Реферат: Екологія плазунів. Роль та значення плазунів в системі живої природи

на тему:

Екологія плазунів. Роль та значення плазунів в системі живої природи. Охорона плазунів.

Птахи – теплокровні хребетні тварини пристосовані до польоту.

Особливості зовнішньої та внутрішньої будови органів тіла птахів.

Екологія плазунів.

Поширення плазунів дуже залежить від /температури навколишнього середовища. Якщо за Полярним колом їх живе всього 2 види, на Україні — 20, то в Туркменії, де температура повітря доходить до 58° С,— 77 видів. У гори вони піднімаються до висоти 4000 м, зрідка до 5000 м, що також залежить від температури. Тобто тут спостерігається верти­кальне поширення видів. Наприклад, у Таджикистані з 44 видів плазунів, у пустинях і напівпустинях, де висота 300—800 м над рівнем моря, живе 35 видів, у перед гірській зоні (висота 900— 1100 м) — 18, у гірській (вище 1100 м) — 12 видів. Надмірно високої температури (понад 40° С) плазуни різними способами уникають. Деякі тварини залазять на кущі, де температура ниж­ча, ніж на поверхні ґрунту, інші — зариваються в пісок. Вплив температури позначається і на живленні плазунів. Так, у неволі гюрзи при температурі 22° С і нижче не їдять, а при темпера­турі 35° С відригають їжу і перестають живитися. У_ літній період при високій температурі більшість плазунів залягає в літню сплячку або стає мало рухливою. Температура впливає на денну та сезонну циклічність плазунів. Особливо відчутний вплив температури в зимовий період. Так, коли підвищується температура, деякі плазуни (ефа, гюрза, агами) вилазять із своїх сховищ, щоб погрітися на сонці. У житті плазунів велику роль відіграють рельєф і грунт. Наприклад, такирна кругло­головка тримається виключно на такирах, скельна ящірка — на скелястих ділянках гір, різноколірна ящірка — на піщаних горбкуватих місцях. У слабо закріплених горбкуватих пісках Туркменії живе 7 видів плазунів, у піщано-щебнистій пустині — 6 видів, в глинистій пустині — всього 4 види. Вологість, сонячна радіація, тиск впливають поширення лише окремих видів плазунів. Наприклад, степова гадюка живе в більш посушливих місцях, ніж звичайна. Під час розвитку зародка вологість відіграє певну роль, бо через шкаралупову оболонку ембріон дістає деяку частину вологи.

Велике значення мають також і біотичні фактори. Плазуна­ми живляться багато хребетних тварин, тому в них є різні при­стосування до захисту — від захисного забарвлення до отруй­них залоз. Хребетні та безхребетні стають жертвою плазунів, тому між ними встановилися складні зв'язки, різного роду при­стосування. В організмі плазунів та на їхньому тілі паразитує багато різних гельмінтів, кліщів. Деякі плазуни живляться, рослинною їжею. Усі сухопутні черепахи — рослиноїдні твари­ни. Важливу роль у житті плазунів відіграє рослинність як середовище для життя. Останнім часом дуже впливає на пла­зунів окультурення ландшафту, яке призводить до зміни їх місць існування, а іноді і до зменшення або зникнення ряду" видів, які не змогли пристосуватися до нових умов. Деякі види" досить добре почувають себе в нових умовах. Так, у Середній Азії із зменшенням площі цілинних земель зменшилась і чисельність тварин, зникли сірий варан, сцинковий гекон, смугаста ящірка, водночас поширюються такі види, як пустинний гологлаз, сірий голопалий гекон, водяний вуж та деякі інші. Остан­нім часом багато видів плазунів охороняється законом, органі­зовано заповідники.

Можна виділити дві екологічні групи плазунів: сухопутні і водяні. Перша група найчисленніша, друга — об'єднує тварин, які вторинно пристосувалися до життя у водному середовищі в дорослому стані. Плазунів, які живуть на суші, можна розділити залежно від місць життя: на плазунів лісу, степу, пусти­ні, скелястих урвищ, гірських схилів тощо; водяних плазунів — на прісноводних і морських.

Циклічність. У плазунів, як і в інших хребетних тва­рин, добова циклічність змінюється залежно від сезону року. Значна частина плазунів веде денний спосіб життя і лише не­значна (гекони, тропічні види) — нічний. Тому добова цикліч­ність залежить від температури протягом доби. Добова актив­ність (близько 12 годин на добу) у денних видів починається після виходу зі сховищ вранці обігріванням на сонці, потім настає час здобування їжі в різних як в освітлених, так і заті­нених місцях, що залежить від температури ґрунту і повітря. У літні дні більшість плазунів активні в ранкові й вечірні годи­ни. Оптимальні температури для них — від 20 до 40° С. Завдяки . переміщенню плазуни уникають несприятливих температур, які змінюються протягом доби. Восени, коли загальна температура значно нижча, вони активніші в денні години.

