет­ним кодексом та іншими законами України;

— субвенції з інших бюджетів на виконання інвестиційних проектів.

До витрат бюджету розвитку місцевих бюджетів належать:

— погашення основної суми боргу відповідно Автономної Республіки Крим і місцевого самоврядування;

— капітальні вкладення;

— внески органів влади Автономної Республіки Крим і ор­ганів місцевого самоврядування у статутні фонди суб'єктів під­приємницької діяльності.

Бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовою частиною спеціального фонду місцевих бюджетів.

Бюджет Автономної Республіки Крим і міські бюджети мо­жуть прийматися з дефіцитом виключно у частині дефіциту бюджету розвитку. Дефіцит бюджету Автономної Республіки Крим та міських бюджетів покривається за рахунок запозичень. Затвердження обласних, районних, районних у містах, сільсь­ких і селищних бюджетів із дефіцитом не допускається.

Для покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання загального фонду місцевого бюджету, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адмі­ністрації, виконавчі органи відповідних рад за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної ради можуть отримувати короткотермінові позички у фінансово-кре­дитних установах на термін до трьох місяців, але у межах по­точного бюджетного періоду. Порядок отримання таких пози­чок визначається Міністерством фінансів України. Надання позичок з одного бюджету іншому забороняється.

Запозичення до місцевих бюджетів здійснюються на визна­чену мету і підлягають обов'язковому поверненню. Запозичен­ня до відповідних місцевих бюджетів можуть бути здійснені ли­ше до бюджету розвитку. Держава не несе відповідальності по зобов'язаннях щодо запозичень до місцевих бюджетів. Видатки на обслуговування боргу здійснюються за рахунок коштів за­гального фонду бюджету. Видатки на обслуговування боргу міс­цевих бюджетів не можуть щорічно перевищувати 10 відсотків видатків від загального фонду відповідного місцевого бюджету протягом будь-якого бюджетного періоду, коли планується об­слуговування боргу.

Якщо у процесі погашення основної суми боргу та платежів щодо його обслуговування, обумовленої договором між креди­тором та позичальником, має місце порушення графіка пога­шення з вини позичальника, відповідна рада не має права здій­снювати нові запозичення протягом 5 наступних років.

Економічне обгрунтування розмірів ресурсів, які підлягають мобілізації до бюджетів самоврядування, потребує достовірної інформації про утворення і рух фінансових ресурсів на певній території. Цього можна досягти лише при розробці зведеного територіального фінансового балансу, який відображає джерела ресурсів і напрями використання їх в цілому на відповідній те­риторії, незалежно від форм власності та рівня підпорядкова­ності суб'єктів господарювання. Складання балансу має стати невід'ємною частиною роботи із складання, розгляду і затверд­ження бюджету самоврядування. Для цього треба налагодити канали і форми надходження планової та звітної інформації від суб'єктів господарювання.

Основним у сфері місцевих бюджетів і міжбюджетних відно­син має бути проведення бюджетної політики, спрямованої на забезпечення гармонійного поєднання принципів бюджетного унітаризму з елементами децентралізації, реформування цих відносин з удосконаленням порядку розподілу трансфертів із дер­жавного бюджету на основі прозорих та об'єктивних критеріїв, що грунтуються на .чіткому розмежуванні бюджетних повнова­жень і стабільній системі закріплення дохідних джерел за бюд­жетами. Розмежування функцій і повноважень між органами державної влади та органами місцевого самоврядування різних рівнів, у тому числі й у сфері міжбюджетних відносин, має від­повідати положенням та принципам схваленої Указом Прези­дента України Концепції державної регіональної політики.

Потребує суттєвого удосконалення розподіл податкових надходжень між центром і регіонами, переведення на власну дохідну базу бюджетів місцевого самоврядування, удосконалення порядку закріплення за ними дохідних джерел на постійній основі. Слід забезпечити запровадження державних соціальних стандартів видатків, удосконалення практики надання транс­фертів із Державного бюджету України на основі об'єктивних критеріїв, неухильне дотримання принципу збалансованості місцевих бюджетів.