Реферат: Охорона та реставрація пам’яток містобудування та архітектури

В стадії підготовки знаходиться Державний реєстр національного культурного надбання (пам`ятки містобудування і архітектури), що розробляється відповідно до Основ законодавства України про культуру.

375 міст і селищ міського типу мають статус історичних, тобто містять цінну комплексну історико-культурну спадщину. Їх список затверджено Держбудом 1992 р.

46 найвизначніших ансамблів і комплексів історико-архітектурної спадщини оголошено державними історико-архітектурними та історико-культурними заповідниками. Восьми із них Указами Президента України надано статус національних.

Окрім цього, в Україні є 1399 міст і селищ та понад 8 тисяч сіл з цінною історико-архітектурною спадщиною. Загалом фонд історичних будівель і споруд у цих населених пунктах, за підрахунками наших фахівців, перевищує 70 тисяч об`єктів.

Законодавча база.

Загалом, пам'яткоохороннi питання нинi регулюються такими нормативними актами:
- Конституцiя України (статтi 54,66);
- Закон України "Про основи мiстобудування" (1992 р);
- Закон України "Про вiдповiдальнiсть пiдприємств, їх об'єднань, установ та органiзацiй за правопорушення у сферi мiстобудування" (1994 р);
- Кримiнальний кодекс України (статтi 89-91);
- Закон України "Про основи державної полiтики в сферi науки" (1991 р) (преамбула, стаття 3);
- Закон України "Про iнформацiю" (1992 р) (стаття 13);
- Декларацiя про державний суверенiтет України (1990 р.);
- Основи законодавства України про культуру (1992 р.).

Згiдно з Постановою Верховної Ради України вiд 12 вересня 1991 року "Про дiю актiв СРСР...", згiдно з якою "акти СРСР дiють на територiї України, оскiльки вони не суперечать Конституцiї України", застосовиються наступнi акти:
- Закон СРСР "Про охорону та використання пам'яток iсторiї та культури" (1976 р.);
- Закон УРСР "Про охорону i використання пам'яток iсторiї та культури" (1978 р.);
- Положення "Про охорону та використання пам'яток iсторiї та культури" (1982 р.);
- Постанова Ради Мiнiстрiв СРСР "Про подальший розвиток раянської архiтектури та мiстобудування" ( 1987 р.);
- Закон УРСР "Про освiту" (стаття 5)(1991 р.);
- Закон УРСР "Про охорону навколишнього природного середовища" (1991 р.).

Питань охорони iсторико-культурної спадщини тою чи iншою мiрою торкаються iншi нормативнi акти України, як-то:
- Закон України "Про власнiсть" (1991 р., зi змiнами i доповненнями 1992 р.);
- Постанова Верховної Ради України "Про право власностi на окремi види майна" (1992 р.);
- Закон України "Про приватизацiю невеликих державних пiдприємств (малу приватизацiю)"" (1992 р.);
- Закон України "Про внесення змiн до Закону "Про приватизацiю майна державних пiдприємств" (1997 р.);
- Закон України "Про внесення змiн i доповнень до Закону України "Про приватизацiю державного житлового фонду" (1994 р.);
- Постанова Кабiнету Мiнiстрiв України "Про затвердження положення про Державний реєстр нацiонального культурного надбання" (1992 р.);
- Указ Президента України "Про нацiональнi заклади культури" (1994 р.);
- Указ Президента України "Про положення про нацiональний заклад (установу) України" (1995 р.);
- Указ Президента України "Про прiоритетнi завдання у сферi мiстобудування" (1997 р.);
- Указ Президента України "Про заходи щодо вiдтворення видатних пам'яток iсторiї та культури" (1995 р.);
- Закон України "Про музеї та музейну справу" (1995 р.).

Така обширна i розгалужена нормативна база не створює, однак, чiткого правового поля пам'яткоохоронної галузi. Бiльше того, у зв'язку з процесами роздержавлення i приватизацiї держава поступово втрачає всi важелi керiвництва пам'яткоохоронною сферою, не створивши натомiсть альтернативних механiзмiв недержавної пiдтримки цiї сфери.

1997 року Кабiнет Мiнiстрiв України внiс на розгляд Верховної Ради України розроблений Держбудом спільно з Мінкультури проект Закону "Про охорону культурної спадщини", яким передбачено комплекс заходів стосовно утримання, використання та реабілітації пам`яток, обов`язки фізичних та юридичних осіб, визначається структура органів охорони пам`яток, їх компетенція та інше.