Сезонна циклічність в основному характерна для тварин помірного клімату, де дуже змінюються температурні параметри протягом року. З цим пов'язані в плазунів зимова сплячка (а в деяких місцевостях і літня) та міграції, періоди розмноження, линяння (1 або 2 рази на рік), активне живлення тощо. Зимова сплячка на різних широтах триває неоднаковий час. Так, у кав­казької агами в Туркменії— 100—110 днів; у живородної ящір­ки в Пермській області — 210—240 днів; у степової черепахи — 240—270 днів. Зимують плазуни в тріщинах скель, руїнах, різ­них пустотах, під камінням, між корінням, у покинутих норах, деякі зариваються в пісок. Зимують як поодинці, так і групами (агами до ЗО особин, скельні ящірки, вужі до 100 і більше особин).

Сезонні міграції характерні для багатьох плазунів, здебіль­шого вони відбуваються на незначні відстані. Лише морські черепахи мігрують на місця відкладання яєць, долаючи тисячі кілометрів (зелена черепаха пропливає до 2 тис. км).

Розмноження. Розмножуються плазуни статевим спо­собом. Запліднення внутрішнє. Є копулятивні органи (крім га­терії). Більшість плазунів стають статевозрілими на 2-му році життя, гадюки — на 5-му, а крокодили — на 8—10-му. Першими починають розмножуватись старіші за віком тварини. Частина плазунів має індивідуальні ділянки, з яких проганяє тварин іншої статі. У таких тварин добре розвинений статевий димор­фізм, який особливо чітко виявляється в період розмноження. Наприклад, у самців зеленої ящірки пляма на горлі і боках шиї стає яскраво-блакитною. У деяких плазунів відмінність у за­барвленні між статями виявляється лише в період розмноження (у самців зеленочеревої ящірки замість бурувато-коричневого кольору верхньої частини тіла з'являється зелений). У період розмноження в тварин змінюється також і поведінка. Вони стають агресивнішими, демонструють своє забарвлення, наби­рають певних поз. Деякі плазуни в цей час тримаються групами, збираючись у клубки (змії).

Більшість плазунів відкладає яйця. Кількість яєць в одній кладці буває різною залежно від виду: каспійський гекон від­кладає 1—2 яйця, середземноморський (кримський) — 2, жов­точеревий полоз — 9—11, прудка ящірка — до 12, болотна чере­паха— до 16, алігатор — 20—60, нільський крокодил — 25—95, морські черепахи (зелена, бісса) — до 590 яєць. Кількість яєць у кладці залежить і від віку тварини. Молоді і відносно старі тварини відкладають меншу кількість яєць, ніж тварини серед­нього віку. Більшість плазунів відкладає великі яйця з міцними оболонками. У деяких вони навіть покриті вапняковою шкара­лупою. Яйця відкладають у грунт, у гниючі рослинні рештки, а вужі — часто в гній. Інкубація яєць триває різний строк, що залежить від температури навколишнього середовища та від певного виду плазуна. Так, у гюрзи — 38—42 дні, у прудкої ящірки — близько 60 днів, в алігатора — 63—90 днів, у галапагоської черепахи—180—210 днів. Резвиток відбувається, як і в усіх амніот, тобто без личинкової стадії.

Для деяких плазунів характерне живородіння. На першому етапі цього процесу — запліднене яйце затримується в яйцепро­воді на кілька днів. Тварина відкладає яйця, в яких ембріон вже частково розвинений. Наприклад, у звичайного вужа за­тримка іноді становить ЗО днів, і відкладені яйця мають напо­ловину сформованого ембріона.

Другий етап цього процесу — яйцеживородіння (живородяща ящірка, веретільниця, мідянка), тобто затримка яєць аж до мо­менту вилуплення малят.

У звичайної гадюки та деяких сцинків, ящірок волокнисті оболонки яйця редукуються і хоріон безпосередньо прилягає до яйцепроводу. У хоріоні є виступи, що вростають у стінки яйцепроводу. Таким чином, живлення і обмін речовин значною мірою відбувається за рахунок материнського організму. Подіб­но до гадюк відбувається живородіння і в морських змій, тобто зародок у них зв'язаний з материнським організмом тонкими кровоносними судинами (примітивною плацентою).

Народжується різна кількість малят: у кавказького щито­мордника— 5—6, степової гадюки — 8—10, у звичайної гадю­ки—8—12.

Значення плазунів. Плазуни відіграють істотну роль в біо­ценозах, оскільки живляться різними тваринами і самі є кор­мовою базою для хребетних тварин. Є рослинноїдні плазуни (черепахи, деякі ігуани).

Серед плазунів багато видів змій, отрута яких небезпечна для тварин. Для людини і сільськогосподарських тварин небез­печними е 250 видів змій. На земній кулі від укусів змій щоро­ку вмирає кілька тисяч чоловік.

Проте, отруту змій широко використовують у медицині. У нашій країні в Ташкенті, Фрунзе, Бадхизі, Баку, під Москвою створено серпентарії, де утримують змій: кобр і гюрз. Отруту беруть за допомогою спеціального електроприладу, її можна зберігати у висушеному вигляді до 20 років. Середній вихід отрути від однієї кобри за одне отрутовзяття становить 0,33 мл, а в сухому вигляді — 70,14 мг, за все життя тварини — 2,23 мл, або 527,77 мг. Останнім часом у Бадхизькому серпентарії біль­шість гюрз і кобр живуть на волі, і від них лише в літній період беруть отруту.