Реферат: Фінансово-бюджетне регулювання

Основна частка державних доходів і витрат здійснюється че­рез бюджетну систему. В Україні бюджетна система складаєть­ся з Державного бюджету України, бюджету АР Крим та місце­вих бюджетів. Організація та принципи побудови бюджетної системи, а також взаємозв'язок між її окремими ланками харак­теризуються поняттям «бюджетний устрій». Бюджетний устрій України визначається з урахуванням державного устрою та адмі­ністративно-територіального поділу країни.

У загальному розумінні, бюджет — це план утворення і ви­користання фінансових ресурсів для забезпечення функцій певної організації. Державний бюджет — це річний план державних витрат і джерел їхнього фінансового покриття. Взаємозв'язки бюджету з іншими ланками фінансової системи регулюються чинним законодавством. Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи, є зведеним бюджетом України.

Доходи Державного бюджету

Державні доходи — це, по-перше, грошові відносини з приводу розподілу ВВП, по-друге, частка ВВП, що використовується державою для здійснення своїх функцій. Дохо­ди бюджетів утворюються за рахунок надходжень від сплати фі­зичними та юридичними особами податків, зборів та інших обов'язкових платежів (далі — податків), а також надходжень з інших джерел, визначених законодавством. Платежі, утримані із суб'єктів підприємницької діяльності, перераховуються до бю­джету в першочерговому й безспірному порядку.

Доходи бюджетів України поділяються на доходи Державного та місцевих бюджетів. Розмежування загальнодержавних подат­ків між рівнями бюджетної системи здійснюється відповідно до існуючого законодавства. З Державного бюджету України до бюд­жету АР Крим, бюджетів областей, міст Києва і Севастополя пе­редається частина доходів у вигляді процентних відрахувань від загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів, які справляються на даній території. Розмір цих відрахувань затверд­жується Верховною Радою в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік за поданням Президента з урахуван­ням економічного, соціального, природного і екологічного стану відповідних територій.

Доходи Державного бюджету України формуються за ра­хунок: податкових надходжень ("частини податку на додану вартість, частини акцизного збору, податку на прибуток під­приємств і організацій усіх форм власності (крім комунальної) та підпорядкування, податку на майно підприємств і організа­цій усіх форм власності та підпорядкування, плати за землю, надходжень від зовнішньоекономічної діяльності); неподатко­вих надходжень і доходів від операцій з капіталом, що перебу­ває в загальнодержавній власності (частини доходів від при­ватизації та реалізації державного майна; орендної плати за оренду майна цілісних майнових комплексів; надходжень від внутрішніх позик; перевищення доходів над витратами Націо­нального банку України; повернених державі позик, процентів за наданими державою позиками та кредитами; дивідендів, одержаних на акції та інші цінні папери, що належать державі в акціонерних господарських товариствах, створених за учас­тю підприємств загальнодержавної власності); доходів держа­вних цільових фондів (Пенсійного фонду України, Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, Державного фонду сприяння зайнятості населення та ін.); інших доходів, установлених законодавством України і віднесених до доходів Державного бюджету.

Видатки Державного бюджету

Видатки Державного бюджету виконують функції політичного, соціального та економічного регулювання. Зміст бюджетних видатків зумовлений суспільним способом виробництва, політичним устро­єм країни, природою та функціями держави. Вони відіграють вирі­шальну роль у задоволенні потреб соціально-економічного розвитку країни. У державній власності перебувають підприємства, установи. організації сектору загального державного управління, які потребу­ють коштів на здійснення своєї діяльності, а також на реконструк­цію та оновлення існуючої матеріальної бази. Крім того, видатки бюджету використовуються для перерозподілу доходів населення через трансфертні платежі.

Планування державних видатків є складовою частиною бю­джетного регулювання. Державні видатки, включаючи чисте кредитування, — це витрати, пов'язані з виконанням державою своїх функцій. Витрати — це платежі, що не підлягають повер­ненню, не створюють і не погашають фінансових вимог. Вони складаються в основному із закупівель товарів, послуг, оплати праці державних службовців, соціальних виплат і обслуговуван­ня державного боргу. До чистого кредитування відносять надан­ня позик і придбання акцій за вирахуванням сум погашених кредитів і доходів від продажу акцій.

Державні видатки здійснюються за статтями на підставі бю­джетної класифікації. За функціональним призначенням їх можна об'єднати в п'ять груп.

1. Фінансування державних послуг загального призначення (витрати на державне управління; утримання законодавчих, ви­конавчих і судових органів; міжнародну діяльність, національну оборону, забезпечення громадського порядку і безпеки і т. д.).

