Реферат: Мiсцеве самоврядування в Українi. Довга дорога до демократiї
голосуваннi. Друге: на рiвнi населених пунктiв, мiсцева рада одержала
виконавчий орган, а не апарат, як було в проектi, що тепер є гарантiєю
для збереження реальної влади в органах мiського самоврядування.
Третє: питання контролю i зупинення неправомiрних рiшень мiсцевих рад
знову ж таки вiднесено до майбутнього законодавства. Коментар:
Аналiзуючи зараз текст нової Конституцiї в частинi вiдповiдностi її
правових норм потребам мiсцевого самоврядування насьогоднi i на
перспективу, можна зробити висновок, що розробники проекту не дуже
переймались цими проблемами, а пролобiювати iнтереси суб`єктiв
самоврядування у Верховнiй Радi було нiкому. Адже тепер Конституцiя
практично повнiстю заблокувала можливiсть реформування
адмiнiстративно-територiального устрою, а деякi норми, наприклад про
бюджетну систему(стаття 95) чи про обласнi i районнi ради(частина 4
статтi 140) настiльки двозначнi, що нiхто не може впевнено сказати, чи
можуть ммати власнi бюджети органи самоврядування i що являють собою
як органи, районнi та обласнi ради. Незважаючи на те, що роздiл
самоврядування в кожному iз проектiв конституцiї був чи не найслабшим,
i до нього було багато пропозицiй збоку науковцiв, асоцiацiй органiв
самоврядування, особливо активною тут була Асоцiацiя мiст України та
Асоцiацiя народних депутатiв України попереднiх скликань Верховної
Ради. Але практично жодна iз цих пропозицiй не була сприйнята нi
Конституцiйною комiсiєю, нi погоджувальною групою. Коли зараз почитати
товстенний том(754 сторiнки!) , який називається "Порiвняльна таблиця
до проекту Основного закону України - Конституцiя України" то можна
побачити, що до роздiлу 11 Мiсцеве самоврядування було не так багато
принципових зауважень. Бiльшiсть зауважень до цього розiду було саме
вiд депутатiв лiвих фракцiй i стосувались вони як правило збереження
радянської системи влади в її класичному виглядi. Пропозицiї депутатiв
правих фракцiй, яких було досить небагато також не були принциповими i
навiть вiд їх прийняття нiякого полiпшення -.`, цього роздiлу не могло
вiдбутись. I це не дивно, адже жодна з полiтичних партiй чи
депутатських фракцiй так i не змогла зрозумiти важливостi розвитку
мiсцевого самоврядування для становлення України як демократичної
держави. Варто вiдмiтити, що практично на кожному етапi
конституцiйного процесу, лiдери фракцiй, чи члени конституцiйної i
погоджувальної комiсiї одержували конкретнi, фаховi пропозицiї до
цього роздiлу проекту Конституцiї. Як приклад, тут подається витяг з
пропозицiй, якi були переданi членам погоджувальної групи 15 травня
1996 року: "Стаття 92(95 в остаточнiй редакцiї). Ця стаття потребує
суттєвого уточнення, оскiльки нечiтко визначено, що таке Державний
бюджет та не проведена лiнiя на забезпечення самостiйностi мiсцевих
бюджетiв. Було б цiлком можливо,замiсть частини 1, видiлити окрему
статтю, що регулює питання бюджетної системи: "Стаття __. Бюджетну
систему України складають: державний бюджет та мiсцевi бюджети. Органи
мiсцевого самоврядування при формуваннi та здiйсненнi мiсцевих
бюджетiв є самостiйними. Загальнi принципи формування i здiйснення
мiсцевих бюджетiв визначається законом." На нинiшньому етапi навряд чи
можливо впровадити настiльки широке самоврядування, яке iснує примiром
у США, проте закласти основи для розвитку самоврядування необхiдно
саме у Конституцiї, причому цi норми мають вирiшувати два питання:
перше - забезпечити конституцiйне право на iснування самоврядування
взагалi i його динамiчний розвиток у майбутньому, друге - не скувати
можливостi держави на кризовому етапi i при тотальному пануваннi
державного регулювання i державної власностi, провадити одинакову для
всiї держави соцiально-економiчну полiтику. Виходячи з такого пiдходу
i має бути виписано цей роздiл. Варто зазначити, що європейське
спiвтовариство, розробило основний документ, що є своєрiдним зразком
для формування законодавчих положень, щодо мiсцевого самоврядування -
Європейську Хартiю Мiсцевого Самоврядування. Враховуючи лаконiчнiсть
цього документу i його унiверсальний характер було б цiлком можливо
для роздiлу 11 взяти бiльшiсть норм саме з цiєї Хартiї. А сам роздiл
виписати приблизно так: Стаття__. Мiсцеве самоврядування - право i
спроможнiсть територiальних громад(колективiв) самостiйно i пiд свою
вiдповiдальнiсть вирiшувати питання мiсцевого значення, якi належать
до їх компетенцiї, в межах Конституцiї i законiв України. Це право
здiйснюється громадами безпосередньо i через органи мiсцевого
самоврядування, члени яких обираються таємним голосуванням на основi
прямого, рiвного, загального виборчого права. Органи мiсцевого
самоврядування можуть мати пiдзвiтнi їм "(*.- "gi органи. Стаття __.
