Реферат: Податкова політика у регулюванні економічного зростання

Як видно з таблиці, загальна сума податкових надходжень починаючи з 1996 року збільшується. Детальніший аналіз податкових надходжень свідчить, що основними складовими системи оподаткування, які формують держав­ки бюджет, є податок на додану вартість (ПДВ), акцизний збір, податок із прибутку, а також прибутковий податок із громадян.

Зауважимо, що зростання частки цих надходжень було позитивним мо­ментом. Адже відомо, що в умовах ринкової економіки зазначені податки є .основними наповнювачами бюджету.

Так, у 1996 році частка надходжень саме від цих податків щодо загальних податкових надходжень становила 65%, аналогічною була їхня частка і в нас­тупному році. В 1998 році цей показник зріс на 4% і становив 69% від загаль­ної суми надходжень. У 1999 році частка цих податків становила також 69%, а в 2000 році — 70% і лише у 2001 році цей показник знизився на 5% і стано­вив 65%, що все одно перевищує половину всіх податкових надходжень до Державного бюджету України, як видно з діаграми (див. рис. 1).

Не менш важливе значення має проведення детальнішого аналізу динамі­ки цих податків.

Так, до державного бюджету у 1997 році було мобілізовано 24,14 млрд. грн., що на 2,77 млрд. грн. (або на 13%) більше, ніж у попередньому році; в 1998 ро­ці надходження зменшилися на 3% порівняно 3-1997 роком; у 1999 році цей по­казник збільшився на 21% порівняно з попереднім; у 2000 році сума надходжень збільшилася на 12%; а в 2001-му — на 14% порівняно з 2000 роком.

Аналізуючи динаміку надходжень непрямих податків за зазначений період, бачимо, що податкові надходження з ПДВ зросли в абсолютних величинах за рахунок стабілізації виробництва і розмірів бази оподаткування. Питома вага цього податку в загальній сумі податкових надходжень, як свідчить динаміка ос­танніх років, зменшується на противагу зростанню абсолютної величини. Це пояснюється насамперед зміною структури податкових надходжень, адже остан­німи роками вектор оподаткування зміщується саме у бік прямого оподаткуван­ня. Порівняно з ПДВ динаміка абсолютної суми акцизного збору і його частка протягом аналізованого періоду залишається більш-менш стабільною.

Надходження акцизу до державного бюджету порівняно рівномірне згідно з арифметичною прогресією, тобто відбувається стабільне нарощування цього платежу в межах 1% щороку і, в основному, за рахунок збільшення ставок ак­цизного збору.

Акцизний збір, так само як і ПДВ, один із непрямих податків, отже, він входить до ціни товарів і сплачується у кінцевому підсумку покупцем, а не ви­робником товарів. Акцизний збір, введений в Україні у 1992 році, разом із по­датком на додану вартість замінив податки з обороту й продажу.

Зазначимо, що акцизний збір і ПДВ по-різному впливають на процеси ці­ноутворення, причина цього полягає як у неоднакових базах оподаткування, так і в різних ставках оподаткування. Так, акцизний збір набагато менше впливає на загальний рівень цін у країні, бо перелік підакцизних товарів об­межений, на відміну від ПДВ, яким оподатковуються майже всі товари, робо­ти й послуги. З іншого боку, уніфікація ставок ПДВ робить його нейтральним щодо ринкового механізму ціноутворення, тому що при стягненні цього податку його тягар розподіляється на всі групи товарів, не порушуючи струк­тури ринкових цін. Диференціація ж ставок акцизного збору та їхній значний розмір зумовлюють суттєвий вплив останнього на структуру ринкових цін, що негативно сприймається прихильниками ринкових методів регулювання економіки. Введення досить високих ставок акцизного збору дає змогу обмежува­ти споживання деяких товарів, зокрема алкогольних і тютюнових виробів, тобто за допомогою диференційованих ставок держава може вплинути на структуру споживання.

Проаналізуємо тепер детальніше грошові надходження до бюджету прямих податків на прикладі податку з прибутку підприємств та організацій. Як видно з таблиці, динаміка надходжень податку з прибутку має дещо іншу специфіку. Абсолютний показник надходжень цього податку в 1997 році становив 5,7 млрд. грн., що в 1,03 разу більше, ніж у 1996 році. У 1998 році сума абсолют­них показників податку з прибутку становила 5,9 млрд. грн., тобто в 1,03 разу більше, ніж у попередньому, а питома вага, у свою чергу, зменшилася приб­лизно в 1,4 разу. В 1999 році порівняно з 1998 роком показник абсолютної су­ми збільшився в 1,1 разу, в той час як частка цих надходжень зменшилася в 1,1 разу; в 2000 році абсолютний показник знов зростає в 1,2 разу, так само як і питома вага; в 2001 році показник абсолютної суми податку з прибутку змен­шується в 1,3 разу, а питома вага — в 1,5 разу. Щодо прибуткового податку з громадян, то тут починаючи з 1996 року простежується тенденція до збіль­шення обох показників, що можна побачити на діаграмі (див. рис. 2, 3).