2. Фінансування виробництва суспільних товарів (витрати на на­уку, освіту, культуру і мистецтво, охорону здоров'я, фізичну куль­туру і спорт, соціальний захист і соціальне забезпечення, житлово-комунальне господарство, засоби масової інформації і т. д.).

3. Фінансування державних послуг, пов'язаних з економічною діяльністю (витрати на розвиток галузей матеріального виробни­цтва: промисловості, сільського та лісового господарств, капі­тального будівництва, транспорту, зв'язку і т. п.; на забезпечення більш високої ефективності господарської діяльності, здійснення структурних перетворень в економіці, створення умов для еко­номічного зростання, на реалізацію цільових комплексних про­грам і т. д.).

4. Видатки державних цільових фондів.

5. Інші видатки (виплати процентів і витрати, пов'язані з об­слуговуванням державного боргу, створення резервних фондів, трансферти загального характеру і т. д.).

Згідно з економічними характеристиками видатки всіх бю­джетів поділяються на поточні видатки і видатки розвитку.

Поточні видатки — це витрати бюджетів на фінансування мережі підприємств (установ, організацій, органів), яка існує на початок бюджетного року, а також фінансування заходів щодо соціального захисту населення та інших заходів.

Видатки розвитку — це витрати бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема: фінансування капітальних вкладень; фінансування структурної перебудови еко­номіки; субвенції та інші витрати, пов'язані з розширеним відт­воренням.

Отже, держава, використовуючи бюджет, здійснює фінансу­вання розвитку окремих галузей, регіонів і сфер діяльності. Крім прямого фінансування та прямих державних інвестицій, ви­трати Державного бюджету здійснюються у таких формах, як до­тації, субсидії, субвенції. Дотації (лат. dotate — постачати) — це особливий вид асигнувань з Державного бюджету, який викори­стовується для збалансування доходів і видатків місцевих бюд­жетів та покриття касових збитків окремих державних підпри­ємств. Субсидії (лат. Subsidium — допомога) — це допомоги, які виплачуються з державного бюджету з метою підтримки насе­лення, а також певних видів підприємницької діяльності, сфер і галузей народного господарства, розвиток яких має велике зна­чення для економіки. Субвенції (лат. sybvenire — приходити на допомогу) — один з видів державної фінансової допомоги цент­ральним або місцевим органам виконавчої влади, що надається на конкретні цілі. Субвенції використовуються також для санації підприємств, яким загрожує банкрутство.

У Державному бюджеті передбачається резервний фонд КМ України у розмірі до двох процентів від обсягу видатків Дер­жавного бюджету для фінансування невідкладних витрат у на­родному господарстві, соціально-культурних та інших заходів, що не могли бути передбачені під час затвердження Державно­го бюджету.

У Державному бюджеті понад передбачені видатки утворює­ться оборотна касова готівка в розмірі до двох процентів загаль­ного обсягу видатків бюджету. Оборотна касова готівка може бу­ти використана протягом року на покриття тимчасових касових розривів і має бути відновлена того самого року до розмірів, установлених під час затвердження Державного бюджету.

Кошти Державного бюджету витрачаються лише на цілі і в межах, затверджених Законом про Державний бюджет.

Збалансованість Державного бюджету

Збалансованість бюджетів, які входять до складу бюджетної системи держави, є необхідною умовою фінансово-бюджетної полі­тики. Перевищення доходів над видатками становить надлишок (профіцит) бюджету. Перевищення видатків над доходами ста­новить дефіцит бюджету.

Надлишок бюджету може використовувати уряд за неперед­бачених обставин для дострокових виплат, погашення державно­го боргу, кредитування або переведення його в дохід наступного бюджетного року.

Для забезпечення збалансованості Державного бюджету на КМ України покладається обов'язок узагальнювати й готувати пропозиції про скорочення видатків бюджету, а також давати вис­новки (у тому числі й на пленарних засіданнях Верховної Ради) щодо відповідності законопроектів, які вносяться на розгляд ВР України, Закону про Державний бюджет на поточний бюджетний рік і основним напрямам бюджетної політики на наступний бюд­жетний рік.

Граничний розмір дефіциту Державного бюджету та джерела його покриття визначаються Верховною Радою під час його за­твердження. Покриття дефіциту здійснюється за рахунок внутріш­ніх державних позик, позик іноземних держав та інших фінансо­вих інститутів. Рішення про залучення позик у кожному конкрет­ному випадку ухвалює Верховна Рада. У затвердженому бюджеті граничний розмір дефіциту не повинен перевищувати розміру видатків бюджету на розвиток.