Реферат: Мiсцеве самоврядування в Українi. Довга дорога до демократiї
невизначеннiсть розпорядженням бюджетних коштiв, що веде до
необгрунтованих фiнансових витрат, а то й до просто зловживань з боку
виконавчих керiвникiв мiсцевого самоврядування. В бiльшостi країн
свiту саме проблемам формування та використання коштiв мiсцевого
бюджету в законах про мiсцеве самоврядування придiляється головна
увага.
Без сумнiву позитивним моментом проекту АМУ є встановлення гарантiй
щодо самостiйностi мiсцевих бюджетiв та видiлення в мiсцевому бюджетi
двох складових : поточного(адмiнiстративного) бюджету та бюджету
iнвестицiй i розвитку мiсцевого самоврядування(далi фондовий бюджет).
Це позитивне починання варто дещо розширити та уточнити. Наприклад.
Варто на законодавчому рiвнi бiльш чiтко закрiпити вимогу, що бюджети
мiсцевого самоврядування мають бути збалансованими, тобто видатки
бюджету не можуть перевищувати надходження. З метою компенсацiї
перевищення "($ b*iв над доходами у виключних випадках рада може
прийняти рiшення про одержання банкiвського кредиту, за умови, що його
величина не перевищує третини вiд величини адмiнiстративного бюджету.
Кредити не можуть застосовуватись на покриття видаткiв
адмiнiстративної частини бюджету.
Крiм цього, коли ми вже видiлили двi складових частини бюджету, то
цiлком логiчно було б визначити i кошти, з яких формуються цi частини.
Адмiнiстративний бюджет складається iз всiх доходiв громади вiд
податкiв за нормами встановленими законом, спецiальних витрат та
загальних надходжень з боку держави(субвенцiї та субсидiї). Фондовий
бюджет формується за рахунок продажу комунального майна,мiсцевих
податкiв зборiв та обов`язкових платежiв, кредитiв та субсидiй на
iнвестицiї. Ведучи мову про право органiв мiсцевого самоврядування
брати чи давати кредити, а також випускати мiсцевi позики, лотереї та
iншi цiннi папери, слiд чiтко продумати механiзми, якi б не допустили
можливого банкрутства громад через надто нерацiональне користування
таким правом, наприклад, голови поселення чи виконкому. Через те тут
було б доцiльно закласти умови, що рiшення про кредити чи випуск
мiсцевих цiнних паперiв приймається саме представницьким органом за
поданням голови та саме представницький орган, затверджує перелiк
комунального майна, яке може бути заставою пiд кредити, i що загальна
величина заборгованостей громади не може перевищувати рiчного
адмiнiстративного бюджету i в разi необхiдностi погашається саме за
його рахунок цiєї частини бюджету. Також було б доцiльно в законi
впровадити норми щодо обов`язкових процедур, якi мають бути виконанi
органами самоврядування при наданнi кредитiв чи гарантiй пiд кредити
iншим фiзичним чи юридичним особам, а саме гласнiсть i змагальнiсть.
Тобто рiшення приймаються лише пiсля публiчного оголошення про намiр
кредитування чи надання гарантiй i лише на конкурснiй основi. Крiм
того, важливо всетаки визначитись вiдносно права органiв
самоврядування займатись пiдприємницькою дiяльнiстю. Напевне тут варто
всетаки накласти деякi обмеження, як i роблять це в рiзних країнах. А
саме, органи самоврядування можуть створювати лише тi пiдприємства,
дiяльнiсть яких пов`язанна з наданням послуг населенню вiдповiдно до
повноважень органу самоврядування. Аналогiчно i участь мунiципального
капiталу можлива лише в таких пiдприємствах. У противному випадку
можливе повне пiдкорення iнересiв громади iнтерасам мiсцевої влади,
яка замiсть надання послуг займеться виключно бiзнесом. Взагалi
питання фiнансового забезпечення мiсцевого самоврядування мають бути
досить детально виписанi незалежно вiд авторства законопроекту. Що
стосується проекту Комiсiї то надто сумнiвним тут є частини, що
стосуються повноважень районних та обласних ` $(Глава 2). Так, проект
закону визначає, що районнi та обласнi ради можуть делегувати(а
значить можуть i не делегувати, залишити за собою) понад 30
рiзноманiтних повноважень. Але ж iз часiв Риму вiдомо, що не можна
делегувати комусь бiльше повноважень нiж маєш сам. Адже за
Конституцiєю Украни (стаття 143, частина 2) повноваження районних i
обласних рад досить обмеженi. Навiть якщо допустити, що у них такi
повноваження є, то як вони їх мають виконувати, коли самi не мають
виконавчого органу? Та й наявнiсть такої кiлькостi повноважень у
районних та обласних рад, разом iз принципом їх формування прямими
виборами, знову приведе до спроб цих рад керувати радами населенних
пунктiв та конфлiктiв їх голiв з вiдповiдними головами мiсцевих
державних адмiнiстрацiй. Взагалi впровадження системи "слабкий мер -
сильна рада" за умови, що мер, тобто голова мiста обирається прямими
виборами є по своїй сутi конфлiктною системою. Посадова особа з такою
легiтимнiстю не може бути кишеньковою. Ми пам`ятаємо конфлiкти мiж Л.