Закон розглянуто в першому читаннi в груднi 1997 р. Зараз його пiдготовлено до другого читання й iснує невiдкладна потреба в його розглядi i прийняттi.

Нормативна-методична база.

Для повноцінного функціонування галузі необхідно оновити, а подекуди й створити заново нормативно-методичну базу охорони та реставрації пам`яток.

У першочерговому порядку необхідно розробити і прийняти:
- Положення про встановлення меж i режимiв використання iсторичних ареалiв населених мiсць та зон охорони пам'яток.
- Порядок ведення Державного реєстру нерухомих пам'яток України;
- Порядок оформлення охоронних договорiв та охоронних зобов'язань на нерухомi пам'ятки;
- Положення про Список iсторичних населених мiсць України;
- Положення про порядок оголошення i функцiонування заповiдникiв;
- Порядок та розмiри вiдрахувань за користування пам'ятками, за комерцiйну та iншу прибуткову дiяльнiсть в межах територiї пам'яток, вiдрахувань з прибуткiв туристичних органiзацiй;
- Порядок застосування штрафних санкцiй.
- Порядок тимчасового вивезення за межi України пам'яток iсторико-культурної спадщини;
- Порядок видання дозволiв на проведення археологiчних розкопок, розвiдок та iнших земляних робiт;
- Порядок визначення меж та використання зон охорони пам'яток.

Зрозумiло, що всi цi пiдзаконнi акти будуть прийматися лише пiсля введення в дiю нового Закону про охорону iсторико-культурної спадщини. Проте життя не стоїть на мiсцi i вирiшення нових практичних питань вимагає нагального прийняття нових пiдзаконних актiв, якi б формували сучасну нацiональну нормативну базу пам'яткоохоронної сфери.

Ще 1991 року Держбуд затвердив i 1992 року видав "Iнструкцiю до складання iсторико-архiтектурних опорних планiв iсторичних населених мiсць України". У цьому вiдомчому нормативному актi вперше в Українi унормовано роботу з iсторичним мiстом (поселенням) як цiлiсним середовищем. Тут же (додаток і 3) затверджено офiцiйний "Список мiст i селищ України з цiнною комплексною iсторико-культурною спадщиною" на 375 позицiй.

1998 року за погодженням з Мiнкультури та Фондом державного майна України Держбуд затвердив "Тимчасовий порядок погодження приватизацiї (вiдчуження) об'єктiв, що є пам'ятками мiстобудування i архiтектури мiсцевого значення". Рiк практичної роботи за цим нормативним документом показав, що вiн вимагає доопрацювання, особливо з урахуванням масової "клаптикової" приватизацiї iсторичних будiвель у великих мiстах.

Вiдтворення втрачених архiтектурних пам'яток спонукало Кабiнет Мiнiстрiв України доручити Держбуду розробити i затвердити вiдповiдний нормативний документ. "Порядок розробки, погодження та затвердження проектної документацiї на вiдтворення втрачених пам'яток iсторико-архiтектурної спадщини" ухвалено 22 квітня 1998 р..

В стадiї розробки перебувають ще кiлька вiдомчих нормативних актiв:
- Положення про порядок державного облiку пам'яток мiстобудування та архiтектури;
- Положення про органiзацiю зон охорони пам'яток;
- Положення про атестацiю спецiалiстiв-реставраторiв;
- Реставрацiйнi норми i правила;
- Державнi будiвельнi норми:
-Реставрацiя, регенерацiя i пристосування пам'яток мiстобудування та архiтектури;
- Склад, порядок розроблення, погодження i затвердження науково-проектної документацiї на ремонтно-реставрацiйнi роботи по пам'ятках мiстобудування та архiтектури.

Отже зараз розробляються i затверджуються тi нормативнi акти, потреба в яких є першочерговою. Водночас Держбудом розроблено i затверджено Концепцiю створення нормативної бази пам'яткоохоронної галузi, згiдно з якою необхiдно розробити понад 100 нормативних актiв, з яких 30 - першочергово. Паралельно ведеться робота iз створення "Мiсцевих правил охорони пам'яток iсторико-культурної спадщини", якi на базi загальнодержавних нормативних актiв враховували б регiональну специфiку.