Реферат: Екологія плазунів. Роль та значення плазунів в системі живої природи

Роговими утворами є також дзьоб, кігті, щитки на цівці ноги.

Скелет птаха легкий (кістки його порожнисті) і міцний (багато кісток зростаються між собою). Розвинена велика округла черепна коробка й видовжені тонкі кістки верхньої та нижньої щелеп, які рано зростаються між собою. В хребетному стовпі розрізняють п'ять відділів. Шийні хребці рухомо сполучені між собою. Грудні хребці майже не рухаються, до них причленовані ребра. Ребра складаю­ться з двох рухомо зчленованих одна з одною частин, від верхньої частини кожного ребра відходить відросток, який налягає на сусіднє ребро. Поперекові й крижові хребці зростаються між собою та з клубовими кістками, до них приєднується кілька хвостових хребців, утворюючи характерні для птахів складні крижі. Вільних хвостових хребців 6—9, кінцеві хвостові хребці зростаються у куприкову кіст­ку, до якої прикріплюються стернові пера. Грудні хребці, ребра та широка грудна кістка, чи груднина складають разом грудну клітку. Груднина має знизу високий гребінь — кіль.

Пояс передніх кінцівок складається з трьох парних кісток: во­ронячих, лопаток та ключиць. Скелет крила складається з однієї плечової кістки, двох кісток передпліччя (ліктьової та променевої), кількох кісток кисті й трьох пальців.

Пояс задніх кінцівок складається з трьох пар кісток, які зро­стаються, утворюючи таз. Скелет задньої кінцівки складається з од­нієї стегнової кістки, зрощених кісток гомілки, кісток стопи, які утво­рюють цівку, та чотирьох пальців.

Мускулатура дуже диференційована. Парні великі і малі грудні м'язи починаються на грудній кістці та її кілі, вони опускають і під­німають крила. Грудні м'язи найбільші, вони важать стільки, скіль­ки всі інші м'язи птаха, разом узяті. Дуже складна мускулатура шиї та ніг. У багатьох птахів на сухожилку м'яза глибокого згинача пальців ніг є спеціальне пристосування, яке автоматично закріплює пальці ніг, коли птах обхоплює ними гілку.

Органи травлення починаються дзьобом., Він складається з верх­ньої частини (наддзьобка) й нижньої (піддзьобка). Форма і особливості будови дзьоба у різних птахів різноманітні і залежать від спо­собу живлення. Так само різноманітна будова язика, що прикріплений до дна рогової порожнини. Слинні залози слаба розвішені.

З глотки їжа потрапляє у стравохід, нижня частина якого у бага­тьох птахів утворює розширення — воло (в ньому їжа розмочується і частково перетравлюється). Далі по стравоходу їжа надходить у тонкостінний залозистий шлунок, де на неї діють травні ферменти, і мускульний шлунок. У стінках мускульного шлунку розвинені силь­ні м'язи, завдяки скороченню яких відбувається перетирання їжі. В передній відділ тонких кишок впадають протоки підшлункової за­лози та печінки. Неперетравлені рештки поступають у коротку тов­сту кишку, яка відкривається в клоаку.

Органи дихання починаються ніздрями, розташованими при основі. наддзьобка. З рота гортанна щілина веде в гортань, а з неї в трахею. В нижній частині трахеї, в місці її поділу на два бронхи, .знаходиться голосовий апарат птахів — нижня гортань. Бронхи проникають у легені, розгалужуються на дрібні трубочки — бронхіоли й дуже тонкі повітряні капіляри, які утворюють у легенях повітроносну сітку. З нею тісно переплітаються кровоносні капіляри, газо­обмін відбувається через їх стінки. Частина бронхіальних відгалу­жень не ділиться на бронхіоли, виходить за межі легень, утворюючи тонкостінні повітряні мішки, розміщені між внутрішніми органами, м'язами і навіть усередині порожнистих кісток. Легені невеликі (їх об'єм менший за об'єм повітряних мішків) і приростають до ребер.

У спокійному стані і під час руху по землі дихання здійснюється за рахунок руху грудної клітки. Грудна кістка при вдиху опускає­ться, віддаляючись від хребта, а при видиху піднімається, набли­жаючись до нього. При польоті груднина нерухома. При підніманні крил відбувається вдих за рахунок того, що повітряні мішки роз­тягуються й повітря засмоктується в легені та мішки. При опусканні крил відбувається видих, багате на кисень повітря потрапляє з міш­ків у легені, де здійснюється газообмін.

Серце птахів чотирикамерне, розділене, поздовжньою суцільною перегородкою на ліву й праву половини. Ліве передсердя і лівий шлуночок сполучені між собою і містять артеріальну кров, Праве передсердя і правий шлуночок теж сполучені між собою і містять .венозну кров. Велике коло кровообігу починається з лівого шлуноч­ка і закінчується у правому передсерді; артеріальна кров по арте­ріях розноситься по всьому тілу, венозна по венах потрапляє у пра­ве передсердя і з нього у правий шлуночок. Мале коло кровообігу починається з правого шлуночка і закінчується в лівому передсерді. Венозна кров по легеневих артеріях потрапляє в легені, окислюється, і артеріальна кров по легеневих венах потрапляє в ліве передсердя, а з нього у лівий шлуночок і у велике коло кровообігу.

Птахи — теплокровні тварини, у них стала і досить висока (у се­редньому 42° С) температура тіла. Теплокровність є важливою про­гресивною рисою птахів і ссавців у порівнянні з попередніми класами тварин.

