Реферат: Податкове регулювання

Загальнодержавні податки і збори

До загальнодержавних податків і зборів належать: прибутковий податок з громадян, податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість, акцизний збір, плата за землю, плата за ви­користання лісових ресурсів, плата за спеціальне користування водними ресурсами, плата за користування надрами, збір за заб­руднення навколишнього природного середовища, гербовий збір та інші. Податкові надходження забезпечують приблизно 70% доходів Державного бюджету України. Основними джере­лами доходів бюджету є прибутковий податок з громадян, пода­ток на прибуток підприємств, податок на додану вартість та ак­цизний збір.

Прибутковий податок з громадян згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 1999 рік» має забезпечити близько 5% доходів бюджету. Цей податок громадяни України та особи без громадянства, які проживають на території України і мають самостійні джерела доходів, сплачують, як правило, за місцем джерела доходу або за місцем проживання.

Об'єктом оподаткування у громадян, які мають постійне міс­це проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний дохід за календарний рік (що складається з місячних сукупних оподат­ковуваних доходів), одержаний ними з різних джерел як в Україні, так і за її межами. Громадяни, які не проживають в Україні, але мають тут джерела доходів, сплачують податок із цих джерел доходів за ставкою 20% без виключення неоподат­ковуваного мінімуму і надання пільг.

Оподаткування доходів громадян здійснюється за змішаною сис­темою, тобто визначається розмір неоподатковуваного мінімуму, а потім, через кожні п'ять або десять розмірів неоподатковуваного мінімуму податок вилучається за прогресивною шкалою.

Податок на прибуток підприємств згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 1999 рік» має забезпечити близько 5,5% доходів бюджету. Платниками податку на прибуток визнаються:

• суб'єкти підприємницької діяльності, бюджетні організації в частині здійснення госпрозрахункової діяльності, комерційні банки, міжнародні організації, що провадять підприємницьку діяльність на території України;

• філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників ; податку, які мають самостійний розрахунковий рахунок;

• нерезиденти, що здійснюють підприємницьку діяльність че­рез постійні представництва в межах України.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та на суму амортизаційних відрахувань.

Ставка податку на прибуток становить 30%, але ця базова ставка може коригуватися залежно від виду діяльності платника податку. Наприклад, прибуток від посередницьких операцій, аук­ціонних торгів і т. ін. оподатковується за збільшеною, а прибуток підприємств АПК — за зменшеною ставкою.

Податок на додану вартість (ПДВ) згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 1999 рік» має забезпечити близько 35% доходів бюджету. ПДВ — це непрямий податок, включений в ціну товару, що являє собою частину приросту вар­тості, яка створюється на всіх стадіях виробництва і надання по­слуг або після митного оформлення.

Платниками податку на додану вартість є підприємства, між­народні організації, які розташовані на території України, грома­дяни України, а також іноземні громадяни, які займаються під­приємницькою діяльністю.

Об'єктом оподаткування є обороти: з реалізації товарів (робіт, послуг) як власного виробництва, так і підданих обробці, перероб­ці чи придбаних; з реалізації товарів із частковою оплатою, з пе­редачі товарів без оплати їхньої вартості всередині підприємства для потреб власного споживання, витрати на які не належать до собівартості, а також для потреб своїх працівників; з передачі то­варів без оплати їхньої вартості в обмін на інші товари; з передачі безкоштовно або з частковою оплатою товарів іншим підприємст­вам чи громадянам; з реалізації предметів застави, включаючи передачу таких заставодержателю в разі невиконання забезпече­ного заставою зобов'язання.

Оподаткований оборот включає відвантажені товари, виконані роботи, надані послуги, які обчислюють, виходячи з їхньої варто­сті за вільними цінами й тарифами, державними фіксованими та регульованими цінами й тарифами, що включають ПДВ за вста­новленими ставками.

Податок на додану вартість включається в ціни товарів за ставкою у розмірі 20% до оподатковуваного обороту, який не включає ПДВ. Методика нарахування ПДВ та порядок його спла­ти перебувають у постійному русі, змінюються.

Акцизний збір (A3) — це непрямий податок на високорентабе­льні й монопольні товари (продукцію), що включається в ціну цих товарів (послуг). Він згідно із Законом України «Про Держав­ний бюджет України на 1999 рік» має забезпечити близько 9% доходів бюджету.

Перелік підакцизних товарів і розміри ставок акцизного збору затверджуються Кабінетом Міністрів. До підакцизних товарів належать: ювелірні вироби, алкогольні напої, тютюнові вироби, оргтехніка, автомобілі, бензин тощо.

Платниками акцизного збору є суб'єкти або замовники під­акцизних товарів, а також ті, хто імпортує підакцизні товари громадянам, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи; громадяни України, іноземні гро­мадяни та особи без громадянства, які ввозять або пересила­ють товари на митну територію України.

Податкові пільги

Податкові пільги — це інструменти податкового регулювання, що закріплені в норма­тивних актах як винятки із загальної схеми обчислення конкрет­ного виду податку, і стосуються об'єкта, ставки або інших скла­дових оподаткування. Найчастіше — це повне або часткове зві­льнення від податку.

Податкові пільги є альтернативою субсидій, дотацій та інших окремих інструментів пільгового кредитування. Тому для впро­вадження податкових пільг слід додержуватися системного підхо­ду, який має забезпечувати зв'язок усіх цих інструментів у єдиний комплекс. Система пільг і привілеїв є своєрідним орієнтиром для юридичних або фізичних осіб під час вибору ними сфери діяльнос­ті, форми одержання доходів.

Можливості застосування податкових пільг в Україні регла­ментуються відповідними податковими законами. Правове ре­гулювання пільг здійснюється, по-перше, на рівні податкових законів, які встановлюють засадні принципи надання пільг пев­ним категоріям платників, по-друге, на рівні підзаконних актів, що визначають конкретні пільги для конкретних суб'єктів оподаткування.

Основними видами податкових пільг є: звільнення, вилучення, знижки і податковий кредит. Звільнення від податку — це зако­нодавче визначення конкретних фізичних і юридичних осіб, звіль­нених від сплати певних видів податків. Вилучення — це виклю­чення з оподатковуваного доходу, тобто ситуація, коли окремі види доходів не враховуються для визначення об'єкта оподатку­вання. Знижки — це форма податкових пільг, пов'язана з витра­тами платника. Податковий кредит — це вид пільги, об'єктом якої є обчислена сума податку, а не доходи або витрати платника. Цей вид пільг використовується у формах: зменшення податко­вого окладу, зменшення ставки податку, відстрочки платежу, зменшення податкової ставки для частини доходів і т. д.

Найгострішою проблемою для економіки України є реформу­вання чинної податкової системи, надання їй нормального, цивілі­зованого характеру. Головним завданням держави під час прове­дення реформи має бути гарантування стабільності податкового законодавства і відображення цих гарантій у податковому кодексі.