Реферат: Військово-повітряні сили

Військова авіація є основою могутності кожної сучасної армії. А в нашій державі, за відсутності ядерної зброї, Військово-Повітряні сили стають великою стри­муючою силою, яка може нанести агресору відповідний удар. Вони виступають надійним гарантом незалежності України і недоторканності її кордонів, виходять на пер­ший план по вогневій могутності і дальності бойового використання, стають єдиним засобом отримання агресії і нанесення удару відплати.

ВПС є високоманевреним видом Збройних Сил.

їх завдання: .

— розгром з повітря ракетно-ядерних, авіаційних, сухопутних і морських об'єктів і угруповань противника;

— підрив його військово-економічного потенціалу;

— дезорганізація державного і військового управ­ління противника;

— порушення роботи тилу і транспорту противника;

— забезпечення Збройних Сил даними повітряної

розвідки;

— прикриття військ і об'єктів від ударів повітря­ного противника;

— повітряне десантування;

— здійснення повітряних перевезень та ін.

Військово-Повітряним силам належить керівна роль у завоюванні домінування в повітрі.

ВПС України мають на озброєнні сучасні літаки — це винищувачі Су-27, МіГ-29, бомбардувальники Су-24, штурмовики Су-25, які за своїми характеристиками не поступаються авіаційній техніці передових країн світу.

Розроблено основні положення будівництва Військо-во-Повітряних сил в три етапи терміном 1997—2005 pp. В його основу закладено план створення такого авіацій­ного угруповання, яке не вимагало б серйозних змін як у мирний, так і воєнний час, могло забезпечувати вико­нання бойових завдань на випадок виникнення воєнних конфліктів.

ВІЙСЬКА ПРОТИПОВІТРЯНОЇ ОБОРОНИ

Війська Протиповітряної оборони (ППО) є видом Збройних Сил і призначені для боротьби з повітряним противником, для попередження про початок повітряно­го і космічного нападу, захисту важливих адміністратив­но-політичних і промислових центрів і районів країни, угруповань військ, інших важливих військових і цивіль­них об'єктів від ударів авіації.

Війська ШІО України були створені на основі 8-ї окре­мої армії ППО. В січні 1992 р. командування 8-ї окремої армії і особовий склад бойових частин ЗРВ, РТВ, винищу­вальної авіації, частин і підрозділів забезпечення прийняли присягу на вірність українському народу.

До складу військ ППО входять зенітні ракетні вій­ська (ЗРВ), винищувальна авіація (ВА), радіотехнічні війська (РТВ), спеціальні війська, частини, установи і підрозділи тилу.

Основною вогневою силою системи ППО держави є ЗРВ, які мають завдання знищувати засоби повітряного нападу в межах зон ураження. Зенітно-ракетні частини озброєні найновішими зенітно-ракетними комплексами і системами: С-200, С-300, С-125, БУК, ОСА та ін. Ракети цих комплексів можуть знищувати повітряні цілі на від­стані до 250 км і на висотах до 40 км. ЗРВ можуть боро­тись з будь-якими засобами повітряного нападу — стра­тегічною і винищувальною авіацією, крилатими ракета­ми, безпілотними літальними апаратами.

Винищувальна авіація військ ППО є їхньою основ­ною маневреною силою і призначена переважно для зни­щення повітряних цілей. Сучасні літаки, які е на

озброєнні ВА (серед яких — відомі у всьому світі винищувачі Су-27 і МіГ-29) — можуть вести бойові дії в радіусі 1400 км зі швидкістю до 3000 км на годину на висотах до 36 км.

Радіотехнічні війська є основним джерелом інформа­ції про початок повітряного нападу. Вони діють в інтере­сах ЗРВ і ВА, забезпечують необхідними даними команд­ні пункти. Дальність їхніх дій — понад 360 км і по ви­соті до 85 км.

Війська ППО постійно несуть бойові чергування. Це війська постійної бойової готовності. Термін готовності чергових засобів до бойового застосування становить від 2,5 до 12 хв. Сьогодні вони охороняють понад 7000 км повітряного простору нашої держави, здійснюють контроль перельотів авіації з дев'ятьма суміжними кра­їнами. Практично щоденно на контролі військ ППО пе­ребувають від 260 до 310 повітряних літальних апаратів. У своїй багатогранній діяльності війська ППО України мають прямий зв'язок з командними пунктами військ ППО Росії, Польщі, Угорщини, Словаччини, Молдови, Румунії, Болгарії, Білорусі. Взаємовідносини будуються за двосторонніми домовленостями між Україною і цими державами.

ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКІ СИЛИ

Військово-Морські сили (ВМС) — самостійний вид Збройних Сил України. Геополітичне положення неза­лежної української держави характеризується наявністю морських кордонів протяжністю майже 1600 км вздовж узбережжя Чорного і Азовського морів.

