Реферат: Банківський сектор України проблеми і перспективи

Підвищення ефективності роботи підприємств вимагає і зменшення податкового тиску, який часто лише поглиблює кризу неплатежів і, таким чином, сприяє збільшенню проблемних кредитів у банківському секторі (взяти хоча б той факт, що агрегований рівень оподаткування складає в Україні близько 36% ). Отже, податкова система є також одним з найнегативніших чинників, що гальмують розвиток банківської системи.

Для підвищення конкурентоспроможності банківського сектору необхідно вирішити деякі інфраструктурні питання. Мова іде про те, що на сьогоднішній день в Україні відсутні єдині загальнодержавні реєстри рухомого і нерухомого майна, корпоративних прав та іншої власності, яка може бути прийняття банком в якості застави. Нерозв’язаність цієї колосальної проблеми призводить до виникнення численних факторів шахрайства із заставами при отриманні банківського кредиту. Хоча за такі дії українське законодавство передбачає відповідальність, банкам це мало допомагає, оскільки повернути кредит у даній ситуації практично неможливо. Таким чином, тільки створення на державному рівні єдиних реєстрів рухомого, нерухомого та іншого майна дозволить здійснювати централізовану реєстрацію застави, перевівши ці взаємовідносини у цивілізоване русло. Необхідно також змінити психологію людей, які мають зрозуміти, що якщо банк видав кредит, отже він уже apriori прав, бо нав'язати кредит практично неможливо. У свою чергу, позичальник, який підписав документи і отримав гроші, зобов'язаний їх повернути разом з процентами.

Спрощена процедура банкрутства підприємств також сприяє підвищенню ефективності підприємств, а отже і зменшує ризик неплатежів у банківському секторі. На жаль, чинна процедура, виписна в Законі про банкрутство, неефективна і розтягнута на роки. Керівництво підприємств-позичальників за цей час має достатньо можливостей і часу для виведення усіх закладених активів з-під реалізації

У зв'язку зі значним зростанням числа банків у країні за час від початку реалізації заходів із реформування економіки виникла потреба у відповід­ному кадровому забезпеченні діяльності новоутворених банківських установ, адже більшість працівників, що прийшла до них на роботу, не мала відповід­ної підготовки. Тому очевидною є необхідність створення системи перенавчання, підвищення кваліфікації працівників банку, а також удосконалення менеджменту банківських установ.

Для вирішення гострої проблеми недовіри населення до банків та гарантування його вкладів важливим є підвищення ефективності роботи Фонду гарантування вкладів населення, яка залежить насамперед від того, наскільки швидко він зможе виплатити гроші після настання факту недоступності внесків. Якщо ця можливість буде забезпечуватись лише цінними паперами уряду, терміни отримання готівки для здійснення виплат явно перевищать один місяць і можуть розтягнутись на півроку й більше. А найважливіше у діяльності Фонду є саме забезпечення населення відповідними гарантіями, а не голими деклараціями.

Щодо проблеми низького рівня капіталізації комерційних банків, то вирішити цю проблему адміністративним тиском на банки (збільшення мінімального розміру статутного фонду, посилення вимог щодо капіталізації прибутків тощо) неможливо. Вирішити її можливо лише на шляху прискорення ринкової трансформації економіки (наприклад, стимулювання конкуренції, прискорення приватизації, що призведе до пожвавлення банківської діяльності на ринку цінних паперів), зростання її ефективності, оздоровлення державних фінансів і підвищення прибутковості банків.

Безсумнівною є і необхідність впровадження нових банківських послуг та поліпшення якості і збільшення кількості уже існуючих. Зокрема слід розвивати найперспективніші послуги: трастові, послуги зі збереження цінностей, консультаційні та інформаційні послуги зі створенням певної міжбанківської бази даних, гарантійні та посередницькі послуги, факторингові та лізингові операції та ін. При цьому надзвичайно важливо розвивати їх у напрямі Інтернет-банкінгу, необхідність якого викликана науково-технічним прогресом та реаліями сучасного розвитку суспільства.

Що ж до удосконалення законодавства, то у нинішній його системі не врегульовано досить багато аспектів банківської діяльності. Сукупність чинних законо­давчих актів має регулювати не лише загальні моменти діяльності кредитних установ (Закон України “Про банки і банківську діяльність”), а й окремі аспекти банківської справи в країні (наприклад, кредитної, депозитної, інвестицій­ної) та основ діяльності різних елементів банківської системи (зокрема центрального банку, спеціалізованих комерційних банків різних видів). Тіль­ки за таких обставин може бути створено належний механізм регулювання діяльності банків з боку держави, а отже, відповідно, закладено підвалини ефективного обслуговування банківською системою усіх секторів економіки.

