Реферат: Державне програмно-цільове планування

2. Формування вихідного завдання на розробку програми.

Роботу з формування вихідного завдання на розробку ЦКП здійснює замовник. Вихідне завдання має складатися з таких го­ловних блоків:

— розгорнуте формулювання головної цілі, підцілей та зав­дань програми;

— орієнтовний перелік центральних та місцевих державних органів, які братимуть участь у реалізації програми;

— обсяг витрат на розробку та реалізацію програми із зазна­ченням основних джерел фінансування;

— інші вказівки щодо організації розробки та реалізації про­грами.

Характер і специфіка народногосподарських проблем, а також рівень компетенції державних органів зумовлюють необхідність визначення статусу учасників програмно-цільового планування. Учасниками формування та реалізації ЦКП є: державний ор­ган — замовник ЦКП; головний розробник ЦКП; державні орга­ни — виконавці ЦКП; підприємства — виконавці заходів ЦКП.

Державний орган — замовник ЦКП (орган законодавчої, вико­навчої, представницької влади) впливає на всі етапи життєвого цик­лу програми: визначає проблеми, способи їхнього розв'язання й цілі програми; формує вихідне завдання на розробку програми; визначає головного розробника програми; затверджує програму та забезпе­чує контроль її виконання. У разі, коли розв'язання проблеми по­требує високого рівня компетенції учасника програмно-цільового управління створюють орган управління програмою, якому переда­ють повноваження державного замовника ЦКП.

Головний розробник ЦКП — організація, основними функція­ми якої є: розробка проекту програми, координація дій виконав­ців програми, контроль виконання й коригування заходів ЦКП. Функції головного розробника може виконувати орган управлін­ня програмою, якщо такий створено. Головним розробником мо­же бути й колектив фахівців з державних службовців високого рангу, науковців, провідних спеціалістів у галузі виробництва, фінансів, маркетингу, інформаційних технологій і т. п.

Державний орган — виконавець ЦКП (орган державної вико­навчої влади) несе відповідальність за виконання певних заходів ЦКП. Найважливішою функцією цього учасника програмно-цільового управління є укладання державних контрактів з під­приємствами — виконавцями завдань програми.

Підприємство — виконавець ЦКП — це підприємство (уста­нова, організація), що забезпечує виконання конкретних завдань програми (державних замовлень) через виробництво продукції (виконання робіт, надання послуг). 3. Розробка проекту програми.

Роботу з розробки проекту ЦКП очолює й координує орган управління програмою. Проект програми має включати такі го­ловні розділи: цільовий; зведений; організаційний.

У цільовому розділі наводиться постановка й опис проблеми, а також способи її розв'язання.

Для чіткого визначення способів досягнення цілей і заходів програми цілі повинні відповідати трьом основним вимогам:

конкретності, визначеності в часі і реальності. Конкретність до­сягається встановленням кількісних і якісних орієнтирів (норма­тивів) — інформаційної бази для дальших організаційних рішень, планово-економічних розрахунків, оцінки результатів діяльності виконавців і контролю. Визначеність у часі передбачає форму­лювання спочатку головної цілі, потім — підцілей другого, тре­тього і т. д. рівнів із зазначенням строків їхнього досягнення. Установлення цілей, які перевищують можливості економіки, може призвести до значних збитків і дальшого загострення соці­ально-економічних проблем. Тому цілі, підцілі та завдання цільо­вих комплексних програм мають бути реальними.

Конкретність, визначеність строків досягнення і реальність цілей забезпечуються за допомогою побудови дерева цілей. Про­цедура побудови дерева цілей може включати такий порядок дій:

1. Експертний аналіз відповідності вихідного формулювання цілі програми проблемі, яка підлягає розв'язанню.

2. Виявлення часткових цілей програми та їх аналіз.

3. Оформлення даних, здобутих у ході експертизи, в установ­леній формі (у вигляді таблиці або матриці). Кожен експерт має подати власний варіант набору часткових цілей.

4. Узгодження думок експертів на підставі аналізу запропоно­ваних варіантів і побудова дерева цілей.

Дерево цілей є основою для визначення альтернативних засо­бів і методів досягнення цілей, побудови дерева рішень, форму­вання переліку основних заходів і завдань програми. Вибір аль­тернативних варіантів досягнення цілей здійснюється через порівняння соціально-економічної ефективності кожного з варі­антів за допомогою існуючої методики визначення ефективності з урахуванням позитивних і негативних екстерналій.

Зведений розділ програми включає: основні показники про­грами; перелік основних заходів програми; ресурсне забезпечен­ня заходів програми.