Органи виділення представлені двома нирками, які лежать у глибині таза по обидва боки хребта. По двох сечоводах кашкоподібна сеча. стікає в клоаку і виділяється разом з екскрементами.

Головний мозок, особливо великі півкулі переднього мозку й мо­зочок, розвинуті більше, ніж у риб, земноводних і плазунів. Це зв'я­зане з більш складним і різноманітним способом життя, поведінкою та здатністю до польоту.

3 органів чуття найкраще розвинений зір. Очні яблука великі, — верхня, нижня та прозора внутрішня, чи мигальна перетинка. Акомодація ока здійснюється зміною форми криш­талика та зміною відстані між кришталиком і сітківкою.

Орган слуху складається з внутрішнього й середнього вуха, з одною слуховою кісточкою всередині. Слух у птахів дуже тонкий. Нюх слабо розвинений. Орган смаку представлений смаковими бруньками в ротовій порожнині (на язику їх нема).

Розмноження і розвиток птахів. У самця є два сім'яники, сім'я­проводи впадають у клоаку. У самки є один лівий яєчник і лівий яйцепровід, який відкривається в клоаку. В яйцепроводі містяться білкові залози та залози, що утворюють на яйці двошарову шкірясту підшкаралупову оболонку, пористу вапнякову шкаралупу та тоненьку надшкаралупову оболонку. Остання захищає яйце від мікроорганізмів.

Запліднення внутрішнє. Запліднене яйце повільно спускається по Яйцепроводу, поступово вкриваючись білком, внутрішньою і зов­нішньою підшкаралуповою, шкаралуповою та надшкаралуповою обо­лонками. В цей самий час відбувається розвиток зародка. В момент відкладання яйця він має вигляд зародкового диска, який знахо­диться на поверхні жовтка. Два скручені білкові канатики — халази підтримують жовток так, що зародковий диск знаходиться звер­ху, ближче до тіла птаха, який насиджує яйця. Для розвитку яйця необхідна температура 38—39,5° С. У різних птахів тривалість наси­джування різна: від 12—14 днів у дрібних горобиних до 44—45 у орла-беркута та інших великих хижаків. У різних видів птахів на­сиджують яйця або самка, або самець, або обоє по черзі. Деякі пта­хи не насиджують яєць: кулик-бігунок у Туркменії зариває яйця в

, гарячий пісок, смітні (або великоногі) кури Австралії і Малайського архіпелагу відкладають їх у купи піску чи гниючих рослин.

Більшість птахів насиджують яйця в гнізді. Найчастіше гнізда складають або плетуть із гілочок, трави, моху, нерідко скріплюють якимось додатковим матеріалом (волоссям, глиною тощо). Гніздо звичайно має підняті краї та заглиблену внутрішню частину — ло­ток, у якому знаходяться яйця й пташенята. Дрозди, зяблики, щиг­лики укріплюють гнізда в розгалуженні гілок на чагарниках і дере­вах. Жайворонки, пліски влаштовують їх у вистеленій травою ямці на землі. Граки, ворони та інші великі птахи будують гнізда з ве­ликих сучків і гілок. Дятли, повзики, синиці, мухоловки, вертишийки гніздяться в дуплах, зимородки, берегові ластівки — в норах на берегах річок. Міські ластівки скріплюють слиною глинистий грунт і будують з нього гнізда під карнизами дахів різних будівель. Чай­ки та деякі морські птахи, зокрема кайри, гагари, відкладають яйця на пісок, в уступи скель. Пташенята у виводкових птахів зразу піс­ля вилуплення вкриті пухом, зрячі, можуть рухатися й самостійно знаходити корм. Такі пташенята у куроподібних і гусеподібних пта­хів: тетеруків, рябчиків, фазанів, качок, гусей, лебедів, курей.

Пташенята у нагніздих птахів (горобині, воронові, голуби, дятли та багато інших) спочатку сліпі, глухі, голі чи з окремими пучками пуху, не можуть рухатись. Батьки довгий час вигодовують їх.

Горобці, синиці, сороки, сойки, ворони живуть на певних терито­ріях протягом цілого року; це осілі птахи.

Багато видів птахів (лелеки, чаплі, жайворонки, солов'ї, дрозди, іволги, стрижі, лебеді, качки тощо) навесні та влітку будують гнізда і виводять пташенят у місцевостях з помірним і холодним кліматом, а восени відлітають на зимівлю в райони з більш м'якими кліматичними умовами: в Африку, Південну і Південно-Східну Азію, Південну й Західну Європу. Перелітні птахи здійснюють регулярні перельоти за чітко визначеними пролітними шляхами. Перельоти — сезонне явище в житті птахів, яке виникло в процесі еволюції під впливом періодичних змін породних умов, зв'язаних із зміною пори року, та різкими похолоданнями в четвертинному періоді. Довгий північний день та велика кількість тваринного і рослинного корму сприяють вигодовуванню нащадків У другій половині літа в північних областях скорочується тривалість дня, зменшується кількість тваринного кор­му (особливо комах), погіршуються умови добування його, змінює­ться фізіологічний стан організму птахів (закінчується період роз­множення, нагромаджуються запаси жирів, глікогену, білків). Бага­то птахів починають збиватися в зграйки і відкочовують у місця зи­мівлі. Перельоти у одних видів відбуваються вдень, у інших вночі (вдень такі птахи посилено живляться).