Косакiвським та Київрадою. Це був не тiльки київський феномен. Але за
згаданим проектом такi конфлiкти неминучi i в iнших мiстах. Як уже
було не раз в iсторiї українського законотворення, обговорення
проектiв закону "Про мiсцеве самоврядування" 29 жовтня показало, що
тут знову гору взяла якась незрозумiла полiтика. За основу був
прийнятий проект Комiсiї i створена погоджувальна група для
вiдпрацювання нового проекту закону для нового розгляду в першому
читаннi. Який це буде закон? За логiкою, концепцiя нового проекту
закону має вiдповiдати концепцiї схваленого за основу. Але ряд
положень цiєї концепцiї не зовсiм вiдповiдає нормам Конституцiї. Тобто
закон може бути оскарженим через Конституцiйний Суд. Але чи потрiбно
це? Тим паче, що в рамках концепцiї законопроекту АМУ можна
реалiзувати бiльшiсть дiйсно достойних положень проекту комiсiї. Таке
поєднання дало б дуже непоганий результат. На законодавчому рiвнi, ще
немає одностайної думки як саме реалiзувати положення Конституцiї в
новому законодавствi про мiсцеве самоврядування. Навряд чи є така
одностайнiсть i в стiнах виконавчої влади, та й серед депутатiв i
посадових осiб органiв мiсцевого самоврядування. Можливо це цiлком
нормальне явище. Але в таких умовах уже всiм зрозумiло що, чергова
реформа мiсцевої влади в Українi навряд чи буде простою i навряд чи
буде останньою, але незаперечним є факт, що самоврядування в Українi
уже не придумана демократами химера, а реалiї сьогодення.
Пiдтвердженням цього є активна участь асоцiацiй мiсцевого
самоврядування в пiдготовцi законопроектiв для цього сектору та поява
в Українi мiсцевих громадських iнiцiатив по створенню нових форм
локального самоврядування. Це i є запорукою успiху на шляху
становлення мiсцевого самоврядування в Українi. Спроба впровадити
самоврядування в Українi зверху в 1990 роцi, незважаючи на складнощi
дала свiй результат, хоча й не такий вагомий як хотiлося. Сьогоднi
такий процес пiшов i знизу. Рух назустрiч - швидший результат. Мiсцеве
самоврядування в Українi. Довга дорога в умовах полiтичної i
економiчної нестабiльностi. Але короткої i легкої дороги до демократiї
не буває.
Анатолiй Ткачук. Виконавчий директор проекту "Парламент - уряд -
мiсцеве самоврядування" Програми сприяння парламентовi України.
Народний депутат 1990-1994 рр. 10.10.1996.
anatoliy/poslygu/den11sam.doc
Додаток 1. Перелiк нормативних актiв, що регулювали питання дiяльностi
мiсцевого самоврядування в Українi за останнiй перiод( 1968- 1996
роки)
1. 2 липня 1968 року. Закон Української РСР "Про сiльську Раду
народних депутатiв Української РСР." 2. 2 липня 1968 року. Закон
Української РСР "Про селищну раду народних депутатiв Української РСР".
3.15 липня 1971 року. Закон Української РСР " Про районну Раду
народних депутатiв Української РСР". 4. 15 липня 1971 року. Закон
Української РСР "Про мiську, районну в мiстi Раду народних депутатiв
Української РСР". 5. 27 травня 1979 року. Закон Української РСР "Про
вибори до мiсцевих Рад народних депутатiв". 6. 31 жовтня 1980 року.
Закон Української РСР "Про обласну Раду народних депутатiв Української
РСР". 7. 27 жовтня 1989 року. Закон Української РСР "Про вибори
депутатiв мiсцевих Рад народних депутатiв Української РСР". 8. 5
березня 1990 року. Постанова Президiї Верховної Ради Української РСР
"Про примiрне положення про голiв i президiї мiсцевих Рад народних
депутатiв Української РСР." 9. 5 грудня 1990 року. Закон Української
РСР "Про бюджетну систему Української РСР." 10. 7 грудня 1990 року.
Закон Української РСР "Про мiсцевi Ради народних депутатiв Української
РСР та мiсцеве самоврядування". 11. 5 березня 1992 року. Закон України
"Про Представника Президента України". 12. 26 березня 1992 року. Закон
України " Про мiсцевi Ради - `.$-(e депутатiв та мiсцеве i регiональне
самоврядування". 13. 29 квiтня 1992 року. Закон України "Про статус
автономної Республiки Крим". 14. 17 грудня 1992 року. Закон України
"Про представництво Президента України в Республiцi Крим". 15. 3