Відповідно до Воєнної доктрини України принци­пами розбудови ВМС є:

— наукова розробка усіх проблем: урахування зміни завдань флоту, широти можливих районів бойових дій, менший склад ВМС, їх бойова ефективність;

—— оптимальне збалансування сил ВМФ з ураху­ванням театру військових дій;

— урахування фізико-географічних умов можливих районів повсякденної діяльності ВМС;

— використання багатої спадщини Військово-Мор-ського флоту колишнього СРСР, досвіду провідних морських держав світу;

— вимоги уніфікації озброєння і бойової техніки як для ВМС, так і для інших видів Збройних Сил України.

Основні завдання ВМС визначаються вимогами Во­єнної доктрини України і принципами розбудови ВМС.

У мирний час основними завданнями ВМС є: під­тримка сприятливого оперативного режиму в зоні відповідальності флоту, участь у миротворчих операціях, у сучасних навчаннях з флотами інших держав, в охороні районів діяльності риболовецького і торгового флотів України, судноплавства, в боротьбі з терористами на морі.

У воєнний час основними завданнями ВМС є: відбит­тя нападу авіації з морського напрямку, знищення удар­них підводних човнів і надводних кораблів, оборона місць дислокації флоту і десантно-доступних районів та ділянок узбережжя, допомога сухопутним військам на приморському напрямку, участь у протидесантних опера­ціях, висадка тактичних десантів за планами флоту та ін.

Основними родами Військово-Морських сил є:

— надводні сили (ударні, протичовнові, десантні, проти­мінні);

— підводні сили (багатоцільові дизельні підводні чов­ни);

— морська авіаційна група;

— війська берегової охорони (в тому числі і частини морської піхоти, дивізіони і батареї берегових ракет­но-артилерійських військ).

Основним типом корабля в Українському флоті має стати корвет з універсальними комплексами ударної, зе­нітної і протичовнової зброї. Крім того, в складі ВМС бу­дуть багатоцільові фрегати, ракетні і артилерійські катери, десантні і мінно-тральні кораблі сучасного віт­чизняного виробництва.

. Програма розбудови ВМС України в рамках чинного документа про розбудову і розвиток Збройних Сил Укра­їни на найближчі роки передбачає повністю визначитись з ядром Військово-Морських сил до 2005 р. Воно повин­но забезпечувати обороноздатність України на морі.

Кораблі і підводні човни об'єднуються в бригади (дивізіони), які входять до складу військово-морських районів (Південного і Східного). Військово-морські райони — це територіальні оперативно-тактичні об'єдна­ння з визначеною зоною відповідальності. В зону їхньої дії входять також акваторія Азовського моря і дельта Дунаю. Кораблі ВМС беруть активну участь у ряді багатонаціональних військово-морських навчань. Завдя-

ки відкритості нашої держави українські моряки мають можливість спілкуватися з моряками багатьох країн світу, переймати їхній досвід.

Традиції Українського флоту беруть початок з мор­ських походів княжих дружин Київської Русі, їх прим­ножили наші предки козацьких часів. Легендарною мужністю, стійкістю, силою духу, волею до перемоги прославили флот наші батьки і діди в роки Великої Вітчизняної війни.

СПЕЦІАЛЬНІ ВІЙСЬКА

Спеціальні війська — військові частини і підрозділи, призначені для виконання спеціальних завдань по забез­печенню бойової і повсякденної діяльності Збройних Сил. Маються на увазі спеціальні війська, які безпосередньо підлягають Міністерству оборони, а також входять до складу видів Збройних Сил і Тилу. Найменування, склад, організація, озброєння і технічне спорядження формування спеціальних військ визначається їх призначенням.

До спеціальних військ належать: війська зв'язку, ін­женерні війська, війська радіаційного, хімічного, біоло­гічного захисту (РХБ захисту), війська радіоелектронної боротьби (РЕБ), топографічна служба (топографічні під­розділи). Деякі види Збройних Сил мають свої спеці­альні війська (наприклад, у ВПС — частини інженерно-авіаційної служби та ін.).

Війська зв'язку призначені для встановлення і під­тримки стійкого зв'язку, який забезпечує безперервне управління військами. Вони входять до складу всіх ви­дів Збройних Сил і родів військ. Особовий склад військ зв'язку здатний у досить короткі строки розгортати мобі­льну мережу зв'язку, яка складається з- польових кабе­льних, радіорелейних, тропосферних ліній і апаратури ущільнення, ліній радіо- і космічного зв'язку. Команди­ри з'єднань і частин зв'язку роблять все можливе, щоб підтримувати підготовку особового складу на рівні вимог часу.

Інженерні війська призначені для інженерного за­безпечення бойових дій. Вони складаються з частин і підрозділів різного призначення: інженерно-саперні, ін­женерно-дорожні, понтонно-мостові, інженерно-будіве­льні, переправочно-десантні та ін. Ці війська у бойових умовах виконують найбільш складні завдання інже­нерного забезпечення, які вимагають спеціальної підготовки особового складу, використання різної техніки та інженерних боєприпасів.