Реферат: Чи існують надцивілізації

Коли б фундаментальні константи мали інші числові значення, іншими були б і властивості, і структура Все­світу. І в такому Всесвіті ряд умов, необхідних для утворення та існування живих структур, міг би вияви­тися нездійсненим.

Таким чином, фундаментальні властивості Всесвіту органічно сплетені з фактом існування життя і людини. Саме цю обставину й відображає антропний принцип.

З усього сказаного випливає принципово важливий висновок: і життя як форма існування матерії, і його найвища стадія — людина — є природним породженням процесу еволюції Всесвіту. При цьому людину наділено вдатністю свідомо пізнавати і перетворювати навколиш­ній світ. Уже сьогодні земне людство досягло настільки

високого рівня розвитку, має такі глибокі наукові знан­ня, такі широкі технічні й технологічні можливості, що воно вийшло на рівень звершень не тільки глобальних, а й космічних масштабів.

Людина змінює течію річок, створює нові моря, ви­водить на космічні орбіти штучні небесні тіла. Завдяки роботі збудованих людиною численних радіо- і теле­станцій радіовипромінювання Землі у світовий простір зрівнялося за своєю інтенсивністю з радіовипромінюван­ням спокійного Сонця, тобто перетворилося на явище космічного порядку. Відкриваються грандіозні реальні перспективи дальшого освоєння космосу.

Неважко бачити, що все це докорінно суперечить релігійним поглядам на місце людини і людства у сві­тобудові. І це не просто логічна суперечність. Релігійна точка зору голослівна, її нічим не підтверджено. Навпа­ки, висновки науки грунтуються на тривалому процесі вивчення навколишнього світу, їх справедливість під­тверджується всією практичною діяльністю людини.

Методичні міркування. Сучасні теологи і філософи-ідеалісти намагаються тлумачити антропний принцип на користь релігійних уявлень про світ, зобразити спра­ву так, що Всесвіт нібито спеціально призначений для появи й існування людини. Іншими словами, припускає­ться, що Всесвіт створено надприродною силою з певною метою.

Подібної точки зору додержують і деякі зарубіжні фізики та астрофізики. Вони намагаються пов'язати виникнення нашого Всесвіту, що має певні властивості, з необхідністю появи в ньому «спостерігача». Для ви­никнення Всесвіту потрібен «спостерігач», заявляють вони. Властивості Всесвіту такі, щоб забезпечити ство­рення спостерігача. Наше становище у Всесвіті — при­вілейоване.

У таких спробах немає нічого несподіваного. Теологи і релігійне мислячі вчені завжди прагнуть пристосувати

науку до релігії, обгрунтувати релігійні уявлення про світ за допомогою наукових даних. І особливо охоче використовуються для цього найбільш загальні поло­ження науки, що мають світоглядний характер. Антроп­ний принцип не був винятком. Однак усі спроби його релігійної інтерпретації не мають під собою абсолютно ніяких підстав. Використовується випробуваний при­йом: перевернути все «з ніг на голову». З наукового положення про ге, що у Всесвіті, який мав би інші властивості, людина не змогла б з'явитися й існувати, робиться зовсім незаконний висновок, що Всесвіт має саме такі властивості, щоб у ньому могла з'явитися й існувати людина.

Чи не слід у зв'язку з цим відмовитися від антроп­ного принципу? Цей висновок був би серйозною помил­кою. Значення тих чи інших наукових положень зале­жить не від ставлення до них представників релігії, а виключно від їхнього наукового змісту, тобто від того, наскільки правильно вони відображають реальний світ.

Що ж до того спору навколо картини світу, який наука і релігія все-таки вели протягом багатьох сто­річ, то по суті це завжди був спір про місце людини у світобудові. Стикалися не просто дві різні концепції будови Всесвіту, а два протилежних світогляди.

По суті спір завжди точився навколо того, чи ствоц рено світ і людину богом, і чи є людина безправною в цьому світі, яким керує божественний промисли, чи людина є продуктом натурального розвитку природи, істота, яка здатна активно пізнавати і перетворювати навколишній світ.

Важлива роль астрономії у формуванні наукового діалектико-матеріалістичного світогляду зумовлюється насамперед тим, що знання про Всесвіт становлять фун­дамент наукової картини світу. І немає сумнівів у тому, що роль ця в подальшому зростатиме.

Протягом багатьох тисячоліть життя людини і люд­ства було обмежене земними рамками. І хоч наші далекі предки займалися спостереженням світил, результати цих спостережень використовувалися виключно для розв'язання земних проблем.

Зрозуміло, люди не могли не замислюватися над тим, яке місце посідають Земля і людство у світобудові.

Проте тривалий час це питання, як ми вже знаємо, роз­в'язувалося в релігійному плані й тільки окремі, пере­дові уми висловлювали геніальні здогади про Землю і Всесвіт.

Поступово з розвитком науки в умах передових ми­слителів визрівало переконання про те, що Земля — невід'ємна складова частина світобудови. В зародковому стані цю ідею можна знайти у творах давньогрецьких філософів, а в наступні сторіччя у працях Біруні, Улугбека, Коперника, Бруно, Галілея, Кеплера вона дістала дальший розвиток.

З появою вчення Коперника стало ясно, що наша Земля — це небесне тіло, одна з планет Сонячної систе­ми. Однак уся практична діяльність людини ще трива­лий час була пов'язана виключно з Землею.

