Реферат: Проблеми забезпечення законності в державному управлінні
У зв'язку з цим, не можна не погодитися, з рядом вчених (М.Й. Коржанський, П.А. Воробей, В.М. Щупаковський), які в кримінальному законодавстві визначають принцип "повного відшкодування заподіяної шкоди". Безумовно, вони мають рацію в тому, що цей принцип повною мірою випливає із загальних завдань права і засад співжиття людей, які вимагають захисту і поновлення права, відшкодування всіх збитків та заподіяної шкоди. Адже відсутність у кримінальному законі таких норм захисту свідчить про каральне, а не захисне призначення принципів-норм права. Наша позиція збігається з цими вченими в тому, що концепція кримінального закону - це концепція захисту, заміни карної функції кримінального закону функцією захисту потерпілого, функцією порушених злочином прав, свобод, інтересів особи. І не наша, і не вищеперерахованих авторів, а державна вина в тому, що засуджені в місцях позбавлення волі не працюють, а значить і не відшкодовують заподіяної злочином шкоди.
"Планові" амністії, які оголошує держава, ні до чого доброго не приводять. Це-тільки поповнення рядів безробітних, виток психологічно і фізично деградованих осіб, ще одні страждання для потерпілих або членів Їх сімей, професіоналізм злочинності, легалізація невідшкодованої потерпілому матеріальної та моральної шкоди.
У той же час ми категорично і не відкидаємо такий гуманний акт як амністія. Адже в 1997 р. судами України із 83399 осіб, засуджених до позбавлення волі, 16,7% (1996 - 14,7%) було засуджено на строк до 1 року, за тяжкі злочини - 4,2% (1996 р. - 4,0%). Це говорить про те, що законодавцю треба більш серйозно ставитися до позиції вчених-юристів про те, щоб скоєння будь-якого злочину було невигідним, розширити штрафні міри покарання, запровадити для засуджених суспільно корисні роботи та інші альтернативні види покарання.
Як свідчить практика і матеріали нашого дослідження, при заподіянні потерпілому майнової шкоди дуже рідко відбувається реальне відшкодування, оскільки засуджені, винні у заподіяні шкоди, коштів для цього, як правило, не мають.
Необхідно передбачити в КПК положення, що майнова шкода, заподіяна потерпілому, відшкодовується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Для цього має бути створений спеціальний Державний фонд. Відшкодування витрат державі в таких випадках суд може покласти на .засудженого, винного в заподіянні злочину.
Звичайно, далеко не всі принципи-норми, що передбачені і закріплені Конституцією, стали нині повною мірою реальністю правоохоронної практики. Проте конституційні положення, що стосуються прав і свобод людини і громадянина, с певною мірою програмою створення нового законодавства, механізмів його реалізації на найближчі десятиліття, ідеалом, який треба втілити в життя.
Запровадження в життя нових ідей, принципів і положень Конституції України, трансформації української правової системи, не можуть і не повинні бути здійснені, по-перше, миттєво, шляхом радикального, революційного зламу існуючих інститутів та норм і, по-друге, самі по собі. [10] Перетворення сучасних суспільних відносин на правових засадах, забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, організація функціонування державної влади та її правоохоронних органів - справа великої і кропіткої роботи всього українського народу, узгоджених дій усіх гілок влади. І цей етап має бути системним, послідовним і, головне, конструктивним.
Література:
1. Шемшученко Ю. Наукові засади ідеології державотворення в Україні // Ідеологія державотворення в Україні: історія і сучасність. Матеріали науково-практичної конференції 22-23 листопада 1996 року. - К., 1997.-№1. - С. 26; Опришка В. Конституція -основа подальшого розвитку законодавства і правової системи України//Право України. - 1996. - №9. - С. 45-46; Шаповал В. Конституція є. На черзі реалізація її норм//Віче. -1996. -№10. - С. 4 2. СтефанюкВ. Напрямки реалізації положень Конституції судами// Право України. -К.. 1997.-№1. 3. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. №9