Така ситуація деякою мірою відображає стабілізацію національної економі­ки, що проявляється, у свою чергу, у зростанні абсолютних сум індивідуальних прибутків громадян, збільшенні заробітної плати, регулярному її отриманні не лише в приватних, а й у державних установах, організаціях і на виробництві.

Податкове законодавство в Україні сформоване на засадах успадкованої ко­мандно-адміністративної системи. Основи вітчизняної податкової політики роз­роблялися під пресингом обставин без відповідного наукового й аналітичного обґрунтування наслідків запровадження різних податків і розміру їхніх ставок.

Проблема формування ефективної податкової політики — одна з найактуальніших у період становлення в Україні ринкових відносин та інтегрування української економіки у міжнародний ринок, її розв'язання має здійснювати­ся шляхом вивчення, аналізу і творчого осмислення як наявної в Україні за­конодавчої бази, так і здобутого у світі досвіду у сфері оподаткування, у нап­рямі запровадження такої податкової політики, яка гарантувала б або хоча б не гальмувала розвитку економіки.

Нині податкова система не тільки не заохочує, а в ряді випадків прямо перешкоджає зусиллям підприємств у розвитку власного виробництва і підви­щенні його рентабельності. Вона не відповідає цілям економічної, у тому числі промислової політики держави.

Податків не люблять платити всі, й це характерно для будь-якої країни. Але в Україні багато хто не сплачує податків не тільки тому, що вони великі, несправедливі та їхня сума не відповідає тій користі, що отримується від дер­жави. Закони, які регламентували податкову систему в Україні, увесь час змі­нювалися з метою їхнього узгодження з процесами, які мали місце у житті суспільства, за відсутності єдиної .податкової політики. За таких умов суб'єкти господарювання й фізичні особи опиняються в критичному стані — більшість громадян у державі просто не в змозі встигнути за змінами, вони не знають, які саме, коли і за яким механізмом мають сплачувати податки. Усе це — вра­жаючі наслідки недосконалості й неефективності чинної податкової політики. Тому виникає гостра потреба проведення податкових реформ у відповідності з економічною доктриною, що, безумовно, стане ефективним поштовхом до позитивних зрушень та економічного зростання національної економіки.

2. Податок із власників транспортних засобів

Кожному автолюбителю або водію-професіоналу добре відомо — щоб пройти техогляд автомобіля, необхідно заплатити так званий "транспортний збір". Якщо говорити мовою законодавства, цей платіж називається "податок з власників транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів", стягнення якого регламентується однойменним Законом України від 11.12.91 №1963-ХІІ. За Законом, платниками податку є всі фізичні особи (у тому числі іноземці та особи без громадянства), що мають в Україні зареєстровані відповідно до чинного законодавства власні транспортні засоби.

Підкреслюємо, що громадянин (фізична особа) потрапляє до категорії платників цього податку у випадку, якщо він має у власності транспортний засіб (або декілька таких). Виходячи з цієї умови, громадянин буде платником податку незалежно від того, чи їздить він на своєму автомобілі, чи той уже декілька років стоїть у гаражі, а у власника не вистачає сил або коштів, щоб його відремонтувати.

У таких випадках необхідно добре подумати і підрахувати щорічні витрати на утримання не так уже й необхідного автомобіля. Можливо, власник приходить до висновку, що дешевше продати стареньку "копійку", а на отримані гроші придбати давно бажані меблі або телевізор останнього покоління з відеомагнітофоном.

Динаміка чисельності платників податків наведена на рис. 8.

Платниками податку є власники не всіх транспортних засобів.

Не є об'єктами оподатковування:

- трактори на гусеничному ходу;

- мотоцикли, мопеди, велосипеди із встанов­леним двигуном з об'ємом циліндра до 50 куб. см;

- машини і механізми для сільськогосподарсь­ких робіт;

- спортивні яхти, вітрильники і човни;

- деякі інші транспортні засоби, власниками яких не можуть бути фізичні особи (тому їхній перелік тут не наводиться).

Рис. 1. Кількість громадян - платників податку

з власників транспортних засобів

Отже, скільки ж податку доведеться сплатити власникові транспортного засобу?

Ставки податку з власників транспортних засобів встановлені в гривнях за 100 куб. см об'єму циліндрів двигуна, за 1 кВт потужності двигуна або 100 см довжини, залежно від виду транспортного засобу (наземного чи водного).