Перелік основних показників програми обумовлений характе­ром та специфікою проблем і цілей. Він може включати показни­ки, які відображають: обсяги виробництва продукції (робіт, по­слуг); уведення в дію виробничих потужностей, основних фондів та об'єктів виробничого й невиробничого призначення; приріст запасів корисних копалин; характеристику структурних зрушень в економіці; зростання рівня життя населення і т. д. Основні по­казники програми розробляються як в цілому на весь життєвий Цикл програми, так і в розрізі окремих цільових рівнів.

Перелік основних заходів програми розробляється в календар­ному та відомчому розрізах. Програмний захід — це структурно визначена послідовність комплексу робіт (дій), які Ведуть до розв'язання конкретного завдання або досягнення підцілі (цілі) програми. План заходів має висвітлювати хто, що саме та в які строки повинен зробити, щоб розв'язати певне завдання. Форму­вання завдань на здійснення робіт відомствам-виконавцям по­винно ґрунтуватися на альтернативних засадах.

Реальність заходів програми значною мірою залежить від ре­сурсного забезпечення. Діагностика проблеми передбачає необ­хідність визначення ресурсних обмежень. Обмеження (неадек­ватність трудових, матеріальних, фінансових ресурсів; брак технологій і т. п.) варіюються залежно від характеру й специ­фіки проблеми. Для обґрунтування заходів ЦКП розробляють­ся баланси тих ресурсів, які використовуються під час реаліза­ції програми.

Складовою частиною програми є організаційно-економічний механізм управління процесом реалізації програми. Організа­ційно-економічний механізм передбачає створення спрямова­ної на реалізацію передбачених програмою заходів системи правових, адміністративних і економічних регуляторів. Слід зазначити, що рамки існуючих законів в економічній сфері можуть стати своєрідними обмеженнями щодо застосування адміністративних та економічних методів регулювання. Тому проекти національних програм повинні містити перелік пропо­зицій стосовно зміни законодавства з питань надання податко­вих, кредитних, цінових, амортизаційних, митних та інших пільг з метою заохочування й стимулювання виконавців цільо­вих комплексних програм.

Основним елементом організаційно-економічного механізму реалізації завдань програм є механізм державних замовлень. Державний контракт є основним документом, який урегульовує економічні, правові й організаційні відносини між державним замовником і виконавцем. У контрактах мають бути зазначені вимоги щодо обсягів, номенклатури та якості продукції (робіт, послуг), а також чітко визначені строки поставок продукції (ви­конання робіт, надання послуг) конкретним споживачам.

Етап розробки проекту ЦКП завершується передачею його за­мовнику для затвердження та прийняття рішення про початок ре­алізації програми.

4. Затвердження програми здійснює державний орган — за­мовник ЦКП.

5. Реалізація програми.

Цей етап складається з двох основних стадій: укладання дер­жавних контрактів та виконання комплексів робіт.

Укладання державних контрактів здійснює державний ор­ган, який несе відповідальність за виконання певних заходів, передбачених програмою. Він повинен здійснити, виходячи з державних інтересів, вибір виконавців державного замовлення способом конкурсного відбору. З метою відбору найліпшого з потенційних виконавців державного контракту кожного з них треба «оцінити» за допомогою відповідних критеріїв. Такими критеріями можуть бути, наприклад: реальні можливості пре­тендентів виконати завдання; якісні характеристики продукції (робіт, послуг) підприємств-претендентів; обсяги ресурсів, не­обхідних виконавцям для досягнення певного соціально-економічного результату і т. п.

На стадії виконання комплексів робіт відбувається виробницт­во продукції (виконання робіт, надання послуг) згідно із завдан­нями, що їх передбачено державними контрактами.

6. Звіт про виконання програми.

Звіт про виконання ЦКП є складовою частиною контролю.

Контроль за реалізацією заходів ЦКП

Контроль — це процес забезпечення досягнення цілей програми. Метою контролю є сприяння тому, щоб фактичні результати якомога більше відповідали завданням (ці­лям) програми. За часом здійснення виділяють запобіжний, поточ­ний і завершальний види контролю (рис. 2.).

Запобіжний контроль здійснюється ще до фактичного початку робіт. Основними засобами запобіжного контролю є реалізація певних правил процедур і способу поведінки учасників програм­ного процесу. Його завдання полягають у тому, щоб чітко вста­новити цілі та функції замовників і виконавців ЦКП, забезпечити виконання завдань трудовими, матеріальними й фінансовими ре­сурсами.

Поточний контроль здійснюється безпосередньо під час розробки та реалізації програми. Він базується на вимірюванні поточних результатів, одержаних після виконання певних ви­дів робіт. Регулярна перевірка результатів роботи, оперативне вирішення проблем, що виникають, прийняття рішень щодо вдосконалення діяльності уможливлюють мінімізацію відхи­лення фактичних результатів від запланованих. Якщо дозволи­ти відхиленням вільно розвиватися, вони здатні спричинити серйозні труднощі в досягненні цілей.