Реферат: Податкове регулювання

Функції податків

Особлива роль у державному регулюванні належить податковій політиці. Податки є одним із найважливіших видів державних доходів, що їх одержує держава на підставі своїх владних повноважень. Податок — це обов'язковий платіж, який стягується до бюджету з юридичних осіб і громадян.

Основними функціями податків є три: фіскальна, соціальна та регулююча. Сутність фіскальної функції податків полягає в тому, що вони забезпечують фінансування державних витрат. Сутність соціальної функції податків — у підтримуванні соціальної рівно­ваги через зменшення надто великої розбіжності реальних доходів окремих соціальних груп населення. Сутність регулюючої функції податків — у тому, що за їх допомогою здійснюється ре­гулювання економічної кон'юнктури, секторної, галузевої та ре­гіональної структури економіки, інвестиційної активності, зовні­шньоекономічних зв'язків, науково-дослідних робіт, охорони навколишнього природного середовища та інших об'єктів.

Принципи побудови податкової системи

Сукупність податків, зборів, інших обов'язкових платежів до бюджетів і внесків до державних цільових фондів, а також сукуп­ність державних податкових органів та їх компетенція — станов­лять податкову систему. Відтак податкова система складається з системи оподаткування та системи податкових органів.

Податкова система має грунтуватися на таких засадних прин­ципах:

1. Принцип обов'язковості сплати податків передбачає вста­новлення відповідальності платників податків за порушення по­даткового законодавства.

2. Принцип рівності суб'єктів оподаткування та недопущен­ня будь-яких виявів податкової дискримінації забезпечується од­наковим підходом до суб'єктів господарювання щодо визначення зобов'язань зі сплати податків.

3. Принцип соціальної справедливості означає організацію со­ціальної підтримки малозабезпечених верств населення запрова­дженням економічно обґрунтованого оподаткування, тобто вста­новленням неоподатковуваного мінімуму та диференційованого й прогресивного оподаткування доходів громадян.

4. Принцип стабільності означає незмінність податків та їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року.

5. Принцип наукової обгрунтованості передбачає встановлен­ня податків на підставі реальних показників стану та фінансових можливостей національної економіки. При цьому враховується необхідність досягнення збалансованості видатків бюджету з йо­го доходами.

6. Принцип рівномірності сплати податків забезпечується встановленням строків сплати, виходячи з необхідності забезпе­чення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансу­вання видатків.

7. Принцип компетенції означає встановлення і скасування за­гальнодержавних податків, а також пільг щодо оподаткування тільки Верховною Радою України.

8. Принцип єдиного підходу передбачає забезпечення однако­вого підходу до розробки законів про оподаткування з обов'яз­ковим визначенням платника податку, об'єкта оподаткування, податкової бази, строків і порядку сплати податку та підстав для надання податкових пільг.

9. Принцип доступності забезпечує відкритість норм подат­кового законодавства для платників податків.

Система оподаткування

Система оподаткування— це нормативно визначені органами законодавчої влади платники податків, їхні права та обов'язки, об'єк­ти оподаткування, види податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджетів, внесків до державних цільових фондів, а також порядок стягнення встановлених податкових платежів, зборів і внесків.

Податкові платежі здійснюються лише на підставі податково­го закону: мають бути законодавче визначені платник податку, об'єкт оподаткування, податкова база, розмір ставки, податковий період та строк сплати податку.

Платник податку — це юридична або фізична особа, на яку, згідно з чинним законодавством, покладається зобов'язання спла­чувати податки.

Об'єкт оподаткування — це кількісно виміряний економіч­ний феномен, що підлягає оподаткуванню (прибуток, додана вар­тість, майно, доход тощо). Податкова база — це частка об'єкта оподаткування, на яку нараховується податок (податкова база, як правило, менша за об'єкт оподаткування, оскільки законодавст­вом може бути встановлений розмір неоподатковуваного доходу, надані різні пільги і т. п.). Ставка податку (норма оподаткуван­ня) — це частка податкової бази, що вилучається у вигляді подат­ків і вимірюється у процентах.

Сплата податку є одним з основних обов'язків юридичних і фізичних осіб. Реалізація цього обов'язку залежить як від наяв­ності певних заохочувальних стимулів і їхнього правового регу­лювання, так і від чіткого розподілу прав і обов'язків суб'єктів податкових правовідносин. Згідно із Законом України «Про сис­тему оподаткування» платники податків і зборів зобов'язані:

1) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінан­сово-господарську діяльність;

2) подавати до державних податкових та інших органів відпо­відні декларації, бухгалтерську звітність та інші документи й ві­домості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків;

3) сплачувати належні суми податків у встановлені законами терміни;

4) допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання до­ходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків.

