Реферат: Частини ростучого дерева, їх значення і промислове використання

Заболонні породи: граб, клен, ліщина, груша, береза, липа, вільха.

Спілодеревні породи: ялина, ялиця, бук, осика.

Ядро утворюється не зразу. У дуба воно з'являється рано (на 8-12 році), тому заболонь у нього вузька. У сосни пізніше (30-35 років), тому заболонь широка. Перехід від заболоні до ядра може бути різким (тис, шовковиця) або поступовим (грецький горіх, ялівець). З віком розміри ядра збільшуються.

Розмір заболоні залежить від умов виростання (грунтів. вологості). У різних порід змінюється ширина заболоні по висоті стовбура. Так у хвойних порід (сосна, ялина) вона поступово зменшується, а у дуба за­лишається без зміни.

В ростучому дереві заболонь служить для проведення води вверх по стовбуру (з коренів в крону) і для відкладання запасних поживних ре­човин.

В ростучому дереві ядро виконує головним чином механічну роль, надаючи стовбуру стійкість; разом з тим воно може служити сховищем води (дуб, в'яз).

Ядро утворюється, в сформованій деревині, що складається з мертвих здерев'янілих клітинних стінок у результаті відкладань на стінках відмерлих клітин екстрактивних речовин. Це барвники і дубильні речо­вини, смоли, що фарбують деревину в темні відтінки. Ядроутворення - позитивний біологічний процес деревних рослин, який консервує внутрішні відмерлі шари деревини, підвищуючи їх стійкість.

Внаслідок закупорювання водопровідних шляхів деревина ядра мало проникна для води і повітря, що має позитивне значення при виготов­ленні тари під рідкі товари (наприклад, винні бочки) і від'ємне зна­чення при просочуванні антисептинами (ядро не просочується).

Розміри, ядра і заболоні на попеоечиому перетині мають важливе прак­тичне значення. У порід де заболонь вузька (1-2 см), пилена продукція виготовлятиметься тільки з ядра, а заболонь буде у відходах. У сосни і ясеня (заболонь широка) заготовки матимуть різнорідну дере­вину і виявлятимуть неоднакові фізичні властивості в процесі сушки, що негативно впливає на якість.

ВЛАСТИВОСТІ,ЯКІ ВИЗНАЧАЮТЬ ЗОВНІШНІЙ ВИД ДЕРЕВИНИ:

ХАРАКТЕРИСТИКА.МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ І ЩО ЇХ УТВОРЮЄ.

До групи властивостей,які характеризують зовнішній вид деревини.відносять­ся колір,блиск,текстура і макроструктура,а також запах.

колір.

Класичні фізичні уявлення трактують колір як відбитий потік променів світ­ла, що здатні прийматись органами зору.

Деревина має властивості вибірково поглинати світлові промені, і, тому відбитий світловий потік має інший спектральний склад.

У деревинознавстві деревину характеризують описово, використовуючи зорові образи, що дають абстрактне уявлення про кольорові відтінки.

Целюлоза забарвлена в білий колір. У процесі росту клітин оболонок деревини просочуються барвниками, дубильними речовинами і смолами, що приводить до зміни кольору, який залежить від екологічних умов і біологічних особливостей окремих деревних порід. Породи помірного клімату формують деревину світлих відтінків,а деревини порід тропічного поясу забарвлена в темні відтінки.

У межах кліматичного поясу диференціація кольору деревини буде пов'язана з біологічним видом. Наприклад, такі породи, як дуб, акація біла, ільм, горіх грець­кий, мабуть мають темні відтінки з індивідуальними особливостями, що притаманні кожній з цих порід. У межах кожної породи колір може змінюватися від світлих до темних відтінків. Такі зміни пов'язані із віком і частково з умовами виростання. В старшому віці деревина набуває темного забарвлення. У сприятливих умовах виро­стання також формується деревина темних відтінків.

Колір може служити ознакою для визначення деревини і є важливою якісною характеристикою при доборі для оздоблення приміщень і різноманітних виробів.

Крім абстрактної порівнювальної характеристики кольору, яку широко викори­стовують у побуті, визначають реальний колір з допомогою приладів (колориметрів)

Колір характеризується такими параметрами: лямбда-кольоровим відтінком, нм;

Р-частотою,%; ро - яскравістю (світлістю),%.

Кольровий відтінок характеризується довжиною хвилі лямбда чистого спекрального кольору. Якщо він змішується з білим, то ступінь насичення його зменшується, тобто зменшується Р (від 100% до О) у процесі розбавлення чистого кольору білим. У природі не існує чистих спектральних відтінків. Різноманітні кольорові відтінки є різним ступенем домішки білого кольору до чистих кольорів. Для більш повної характеристики кольору освітленого предмета визначають його яскравість в процентах відображеної енергії світла. Найбільшу кількість енергії світла відбиває ідеально біла поверхня, коефіцієнт відбивання наближається до одиниці, а чорної поверхні - до нуля.

