Реферат: Облік товарних операцій в торгівлі
Сума комісійної винагороди комісіонеру визначена у розмірі 15% від погодженої ціни товарів за вирахуванням зробленої уцінки і дорівнює 21 000 грн. (200 000—60000 · 15: 100). Сума, що підлягає сплаті комітентам за продані на комісійних засадах товари, — 140 000 грн. (200 000 — 60 000) Сума податкового зобов'язання по ПДВ, визначена за встановленою ставкою до комісійної винагороди, — 4200 грн. (21000 • 20 : 100).
Чистий доход комісіонера, одержаний від реалізації прийнятих на комісію товарів, — 2100 грн. (165200 —140000 — 4200).
У бухгалтерському обліку наведені операції матимуть такий вигляд:
Отже, чистої доходом комісіонера від реалізації товарів на комісійних засадах є комісійна винагорода.
Витрати, пов'язані з забезпеченням торговельної діяльності комісіонера (заробітна плата, оренда, комунальні послуги, охорона тощо), відображаються протягом звітного періоду на рахунках 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності». Наприкінці звітного періоду відображені витрати списуються з кредиту зазначених рахунків на дебет рахунка 791 «Результат основної діяльності». Зіставленням чистого доходу від реалізації прийнятих на комісію товарів (відображеного на кредиті рахунка 791) з сумою витрат діяльності (списаної на дебет рахунка 791) визначають фінансовий результат (прибуток, збиток) від торговельної діяльності комісіонера, який відповідними записами списують на рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)».
Облік товарних втрат у торгівлі
У торговельних підприємствах у процесі перевезення, зберігання і реалізації товарів можливі товарні втрати. Вони поділяються на нормовані і ненормовані. До нормованих втрат належать природні втрати, які виникають внаслідок усушки, утруски, розпилу, витікання за нормальних умов перевезення, зберігання і реалізації товарів. Ненормовині втрати - це недостачі та інші втрати товарів понад встановлені норми.
Норми природних втрат продовольчих товарів у роздрібній торговельній мережі та Інструкції по їх застосуванню, затверджені наказом Мінторгу СРСР від 02.04.87 № 88 і діють донині. Відповідно до п. 2 Інструкції із застосування норм природних втрат продовольчих товарів у роздрібній мережі державної і кооперативної торгівлі (додаток № 2 до Наказу № 88) норми природних втрат установлені на товари, що реалізуються на розвіє, у відсотках до їх роздрібного обороту. Затверджені норми природних втрат є граничними і застосовуються тільки у тому разі, коли при прийманні товарів або інвентаризації виявлена недостача. Якщо недостачі немає, норми природних втрат не застосовуються і недостача товарів не списується.
Слід мати на увазі, що природні втрати не нараховуються на штучні, фасовані товари і товари, що надходять в фабричній упаковці (наприклад, кондитерські вироби в дрібній розфасовці, товари у вакуумній упаковці тощо).
Норми природних втрат не поширюються також на товари, списані за актами, повернені постачальникам, передані іншим підприємствам, а також на фактичний залишок товарів за даними останньої інвентаризації. До норм природних втрат також не включаються додаткові втрати торговельних підприємств, зумовлені специфічними властивостями товарів, умовами їх поставки або реалізації:
- нормовані відходи, які утворюються при підготовці до продажу ковбас і м'ясокопченостей. (Норми на ці відходи затверджені наказом Мінторгу УРСР від 14.12.89 № 122):
- зачистки вершкового масла, а також крихти, що утворюються при продажу обсипної карамелі і цукру-рафінаду;
- різного роду втрати, що утворюються внаслідок псування товарів, пошкодження тари, завісу тари (різниці між фактичною вагою тари і вагою за трафаретом);
- фактичні додаткові втрати, пов'язані з реалізацією товарів у магазині самообслуговування, у межах установлених норм.
Оскільки в підприємствах роздрібної торгівлі оборот по реалізації окремих товарів не виявляється, то природні втрати за встановленими потоварними нормами визначаються а такому порядку: до суми втрат на залишок товарів за даними попередньої інвентаризації додаються втрати на товари, що надійшли, і віднімаються втрати на товари, що вибули
(повернені постачальникам, списані за актами, передані іншим підприємствам тощо), а також на фактичний залишок товарів за даними останньої інвентаризації.
Розрахунок складають за такою формою:
Для зручнішого визначення природних витрат на реалізовані товари після чергової інвентаризації рекомендується природні втрати на товари, що надійшли, визначати по кожному прибутковому і видатковому документу і поступово накопичувати протягом всього міжінвентаризаційного періоду. Торговельні підприємства можуть застосовувати порядок нормування природних втрат у відсотках до товарообігу (виходячи із структури товарообігу, фактичного рівня втрат за попередні періоди, частоти завезення товарів, тривалості їх зберігання, обсягу реалізації тощо).