6. ЗДІЙСНЕННЯ ПРОПОЗИЦІЙ УРЯДОВИМИ ТА НЕУРЯДОВИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ

Аналізуючи здійснення наведених вище пропозицій на практиці, слід зазначити, що, звісно, втілення значної частини їх просувається, проте більшість все ж залишається осторонь або здійснюється неактивно і безуспішно. Так, недостатньо для успішного розвитку підприємств реального сектору відбувається стимулювання інвестицій, формування сприятливого інвестиційного клімату; досить складною є процедура банкрутства, а конкуренція часто є практично відсутньою, хоча, з іншого боку, в країні створений і працює Антимонопольний комітет.

На сьогодні кількість банків та їхніх філій постійно зростає, як зростає і кількість їх послуг, що надаються клієнтам. Проте цей прогрес не є достатнім і вимагає більш активних дій. В аналогічному стані перебуває і Інтернет-банкінг, система електронних платежів, пластикових карток і т.п.

Складна ситуація склалася із розвитком малих форм підприємництва, для яких держава не лише не створює умов існування, але й всіляко погіршує уже наявні. Особливо це стосується податкової системи, яка, хоч і перебуває у постійних змінах, все ж не відповідає концепції розвитку малого та середнього бізнесу.

Що ж до ситуації саме у банківському секторі, то на досягнення високого рівня його розвитку спрямовано Указ Президента від 14 липня 2000 року "Про заходи щодо зміцнення банківської системи України та підвищення її ролі у процесах еко­номічних перетворень" і положення Комплексної програми розвитку банківської системи України на 2001— 2003 рр. У цих документах розвитку конкуренції на ринку банківських по­слуг приділено значну увагу. Пріоритетними напрямами останнього документу було визначено: банкрутство неплатоспроможних банків, удосконалення реорганізації комерційних банків, створення умов для збільшення обсягів кредитування ними виробничої сфери, реорганізація системи нагляду за діяльністю банків в Україні, а також органу з питань реструктуризації боргових зобов’язань за угодами, укладеними комерційними банками, які були визнані неплатоспроможними. Програма також передбачає заходи щодо стимулювання припливу іноземного капіталу до банківської сфери, розвитку спеціалізованих комерційних банків та конкуренції на ринку банківських послуг, урегулювання процедур банкрутства банків, завершення процесу узгодження норм бухгалтерського обліку та звітності комерційних банків з міжнародними стандартами.

Фінансова діяльність комерційних банків постійно контролюється і регулюється Національним банком України, що сприяє підвищенню їх фінансового стану, а отже, – і конкурентноздатності. У щоденному режимі НБУ здійснює моніторинг фінансових показників усіх банків і баланс системи загалом, що дає змогу застосувати запобіжні заходи на грошовому ринку. Введено систему жорсткого контролю за ліквідністю банків і виконанням ними нормативів, що дає змогу вчасно виявляти порушення і недоліки в діяльності банків. Уже в 2000 р. діяльність уряду активізувалася, стала більш виваженою і продуманою, припинилася практика використання адміністративних важелів впливу для запозичення коштів у НБУ і комерційних банків, надання преференцій окремим галузям і окремим підприємствам. Такі заходи спричинили підвищення довіри до влади і банківського сектору та зростання вкладів населення у 2000 р. (більш ніж на 50%), особливо помітно зросли вклади у національній валюті.

Для вирішення проблеми недовіри населення до комерційних банків та гарантування вкладів фізичних осіб було створено у вересні 1998 року Фонд гарантування внесків населення. Статутний капітал його формувався за рахунок внесків держави т комерційних банків у розмірі 1% від статутного фонду. Але, на жаль, він поки що неефективно розв'язує питання, які накопичилися у даній сфері, у тому числі і основне питання – можливість здійснення виплат у випадку банкрутства. Адже важливо, щоб люди були впевнені, що за будь-якої ситуації відповідні виплати будуть ним здійснені. Проте, хоча за три роки свого функціонування створений Фонд уже акумулював деякі кошти, їх буде явно недостатньо для вирішення “пікових” ситуацій (узяти хоча б той факт, що максимальний розмір гарантованого відшкодування становить 500 гривень).

У процесі перебуває і розв'язання кадрової проблеми – багато банків влаштовують курси підвищення кваліфікації для своїх працівників. Хоча таких дій, по суті, недостатньо.

У 1990 р. була створена Асоціація комерційних банків України для захисту комерційних банків країни, сприяння розвиту банківської системи України, представництв інтересів своїх членів у органах державної влади та управління, забезпечення зв'язків з громадськістю.