Жовтий спектор відповідає кольоровим відтінкам деревини. Довжина хвилі міститься в діапазоні 575...585 нм; з чистотою Р забарвлення деревини - в межах від 20-70%.

На практиці колір деревини можна визначити колориметрами або з допомогою порівняння з атласом кольорових відтінків. На окремих листах альбому нанесене забарвлення одного відтінку, але різного насичення і яскравості. Методом добору ідентичного забарвлення в альбомі із зразком деревини встановлюють параметри кольору лямбда, Р і ро.

Блиск.

Здатність деревини спрямовано відбивати світловий потік променів називають блиском. Відомо, що строго спрямовано відбивається світло від дзеркальної пове­рхні, в якої нерівності менше половини світлової хвилі. Деревина - матеріал прос­тий,і навіть ідеально оброблена її поверхня буде матовою. Більшість вітчизняних видів деревних порід мають деревину світлих відтінків, причому білий колір деревини, витриманої в часі, набирає жовтого забарвлення, що пов'язано із влас­тивістю лігніну жовтіти на світлі.

Зорове сприйняття блиску буде залежати від освітлення середовища, в якому визначають даний параметр. Крім того, власне колір, чистота обробки поверхні і напрям повздовжнього перетину будуть впливати на білизну. Часково блиск збіль­шується на радіальних перетинах у деревині з широкими серцевинними променями, блиск зростає також у порід із білим кольром і рівною будовою. Шовковистий блиск мають явір, бархат амурський, а з іноземних порід деревина махагоні (червоного дерева). Наведені породи мають різні кольорові відтінки, але їх блиск значно більший порівняно з іншими породами із світлими відтінками деревини.

Блиск більшості порід, визначений блискоміром ФБ-2 знаходиться в межах 6,4 ... 16,2%.

Змінюється білизна деревини однієї породи залежно від перетину: на тангенціальних перетинах процент значно більший, ніж на радіальних. Ця особливість виражена у порід, що манють нерівномірну структуру річних шарів. Породи, дереви­на яких має рівномірну будову відзначаються однаковою білизною на вісх пов­здовжніх перетинах.

Рівномірною білизною на повздовжніх перетинах відзначається явір, груша, слива. Причому блиск зростає при зменшенні лямбда і Р і збільшенні . Текстура.

Рисунок утворений на поверхні перетину деревини, називають текстурою. Різно­манітність текстур підкреслюється кольором і блиском анатомічних елементів. Змінюючи напрям перетину деревини, можна створювати різноманітні структури. Різні кольорові відтінки анатомічних елементів деревини, їх кількісне співвід­ношення, форма і розміри на мікроскопічному рівні визначають різноманітність текстури. Рисунок перетину деревини не лежить в одній площині, а утворюється макрорельєф - об'ємна текстура. Сприйняття текстури деревини залежить від її оптичних властивостей і насамперед від умов відбиття світла. Макрорельєф утво­рений анатомічними елементами деревини, відбиває світло розсіяно. Ступінь роз­сіювання світлових хвиль залежить здебільшого від пористості деревини і чистоті поверхні обробки. Такі анатомічні елементи, як волокна лібріформа і серцевинні промені, за інших рівних умов відбивають світло більш спрямовано. Різниця в ко­льорових відтінках анатомічних елементів ранньої та пізньої зон річних прирос­тів підкреслює декоративність деяких листяних і більшості хвойних порід. Відби­вання світла серцевинними променями на радіальних перетинах створює "дзеркаль­ну текстуру". Ті самі серцевинні промені на тангенціальних перетинах,що виявляються у вигляді веретеноподібних тілець, утворюють лускоподібну текстуру із матовим відтінком. Слід відзначити і ту особливість, що декоративність дере­вини одного біологічного виду змінюється у зв'язку із віком, індивідуальною зміною та умовами виростання.

Традиційно кращу текстуру отримують із кільцесудинних листяних порід (ясень, дуб, ільм, берест, каштан посівний, бархат амурський). Із розсіяносудинних цінять­ся як декоративно-текстурні бук, платан, клен, явір, груша, яблуня та інші. Серед хвойних порід гарну текстуру деревини мають тис ягідний і модрина. Декоратив­ність деревини окремих порід підкреслюється аномальною макротекстурою. Високо-декоративні аномальні текстури характерні для деревини карельської берези, явора "пташине око", ясеня, ільма, бука із хвилястою звилкуватістю деревини, наростів (капів), які мають переплутану або хвилясту звилкуватість деревини.

Текстура карельської берези нагадує візерунок мармуру. Деревина явору "пта­шине око" і явора із хвилястою звилкуватістю деревини зустрічається в Україн­ських Карпатах. Макроструктура.

Зовнішній вигляд деревини круглих лісоматеріалів на рівні макроструктури можна використати для оцінки їх якості.Основні показники макроструктури: ширина річних шарів в сантиметрах, кількість річних шарів в 1 см і пізня деревина в процентах .