Територiальнi громади безпосередньо або через органи мiсцевого
самоврядування у межах, визначених законом, вирiшують питання:
комунального та житлового господарства, громадського транспорту,
соцiальної допомоги, освiти, культури, охорони здоров`я, довкiлля,
громадського порядку, торгiвлi та послуг, пiдтримки пiдприємництва,
комунальної власностi; складають i виконують вiдповiднi мiсцевi
бюджети та встановлюють мiсцевi податки i збори, iншi обв`язковi
платежi; визначають структуру i склад своїх виконавчих органiв;
вирiшують iншi питаня мiсцевого значення. Органи мiсцевого
самоврядування рiзних рiвнiв за взаємною згодою, на пiдставi
договорiв, можуть перерозподiляти мiж собою окремi повноваження.
Органи мiсцевого самоврядування можуть делегувати частину своїх
повноважень органам самоврядування, що створюються за мiсцем
проживання громадян (будинках,вулицях, кварталах, мiкрорайонах ,
тощо), передавати їм матерiально-технiчнi фiнансовi та iншi ресурси,
необхiднi для здiйснення цих повноважень. Виконавчим органам мiсцевого
самоврядування окремим законом, або договором можуть делегуватись
окремi повноваження державної виконавчої влади. Виконання делегованих
повноважень фiнансується державою. Виконавчi органи мiсцевого
самоврядування з питань здiйснення ними делегованих повноважень є
пiдконтрольними органам державної виконавчої влади. Стаття __. Рiшення
органiв мiсцевого самоврядування, прийнятi в межах їх компетенцiї, є
обов`язковими до виконання на вiдповiднiй територiї. Стаття __. Спори
мiж органами самоврядування рiзних рiвнiв, та мiж органами
самоврядування i державою вирiшуються судом. Стаття __. Нагляд держави
за дiяльнiстю мiсцевого самоврядування i його органiв обмежується
забезпеченням вiдповiдностi цiєї дiяльностi Конституцiї i законам
України i здiйснюється головою мiсцевої державної адмiнiстрацiї згiдно
з процедурами та у випадках передбачених цiєю Конституцiєю та законом.
Стаття __. Iншi питання органiзацiї та дiяльностi мiсцевого
самоврядування визначаються законами України та власними статутами, що
ухвалюються органами самоврядування вiдповiдно до законодавства." Але,
оскiльки все це були тiльки пропозицiї, насьогоднi в Конституцiї маємо
"те що маємо" i при подальшому розглядi проблем самоврядування слiд
виходити саме з цих, досить суперечливих норм.
Пiдсумовуючи такий iсторичний аналiз трансформацiї пiдходiв до
проблем органiзацiї мiсцевої влади в Українi за новiтнiй /%`iод, можна
зробити деякi висновки: 1. За цей перiод вiдбувся перехiд влади вiд
одержавлених рад, до влади мiсцевих державних адмiнiстрацiй та
мiсцевого самоврядування. 2. Основи мiсцевого самоврядування в Українi
були закладенi в законодавствi 1990-1992 рокiв, хоча i не одержали
конституцiйного закрiплення, що привело до певного вiдновлення
радянської моделi влади в 1994 - 1995 роках. 3. Конституцiя України
вiд 28 червня 1996 року, конституцiйно закрiпила iснування мiсцевого
самоврядування в Українi i визначила в загальних рисах деякi
повноваження його органiв. 4. Подальший розвиток мiсцевого
самоврядування неможливий без прийняття нового законодавства, яке має
на базi загальних конституцiйних норм, врегулювати питання органiзацiї
та дiяльностi органiв мiсцевого самоврядування та мiсцевої державної
адмiнiстрацiї. 1996 рiк. Законодавче забезпечення мiсцевого
самоврядування. Конституцiя України вiд 28 червня 1996 року
зафiксувала кiлька важливих принципiв iснування мiсцевого
самоврядування в Українi. Так стаття 7 роздiлу "Загальнi засади"
встановлює : "В Українi визнається i гарантується мiсцеве
самоврядування." Позитивний цей факт мав знайти своє розв`язання в
iнших статтях i роздiлах Конституцiї. Проте на жаль роздiл 11 "Мiсцеве
самоврядування" був виписаний в традицiї всiх попереднiх проектiв,
тобто досить невдало. Варто порiвняти двi норми, частину 1 статтi 140
Конституцiї та частину 1 статтi 3 Європейської Хартiї про мiсцеве
самоврядування. Стаття 140. Конституцiї: " Мiсцеве самоврядування є
правом територiальної громади - жителiв села чи добровiльного
об`єднання у сiльську громаду жителiв кiлькох сiл, селища та мiста -