Особливо глибоко ідея взаємозв'язку земного і ко­смічного обговорюється й аналізується в дослідженнях К. Е. Ціолковського, О. Л. Чижевського і В. І. Вернадського. Доля істоти, тобто людини, твердив Ціолковський, залежить від долі Всесвіту. Потрібна така вища точка зору. Вузька точка зору може призвести до по­милок.

Під зовнішнім середовищем, говорив Чижевський, ми повинні розуміти весь світ навколо нас. Це означає, що існують позаземні фактори, які впливають, і можливо визначальним чином, на всю поверхню планети, на її атмосферу.

Аналогічні думки висловлював і академік Вернадський. Геологічні процеси, що відбуваються на Землі, твердив він, зумовлюються факторами космічного по­рядку.

У середині XX сторіччя людина зуміла, нарешті, по­долати земне тяжіння й почати освоєння космічного простору.

З появою космічних апаратів ми не тільки стали обживати навколоземний космічний простір, а й залучати космічні явища у сферу своєї безпосередньої прак­тичної діяльності.

Глобальних і навіть космічних масштабів досягли й сучасні науково-технічні звершення. Виробнича і прак­тична діяльність людей почала істотно впливати на земне середовище нашого життя. І не випадково однією з найважливіших проблем, що стоять у наш час перед земною цивілізацією, є проблема збереження навколиш­нього середовища.

Усе це, разом узяте, дає підставу твердити, що люд­ство вийшло на новий рівень свого науково-технічного і технологічного розвитку,— воно дедалі більшою мірою стає космічною цивілізацією. Па цьому рівні ми вже не можемо не брати до уваги ту обставину, що Земля — не відокремлений, ізольований маленький світ, а неві­д'ємна складова частина космосу. І ми дедалі глибше і виразніше починаємо усвідомлювати, що середовищем нашого життя в широкому розумінні є не тільки наша планета Земля і навіть не тільки наша Сонячна система, а й увесь наш Всесвіт.

Сучасна наука виходить з необхідності цілісного сприйняття світу. А це означає, що ми повинні розгляда­ти окремі фрагменти навколишньої дійсності не ізольо­вано один від одного, кожний сам по собі, а як єдину систему. Системний підхід, як ми вже не раз зазначали, допомагає зрозуміти, з яких частин складається ціле і що являє собою кожна частина зокрема, а також з'ясувати, як ці частини складаються в ціле, як вони пов'язані між собою, як впливає зміна будь-якої з них на стан інших і систему в цілому.

Такий підхід особливо необхідний, коли йдеться про земну цивілізацію. Не тільки багато які умови нашого життя, а й саме існування земної цивілізації великою мірою залежить від того, що являє собою наш Всесвіт, які фізичні процеси і зміни в ньому відбуваються. Адже космічні явища можуть справити певний вплив на середовище, що нас оточує, на умови нашого земного існу­вання.

Як ми вже знаємо, Всесвіт еволюціонує. Змінюється космічне середовище нашого життя. А це в кінцевому підсумку не може не позначатися й на стані земного середовища, яке безпосередньо нас оточує. Отже, глибоке вивчення законів еволюції Всесвіту і природи фізичних процесів, що відбуваються в ньому, необхідне не тільки для розширення і поглиблення наших знань про будову матерії, а й для обгрунтованого наукового прогнозуван­ня майбутніх станів планетарного середовища нашого життя.

Але чи не передчасна постановка такого питання? Адже відомо, що еволюція Всесвіту навіть за космічними масштабами часу проходить надзвичайно повільно і скільки-небудь істотні зміни у його стані можуть ста­тися дуже й дуже не скоро.

Останнє справедливе лише щодо стану Всесвіту в цілому. Що ж до процесів, які відбуваються в ньому, то це зовсім не обов'язково плавні кількісні зміни — повільні, поступові, розтягнуті на мільярди років. На різних рівнях існування матерії за порівняно короткі проміжки часу у Всесвіті відбувалися і відбуваються глибокі якісні перетворення, нестаціонарні явища, що супроводжуються виділенням колосальної енергії, а в ряді випадків і вибуховими явищами. Повсюдно про­ходять також інші необоротні фізичні процеси, цілком порівнянні за своєю тривалістю з земними.

Не можна також забувати про те, що майбутнє починається сьогодні. І людство вже зараз зобов'язане замислюватися над тими проблемами, які на повний зріст можуть постати перед людьми в порівняно відда­леному майбутньому.

Досить важливу роль в історії розвитку земної циві­лізації відіграв комплекс географічних наук. Ці науки допомагали людині освоювати нашу планету. Сьогодні виникає потреба в науці, яка вивчала б властивості космічного середовища нашого життя. Тепер такою наукою є астрономія та її найважливіший розділ — астрофізика. У той же час не можна не взяти до уваги, що й астрономія і астрофізика вивчають космічні про­цеси зі своєї специфічної точки зору. Тому в майбутньо­му, очевидно, знадобиться наука, яка дослідила б, так би мовити, географічні аспекти космічних явищ. Можна припустити, що це буде комплексна наука, яка стане синтезом відповідних розділів не тільки астрофізики й географії, а й фізики, хімії, біології, кібернетики. Ство­рення такої науки (деякі вчені пропонують назвати її астроекологією) матиме велике значення для прогресив­ного розвитку земної цивілізації.