Керівники й відповідні посадові особи юридичних осіб, а також фізичні особи під час перевірок, що проводяться державними по­датковими органами, зобов'язані давати пояснення з питань опо­даткування у випадках, передбачених законами, виконувати ви­моги державних податкових органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування. Після закінчення перевірки обидві сторони (представник податкового органу та представник юридичної особи чи відповідна фізична особа) мають підписати акт про проведення перевірки.

Відповідальність платника податків, що визначається законо­давче, у загальному вигляді включає:

• стягнення податку з прихованого або заниженого доходу;

• штрафи в розмірі, визначеному законодавством, які стягую­ться за певні види порушень;

• стягнення пені в разі затримки сплати податку. Пеня стягує­ться незалежно від причин затримки податкового платежу і не звільняє платника від інших видів відповідальності.

Відповідальність платника податків регулюється не тільки за допомогою фінансових інструментів і в рамках фінансових пра­вовідносин, а й іншими галузями права.

Система податкових органів

Система податкових органів складається із законодавче визначених органів державної податкової служби, до якої входять Головна державна податкова адміністрація України, держав­ні податкові адміністрації в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, у міс­тах (крім Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайон­ні державні податкові інспекції, а також податкова міліція України.

Головним завданням Державної податкової адміністрації (ДПА) України є:

• здійснення контролю за дотриманням податкового законо­давства, правильністю обчислення, повнотою та своєчасністю сплати до бюджетів і державних цільових фондів податків, зборів та інших обов'язкових платежів;

• забезпечення застосування фінансових санкцій та адмініст­ративних штрафів до порушників податкового законодавства;

• захист інтересів держави в судових органах у справах, що стосуються сплати податків;

• робота з платниками податків щодо роз'яснення податкової політики держави та чинного законодавства;

• ведення Державного реєстру фізичних осіб і загальнодержа­вної бази даних осіб — платників податків.

Голова Державної податкової адміністрації призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України. Адмініст­рація є самостійним органом виконавчої влади.

Податкова міліція України є правоохоронним органом, який захищає конституційні права громадян та інтереси держави у сфері оподаткування. Головне Управління податкової міліції України є структурним підрозділом ДПА України.

За невиконання або неналежне виконання службовими особами державних податкових адміністрацій і податкової міліції своїх обов'язків вони притягаються до дисциплінарної та інших видів відповідальності згідно з чинним законодавством. Службові особи зобов'язані дотримуватись комерційної та службової таємниці. Зби­тки, завдані неправомірними діями службових осіб ДПА, підляга­ють відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

Класифікація податків

Класифікація податків здійснюється за кількома ознаками: за рівнем бюджетної системи (загальнодержавні та місцеві); за суб'єк­том оподаткування (юридичні та фізичні особи); за формою опо­даткування; за способом стягнення (прямі та непрямі); за еконо­мічним змістом об'єкта оподаткування (на доходи, на спожи­вання, на майно); за системою ціноутворення (податки, які відно­сять на собівартість, та податки, які сплачують з прибутку) і т. д. (табл.1).

Таблиця 1.

Класифікація податків

Кла­сифікаційні ознаки	Класифікаційні групи	Види податків
За рівнем бюджетної системи	Загально­державні	Прибутковий податок з громадян, податок на при­буток підприємств, податок на додану вартість, акцизний збір, плата за землю та ін.
	Місцеві	Комунальний збір, готельний збір, курортний збір, податок з реклами, збір за паркування авто­транспорту, ринковий збір, збір за право прове­дення кіно- і телезйомок та ін.
За суб'єктом опо­даткування	Податки з юридичних осіб	Податок на прибуток підприємств, податок на до­дану вартість, акцизний збір, плата за землю та ін.
	Податки з фі­зичних осіб	Прибутковий податок з громадян, податок на промисел, збір із власників собак та ін.
За формою оподатку­вання	Пропорційне	Усі види податків, крім прибуткового податку з громадян
	Прогресивне	Не використовується
	Змішане (пропорцій­но-прогресив­не)	Прибутковий податок з громадин
	Регресивне	Не використовується
За спосо­бом стяг­нення	Прямі	Прибутковий податок з громадян, податок на при­буток підприємств, плата за землю, податок з влас­ників транспортних засобів та ін.
	Непрямі	Податок на додану вартість, акцизний збір, мито
За змістом об'єкта оподатку­вання	Податки на доходи	Прибутковий податок з громадян, податок на прибуток підприємств та ін.
	Податки на споживання	Акцизний збір
	Податки на майно	Плата за землю, плата за користування надрами, податок із власників транспортних засобів та ін.
За систе­мою ціноу­творення	Податки, які відносять на собівартість	Збори в цільові державні фонди, місцеві податки та збори, державне мито
	Податки, які сплачують із прибутку	Податок на прибуток підприємств, плата за зем­лю, податок із власників транспортних засобів та ін.