За середньою нормою природних втрат і обсягу товарообігу бухгалтерія визначає суму природних втрат товарів. Потоварні норми при цьому методі зберігаються як розрахункові. При цьому норми природних втрат застосовуються тільки до товарів, придбаних у звітному періоді, незалежно від строку зберігання.
Недостача товарів, виявлена при інвентаризації товарів на складах торговельного підприємства, в межах норм природних втрат списується на витрати діяльності. Проте для рівномірного відображення у витратах діяльності нормованих втрат торговельні підприємства можуть створювати
резерв на природні втрати товарів у плановому розмірі. Створення такого резерву щомісячно відображається по дебету рахунка 93 «Витрати на збут» і кредиту рахунка 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів». У подальшому недостачі товарів, виявлені при інвентаризації, в межах норм
природних втрат списуються на зменшення цього резерву.
Порядок проведення інвентаризації і відображення її результатів в обліку регламентується Інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів і розрахунків, затвердженою наказом Мінфіну України від
11.08.94 № 69.
Інвентаризація товарних запасів проводиться комісією, призначеною наказом керівника (власника) підприємства, за обов'язковою участю головного бухгалтера. Очолює комісію керівник підприємства (або його заступник). Відповідальність за своєчасне й якісне проведення інвентаризації несе керівник.
Дані інвентаризації кожного виду товарних цінностей комісією заносяться до інвентаризаційних описів (ф. № інв-21), які складаються в двох примірниках і підписуються головою і всіма членами комісії. Один примірник інвентаризаційного опису залишається у матеріально відповідальної особи, а другий передається до бухгалтерії, де фактичні залишки товарних цінностей, зафіксовані в опису, звіряють з даними бухгалтерського обліку. Товари, по яких виявлені розходження (лишки, недостачі), записують в порівняльну відомість, а матеріально відповідальні особи повинні дати комісії письмові пояснення про причини їх
виникнення.
Свої висновки і пропозиції щодо врегулювання інвентаризаційних різниць комісія оформляє протоколом і передає на затвердження керівникові. Керівник повинен прийняти рішення про списання недостачі товарів і оприбуткування їх лишків і затвердити протокол у 5-денний
строк.
У бухгалтерському обліку результати інвентаризації товарів відображають в такому порядку.
Лишки товарів, облік вартості яких ведеться за продажними цінами, приймаються на облік записом:
Д-т рах. 282 «Товари в торгівлі» (на вартість товарів за продажними цінами)
К-т рах. 285 «Торгова націнка» (на суму торгової націнки, що відноситься до цих товарів)
К-т рах. 719 «Інші доходи від операційної діяльності» (на вартість товарів за покупними цінами).
Вартість недостачі товарів, незалежно від причин її виникнення, списується з кредита рахунка 281 «Товари на складі» (або рах. 282 «Товари в торгівлі») на дебет рахунка 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей».
На вартість недостачі товарів понад норми природних втрат з вини матеріально відповідальних осіб роблять запис:
Д-т рах. 375 «Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків»,
К-т рах. 716 «Відшкодування раніше списаних активів».
Якщо на час виявлення недостачі товарів винні особи не встановлені, то вартість таких недостачі і втрат від псування цінностей списується на забалансовий рахунок 07 «Списані активи», субрахунок 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей». Після встановлення винуватців таких недостач відображають зменшення невідшкодованих втрат по кредиту рахунків 072 І одночасно роблять запис по дебету рахунка 375 «Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків» і кредиту рахунка 716 «Відшкодування раніше списаних активів».
Якщо торговельним підприємством створюється резерв на природні втрати товарів, то після кожної інвентаризації рахунок 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів» закривається: зайво нарахована сума резерву сторнується, а сума, якої не вистачає, - донараховується.
Розмір збитку, нанесеного підприємству в результаті недостачі і псування товарних цінностей, що підлягає відшкодуванню винними особами, визначається відповідно до Закону України «Про визначення розміру збитку, нанесеного підприємству, установі, організації розкраданням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів і валютних цінностей», затвердженого постановою Верховної Ради України від 06.06.95 №218, та Порядку визначення розміру збитку від розкрадання, недостачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 № 116 (Із змінами, внесеними відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 27.08.96
№ 1009, від 20.01.97 № 34, від 15.12.97 № 1402).
Згідно із Законом України №218 збиток, нанесений підприємству (установі, організації) працівниками, які виконують операції, пов'язані з придбанням, продажем, обміном, зберіганням або використанням у процесі виробництва дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів, відходів з лому, які містять дорогоцінні метали і дорогоцінні камені, а також які здійснюють валютні операції і винні в розкраданні, знищенні (псуванні), недостачі цінностей, визначається в таких розмірах:
- дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів, алмазних інструментів і порошків з природними алмазами в подвійному розмірі їх вартості за відпускними цінами, які діяли на день виявлення нанесеного збитку;
- оброблених дорогоцінних каменів, ювелірних і побутових виробів, виготовлених з використанням дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів, - в потрійному розмірі їх вартості за відпускними цінами, які діяли на день виявлення нанесеного збитку;